Згасають мрії й вечір ніжний...

Згасають мрії й вечір ніжний
І спокій душу полонить.
І мить зірковую, безсніжну,
Хоч ще зима, дає блакить.
Поволі нічка все чарує,
Ховає в себе від очей,
Лиш спів пташиний не дарує
А тільки сон біля дверей.
Душа втомилася та й серце
Вдень било, мовби в барабан
І оченята, мов озерця -
Сховає нічка все в туман.
Хай відпочине ж бо в покої.
І гомін не бентежить враз.
Лиш тільки зіроньки одної
Проміння ніжить в тихий час.
Полинеш десь зовсім далеко
На крилах мрійливих подій,
Мов білим птахом, ти – лелека(!),
В країну бажаних надій….
Туди, де щастя.  Дивне сяйво
Чарівних сонячних стовпів,
Полишив тут твоє все зайве,
Пропустить душу вдаль світів.