Токмак — 20 березня 2018

Щось я не пригадую такої зимної весни. Явно десь весна заблукала? Чи українці розучилися правильно вітати весну? Світлини, вдень 19 березня і по дощу, сьогодні вночи, 20 березня. Слава Богу, ніби остання неділя з морозами нічними.

Схоже, вранці на вулицю краще не виходити. щоб лікарів не турбувати :)


Новорічна ініціатива Нової пошти — обдери клієнта

Нова пошта вирішила покращити власні фінанси. Повідомлення — попередження, у вигляді СМС, про платність зберігання і з якого числа приходить вже по факту, після певного терміну зберігання. Такі “поздоровлення” вже отримали клієнти з міста Токмак, Запорізької області. Деруть гроші з тих, хто оплачує відправлення, а потім і з тих, кому воно адресовано. Мало того, що на два тижня відправлення затримали, так ще й поживилися з того. Гарненьке вітаннячко з новорічними святами!


Токмацька організація ВО “Свобода” 29 січня 2017 року

Члени Токмацької організація Всеукраїнського об'єднання “Свобода” поставили намет біля магазина Лотос і роздавали газети ВО “Свобода”.

Світлина з архіву 2005 року.

Звернення Михайла Жванецького до народу


Читати повільно і вдумливо
Звернення сатирика Михайла Жванецького,

що цього разу не жартував ...
Боятися не треба!


- Що може бути?
- Все.
- Що робити?
- Давай так: страх відчувати МОЖНА, А БОЯТИСЯ НЕ ТРЕБА.

Досить чіплятися за це життя. Як ми переконалися - в ньому нічого доброго. Кілька разів смачно, кілька разів добре. І це все.
Будь-який уряд або нас садить в помиї, або ми його садимо туди. Тобто воно нами керує звідти. І навіть не керує, а посилає і забирає.
Що там було в цьому житті? Я вас запитую, що там було в цьому житті ... Багато різної горілки, тому нічого згадати неможливо ...
- Міша, як ви мене не згадуєте, ми ж в поїзді літра три випили ...
- Тому й не згадую, синку.
Бо, як радість, ми п'ємо ревно, до стану радості; як горе - п'ємо до стану заглушення ...
Так. Цього шкода. Горілки з друзями шкода. Горілки на кухні, бесіди рот в рот шкода. Любові на підвіконні шкода. Це тільки ми, це тільки у нас: лампочку в парадній хрясь і любиш, як ротний старшина, як бездомний кіт, що горить зсередини.
Любові шкода, випивки шкода. Повернень. Блудних слідів своїх плутаних з
другом, удвох мокрим ранком туманним, нельотним, міліцейським шкода ...
Снігу шкода тихого в лісі, шапочки хутряної і личка під ним рум'яного, окатого, що переходить в ніжки ніжні, приховані під джинсовим панциром ...
Шкода. Так ... За все життя, за всі роки, за всі життя мого діда, прадіда, батька, вітчима, другого вітчима і мене - жодного толкового уряду.
Воно що, присуджено? Воно що, там глибоко нагорі вирішено, що ми повинні мучитися?
Клянуся,
про взаємини з владою згадати нічого. Ну нічого!
Відняти і послати. Послати і відняти. І з нас же! З нас же!! На моєму житті, з того, що я пам'ятаю, ніколи не міг сказати, що ця компанія звідк
ілясь приїхала.
Ну пики минулі ми ж всі пам'ятаємо! Ну, ще раз напружимося: пики, ті, що біля кіоску з ранку, ті і там, нагорі. Як ці не можуть двох слів зв'язати, так і ті. Ці - очі маленькі, обличчя велик
і, ідей немає, і ті - очі маленькі, обличчя великі, ідей немає ... Ці думають, чого б з ранку, і ті ... Жодного разу ніхто не сказав правильно по-російськи. Все через мат. Я сам матом можу. Всі ми матом можемо.
І
що далі?


Зараз деякі наші з оскаженілих кричать:
- Кращий генофонд знищений! Ми знайшли винних! Давай за нами!
Куди ж за вами, якщо кращий генофонд знищений. А ви тоді хто? За вами підеш, знову морду наб'ють. Де ж знайти пристойний генофонд?
Куди подітися людині не зовсім здоровій, але тихій і порядній?
Чому у нас старий від молодого мізками не відрізняється - згадати нічого.
Щось є типу дрібниці в кишені: сирки в шоколаді за вісімнадцять копійок, півлітра за три шістдесят дві, фруктове ескімо за вісімнадцять копійок ...
І тільки стародавні люди похилого віку пам'ятають по-крупному: глибоке і постійна зміна нашого життя на гірше. Тобто безперервне поліпшення, що приводить до погіршення життя на основі будівництва комунізму, розвиненого соціалізму і недорозвиненою демократії з нашим обличчям.
Пишіть мемуари. Мат, стояння в чергах, очікування у приймальнях, довгі, безглузді розмови з вождями і стос власних жалюгідних заяв:
"Прошу не відмовити", "Прошу врахувати", "Прошу звернути увагу", "Прошу виділити", "Прошу поховати" ...
І така ж погана резолюція в лівому кутку: "Іван Васильович, при можливості прошу вишукати".
А я мати його в труну!
Давай згадувати далі, щоб виправдати несамовите прагнення до цьому житті.
У тридцять років починається поправлення раптом підірваного здоров'я на тлі безперервного зменшення виділень на медицину.
- Вам треба на операцію. Збирайте вату, бинти, шприци, крапельниці, гімалези, гідалези, банку крові. Лежите з цим всім. Ми вас розріжемо і пошукаємо всередині. Нам теж цікаво, чому ви так схудли.
Повна втрата інтересу до свого здоров'я з боку хворих та лікарів зробила нас однаково красивими. Про роти я розповідав, сирний колір шкіри згадував, запах з рота описував. Сутула спина і стирчить живіт доповнюють зовнішній вигляд будівника комунізму.
Що ж, я так думаю, чіплятися за це життя. Коли і як ми переживемо сьогоднішніх начальників, щоб побачити світлу смужку, я вже не кажу - відчути ...


І так ловко складається ситуація, що при громадянській війні ми знову будемо бити один одного: тобто беспайковий - беспайкового, низькооплачуваний - безквартирного, хворий - хворого.
Адже всі ми і ви розумієте, що до них справа не дійде і дачу їх не знайдеш.
І знову справа закінчиться масонами, завмагами, вірменами і світовою втомою, яка і дозволить усім вождям від районних до столичних знову зайняти своє місце. Що вони негайно зроблять з криком:
"Дорогу пролетаріату! Народ вимагає! Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому на голову! "
А ми з вами порозчищаємо їм шлях своєю кров'ю. Такі ми козли, які не вміють жити ні при диктатурі, ні при демократії.
- Не готові наші люди, - кажуть вожді. - Не готові! Жити ще не готові. Помирати не хочуть, а жити не готові.
Ось я і пропоную: не боятися померти в цьому веселому й шаленому світі.
Ворогів не боятися. Хто б не прийшов - кримінальник або патріот, вождь або сексот.
Хто перший увірветься в квартиру - він і перевернеться.
Свобода варта того, а це життя того не варто. Мужність народжується від боягузтва. Перший постраждає, другий задумається.
І менше сидіти вдома. Легше йти на контакти. Настав час контактів і політичних знайомств. Шукати свого, порядного, якому теж шкодувати нема про що. Шукати легко - по очам, по обличчям. У порядних є обличчя, у непорядних і там, і там замість обличчя дупа ... І сходитися.
Все вже ясно. Коли з'явиться уряд, який задовольнить нас, - нас вже не буде. Коли з'являться закони, які дозволять нам, - нас вже не буде.
А коли вони увійдуть в дію - і дітей наших не буде.
Тому перше. Бійки не боятися - тоді її не буде.
Землю брати - тоді вона буде.
Свободу тримати зубами.
Вождів, що живуть з нами поруч, що угробили нашу юність, - тиснути.
І нічого не боятися. Досить кому б то не було і коли б то не було погрожувати нашому життю. Кожен сам знає, його вартість.

М. Жванецький, http://www.sphaerez.de/?p=12442

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mikhail_Zhvanetsky_Odessa_International_Film_Festival_1.jpg






Загадки души сусідньої нації

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Традиції сусідньої нації - загарбувати чужі землі і винищувати інші народи фізично.

РФ має у десять разів більше територію ніж Україна на душу населення. Війну між Україною та РФ можна уявити як війну між власниками двох однокімнатних квартир.

Квартира №1 має десять мешканців (Україна) і на неї нападає квартира №2 (РФ), бо має сучаснішу зброю. А причиною є, що в квартирі №1 прибрано, а в квартирі №2 бруд, а прибирати бажання нема. Краще вигнати-знищити мешканців квартири №1 та оселитися в ній. Сцикунів, що бояться захищати квартиру №1, мешканець квартири №2 обіцяє ощасливити, дозволивши жити і прибирати, бути рабом, поки РФ буде в доброму гуморі. Але вся загадка души нашого сусіда і загарбника наших споконвічних земель криється в тому, що души там якраз і нема, є лише елементарна доцільність. Ховатися за жінками, стріляти з церков і жилих будинків — його стиль.

Ні, він Вам буде другом і братом, поки він слабий, але лише спротив зломлено, загрози зліквідовані, то зайві свідки просто прибираються.

Так було завжди.

  • Починаючи від батька Хмеля. Богдан хворає, чи отруєний, одразу союз з Польщею. І пізніше.

  • Поки козаки треба, їм нагороди, лише війну з турцією виграно, Січ ліквідували.

  • На початку минулого століття, поки Росія Радянська була слабкою, вводиться НЕП, як тільки з силами зібралися, оточено було Україну військом і нагло виморено голодом більше 10 мільйонів мирних селян.

  • Коли російська компартія воювала з Німеччиною і була небезпека, цілі фронти обзивалися українськими, як тільки дійшло до параду Побєди, зразу забалакали про силу російського народу. Прикладів безліч.

Цікаве відео на тему https://www.youtube.com/watch?v=0qZtvDBxbzQ

Мораль тої замітки.

Дарма дехто сподівається, що можна домовитися зі скаженим псом. Байки про те, що там є гарні дівчата чи хлопці не мають ніякого значення, бо вирішують не вони. Вони, гарні, та мають прав не більше, ніж, хай вибачають, у згаданого пса воші.

Будьмо сильними і вкладатися слід лише у власний дім, дбати про нього. Ніхто не опікуватиметься українцями, поки вони не почнуть опікуватися собою. Україна - наша хата. Господаря слід обирати-добиватися кращого, не за словами. Наміри і відповідальність, команда і справи, відданість і передбачуваність дій і вчинків, звітність і мужність, а також програма дій.

Маємо лад робити у власній хаті, а не паплюжити її. І прибирати сміття у власній хаті маємо самі, без допомоги всіляких “визволителів”.

Український соціальний націоналізм та олігархічний

Тяжко розібратися українцям в сучасному океані інформації. Тим, хто зрозумів, що майбутнє не за тими, хто вважає головним скарбом України золото, а за тими, хто вважає головним скарбом України націю допоможе розібратися в націоналізмах стаття Юрія Ботнара " p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

"Український соціальний націоналізм та олігархічний псевдонаціоналізм"

http://svoboda.org.ua/news/articles/00111604/

 
p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Славної памяти друг Берест Володимир Герасимчук 1921 рн., с. Побужани Буського району Львівщини


Українських патріотів і націоналістов вітаю!

Укранської писемності та мови сьогодні день!!!
Українська пісня і мова завжди звучить в прямому етері Всеукраїнського радіо “Голос Свободи”. Знайти його просто. Зайти на офіційну сторінку Всеукраїнського об’єднання “Свобода” і біля знаку “Воля”, у верхньому лівому кутку сторінки активувати курсором напис “Голос Свободи”. Гарного дня)))

http://blog.i.ua/community/662/1974438/

Мова - цеглина до фундаменту /основи/ миру в Україні

 
Чому слово «брати» ображає українців – опитування жителів Москви Для ока:http://lystok.com/moskvichi-ukraintsy-ne-priznayut-rossiyan-bratyami-iz-za-svoego-neznaniya-video-6729

Для вуха і ока: https://www.youtube.com/watch?v=-y32mqgoEDo

 

Писати коменти під замітками російських ЗМІ – марна справа. Як вийшла вдала, десь пропала, як вийшла гарна, без помилок (і таке раз сталося))) помилки самі налетіли. Тому вирішив просто самому написати замітку.

Російські ЗМІ знову мусолять „братню” тему. З якого дива? Просто вирішили скористатися лінню людською, духовним „совком”.

 

Є категорія людей, що думати не може з фізіологічних причин. Але зазвичай, вони дуже довірливі. Одному повірять, і все! Інші, хай хоч показяться, будь-які докази надають, але їм ці особи ніколи не повірять. Інколи вони себе і самі обзивають „вірними”.

Є люди, мають інші характеристики „сірої речовини”. Вони нікому не вірять. Користуються власним розумом, хоч і він інколи підводить. Цій категорії людей навіть образу таку придумали: „свідомити!” Ну не можна їм на пальцях пояснити, як нації можуть бути дружніми, тим більше „братніми”, тим більше з нацією якої нема практично. Тобто є назва, але нема, відсутня територія. Сама назва території звучить „російська федерація”, тобто об’єднання всіх за певними правилами. Але це інша тема.

Бувають родичі не вважають себе братами, бо не бажають. Але родичів десятки, а як можуть дружити нації, в яких мільйони людей?

Тому природі не існує нації гарної і не гарної, бо всі вони складені з різних людей, що мають різний вихиляс. Тому оптимально, розумно і доречно кращою вважати власну націю і всемірно сприяти її розвитку і утвердження у цьому жорстокому Світі. Найгірше знищувати „не таких” представників своєї нації, бо вони не з тою нацією бажають дружити, брататися, об’єднуватися.

 

Ялинка медиків АТО

Що ж бажають „брати-москвичі”?

Бажання стареньке як світ. Використати українців „хароших” проти українців „паганих”, аби, наприклад, власні 200-ті з АТО не отримувати, і т.п..

Що робити українцям? Всіма засобами підтримувати українську мову, українські території утримувати всюди, в радіо просторі, кінематографі, на землі. Пам’ятати треба, „зарубати на носі”, що мовні кордони нації визначають кордони на карті, на землі, на теренах. Коли на теренах нації, навіть в межах державних кордонів плодиться на противагу мові державній, - мова іншої нації, слідом приходе та нація. Рано чи пізно. Тому небезпідставно, навіть маленькі нації прикладають великі зусилля і „волають” свої пісні, власну культуру на весь світ, аби втримати свій шмат, аби всі знали в різних куточках землі, що є така нація. „Українська еліта” чи з дуру, чи з того, що не наша, того правила двадцять років не дотримувалася і отримала війну.

В народі кажуть – горбатого могила виправить, а дурню нічого не допоможе! Проте, інколи, могила є гарною наукою для ворога і корисна нації.

 

Тушонка душевна

Я російськомовний, тому, розумію, спеціально займатися мовою ніколи! Це заняття на роки. Особливо, коли твоє бажання нагло „банить” держава. Головне поставити мету, засіб знайдете. Це пісні, газети, радіо, журнали, передачи, книжки, кіно, мультики, співрозмовника знайдіть. Дитину віддайте до українського класу. Хай вона Вас вчить українській мові! Це найкращий варіант та найкорисніший співрозмовник. Виключити зі школи російську мову. Тисячі мов в Світі. Українцям необхідно, коли ми бажаємо стати справді вільними, стати вільними у спілкуванні з вільним Світом. Навіть коли всі зусилля, українці свідомі, разом з державою українською направлять на повне викорінення російського язика, і фінансово, та іншим чином зацікавлять громадян у тому, ним, язиком, тисячі володітимуть ще століття, хай би завтра навіть РФ моль трахнула. Бо життя таке. Бо справа не в Москві, справа в голові, в лінощах людини звичайної, що придумає тисячі причин, аби, скажімо, „традицію” зберегти, чи відкласти справу до понеділка. І їй чхати на те, що її дідів змушували силою ту язикату мову засвоювати, бо протестуючих катували немилосердно. Чихати, що прізвище змусили змінити, бо прямий родич далекий любив дітей і бажав їм досягти чогось в умовах тоталітаризму, коли одна буква в кінці прізвища ставала межею життя і існування, смерті і покори, волі в смерті, чи життя в неволі, залишать тобі нажите непосильною працею цілих поколінь чи дадуть годину на збори і гнатимуть пішки сотні кілометрів під конвоєм засніженим лісом, де бордюрами стали тіла тих хто не дійшов до „місця” придуманого катом. Бо то стерво тикнуло пальцем брудним на мапу і ляпнуло: „Здєсь будєт город залажон!!!”

Я переконаний, війну на Донбасі Москва почала, бо по окупації Криму, „українець культурний” перейшов на російську. Це додало сили агресору, відповідало планам російської нації злитися, як французькі богомоли в екстазі з нацією українською аби її повністю фізично знищити. Може трошки залишити для медичних експериментів, бо то модно з часів Другої Світової. Ніякий фізичний спротив Москву ніколи не зупинить, бо ніколи не зупиняв. Просто конфлікт розтягнуть в часі.

 

Знаки перемоги

Єдина можливість перемогти Москву є провести реорганізацію і вести наступ у сфері культури і церкви, духовості і духовності.

Культура – це дія, чин. Мова – то сила культури. Культура без мови, то тіло без души. Душа і мова – родичі, сестри, бо від Бога. Фізично, бути культурним українцем, російськомовний українець може, але недовго, бо вплив ЗМІ російських вишибає мізки російськомовним. Прошу зрозуміти, це не образа, це науковий факт. Це доведено найновішою історією, підкреслено окупацією Криму і Донбасу. Я це бачу щодня. Чим менше українець вживає в розмові українських слів, тим далі він віддаляється від України. Райдужні виключення лише підтверджують загальні суворі правила.

Знаю, що як раптом, у 2016-му році, всі українці повернуться в материнське лоно української мови, війна припиниться одразу. Воювати економічно вигідно лише з нацією, що всюди вживає твою мовою. Найліпше „в кайф” воювати з державою де еліта вживає мову загарбника. Це неймовірно спрощує всі операції розвідки, вербування, слідкування, ліквідації до рівня сугубо грошових операцій.

Не розумію людей, що люблять манку і м’ясо, скажімо! Любити треба жінку, а їжу треба міняти, аби бути здоровим.

 

Переможний шрифт

Прошу, друзі, не любіть українську мову, не націлюйтеся її вчити. Просто вживайте, бо це теж здоров’я, але не лише Ваше та Ваших дітей, але і сусідів. Вважаю ліпше переходити поетапно. Краще знайти співрозмовника, чи перейти на українську серед рідних, в сімї. Потім, як розговорилися трохи, поширте територію, вживайте українську в походах до крамниці, в транспорті, потім на роботі. Це повага до себе самого. Не пробуйте перейти одномоментно. Це неможливо. Навіть людям гарно підготовленим на то треба як мінімум, години. Це страшно. Це некомфортно. Можна втратити „дутих” друзів, яким шкода на Вас хвилини, аби зрозуміти. Але воля не приходить сама, без зусиль, тим більше до нації)))

Шлях складний та довгий, але є! Здолаємо, з Богом!

Вітаю з Днем незалежності

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4 Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Вельмишановні родичі, друзі, патріоти України, українські націоналісти!

Вітаю Вас з двадцять четвертим Днем незалежності України!

 

Хай души ваші скріпить надія, хай серце сколихне радість, хай надихне вас Бог вірою, що і через 2400 років святкуватимуть українці День незалежності, і поіменно пам’ятатимуть героїв, що власним життям викарбували навіки державу Україну!

 

Україну дарував українцям Бог, але від кожного українця її Сходу чи Заходу, Півночі чи Півдня залежить її стан. Коли кожен прикладе вільну хвилину, власну гривню, власну силу на користь України, вона стане такою, якою має бути, могутньою і славною.

 

Усі сили, зовнішні і внутрішні, що сподіваються вимазати Україну брехнею, посіяти розбрат між громадянами, намагаються пограбувати громадян чи державу, запобігають перед чужими розхитуючи стовпи державності, раніше, чи пізніше, зникнуть як мара, ніби нечисть перед світанком, як сміття з історії, з життя.  Єднаймося і все буде добре)

Слава Україні! Героям слава!

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";} /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая