Стали ми...

Стали ми, як світи далекі
Навкруги тільки самота.
Не кричать, більше нам лелеки
Що любов ця була свята

Стали ми, як осіннє листя
Вітер десь знову розкидав,
А було ж щастя наче близько,
Та спіймать він його не дав.

Стали ми, різні наче долі
У царів і простих рабів
І серця б'ються вже в неволі,
Хто ж із нас, так цього хотів?

Стали ми... а куди йти далі,
Все одно дорога буде лиш одна,
Може, хтось серця викує зі сталі,
Але поки я є, дихає вона!