Він

Було подібне до того, що в нього забрали все і навіть більше ніж він мав. Таке складалось враження, що його залишили одного посеред дороги між минулим і теперішнім. Холодний сірий вітер огортав і пестив його з усіх сторін. Дихав повільно. Стоячи збоку суспільства, стирав пальці об асфальт. Стирав спогади. Швидше намагався позбутись радісних, яскравих, - вони заставляли його тихо всхлипувати всередині і будили жаль в душі за друзями, яких в нього ніколи не було. Всю чорноту, весь негатив тримав міцно. Хотів втримати, бо завдяки йому можна було продовжевати боротьбу; чим сильніше бив його негатив, тим більше було бажання стиснути кулак і йти дальше. Він стояв. Стираючи пальці, старався позбутись всіх дотиків, що коли-небуть збуджували його нервову систему. Стояв, дивлячиьс на сонце. Хотів випалити очі і більше жодного разу не поглянути на себе. Хотів пробити барабанні перетинки, щоб не чути шуму, що створювало його серце і він сам, звуки, що його отчували.
З останніми словами і лише з однією мрією він падав вниз.
А можливо летів…