Я не хотел сначала отвечать на постановление обо мне синода, но постановление это вызвало очень много писем, в которых неизвестные мне корреспонденты - одни бранят меня за то, что я отвергаю то, чего я не отвергаю, другие увещевают меня поверить в то, во что я не переставал верить, третьи выражают со мной единомыслие, которое едва ли в действительности существует, и сочувствие, на которое я едва ли имею право; и я решил ответить и на самое постановление, указав на то, что в нем несправедливо, и на обращения ко мне моих неизвестных корреспондентов.

Постановление синода вообще имеет много недостатков; оно незаконно или умышленно двусмысленно; оно произвольно, неосновательно, неправдиво и, кроме того, содержит в себе клевету и подстрекательство к бурным чувствам и поступкам.

Оно незаконно или умышленно двусмысленно потому, что если оно хочет быть отлучением от церкви, то оно не удовлетворяет тем церковным правилам, по которым может произноситься такое отлучение; если же это есть заявление о том, что тот, кто не верит в церковь и ее догмата, не принадлежит к ней, то это само собой разумеется, и такое заявление не может иметь никакой другой цели, как только ту, чтобы, не будучи в сущности отлучением, оно бы казалось таковым, что собственно и случилось, потому что оно так и было понято.

Оно произвольно, потому что обвиняет одного меня в неверии во все пункты, выписанные в постановлении, тоща как не только многие, но почти все образованные люди в России разделяют такое неверие и беспрестанно выражали и выражают его и в разговорах, и в чтении, и в брошюрах и книгах.

Оно неосновательно, потому что главным поводом своего появления выставляет большое распространение моего совращающего людей лжеучения, тогда как мне хорошо известно, что людей, разделяющих мои взгляды, едва ли есть сотня, и распространение моих писаний о религии, благодаря цензуре, так ничтожно, что большинство людей, прочитавших постановление синода, не имеют ни малейшего понятия о том, что мною писано о религии, как это видно из получаемых мною писем.

Оно содержит в себе явную неправду, утверждая, что со стороны церкви были сделаны относительно меня не увенчавшиеся успехом попытки вразумления, тогда как ничего подобного никогда не было.

Оно представляет из себя то, что на юридическом языке называется клеветой, так как в нем заключаются заведомо несправедливые и клонящиеся к моему вреду утверждения.

Оно есть, наконец, подстрекательство к дурным чувствам и поступкам, так как вызвало, как и должно было ожидать, в людях непросвещенных и нерассуждающих озлобление и ненависть ко мне, доходящие до угроз убийства и высказываемые в получаемых мною письмах. "Теперь ты предан анафеме и пойдешь после смерти в вечное мучение и издохнешь как собака... анафема ты, старый черт... проклят будь", пишет один. Другой делает упреки правительству за то, что я не заключен еще в монастырь, и наполняет письмо ругательствами. Третий пишет: "Если правительство не уберет тебя, - мы сами заставим тебя замолчать"; письмо кончается проклятиями. "Чтобы уничтожить прохвоста тебя, - пишет четвертый, - у меня найдутся средства..." Следуют неприличные ругательства. Признаки такого же озлобления после постановления синода я замечаю и при встречах с некоторыми людьми. В самый же день 25 февраля, когда было опубликовано постановление, я, проходя по площади, слышал обращенные ко мне слова: "Вот дьявол в образе человека", и если бы толпа была иначе составлена, очень может быть, что меня бы избили, как избили, несколько лет тому назад, человека у Пантелеймоновской часовни.

Так что постановление синода вообще очень нехорошо; то, что в конце постановления сказано, что лица, подписавшие его, молятся, чтобы я стал таким же, как они, не делает его лучше.

Это так вообще, в частностях же постановление это несправедливо в следующем. В постановлении сказано: "Известный миру писатель, русский по рождению, православный по крещению и воспитанию, граф Толстой, в прельщении гордого ума своего, дерзко восстал на Господа и на Христа его и на святое его достояние, явно перед всеми отрекся от вскормившей и воспитавшей его матери, церкви православной".

То, что я отрекся от церкви, называющей себя православной, это совершенно справедливо. Но отрекся я от нее не потому, что я восстал на Господа, а напротив, только потому, что всеми силами души желал служить ему. Прежде чем отречься от церкви и единения с народом, которое мне было невыразимо дорого, я, по некоторым признакам усумнившись в правоте церкви, посвятил несколько лет на то, чтобы исследовать теоретически и практически учение церкви: теоретически - я перечитал все, что мог, об учении церкви, изучил и критически разобрал догматическое богословие; практически же - строго следовал, в продолжение более года, всем предписаниям церкви, соблюдая все посты и посещая все церковные службы. И я убедился, что учение церкви есть теоретически коварная и вредная ложь, практически же собрание самых грубых суеверий и колдовства, скрывающее совершенно весь смысл христианского учения1.

И я действительно отрекся от церкви, перестал исполнять ее обряды и написал в завещании своим близким, чтобы они, когда я буду умирать, не допускали ко мне церковных служителей, и мертвое мое тело убрали бы поскорей, без всяких над ним заклинаний и молитв, как убирают всякую противную и ненужную вещь, чтобы она не мешала живым.

То же, что сказано, что я "посвятил свою литературную деятельность и данный мне от Бога талант на распространение в народе учений, противных Христу и церкви" и т.д., и что "я в своих сочинениях и письмах, во множестве рассылаемых мною так же, как и учениками моими, по всему свету, в особенности же в пределах дорогого отечества нашего, проповедую с ревностью фанатика ниспровержение всех догматов православной церкви и самой сущности веры христианской", - то это несправедливо. Я никогда не заботился о распространении своего учения. Правда, я сам для себя выразил в сочинениях свое понимание учения Христа и не скрывал эти сочинения от людей, желавших с ними познакомиться, но никогда сам не печатал их; говорил же людям о том, как я понимаю учение Христа, только тогда, когда меня об этом спрашивали. Таким людям я говорил то, что думаю, и давал, если они у меня были, мои книги.

Потом сказано, что я "отвергаю Бога, во святой троице славимого создателя и промыслителя вселенной, отрицаю господа Иисуса Христа, богочеловека, искупителя и спасителя мира, пострадавшего нас ради человеков и нашего ради спасения и воскресшего из мертвых, отрицаю бессеменное зачатие по человечеству Христа господа и девство до рождества и по рождестве пречистой богородицы".

То, что я отвергаю непонятную троицу и не имеющую никакого смысла в наше время басню о падении первого человека, кощунственную историю о Боге, родившемся от девы, искупляющем род человеческий, то это совершенно справедливо. Бога же - духа, бога - любовь, единого бога - начало всего, не только не отвергаю, но ничего не признаю действительно существующим, кроме Бога, и весь смысл жизни вижу только в исполнении воли Бога, выраженной в христианском учении.

Еще сказано: "не признает загробной жизни и мздовоздаяния". Если разуметь жизнь загробную в смысле второго пришествия, ада с вечными мучениями, дьяволами, и рая - постоянного блаженства, то совершенно справедливо, что я не признаю такой загробной жизни; но жизнь вечную и возмездие здесь и везде, теперь и всегда, признаю до такой степени, что, стоя по своим годам на краю гроба, часто должен делать усилия, чтобы не желать плотской смерти, то есть рождения новой жизни, верю, что всякий добрый поступок увеличивает истинное благо моей вечной жизни, а всякий злой поступок уменьшает его.

Сказано также, что я отвергаю все таинства. Это совершенно справедливо. Все таинства я считаю низменным, грубым, несоответствующим понятию о Боге и христианскому учению колдовством и, кроме того, нарушением самых прямых указаний Евангелия. В крещении младенцев вижу явное извращение всего того смысла, который могло иметь крещение для взрослых, сознательно принимающих христианство; в совершении таинства брака над людьми, заведомо соединявшимися прежде, и в допущении разводов и в освящении браков разведенных вижу прямое нарушение и смысла, и буквы Евангельского учения. В периодическом прощении грехов на исповеди вижу вредный обман, только поощряющий безнравственность и уничтожающий опасение перед согрешением.

В елеосвящении так же, как и в миропомазании, вижу приемы грубого колдовства, как и в почитании икон и мощей, как и во всех тех обрядах, молитвах, заклинаниях, которыми наполнен требник. В причащении вижу обоготворение плоти и извращение христианского учения. В священстве, кроме явного приготовления к обману, вижу прямое нарушение слов Христа, - прямо запрещающего кого бы то ни было называть учителями, отцами, наставниками (Мф. XXIII, 8-10).

Сказано, наконец, как последняя и высшая степень моей виновности, что я, "ругаясь над самыми священными предметами веры, не содрогнулся подвергнуть глумлению священнейшее из таинств - евхаристию". То, что я не содрогнулся описать просто и объективно то, что священник делает для приготовлений этого, так называемого, таинства, то это совершенно справедливо; но то, что это, так называемое, таинство есть нечто священное и что описать его просто, как оно делается, есть кощунство, - это совершенно несправедливо. Кощунство не в том, чтобы назвать перегородку - перегородкой, а не иконостасом, и чашку - чашкой, а не потиром2 и т.п., а ужаснейшее, не перестающее, возмутительное кощунство - в том, что люди, пользуясь всеми возможными средствами обмана и гипнотизации, - уверяют детей и простодушный народ, что если нарезать известным способом и при произнесении известных слов кусочки хлеба и положить их в вино, то в кусочки эти входит Бог; и что тот, во имя кого живого вынется кусочек, тот будет здоров; во имя же кого умершего вынется такой кусочек, то тому на том свете будет лучше; и что тот, кто съест этот кусочек, в того войдет сам Бог.

Ведь это ужасно!

Как бы кто ни понимал личность Христа, то учение его, которое уничтожает зло мира и так просто, легко, несомненно дает благо людям, если только они не будут извращать его, это учение все скрыто, все переделано в грубое колдовство купанья, мазания маслом, телодвижений, заклинаний, проглатывания кусочков и т.п., так что от учения ничего не остается. И если когда какой человек попытается напомнить людям то, что не в этих волхвования, не в молебнах, обеднях, свечах, иконах учение Христа, а в том, чтобы люди любили друг друга, не платили злом за зло, не судили, не убивали друг друга, то поднимется стон негодования тех, которым выгодны эти обманы, и люди эти во всеуслышание, с непостижимой дерзостью говорят в церквах, печатают в книгах, газетах, катехизисах, что Христос никогда не запрещал клятву (присягу), никогда не запрещал убийство (казни, войны), что учение о непротивлении злу с сатанинской хитростью выдумано врагами Христа3.

Ужасно, главное, то, что люди, которым это выгодно, обманывают не только взрослых, но, имея на то власть, и детей, тех самых, про которых Христос говорил, что горе тому, кто их обманет. Ужасно то, что люди эти для своих маленьких выгод делают такое ужасное зло, скрывая от людей истину, открытую Христом и дающую им благо, которое не уравновешивается и в тысячной доле получаемой ими от того выгодой. Они поступают, как тот разбойник, который убивает целую семью, 5-6 человек, чтобы унести старую поддевку и 40 коп. денег. Ему охотно отдали бы всю одежду и все деньги, только бы он не убивал их. Но он не может поступить иначе. То же и с религиозными обманщиками. Можно бы согласиться в 10 раз лучше, в величайшей роскоши содержать их, только бы они не губили людей своим обманом. Но они не могут поступать иначе. Вот это-то и ужасно. И потому обличать их обманы не только можно, но должно.

Если есть что священное, то никак уже не то, что они называют таинством, а именно эта обязанность обличать их религиозный обман, когда видишь его. Если чувашин мажет своего идола сметаной или сечет его, я могу равнодушно пройти мимо, потому что то, что он делает, он делает во имя чуждого мне своего суеверия и не касается того, что для меня священно; но когда люди, как бы много их ни было, как бы старо ни было их суеверие и как бы могущественны они ни были, во имя того Бога, которым я живу, и того учения Христа, которое дало жизнь мне и может дать ее всем людям, проповедуют грубое колдовство, я не могу этого видеть спокойно. И если я называю по имени то, что они делают, то я делаю только то, что должен, чего не могу не делать, если я верую в Бога и христианское учение. Если же они вместо того, чтобы ужаснуться на свое кощунство, называют кощунством обличение их обмана, то это только доказывает силу их обмана и должно только увеличивать усилия людей, верующих в Бога и в учение Христа, для того, чтобы уничтожить этот обман, скрывающий от людей истинного Бога.

Про Христа, выгнавшего из храма быков, овец и продавцов, должны были говорить, что он кощунствует. Если бы он пришел теперь и увидал то, что делается его именем в церкви, то еще с большим и более законным гневом наверно повыкидал бы все эти ужасные антиминсы, и копья, и кресты, и чаши, и свечи, и иконы, и все то, посредством чего они, колдуя, скрывают от людей Бога и его учение.

Так вот что справедливо и что несправедливо в постановлении обо мне синода. Я действительно не верю в то, во что они говорят, что верят. Но я верю во многое, во что они хотят уверить людей, что я не верю.

Верю я в следующее: верю в Бога, которого понимаю как дух, как любовь, как начало всего. Верю в то, что он во мне и я в нем. Верю в то, что воля Бога яснее, понятнее всего выражена в учении человека Христа, которого понимать Богом и которому молиться считаю величайшим кощунством. Верю в то, что истинное благо человека - в исполнении воли Бога, воля же его в том, чтобы люди любили друг друга и вследствие этого поступали бы с другими так, как они хотят, чтобы поступали с ними, как и сказано в Евангелии, что в этом весь закон и пророки. Верю в то, что смысл жизни каждого отдельного человека поэтому только в увеличении в себе любви, что это увеличение любви ведет отдельного человека в жизни этой ко все большему и большему благу, дает после смерти тем большее благо, чем больше будет в человеке любви, и вместе с тем и более всего другого содействует установлению в мире царства Божия, то есть такого строя жизни, при котором царствующие теперь раздор, обман и насилие будут заменены свободным согласием, правдой и братской любовью людей между собою. Верю, что для преуспеяния в любви есть только одно средство: молитва, - не молитва общественная в храмах, прямо запрещенная Христом (Мф. VI, 5-13), а молитва, образец которой дан нам Христом, -уединенная, состоящая в восстановлении и укреплении в своем сознании смысла своей жизни и своей зависимости только от воли Бога.

Оскорбляют, огорчают или соблазняют кого-либо, мешают чему-нибудь и кому-нибудь или не нравятся эти мои верования, - я так же мало могу их изменить, как свое тело. Мне надо самому одному жить, самому одному и умереть (и очень скоро), и потому я не могу никак иначе верить, как так, как верю. Готовясь идти к тому Богу, от которого исшел. Я не говорю, чтобы моя вера была одна несомненно на все времена истинна, но я не вижу другой - более простой, ясной и отвечающей всем требованиям моего ума и сердца; если я узнаю такую, я сейчас же приму ее, потому что Богу ничего, кроме истинны, не нужно. Вернуться же к тому, от чего я с такими страданиями только что вышел, я уже никак не могу, как не может летающая птица войти в скорлупу того яйца, из которого она вышла. "Тот, кто начнет с того, что полюбит христианство более истины, очень скоро полюбит свою церковь или секту более, чем христианство, и кончит тем, что будет любить себя (свое спокойствие) больше всего на свете", - сказал Кольридж4.

Я шел обратным путем. Я начал с того, что полюбил свою православную веру более своего спокойствия, потом полюбил христианство более своей церкви, теперь же люблю истину более всего на свете. И до сих пор истина совпадает для меня с христианством, как я его понимаю. И я исповедую это христианство; и в той мере, в какой исповедую его, спокойно и радостно живу и спокойно и радостно приближаюсь к смерти.

4 апреля 1901 Лев Толстой  
Москва

Досліджуючи  Біблію, прийшов висновку, що Біблія не навчає нас тому,   що люди потрапляють після смерті в «Ад» чи  «Небесний Рай»,  вчення про переселення  душі є не Біблійне . Чи існує життя після смерті. Правда про Ад          Зрозумів також, що перші християни вірили у воскресіння людей до життя, чи  по іншому сказати в повернення до життя  в тілі.  Від Луки 24:1-5 -А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,  та й застали, що камінь від гробу відвалений був.  А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.  І сталось, як безрадні  були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.  А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? (Від Луки 24:1-5)  Як ми бачимо з цих віршів, що навіть  Ісус воскрес в тілі.   Жоден християнин першого століття не вірив у життя  без тіла. 1 до Коринтян 15:50-54. - І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.  Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,  раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!…   Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.  А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! (1 до Коринтян 15:50-54) Тут Павло чітко пише,  що людина  яка дочекається  приходу Месії  і буде жива,  побачить воскресіння  мертвих, а сама  зміниться  в тілі.   Виникає питання яке це тіло буде ?     Маючи деякі знання Біблії , виріши дослідити питання воскресіння .  Для правильного дослідження  використав настанови ап. Павла. 2 до Коринтян 11:3  Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі. (2 до Коринтян 11:3) До Колоссян 2:8. Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом… (До Колоссян 2:8) До Євреїв 13:9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив. (До Євреїв 13:9)
================================================================================ Відкинувши всі брехливі вчення і взявши за основу Біблію, бачу з слів  Ісус, що він прийшов в першу чергу рятувати народ Ізраїлю .  Матвія  15;24  А він відповів  і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого».   А Лука продовжує писати  слова Ісуса «і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,  щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих». (Від Луки 22:29,30)  З цих двох віршів ми бачимо  відмінний статус  який має народ Ізраїлю.  Перше це те,  що Ісус прийшов рятувати їх, друге те що вони будуть мати особливий статус під час  його правління, вони будуть судити  дванадцять колін Ізраїлю  Книга Об’явлення   інформує нас про цих людей з Ізраїльського народу.   Об'явлення 7:2-8.  І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,  говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!  І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:  з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч,  з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч,  з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч,  з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних. (Об'явлення 7:2-8)  Ці вірші  нам чітко показують навіть число тих  Ізраїльтян які будуть  відзначені Ісусом в його царстві.  Ці люди  мають згідно Біблії особливий статус,  навіть  Ангел   повинен  допомогти  оберігати  цей народ , до того часу поки не будуть їм поставлені печатки від Бога.  Що це за люди,  яким Бог ставить печаті на голові. Печать на голові це символічний знак, він  в їхньому розумі,  вони своїм розумам вірять Богу і Месії.  Об’явлення про них пише далі. Об'явлення 14:1-5  І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.  І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,  і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.  Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,  не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні! (Об'явлення 14:1-5) Об’явлення показує, що ці люди особливі, вони не займалися блудом,  тут мається  на увазі, вони  не пили з релігійної чаші яку давала релігійна  система світу.  Об'явлення 17:3-6  І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів.  А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.  А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі.  І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим. (Об'явлення 17:3-6) Також ці люди були вірні Христу , і виконували його накази «Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові»  і ці люди мають можливість воскреснути першими «вони первістки Богові . Об'явлення 20:4-6 доповнює. І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.  А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.  Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років. (Об'явлення 20:4-6)  Ці люди з народу Ізраїлю  більше ніколи не помруть, «над ними друга смерть не має влади» і вони будуть разом з Ісусом  керувати землею.   Це воскресіння  розглядав тут.   http://blog.i.ua/user/2917370/930664/ Якраз вони будуть мати інші тіла, не такі які маємо ми зараз на землі, ап. Іван писав. 1 Івана 3:2. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. (1 Івана 3:2)  Тіла цих людей будуть змінені, тому що кров  не може жити  в тому місці де перебувають Анголи.     Звичайно нам язичникам  хочеться теж бути  разом з Христом на небі і правити землею, і людьми,    тому ми  ці вірші трактуємо по своєму.  Та вони швидше всього до нас відношення не мають.  І ми чітко бачимо,  що  перше воскресіння стосується  Ізраїльський народ.  Ісус прийшов в першу чергу до них, він сам це сказав.  Месія  також не забув  і про нас язичників , він  сказав так. Івана 10;16. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари,  Я повинен і їх припровадити .  І Мій  голос почують вони, і буде одна отара й Один Пастир!   Цей вірш показує,  що інші народи, які не належать народу Ізраїлю також почують  голос Ісуса.    Ось про цю кошару овець,   повідомляє  Об’явлення нам.  Об'явлення 7:9-17. Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!  А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,  кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь!  І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?  І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця…  Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними.  Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.  Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре! (Об'явлення 7:9-17) Ці люди про яких ми читали  знаходяться перед престолом на землі,  вони не будуть жити на небі  їхні тіла будуть земні.  Над цими людьми має силу друга смерть,  про яку пише Об’явлення далі. Об'явлення 20:12-14. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.  І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.  Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. (Об'явлення 20:12-14)      Ці люди будуть жити на землі тисячу років під правлінням Христа  і будуть мати можливість змінитися.  Об’явлення  пише в двадцятому розділі вони повстануть в кінці тисячу років,  і будуть воювати проти народу Бога  на землі,  їх чекає знищення,   а багатьох  вічне життя.  Думаю що це може бути правдивий план воскресіння , та він потребує  дослідження.  Буду радий як хтось допоможе. Та знаю одне «Бог не людина щоби йому брехати і не син людський щоб мінятися»     З Біблії ми бачимо два етапи воскресіння. Перший етап для неба , число  людей  144 тисячі вони будуть мати тіло подібне до Христового..  Другий етап воскресіння для землі в кінці  тисячолітнього правління Христа,  ці люди будуть мати земні тіла.

Перші християни  в більшості своїй були євреями, ці християни розуміли значення слова Пасха, це слово не наше, це слово єврейське.  Ми раніше ніколи не святкували це свято, в нас були інші свята. Наше свято називалося «Велик-день», це свято весни, коли день ставав більшим за ніч, це свято мало свої традиції і ритуали.
Наші предки, готуючись до Великодню, розмальовували яйця і пекли Куліч який символізує чоловічий фалос. Ці чарівні символи допомагали нам  напередодні весняного рівнодення залучити удачу і зарядити  землю на урожай.
Існував також ритуал, у ніч на Великдень стародавні дівчата влаштовували еротичні танці навколо багаття, вони били друг-друга писанками, символізуючи тим самим запліднення. Після яйця закопували в полі. Вважалося, що енергія зачаття передається в землю, а значить - буде хороший урожай.
Ці наші традиції ніякого відношення до Біблійної єврейської Пасхи не мають.  

Та Ісус перед своєю смертю  своїм послідовникам наказав відмічати одне свято, цей наказ він зробив в ніч з 14 на 15 нісана , це день єврейської Пасхи. Тому ми розглянемо цей наказ Христа.....      

   Євангелії від Луки в двадцять другому розділі, в дев'ятнадцятому та двадцятому вірші, лікар Лука пише-  Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!  По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.  



Учні Ісуса ніколи  не пекли куліч, на Пасху.  Вони відзначали цей день, так як сказав це робити сам Ісус.  І про відзначення  цього дня,  пише Павло в Першого Коринтянам  в одинадцятому розділі з сімнадцятого вірша по тридцять третій вірш -  Пропонуючи це вам, я не хвалю, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше. Бо найперше, я чую, що як сходитесь ви на збори, то між вами бувають поділення, у що почасти я й вірю.  Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.  А далі, коли ви збираєтесь разом, то не на те, щоб їсти Господню Вечерю.  Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а другий впивається  Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!  Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,  подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене! Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: Ця чаша Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!  Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої!  Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.  Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!  Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули.  Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.  Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом.  Ось тому, мої браття, сходячись на поживу, чекайте один одного.  А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду, заряджу.
(1 до Коринтян 11:17-34)
Деякі учні не розуміли правил відзначення  Пасхи чи Вечері Господньої до кінця,  і про таких учнів пише ап. Павло.  Ці учні приходили їли  пили, щоби  наситити свою утробу, замість того, щоб згадати про смерть Ісуса.   Про них Павло сказав - Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!  Та ми попробуємо дослідити принцип відзначення дня Вечері Господньої, щоб не робити нам таких помилок, які робили Християни в першому столітті .      

З 14 на 15 нісана  святкували  Ізраїльтяни  свято Пасхи, (Пасха на нашій мові означає «проходячий мимо»)  Відзначення дня Пасхи  почалося коли євреї були ще в Єгипетському рабстві, перед тим як вивести  їх з рабства , Бог навів на Єгипет  дев’ять кар, та фараон не слухав Бога і казав « Хто такий Бог».  

Тому  Бог сказав, що буде остання кара,  Ангел Божий вб’є все первородне від людини до скотини. А щоб Ангел не вбив первородне, потрібно було зробити такі дії.  Після заходу сонця, в цей день, візьміть ягня  чоловічої статі і перенесіть в жертву, кожен повинен з'їсти трохи плоті ягняти,  а кров’ю ягняти помастити одвірки дверей, і коли Ангел буде йти і побачить одвірок помазаний кров’ю,  він тих  будинків чіпати не буде.

Це й день він наказав Євреям відзначати кожен рік, книга Вихід, дванадцятий розділ з першого по чотирнадцятий вірш.  -І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:   Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.   Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.   А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.   Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.   І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.   І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.   І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.   Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.  І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.   А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!   І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!   І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.   І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!  

Ті євреї, що не повірили Богові і не вчинили так, і не помастили одвірки дверей кров’ю ягняти в ту ніч мали проблеми.  Ангел що проходив вбив  був кожного первенця таких будинків. Та хто виконав всі умови які сказав Бог, отримав радісну новину, фараон  відпустив їх,  і євреї могли вирушити в нову землю.  

Ісус в ту ніч  коли подав опрісноки повідомив, що це є його тіло, він мав на увазі що він те ягня, яке врятувало Ізраїль. Коли він подав чашу і сказав  це є кров моя,  він показав, що він помастить одвірки символічних дверей, і врятує життя.  
Чи має відзначення цього дня, велике значення для Християн ?  Думаю має, таке саме як Пасха для  євреїв, яку дав Бог у Єгипті.  Як ми пам’ятаємо що перед тим як вивести народ з Єгипту Бог наказав  виконати один обряд, люди виконали його, потім Бог сказав  «І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його».  Так от цей день для євреїв був як пам'ять, про те чудо, що зробив Бог.  Так само для Християн є день пам’яті  про те що зробив Ісус.  Ми пам’ятаємо, що сказав  Ісус «Це чиніть на спомин про Мене!», а  Павло додав  в Коринтянах   «як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде»



 Нас простих людей цікавить,  як потрібно відзначати  це велике свято Пасху. Може так як ми святкуємо, по нашій традиції «Великдень». Чи так як святкують євреї  до цих пір забивати ягня, мастити одвірки кров’ю.

Апостол Павло розповів нам як цей  день потрібно відзначати, хоча він до Коринтян говорить про інше,  та в приклад він ставить Пасху. 1 до Коринтян 5:7-8  - Отож, очистьте стару розчину,  щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.  Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!
(1 до Коринтян 5:7,8)  
Цей приклад Павла показує, що християнин повинен святкувати Пасху по новому,  не так як святкують євреї.  Приклад святкування подав сам Ісус коли був зі своїми друзями разом 14 нісана. Він взяв  опріснок  подякував Богові і подав їм і сказав, що це його тіло яке рятує нас людей і дається в жертву, їжте всі про спомин про мене. Взяв він також чашу вина подякував Богу,  і сказав це моя кров, що дається в жертву, пийте всі про спомин про мене. Якщо ми признаємо жертву Христа, ми повинні робити так як він сказав і не придумувати собі інше.  Якщо ми придумуємо інше, то може з нами бути так само як було з євреями які не повірили Мойсею, і не помастили одвірки своїх будинків,  та пройшов Ангел і вбив все первородне в їхніх хатах, від  дитини до скотини.

Для мене  незрозуміле святкування Вечері Господньої, Адвентистами, які вважають, що потрібно святкувати по декілька разів на рік.  Також я не розумію святкування Вечері Господньої Свідками Єгови, які святкують так, що не вживають від символів.  Існує правило  відзначення Пасхи чи Вечері Господньої  і це правило стосується всіх як євреїв так і нас язичників, як праведних так і неправедних. Це правило може не стосуватися людини, яка не вірить в жертву Христа.        

Основне завдання яке мав виконати Ісус на землі, це померти і заплатити викуп за гріхи людей.  Багато людей які досліджують Біблію, тему викупу до кінця не розуміють.  Деякі люди  кричать «Ісус помер за мене!»  та якщо його запитати  «навіщо він помер?»  він на це  питання  не відповість.  Та Матвій писав  в двадцятому розділі, в двадцять восьмому вірші  -Так само  й Син Людський  прийшов не на те, щоб служили  Йому,  а щоб  послужити, і  душу Свою дати на викуп багатьох . Основне служіння Ісуса на землі був «викуп». Ісус відав своє  життям, і викупив нас від гріха.

Що таке викуп ? Ми платимо викуп коли закладаємо якусь річ у ломбард, і хочемо її повернути. Також ми платимо викуп, коли злодій вкрав у нас щось цінне, і щоб  поверну ту ціну річ, чи людину, ми платимо викуп злодію.  Ап. Павло писав,  в послані до Колосян про Ісуса,  в першому розділі, в чотирнадцятому  вірші – в Якім ми маємо відкуплення  і прощення гріхів.

Що це за відкуплення, і навіщо воно потрібне ?  Попробуємо дізнатися.  Ми пам’ятаємо, що перша людина на землі Адам збунтувався, і порушив заповідь Бога, з’їв  з дерева добра і зла. За це порушення заповіді,   Адам отримав  покарання смерть. Бог сказав Адамові в третьому розділі книги Буття, в дев'ятнадцятому  вірші -  У  поті  свойого лиця їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.  Адам за свій гріх отримав кару смерть, ап. Павло писав Римлянам  в шостому розділі, в двадцять третьому вірші - Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя  в Хресті Ісусі.

Цей гріх який скоїв Адам перед Богом, передається нам у спадок, і ми коли вже народжуємося є грішні.  Цар Давид писав в Псалмі п’ятдесят першому, у сьомому вірші – Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. З цих вірша ми бачимо що діти народжені вже грішні, тому що гріх передається нам у спадок. Наприклад, у спадок можуть передаватися деякі хвороби,  і ми можемо їх успадкувати від батьків, так само передається  «гріх».  Тому  Павло до Римлян писав, в п’ятому розділі,  в дванадцятому вірші  -  Тому то, як через одного чоловіка  ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так перейшла й смерть у всіх людей через те що всі згрішили.

Як це викуплення відбулося ? Попробуємо дізнатися з прикладу давнього Ізраїлю. В давньому Ізраїлі,  приносили священики, що служили в храмові жертву Богу, різну худобу. І була у них жертва за гріх,   навіщо вони приносили ці жертви ? Вони віддавали життя тварин за своє. Чому вони це робили ?   Про це ми можемо дізнатися з слів ап Павла,  так як  він був дуже знаною людиною і був учнем відомого в ті часи вчителя  закону Гаманаіїла  (Діяння 22;3).  

Апостол Павло писав в послані до Євреїв, в дев’ятому розділі, в двадцять другому вірші - І майже все за законом кров’ю  очищається, а без пролиття крови не має відпущення. Павло повідомив, що все по закону очищається кров’ю. Цей закон має такий принцип, він записаний в книзі Вихід  в двадцять першому розділі, двадцять третьому вірші – А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу.  Якщо людина когось з людей вбивала. вона повинна заплатити  за свій злочин життям, одним словом життя за життя.

Перший чоловік Адам створив великий злочин, він прирік все людство на гріх і смерть, і от за це потрібно було заплатити життям рівної плати, так як жертва з худоби не є тією рівноцінною платою.  І жодна людина не могла бути такою жертвою рівною до викупу. Тому що Адам був більш досконалий і чистий чим ми.  Таким досконалим як Адам, був Ісус, і він за нас заплатив цей викуп, відав своє життя в жертву Богу, і виконав закон.  Павло писав  в Першого Коринтянам в п’ятнадцятому розділі, в сорок п’ятому вірші – « Перша людина Адам став душею живою, а осатаній Адам то дух  оживляючий.  

Бог не міг просто пробачити гріх, як це робимо ми. Тому що він відповідальна особа і має закони,  які він  також цінує і не порушує. Ось чому і виникла така необхідність викупу, щоб виконати  закон «життя за життя».  

Іван записав слова Ісуса, в своїй Євангелії, в третьому розділі, в дванадцятому по шістнадцятий вірш - Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,  щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.  Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.
(Від Івана 3:12-16)  

Коли народ Ізраїля за часи Мойсея, підняв бунт проти  Бога. Бог навів на народ велике число змій, які їх  жалили.   Щоб не померти від укусу змії, Бог сказав Мойсею, зроби палицю довгу і на кінці її  прикріпи мідну змію, і кожен хто буде на цю змію дивитися з вірою той залишиться живим. Тому так само як мідну змію підніс Мойсей,  Бог підніс на небо Ісуса, щоб кожен хто серцем буде дивитися на нього і буде вірити в його жертву за гріх врятується.
      
Друге завдання, яке мав Ісус, це завдання заключити новий союз,  людей з Богом. Тому важливе повідомлення пише нам пророк Малахия, в третьому розділі, він повідомляє в першому вірші – Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!. Цим Ангелом заповіту був чоловік Ісус, він заключив новий союз між людьми і Богом, і цей союз чи заповіт скріплено його кров’ю.
 
 Подібний союз з Богом заключив був Мойсей на горі Синайській,  він приніс заповіді Бога єврейському народу.  Перед тим як заключити цей  заповіт між Ізраїлем і Богом, Бог повідомив Мойсею,  в книзі Вихід ми читаємо в девятнацятому розділі, з четвертого по шостий  вірш - Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе.  А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!  А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.
(Вихід 19:4-6)

 Євреї погодилися з цим заповітом. про це ми читаємо далі, в  восьмому та дев’ятому вірші - І відповів увесь народ разом, та й сказав: Усе, що Господь говорив, зробимо! А Мойсей доніс слова народу до Господа. І промовив Господь до Мойсея: Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! І переповів Мойсей слова народу до Господа.
(Вихід 19:8,9)

 Цей заповіт, який був даний на Синайській горі,  мав багато правил і законів, і  був складний  для виконання. Основне його завдання було зберегти народ Бога в святості, до приходу Месії і підготувати цей народ для його приходу. Павло тому  написав  Галатам, в третьому розділі, дев'ятнадцятому  вірші -  Що закон ? Він був даний по причині  переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітницю дана була.

Коли Мойсей  зачитав народу цей заповіт. Він зробив наступне  «І взяв Мойсей тієї крови і покропив народ, оце кров заповіту що Бог уклав між вами  про всі оці речі.  Вихід 24;8»

Подібно до Мойсея,  скріпив заповіт з Богом і людьми Ісус Христос, Тільки це інший заповіт чи союз, і цей союз скріплено на небі.

Про цей заповіт писав пророк Єремія, ще приблизно 590 роках до нашої ери.  Ми зачитає його повідомлення  в книзі Єремії в тридцять першому розділі з тридцять першого вірша по тридцять четвертий  -   Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.  Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!  І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!  Ось такий заповіт новий заключив  Ісус між людьми і Богом,  та  закріпив своєю  жертвенною кров’ю.  

Павло писав Євреям, в десятому розділі, в шістнадцятому вірші також про цей заповіт-  Оце заповіт, що його по цих днях встановлю Я з ними, говорить Господь, Закони мій Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
(До Євреїв 10:16)
Що це за заповіт чи союз ? Цей заповіт оснований на почуті, на любові. Він написаний на серцях людей.   Ісус показав був важливі заповіді,  в Євангелії від Луки , ми читаємо в  десятому розділі,  двадцять сьомому вірші -  А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
(Від Луки 10:27)  

Ми пам’ятаємо, що Мойсеєв союз  Бог заключний з Ізраїлем.  Союз який заключив був Месія, також мав бути в першу чергу заключний з народом Ізраїлю.  Тому пророк Єремія  і говорить в своєму пророцтві   «Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт».  Ісус Христос також повідомляє своїм учням, що він прийшов до синів Ізраїлю. Матвій повідомляє нам слова Ісуса, в Євангелії від Матвія , в п’ятнадцятому розділі, двадцять четвертому вірші – А він відповів  і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого».  

Та  в одній Євангелії існує повідомлення яке каже, що Ісус прийшов і до нас язичників. Це Євангелія від Івана десятий розділ, шістнадцятий вірш – Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари,  Я повинен і їх припровадити .  І Мій  голос почують вони, і буде одна отара й Один Пастир!   Цей вірш показує,  що інші народи, які не належать народу Ізраїлю також почують  голос Ісуса.  Така подія відбулася в перше після смерті Ісуса,  в Кесарії,  Дії Апостолів 10:44-48 - Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували… Петро тоді відповів: Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?  І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.
(Дії Апостолів 10:44-48)

Новий заповіт це не тільки заповідь Ісуса,  яку він повідомив своїм учням, в Івана, в тринадцятому розділі  тридцять четвертому вірші -  Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
(Від Івана 13:34)  
Новий  Заповіт це не тільки ці дві заповіді Люби Бога, і Люби ближнього. Новий Заповіт, це ціла наука, яка закладена в Біблії  і вона потребує вивчення.    


Якщо нам порівняти два союзи, чи заповіти, то ми побачимо,  що Бог в першому союзі дає  в обітницю  Ізраїлю землю обітовану, у спадок . Повторення Закону  8; 6-7 -  І будеш виконувати  заповіді  Господа Бога  свого, щоб ходити Його дорогами , та щоб боятися Його,  бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків , джерел та безодень……    

Також і Новий Заповіт дає подібно  обітницю, тільки  тут говориться про  Боже  правління яке повинне прийти на землю, і ця обітниця стосується впершу чергу Християн, так як Ісус сказав їм в Євангелії від Луки двадцять другий розділ двадцять дев’ятий та тридцятий вірш -   і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,  щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
(Від Луки 22:29,30)       

Пророк  Ісаї написав , в сьомому розділі, в чотирнадцятому вірші  - Тому Господь Сам дасть нам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл.  Що очікували Юдеї від цього сина, який повинен був народитися?  Пророк Ісаї продовжує писати чітко про нього в дев’ятому розділі,  з п’ятого по шостий вірші.  -  Бо Дитя народилося нам,  даний нам Син,  і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я  Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру.  Без кінця буде множитись панування та мир на троні Давида він сяде й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й ж навіки,  ревність Господа Саваота це зробить.  

Єврейська релігійна система, буквально розуміла ці слова, які написав Ісаї. Книжники вважали, що повинен появитися цар,  який сяде на троні Давида. І цей цар  вирішить всі проблеми цього народу. Тому весь час вони чекали Месію від Бога, який повинен взяти керування державою на себе.  

Пророку Даниїлу Бог відкрив навіть час появи цього Месії  (Нагадаю пророк знаходився у Вавилонському рабстві  разом з іншими  євреями. Це рабство почалося приблизно  582 чи 607 році,  до нашої ери).  Пророк Даниїл записав це пророцтво в дев’ятому розділі, з двадцять четвертого вірша по двадцять п’ятий. -  Сімдесят  років–тижнів  призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ  не буде покінчений, і міра гріха не буде повна,  аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки буде підтверджені видіння і пророк, і щоб помазати Святе Святих.
Та знай і розумій : від виходу наказу, щоб вернути Ізраїль й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів  та шістдесят і два тижні. І вернеться народ народ і відбудований буде майдан і вулиці і то буде за тяжкого часу  

Якщо  ви звернули увагу, перекладач Біблії,  в двадцять четвертому вірші позначив  тижні  як роки, він зробив так  «Сімдесят  років – тижнів  призначено» .  Чому він це зробив, тому що в євреїв не було  тижнів, в них були «седміни»  і всі переклади пишуть седміни.  А «седміни» були як тижневі, так і рокові.  Про ці седмиці записано в законі, і ми читаємо в книзі Вихід, в двадцять третьому розділі у десятому та одинадцятому вірші – І шість літ ти будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, а сьомого отпустиш  її  та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина.
      
  Так от, щоб нам зрозуміти час появи Месії потрібно знати  ази математики  і порахувати «від виходу наказу, щоб вернути Ізраїль й збудувати Єрусалим»  Таких наказів було декілька в ті часи.  Один наказ  дав Кір у 538 -539 році до нашої ери, інший наказ дав  Артаксеркса  444 -455  році до нашої ери.   Едри 1;2-5 . 7;6-27  Неемії 1;1-4 . 2; 1-8  

 Я оберу останню дату наказу яку дав цар  Артаксеркса, 455 ріці, до нашої ери. Так як ця дата наказу  більше збігається з появою Ісуса, також при царі Артаксерксі було розпочато  реальну відбудову Єрусалиму і храму, і тільки при ньому Єрусалим ожив і до цього міста масово почав повертатися народ.

Перше завдання це порахувати седмиці: «аж до Владики Месії сім тижнів  та шістдесят і два тижні».   Я рахую 7+62 = 69  та через шістдесят дев’ять тижнів нічого не відбулося після виходу жодного з цих наказів  по відбудові Єрусалиму.  

Та якщо ми  будемо вважати ці тижні  роковими,  то тут ми отримаємо час появи Месії. В одній седмиці 7 років, тому помножу  69 сідмин  на  7 = 483 роки.
Далі  я відніму від   483-455=  і отримаю 28 рік нашої ери, та один рік ми не порахували,так як він нульовий,  якщо додати цей нульовий рік  то буде 29  рік нашої ери. Приблизно в цей час  Ісус прийшов христитися до Івана Христитиля,  

Лука  пише в третьому розділі , з двадцять першого по двадцять третій - І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!  А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія…
(Від Луки 3:21-23)



Знаючи про ці пророцтва  і довіряючи їм, євреї чекали  на Христа, тому лікар Лука  пише, в третьому розділі  в п’ятнадцятому вірші -  Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос.  

Люди були в той час в очікувані і чекали на  Месію, тому Андрій після спілкування з Ісусом прийшов до брата свого і радісно повідомив  «Знайшли ми Месію» .  Та ця поява Месії не зачепила серця  релігійної верхівки Ізраїлю. Так як лідери релігійної системи чекали не людину, вони  чекали Ангела.  

Пророк Михея писав про Месію, приблизно 720 році до нашої ери, в п’ятому розділі, у першому вірші – А ти, Віфлеєме – Єфрате,  хоча малий ти у тисячі Юди із тебе  Мені вийде Той, що буде Владика в Ізроїлі, і віддавна повстання його від днів віковічних. Цей пророк повідомив, що Месія має початок свого створення від днів вічних, одним слово від тих днів ще коли не було землі.   Тому фарисеї і чекали від Ісуса знамено, вони вимагали від нього доказу того,  що Ісус є тим Месією. В  Євангелії від Матвія , у дванадцятому розділі, з тридцять-восьмому вірші,  ми читаємо – Тоді  дехто із книжників та  фарисеїв  озвалися  до Нього й  сказали:  «Учителю хочемо побачити ознаку від Тебе».


Фарисеї не звернули уваги на повідомлення пророка Ісаї, який був сказав, в сьомому розділі, в чотирнадцятому вірші  - Тому Господь Сам дасть нам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл. Це повідомлення показує,  що Месія має появитися в людському обличчі і народитися від простої  дівчини.

І ось про таку подію описує освічена людина того часу Лука. Перед тим як почати писати свою Євангелію він повідомив, в першому розділі, з першого по п’ятий  вірші -  Через те, що багато хто брались  скласти оповість  про справи,  які склалися між нами,  як ті розповіли,  хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому і я від першої хвилі докладно розвідавши, забажав  описати  за  порядком  для тебе, високо-достойний Теофіле, щоб пізнав ти істоту науки, якої я навчився.   Так от,  перше чим писати свою Євангелію,  Лука все добре розвідав, і тільки тоді він написав її.  

Лука написав, і момент зачаття Ісуса  в цьому першому розділі,  він пише  з двадцять шостого по тридцять сьомий  вірш  - А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!  Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!  І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.  Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.  І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.  А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?  І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!  А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.  Бо для Бога нема неможливої жадної речі!  А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
(Від Луки 1:26-38)      
 
Таку новину про вагітність краще в ті часи в Ізраїлі було не повідомляти.   Якщо жінка мала статеві відносини до шлюбу з одруженим  чоловіком чи хлопцем, то це могло каратися смертю за перелюб, чи чоловік повинен був з нею одружитися.  Та сам перелюб  був великим соромом.  Тому краще було тихенько одружитися і мовчати про це.  Та ми бачимо,  що тут афішують цю подію яка відбулася з дівчиною по імені Марія. Це свідчить про те,  що люди чи сорому не мають,  чи говорять правду «ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус»  ім’я Ісус значить на нашій мові  Яхве-Рятує.

 Ми сьогодні знаємо, що медицина наша творить чудеса, вона робить клонування , запліднює людей без чоловіка.  Достатньо для цього мати  яйцеклітину і сперматозоїд, який несе інформацію  майбутнього плода.  І ми знаємо також,  що Месія  був створений від початку світу, як писав пророк Михея.  Виникає питання, чи міг творець людини взяти  генетичний код  Ангола Божого  і запліднити жінку ? Думаю це можливо.  Про Ісуса писав ап. Павло Колосянам в першому розділі,  п’ятнадцятому  вірші - Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.    

Ісус має три етапи свого життя, перший етап життя коли Бог створив його як Ангола, це творення відбулося  в той час коли Бог творив всіх Ангелів.  Другий етап, коли він  народився на землі як проста людина. І третій етап, коли він воскрес і сів по праву руку Бога Отця.  Наступного разу ми розглянемо другий етап життя  Ісуса на землі. Тому, що не тільки його мете була проповідувати Царство Боже, він мав інше важливе завдання.

Помираючи на ставросі, а іменно  «ставросом»   називається той хрест на якому був розп’ятий Христос,  на такому  самому ставросі  був розп’ятий і Спартак,  борець за  свободу рабів в Римській Імперії. Тому учні Ісуса Христа не носять «ставрос» як символ  християнства,  тому що  це символ  вбивства  і тут немає чим пишатися.  Перші християни  таких символів  катування не носили, і ніхто не може назвати  якого розміру був ставрос на шиї у ап. Петра чи у Павла. Тому ап Петро не придавав значення цьому ставросу, а казав так, у книзі Діяння, в п'ятому розділі, у тридцятому вірші -  Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть заподіяли, повісивши на дереві.    Якщо Ісусу голову відрубали сокирою, тоді що,  потрібно було сокиру носити ?  В Біблії не існує наказу такий символ  катування носити, та  брехливі вчителя краще знають за Біблію та Бога, що і як потрібно носити, тому що це їхні гроші, а вони  теж люди їсти хочуть.
   
 

 Так от продовжу, помираючи на ставросі Ісус промовив до одного розбійника, якого разом з ним  розп’яли. Зачитаю цю промову Ісуса, в перекладі  Хоменка , в Євангелії від Луки,   в двадцять третьому розділі , у сорок третьому вірші - Сказав (Ісус) до нього:  Істину кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раю.   З цих віршів ми бачимо, що Ісус бреше розбійнику, так як рай  був в районі Месопотамії, і  там протікали відомі нам ріки, і Біблія чітко каже, що рай був на землі і він був знищений всесвітнім потопом. Чи бреше перекладач Біблії, який не там поставив кому.  

Якщо ми правильно поставимо кому тоді ми зрозуміємо про який рай казав Ісус розбійнику -  Сказав (Ісус) до нього:  «Істину кажу тобі сьогодні,  будеш зо мною в раю».  Правильно поставлена кома малює нам іншу картину.  Ми бачимо, що  Ісус говорить про майбутній Рай який буде відновлено на землі .  


Цим раєм і називає Біблія Царство Боже, яке повинне прийти на землю.  Пророк Ісаї пише, в шістдесят  п’ятому розділі, у сімнадцятому вірші  - Бо ось Я створю  нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце. З цих віршів чітко видно що мова йде про землю, тільки нову, іншу.  Деякі люди які вивчають Біблію не в буквальному розумінні розуміють ці слова, що Бог створить нову землю,  тому що вони довіряють іншому віршу, який записано в книзі Псалмів 104: 5  -  Землю ти вгрунтував  на основах її, щоб на  вічні віки  вона не захиталася.   

Звіряючи цих два вірша, ми бачимо протиріччя.  В одному місці Бог каже, що земля стоїть на віки, в іншому, що буде нова земля.  Тому вірш який написав пророк Ісаї про нову землю розуміють так «Бо ось Я створю нове небесне правління,  та нову земну спільноту». Одним словом під небом підрозумівають  Ангелів, а під землею  людське суспільство.      

Яким буде цей Рай , чи Боже правління ? Пророк Ісаї продовжує далі в цьому шістдесят п’ятому розділі, і ми продовжуємо читати з вісімнадцятого по двадцять  п’ятий вірш -  

18. Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість!
19. І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку!
20. З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий!
21. І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати.
22. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук!
23. Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними.
24. І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую!
25. Вовк та вівця будуть пастися разом, і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!… Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Господь.
(Ісая 65:18-25)    

 Ця розповідь Ісаї показує нам , що правління Бога принесе на землю звільнення, від тих проблем які ми маємо. Ми люди не будемо старіти, нам не потрібно буде будувати в’язниць, так як злочинець буде знищений Богом хоча буде молодим. Ми люди зможемо вільно працювати на користь собі та іншим, і розбудовувати  нову землю для проживання,  і земля буде такою  якою самого початку бажав бачити Бог , земля буде Раєм.   

   Чудово про початок правління Ісуса описує ап. Іван, в книзі Об’явлення,  він пише у двадцятому розділі, з першого по третій вірш  -  І бачив  я Ангола, що сходив із неба , що мав  ключа від безодні,   кайдани  великі в руці  своїй .  І схопив він змія , вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зав’язав  його на тисячу років,  та кинув його  до безодні, і замкнув  його на тисячу років, і печатку над ним поклав , щоби народи не зводив  уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв’язаний буде на короткий час.
   Іван нам дуже добре малює картину тих подій які будуть відбуватися.  Ангел Божий закриє десь у космічному  просторі Херувима зрадника, і  цей зрадник вже не зможе  продовжувати свою діяльність на землі на протязі тисячу років, поки цей самий Ангел не знімить свою печать, одним словом  сам не дозволить йому повернутися на землю,  на короткий час.

Коли Ісус був на землі, він вчив своїх учнів молитися Богові, він сказав  так. Отче наш що єси на небесах ! Нехай святиться  Ім’я  Твоє, нехай прийде  Царство Твоє, нехай буде  воля  Твоя,  як на небі, так і на землі. Про яке Царство Ісус говорить нам ?

Царство Бога, чи його правління в цей час існує, тільки це царство  існує на небі, та його на жаль немає на землі.  Тому Ісус і сказав  Пілатові , в Євангелії від Івана, у вісімнадцятому  розділі , в тридцять шостому вірші – «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала  б, щоб не виданий  був  Я юдеям.   Далі Пілат каже Ісусові в тридцять сьомому вірші – «Так ти Цар?»  Ісус відповів: «Сам ти кажеш що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов в світ»

    

Якщо я був би членом якоїсь релігійної  громади і мені сказав хтось, я хочу обрізатися. Я йому відповів, йди обрізуйся та це тебе не врятує, якщо ти Бога не любиш.  Якщо мене запитали, я буду суботу Богу віддавати на служіння. Я відповів би,  віддавай та це тебе не врятує, якщо ти не любиш Бога.  Якщо мені сказали, я хочу збудувати велику церкву для того щоб люди могли служити Богу. Я відповів би, будуй та це не врятує тебе, якщо ти любові не маєш. Якщо мене запитали, я хочу піти поставити свічку перед іконою. Я відповів став,  якщо ти не знаєш правдивого Бога і посланого ним Ісуса Христа.

От ще одна важлива причина по якій був посланий Ісус Христос. Месія прийшов  розповісти нам правду про цього Бога. Ми вже багато знаємо про Бога, ми знаємо що він має ім’я, що він один,  що Ісус його син, і що ми люди також його сини і дочки.
Та ми не знаємо  як цьому Богу поклонятися.  Коли Ісус був на землі повідомив нам  як це потрібно робити, це повідомлення записав Іван в своїй Євангелії,  в четвертому розділі, в двадцять третьому по двадцять четвертий вірш - Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
(Від Івана 4:23,24)  

От тут і стоїть перед нами питання , що значить поклонятися  в дусі і правді.  Це і буде тема нашого дослідження  далі....  
Що значить поклоніння в правді, це поклоніння основане на знанні,  не основане на тому, що ми щось собі нафантазували  і придумали. Ми маємо, чітке та ясне знання про цього Бога і маємо чітку основу нашої віри.
Що значить  поклоніння в дусі, це значить,  що ми любимо свого творця вище всього, і своїм серцем належимо тільки йому.


Якщо ми поклоняємося в дусі і правді Богу, ми тоді повинні знати, що намальоване художником чи скульптором то не Бог, книга  Псалмів  нам каже в 115 ; 11-16 (Ру. Пс: 113) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.  їхні божки срібло й золото, діло рук людських:  вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,   мають уші й не чують, мають носа й без нюху,   мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!  Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
(Псалми 115:11-16)

Чи може хтось з попів сказати яким іконам поклонявся Петро чи Павло ? Звичайно вони іконам не поклонялися.  Ап Павло навпаки казав, що такі малюнки не боги, це записано в книзі Діяннях в дев'ятнадцятому розділі  з двадцять четвертого по двадцять сьомий вірш - Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,  згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.  І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.  І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.
(Дії Апостолів 19:24-27)
І сучасна релігійна еліта добре знає, що таке поклоніння непотрібне Богові яке вони проповідують, та ремесло по малюванню ікон чудове,  і добрі гроші приносить пузатим від людської крові попам, тому вони продовжують нас дурити.

Ці попи заставляють нас, замість Бога, поклоняються  різній мертвечині. Весь час тягають гроби зі святими мощами, таке враження, що  люди служать Богові в якомусь моргові. Вони носять кістки померлих людей, які вже давно стали порохом і цілують ці кістки, думають що відбудеться чудо.  Та чи потрібно у правдивому поклонінні поклонятися  мертвим, це ми узнаємо далі.

Що цікаво не тільки мертвим, навіть живим людям поклонятися не можна, це видно з події яка відбулася з апостолом Петром, ця подія записана в книзі Діяння  10 : 25-26 -А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
(Дії Апостолів 10:25,26)
Якщо би Корнилій вклонився Петру в знак пошани як до людини, тоді апостол Петро йому нічого не сказав би. Тому що нічого страшного в цих діях немає, це нормальний знак поваги. Та  Корнилій впав до ніг Петра думав що він Бог, Петро підняв його і сказав що він людина.   То  чи можуть пояснити  брехуни  збоченці,  які тягають мертвечину по цілому  світові,  як можна поклонятися мертвим які вже давно померли.

З одної сторони ці брехуни попи кажуть нам, та  вчать нас, цим словам, що записані в книзі Повторення Закону вісімнадцятий розділ  з десятого по дванадцятий вірш  -  Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою.
(Повторення Закону 18:10-12)
А самі попи збоченці порушують правильне поклонінь і  поклоняються мертвим.  Мертві люди не живуть , і якщо хтось бачив мертвих у видіннях,  це робота мізків людини, які є у стресовому стані. Чи він бачив одного з Ангелів самого диявола.  
Визиваючи духа померлого, ми не визиваємо самого померлого, ми визиваємо  диявола. Тому ця постанова прописана в законії.

Поклоніння в дусі, це поклоніння основане на духовному єднанні з Богом,  таке єднання досягається через почуття, через любов. Ми на Україні маємо два розуміння  любові, одне розуміння  це любов інше це кохання.  Любов до жінки це кохання, та якщо ми проявляємо почуття до батьків чи родичів це любов. Ось про таке розуміння любові йде мова, тільки це почуття до Бога вище того чим ми любимо  батьків, тому Ісус сказав такі слова в Матвія  десятий розділ тридцять сьомий вірш  -   Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.  І: вороги чоловікові домашні його!
(Від Матвія 10:35,36)
Це почуття до Бога називається Агапе, подібне почуття мають патріоти до свого народу і готові померти за народ. Таку готовність померти за Бога і Христа мали і християни в першому столітті, вони йшли на смерть за свою віру.
 

Страта Християн в Римі

Це принцип правильного поклоніння Богу, таке поклоніння нагадую, основане на чіткому знанні Бога, а не на видумці якихось людей  і на чутках. Почуття  любові до Бога можна досягти тільки через пізнання правдивого Бога, і тут фанатизм сліпий не підходить, тому що не можна любити того кого не знаєш.



Знання про правдивого Бога, це добре, та нам потрібна знати і його сина Ісуса Христа, і це підкреслив сам Ісус сказавши «Життя  вічне, це те,  щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа,  що послав Ти Його.»  Як ми бачимо Ісус відмітив, що знання про нього, є важливим для правдивого поклоніння.

Задам риторичне питання, чи знала правдивого Бога Єврейська Релігійна Система часів Христа ? Так знала,  тільки вона не прийняла Месію, і чекала його далі, та  продовжує чекати сьогодні.  Наслідки для цієї релігійної системи відомі, ця система знищена,тому що не пізнала Ісуса.  Ця релігійна система зазнала такий удар, що втратила все, Храм , коліна  Ізраїлю, в тому числі коліно священнослужителів, коліно Лівії.  Тому нам, щоб не бути відкинутим Богом потрібно знати його сина. Будемо досліджувати    

Ми багато вже знаємо про Месію,  ми знаємо,  навіщо він прийшов.  Він прийшов щоб заплатити викуп, також для того щоби заключити  новий союз, між людьми і Богом. Також, щоб розповісти про намір Бога встановити своє царство по всій землі.  Він також повідомив що він є тим Царем який буде керувати в цьому Царстві тисячу років.  

Та щоби нам  пізнати його та Отця ближче, ми повинні зрозуміти, що він ще вчитель . Івана 3: 2 - Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
(Від Івана 3:2)
Ісус це вчитель, який приніс нам вчення Нового Заповіту. Івана  чотирнадцятий розділ, шостий вірш  - Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
(Від Івана 14:6)
 Якщо ми не визнаємо його як вчителя і не вивчаємо його вчення,  наша віра пуста.  Тільки через знання і визнання науки Месії людина може сказати, що він християнин, і послідовник Христа.


Ісус Вчитель.

Також ми повинні розуміти і визнавати одну важливу річ, що Ісус є Цар.  І зараз він садить по праву руку Бога на небі, тому ми можемо і не тільки до Бога звертатися в молитвах,  ми можемо звертатися і до Царя Ісуса, якщо ми визнаємо його  правління. Івана 14:13-15 - І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.  Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.  Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
(Від Івана 14:13-15)
Також ми повинні усвідомити що Ісус не Бог, він сам сказав, що Отець більший мене.  Якщо ми вважаємо  Месію Богом Всемогутнім, це буде ідоло-поклоніння  якого і сам Ісус не хотів. Такого поклоніння хотів диявол, коли збунтував людей в Раю, диявол хотів бути Богом. Ісая 14:13,14 -Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,  підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!
(Ісая 14:13,14)

 Також християнин повинен розуміти тему викупу яку заплатив Ісус за наші гріхи.  Без визнання жертви і розуміння її, така людина може називати себе ким завгодно, тільки не християнином.  Християнин розуміє принцип жертви Христа і дякує  Месію і Бога за цю жертву. До Колосян 1:14-17 - в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів.  Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.
 Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!  А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.
( До Колосян 1:14-17)


Чисте і правильне поклоніння Богові основане, на знанні, на вченні Христа,  а не на вчені старців і якоїсь іншої людини.  І тільки така потужна основа, нас може познайомити з Богом і з Ісусом Хрестом. Жоден Пастор, жоден Піп, нас з Богом не познайомить.  Познайомити нас може тільки книга Біблія, яку Бог дав нам, щоб ми могли знати і любити його. Приповісті 2:1-6 -Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
 якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!
(Приповісті 2:1-6)

Які закони чи правила виконували перші послідовники Ісуса Христа? Щоб зрозуміти їх, нам потрібно бути вихованим  в тій релігійній системі в якій вони жили.  Перші послідовники Ісуса Христа, були євреями  і були виховані єврейською  релігійною системою.   Книга Діяння,  нам повідомляє, що учні Месії збиралися разом на святкування релігійних єврейських свят, таке  зібрання відбулося на свято «Шуват», це свято  святкують через п’ятдесят день після Пасхи,  греки називали його «Пентекосте» що значить «П’ятидесятниця»   Діяння,  другий розділ, перший вірш -  Коли почався день П’ятидесятниці,  всі вони  однодушно знаходилися в купі.  

Також вони виконували закон який Бог їм дав на горі Синай,  та масово ходили до єврейського Храму,  що був у Єрусалимі, це ми бачимо з того, що пише книга Діяння 2: 46 – І кожного дня перебували вони  однодушно  у Храмі, і ломлячи хліб по домам, поживу приймали з радістю та сердечній простоті. Також виконували закон про суботу  і в суботу проповідували про Бога . Вихід 20:8-10 - Пам’ятай день суботній, щоби святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа твого ……  Тому будучи слухняні і виховані в законі,  цей день суботній віддавали вони  Богові,  і кожної суботи учні Христа, ходили  до синагоги  Діяння 13: 14 -А вони  пішовши з Пергії,  прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги  ввійшли і посідали.  Діяння  18: 4 -  І він щосуботи розмову точив у синагозі, і переконуючи юдеїв та геленів.

Також перші християни виконували закон про «обрізання», і закон про  «назарейство».  Звідкіля ми знаємо, що ці закони вони виконували,  це відомо нам з цієї ж книги  Діяння з п’ятнадцятого розділу, першого вірша  - А дехто  що з Юдеїв прийшли, навчали братів (братів з язичників) : «Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете».  

Також ми читаємо про те що перші  учні виконували закон «назорейства».  Назорей це та людина яка посвятила себе Богові, і займається тільки тим, що йому служить. Під час свого служіння він не стригся, не вживав алкоголь,  коли припиняв «назорейство» він голився по закону Числа 6-18 – І оголить той назір  голову свого посвячення  у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення  та й покладе на огонь, що під мирною жертвою. Апостол Павло брав участь у виконані  подібного обряду очищення, про це ми читаємо в книзі Діяння в двадцять першому розділі, з двадцять третього по двадцять шостий вірш – Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.  Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш. Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і увійшов у Храм, і звістив про виконання днів очищення, так , аж за кожного з них була жертва принесена .

Ці вірші демонструють нам виконання законна Мойсеєвого першими християнами, і багато сучасних  християн  задають собі питання. Чи потрібно ці Закони  Мойсеєві виконувати ?




 
Питання виконання закону в перших учнів не виникало, тому що вони були євреями і все робили по традиціям свого народу в ті часи.  Правда вони відмовилися виконувати закони жертвоприношення, так як євреям – християнам  жертва була непотрібно, тому  що Ісус приніс свою жертву. Євреям 9: 24-25  -  Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,  і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров'ю чужою…
(До Євреїв 9:24,25)
 
Та час йшов, християнство поширювалося, і охопило сусідні народи, які не належать до народу Ізраїль.  І тут почалося непорозуміння, деякі вчителі християнської науки почали обрізувати язичників, вимагаючи виконувати закон, і такі  події були не поодинокі. Тому це питання про обрізання і про закон повстало на розгляд в керівників християнського руху в ті часи. Діяння п’ятнадцятий розділ, з першого по двадцять перший вірш – А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете.  Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.  Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.  Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.  

Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.  І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.  Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.  І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,  і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.  Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?  Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.
 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!  Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.  Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.  І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:  Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,  щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!  Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.  Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,  але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.  Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.
(Дії Апостолів 15:1-21)
Рішення керівників першого християнського збору, був таким, який ми прочитали в останніх віршах  «Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,  але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.  Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.»  

Одним словом нам було повідомлено , щоб ми не виконували закон Мойсея, а втрималися від «ідольського».   Що значить «ідольського» ? Це значить,  щоб ми перестали поклонятися різним  ідолам мальованим, зробленим  з дерева, чи метала,  чи з якогось іншого матеріал.  Також було нам повідомлено, щоб ми втрималися від «блуду», тут зрозуміло всім про що йде мова.  Також християнам з язичників, було повідомлено, щоб вони не вживали   «задушеної худоби (це та худоба  що задушена, чи забита,  що кров з неї не була злита, чи померла своєю смертю)»   Також ми повинні не вживати «кров» , християни не можуть пити «кров», чи споживати її як страву.  
Що до закону Мойсеєвого  було прийняте рішення також,  закон має своїх проповідників і ці правила закону людям відомі.

Чому перші християнські керівники,  дали таку постанову християнам від язичників,  щоб ми тільки втрималися від «удавлини» «блуду» «крові» та «ідоло-жертвенного»  і все ?  

Ми язичники могли неправильно розуміти, заповідь «Люби Бога», для нас ця заповідь, нічого не значить, ми могли  любити і «Ідола», вважаючи його за Бога.  А заповідь «Люби ближнього», ми могли зрозуміти по іншому, і займатися блудом. Тому було повідомлено основні вимоги Бога на зібрані християн, щоб ми не грішили. Також ці поняття  як «Ідоло-поклоніння»  «втриматися від крові» «блуд» «задушини»  проходять через всю Біблію і є незмінні, і несуть основну науку про Бога, і чистого поклоніння.


 Не всі ми розуміємо слова відомого законника того часу апостола Павла, який написав в книзі до Євреїв у дев’ятому розділі, з восьмого по тринадцятий вірш  - Бо їм докоряючи, каже: Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь! Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!   І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа! Усі бо вони будуть знати Мене від малого та аж до великого з них!   Буду бо Я милостивий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш!   Коли ж каже Новий Заповіт, то тим назвав перший старим. А що порохнявіє й старіє, те близьке до зотління.
(До Євреїв 8:8-13)

Деякі люди продовжують виконувати старий заповіт який Бог дав Мойсею, хоча він «порохнявіє й старіє, те близьке до зотління». Чому ці люди виконують старий заповіт  ?  Вірніше не весь заповіт а частину заповіту, десять заповідей. Це ми будемо досліджувати далі …..  

Для того, щоб нам зрозуміти чому деякі люди виконують закон Мойсеєв, нам потрібно зрозуміти спочатку,   що означають заповіді  які дав Ісус «Люби свого ближнього, як самого себе.»  Що значить Любити  свого ближнього ?  Ап Павло написав  значення цієї заповіді в книзі до Римлян  13:8-10 -Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.  Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!   Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.
(До Римлян 13:8-10)  
Та чи правильно сказав ап. Павло, що любов це виконання цих заповідей які написані в книзі Вихід 20:1-17
Апостол Павло не помилився,  дійсно  заповідь  любити  Бога,  та любити людину,  це виконання цього закону. Тільки ап Павло не закликає нас виконувати Мойсеєвий закон, він інформує нас Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону.  Тому помилково вважати ці слова ап Павла як заклик до виконання Мойсеєвого Закону.

Апостол Павло, мав інше розуміння цього повідомлення  до  Римлян  13:8-10

Спробую пояснити слова Павла на прикладі. Якщо людина не знає закону держави, а любить народ своєї держави, чи буде вона порушувати той закон ? Звичайно  духовне почуття не дасть людині порушувати закон, ця людина не буде, вбивати, ґвалтувати, займатися рекетом, забирати підприємства у інших людей,  і такій людині яка любить свій народ,  знання закону держави непотрібно,  дякуючи духовному почутті любові, він виконає закон.
 
Також людина може не любити свій народ і свою державу, ця людина  просто виконує конституцію цієї держави,  вона не ґвалтує, не краде, не вбиває.  Та вона немає духовного почуття до держави  до народу, вона просто немає любові. Якщо вона виконує закон і не порушує,  то така людина гідна жити в цій державі.  Та якщо ця людина порушує закон держави, вона вина в порушені закону і  отримає  покарання.

Яка різниця між цими двома  прикладами ?  Різниці сильної немає, тільки в першому прикладі,  людина яка порушує закон отримує помилування  від Президента, тому що вона любить свою державу,  і є патріот свого народу, це достойний член  суспільства.  Інша людина яка не любить а порушила  закон, вона  отримає покарання по закону, тому що вона не любила свою державу і народ,  а людині яка не любить свою державу і народ,  не достойна на життя в цій державі.  Ось такий приклад і принцип )))  

Тому Павло написав  до Галатів, в послані такі слова, в третьому  розділі , в одинадцятому вірші -А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві…
(До Галатів 3:11-13)
Якщо людина не має почуттів любові до Бога та ближнього та виконує сам закон, вона буде жити.  Та ця людина яка виконує закон, не отримає подарунок від Бога, який він обіцяв люблячим його. Римлянам 6:23 - Бо заплата за гріх смерть, а Дар Божий вічне життя в Христі Ісусі,  Господі нашім  Тому такій людині яка виконує закон а Бога не любить, порушувати закон не можна, буде кара за гріх смерть. Милість, чи дар, отримує та людина яка любить Бога і любить інших людей.  



 Якщо людина вірить в правдивого Бога  і любить його, вірить в викуп Ісуса Христа , і любить його. Також якщо людина любить свого ближнього як себе, і бажає йому добра. Та обрізується, тому що вважає що це потрібно для Бога. Чи  вважає, що субота є святим днем, і цей день він відає Богові, то тут немає порушення закону Христового, тому що все це він робить від любові до Бога і Христа.

Також, якщо людина не обрізується, тому що вважає, що це для Бога непотрібно, і вважає що ніяких днів для Бога виділяти непотрібно. Тому що всі дні він виділив для Бога,  і сам любить Бога всім серцем, і любить його сина Ісуса Христа,  то також ця людина врятується.

Тут діє принцип який написав Павло до Римлян в чотирнадцятому розділі  з  четвертого по десятий вірш  -  Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.  Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.  Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.  Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.  Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!  Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.  А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
(До Римлян 14:4-10)
Та не забуваємо одного, нам потрібно Любити правдивого Бога і правдивого Ісуса Христа,  якщо ми не будемо мати правдивого знання про Бога і Ісуса, ми тоді не звільнені від закону, і є раби цього закону. Може людина обрізуватися,  гопки скакати в церквах, зі свічками ходити  по вісім  разів  коло  храмів, вона буде винна проти закону.

А розділення між людьми які виконують частину Закону Мойсеєвого 10 заповідей,  і які не виконують, зробили люди, таке  розділення  дає можливість пастирям  церков (зібрань) бабло рубіть.  Суперечки про закон це лишнє, закон не рятує,  рятує любов до правдивого Бога, одним словом дух любові. Хоче людина виконувати частину Мойсеєвого Закону то хай виконує, якщо вона любить Бога і  совість  її каже, що це потрібно.  Головне щоб не відпасти, тому що можна захопитися виконанням закону,  що почати і жертви приносити та втратити любов до Бога і Ісуса Христа.      

Дослідивши закон Месії, я зрозумів чому Павло міг піти і взяти участь у виконані Мойсеєвого закону про «назорейство».   Павло знав що не закон його рятує, а рятує його почуття до Бога.
 
Привиду приклад:  Якщо я був би праведним християнином, і хотів привернути увагу людей  до правдивого Бога, які мають інші релігійні погляди. Чи було гріхом взяти участь в  їхньому релігійному обряді?  Якщо я живу по букві законна,  це був гріх і це каралося по закону.  Та якщо я живу по букві духа любові, це не гріх, сам ритуал мене до Бога не наближає і не віддаляє, мене наближає  до Бога має почуття.  Почуття до Бога звільнює християнина від законів, тому Павло сказав   «Все мені дозволено та не все корисне,  все мені дозволено та не все повинно керувати мною ». Я  як самий негідний християнин,  можу зайти, до любої церкви поставити свічку, мальованим богам храму Артеміди, та це не означає що я порушив закон Бога, тому що я знаю що це не боги. Тому Павло і писав «для язичників я був як язичник, щоб направити до Бога язичників,  для людей закону як слуга закону, щоб повернути до Бога підзаконних».  Павло міг робити все, що заманеться, тільки він не міг одного,  втратити любов Бога. Втрата любові це рівно смерті, тому не спокушайте Бога вашою свободою.