як іноді чудово його мати... в разі чого ти можеш любому хамству дати відбій...я свій гострий язик використовую рідко-виховання таке але якщо мене задінуть за живе-все-хай начуваються...от наприклад сьогодні,їду я спокійно в маршрутці,нікого не чіпаю як тут одне пяне в жопу хамло починає мені говорити що я повна і некрасива...зрештою то так-я не схожа на шарліз терон чи на якусь там іншу красуньку з голівуду але й мені ніц не бракує....груди при мені,і люди не жахаються моєму відображенню....
-ти хочеш пройти,дюймовочка?тре менше картоплі їсти...ггг
-а вам пити треба менше
-тю,я то витрезвлюсь на ранок а твоя фігура не пропаде
-судячи по вашому обличчю спирт з вас також не вивітриться
-та ти ж мені як дочка майже
-угу,якби я мала такого тата я б застрілилась
тут то чмо починає обговорювати мождельок і що мені до них ще дуже далеко
-і що ти переконаний що одна з них подивилася б на тебе?дуже сумніваюсь...бо навіть мені гидко стояти з такою худобою як ти....

можливо я трохи перегнула палку але мені здається ні одна людина не має жодного права судити іншу,її вагу...бо ніхто не знає що за тим всім криється...
ненавиджу пяниць...мені їх розстріляти хочеться.хоча я теж не є суддя.але одне діло коли людина пє від горя.інше діло коли випила на забаві...а ще інше бо їй нехєр що робити крім як бухати цілиий день іпсувати людям настрій і життя.

.сьогодні майже рік...майже рік з того часу як моя мама поїхала до києва,на операцію....поїхала і не вернулась вже живою.памятаю як гуляла в день її відїзду з хлопцем і сказала-я хочу більше побути з мамою бо певне бачу її в останній раз....дивно-звідки я то взяла?це інтуїція?страх?та яка тепер різниця....памятаю як вона плакала дивлячись на будинок коли йшшла на маршрутку,як плакала дивлячись на мене....більше вона мене не бачила ні мене ні будинку в якому прожила більше тридцяти років...сьогодні майже рік...

прохолода віє по спині
чашка чаю у моїй руці
серце мов годинник лічить ці хвилини
крок за кроком йдуть життя години

хмари знову насупились-темно
небо плакатиме знов напевне
та вже скоро вийде сонце знов і осяє світ-свою любов

вже допита чашка  чаю
музику веселу я вмикаю
йду на двір з собакою своїм
сонечко всміхається усім
а за ним всміхаюся і я...бо тече по венах кров моя

все таки вона мала стояти тут...щоб усі приходили і жалілися до Бога на несправедливість свого життя.хоча нам і стіни не треба.українець завжди знайде іншого українця і пожаліється йому на холодну воду в крані,на дибільну дружину чи скупого чоловіка,на те що податки великі а зарплати маленькі(і як то ти петре собі джипа купив?),на те що жуки пожерли городину і на те що крижі так болять-ну так болять що ходити годі...чого бідний бо дурний а дурний бо бідний....і саме цікавіше -не завжди так було.раніше люди хвасталися своїми роботами,хатами,хоть задрипаними трохи але автівками.мовчали про хвороби але щоразу хвалили дітей...а зараз-та він дурний,курва,вчитисі не хоче...тіко гульки і компютор в голові-самі винні.тож ідіть до сусіда а він ва про свої біди ще більше розкаже-і буде нам легше котитись у прірву.амінь.

цікаво яка відповідальність за ухиленя від служби в армії?

був день перемоги...вроді треба святкувати,вроді велика дата,велика перемога....але чогось я того свята не сприймаю.вихваляють одного з найбільших тиранів людства.іншого бакланять по повній.хоча поряд з першим другий-немовля.купа людей загинуло від руки сталіна.вони гинули що під час що до і що після війни.про яку перемогу йдеться,?про меремогу над одним чортом заради смерті від страшнішого?а ветерани?скажіть будьласка-нафіг той весь пафос?,нафіг їм ті нагороди?віники з квітів?.дайте їм нормально жити,їсти,медичну допомогу щоб вони були людьми а не собаками бродячими яких гладять по голові і дають кістку пісну раз на рік...

привіт усім)я знаю що мене тут ніхто особливо не чекає...і знаєте що-мені так на то всьо насрати!!!озираючись назад я розумію якою ж все таки дурепою я колись була....я сприймала се всерйоз,думала що тут дійсно існує дружба...(буггага),я навіть плакала коли хтось щось мені не так казав....я (кров з носа)намагалась щось комусь довести...що саме цікавіше це те що не друзів сайтових я зараз ціную найбільше.а опонентів.
проте є тут люди яких я дійсно ціную.і вдячна їм за спілкування,сварки і т.д і т.п.у

дякую злій тьотці,сержу,тролю,феніксам обом,джасті.хармсу(йому окрема подяка),зеленому інпланетянину,толстенному,фаті,володюсику,сонечці...
не буду казати що я вас всіх люблю...але деякі люди я думаю це відчувають

хочеться трохи віддихнути)і взагалі-яка програма на равневі свчта,7ніхто не відає?

щойно дивилась фільм про чувачка якому катастрофічно не везло в коханні.і він вирішив зняти фільм з участю всіх своїх колишніх...а коли зняв то проблема і погані спогади відійшли в бік.бо він напевне почав мінятись.я от що подумала-а що як мені зняти такий фільм.ну щось на зразок цього,розпитувати всіх людей що зі мною знайомі  що вони думають про мене і чому з деякими було розірвано всякі стосунки.але чи скажуть вони правду?як гадаєте?

вже зовсім скоро мине рік.мине рік і мине жалоба і я вже майже відійшла...пригадую яка я була тоді-звинувачувала себе в смерті її,в тому шо не була тоді з нею.а вона мені снилась  і казала що все було добре.минуло вже 10 місяців.майже 11 повних.незнаю як вона там,але напевне знаю що вна в раю.інакше бути не може.не можу сказати що вона зараздумає про мене...чи пишається чи сумує....але,мама,зрозумій.я живу як можу.я не ттака як ти хотіла б...але я стараюсь...чесно,дуаю в мене все вийде і ти будеш мною пишатися.я не ходжу зараз в чорному.памятаю раз ти сказала щоб я скинула то бо я похмура.я ходжу в зеленому.воно пасує до моїх зелено-сірих очей і рудого волосся.вибач мені за все,я знаю за що вибачаюсь і шкодую про це.не суди мене надто строго.мені справді важко.а ще в мене такий характер.я ніколи не прошу в когось поради.я все замовчую.то зле.бо потім мені ще гірше.приходи до мене в снах...щоб я знала що ти не ображаєшся...гаразд?