В современном динамичном мире с его экологическими проблемами, когда многие люди страдают от побочных проявлений, вызванных сильнодействующими синтетическими лекарственными средствами, всё большую популярность год от года приобретают гомеопатические препараты. Они доказали на практике доказали свою высокую эффективность при лечении широкого спектра самых различных заболеваний. За последние два года объёмы продаж гомеопатических препаратов возросли более чем на 40%. Сегодня аптеки предлагают широчайший выбор гомеопатических лекарственных препаратов как отечественного, так и импортного производства. Стоимость этих препаратов (особенно препаратов от российских производителей) доступна практически всем. Но для того, чтобы лечение принесло желаемый эффект, необходимо понимать отличие их от традиционных препаратов и особенности гомеопатического лечения. Главное отличие гомеопатических препаратов от аллопатических состоит в том, что они не обладают какими-либо бактериостатическими, бактерицидными, антитоксичными и т.п. свойствами, а оказывают воздействие на организм в целом, запуская программу, корректирующую состояние здоровья. Сырьём для изготовления гомеопатических препаратов могут быть как растительные вещества, так и продукты минерального или животного происхождения: яды насекомых и змей, ткани животных, металлы, их соединения и минералы. Изготовление гомеопатических средств достаточно длительный, сложный и трудоёмкий процесс, требующий тщательного соблюдения технологии. Вероятно, именно поэтому фальсификация гомеопатических препаратов практически не возможна, что, безусловно, является преимуществами этих препаратов. Дозировка гомеопатического препарата называется разведение. Оно производится посредством добавления спирта или дистиллированной воды (возможно и растирание с молочным сахаром). Различают десятичное «D» разведение и сотое «С» разведение. В D-разведениях в каждой последующей порции активного элемента в десять раз меньше, чем в предыдущем, а в С-разведениях в сто раз меньше. Обычно в практике гомеопатов применяются средние и малые разведения, а высокие используются гораздо реже. Не смотря на то, что концентрация лекарственного вещества в гомеопатических препаратах ничтожна, на эффективность воздействия это не влияет. Механизм воздействия гомеопатических средств на организм человека ещё до конца не изучен, и клинические испытания средств гомеопатии активно ведутся как российскими, так и зарубежными учёными. Форма выпуска гомеопатических препаратов разнообразна: гранулы, растворы, масла, мази, жидкости для компрессов, примочек и полосканий. Их очень удобно принимать, поскольку благодаря их маленьким размерам и сладкому вкусу их не обязательно запивать водой. А к тому же гомеопатические препараты не требуют изменения режима питания, принимая из можно употреблять чай, кофе и даже алкогольные напитки. Важнейшее преимущество гомеопатических препаратов – отсутствие аллергических реакций, побочных эффектов, привыкание и передозировка. Благодаря этому они могут применяться для лечения детей любого возраста, кормящих и беременных женщин, а также для лечения пожилых людей. Врачи-гомеопаты используют в своей практике монопрепараты (однокомпонентные) и многокомпонентные (комплексные) препараты. Назначают их не столько в зависимости от заболевания, сколько в зависимость от личности больного. Продаются они в специализированных аптеках, обычно без рецепта, но всё таки лучше предварительно получить консультацию врача. Комплексные гомеопатические средства уже не первый год успешно применяются и в практике терапевтами. Выбирая гомеопатические препараты для лечения, не забывайте, что это вовсе не безобидное драже, а эффективное лекарство, принимать которое можно только после консультации со специалистом.

 Про “пивний алкоголізм” та вживання наркотичного зілля серед молоді лікарі-наркологи говорять давно. Складається таке враження, що комусь вигідно, аби таке явище у суспільстві прогресувало. Зазвичай, у цьому звинувачують державу. Я звинувачую батьків таких чад.

І ось чому. Іноді я відвідую кафе-бари, і стаю свідком, як неповнолітнім продають спиртні та слабоалкогольні напої, пиво. Мою увагу привертає той факт, що діти розраховуються із барменом купюрами великих номіналів; 50, 100, або 200 гривень. На моє запитання звідки гроші, вони відповідають, що дали батьки.Я мав розмову із багатьма власниками торгових закладів. І вони мені розповіли, що їхній виторг за вечір іноді сягає від 7000 до 19000 гривень.

    Звичайним явищем у школах стало те, що іноді школярі відвідують заняття у нетверезому стані. Вчителі на це не реагують, бо у більшості випадків, це є діти заможніх батьків, які дають чималі кошти на утримання школи. Нещодавно учень однієї Вінницької загальноосвітньої школи № 29перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного спяніння влаштував стрілянину з пневматичного пістолетах по однолітках! Поранив двох товаришів.

 12 річний житель села Тернівка, Бершадського району Андрій К., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння з особливою жортокістью позбавив життя свого односельця, 72 річного Івана П., бо той відмовив пригостити його оковитою. Тіло небіжчика намагався спалити.

До мене звертаються по допомогу батьки, діти яких фактично стали хронічними алкоголіками. Середній вік таких хворих 21 рік. У розмові зі мною, вони у тому, що сталося звинувачують школу, армію, лише не себе. Дитина яка вже не може обійтись без міцного напою не вчора і не сьогодні стала на цей хибний шлях. До цього після дискотеки вона тихцем приходила серед ночі п”яною додому, і батьки усе це бачили. Одні гадали, що із часом “набереться розуму”, інші сподівались, що армія “навчить”. Деякі покладали надію на одруження... Згідно статистичних даних 20 % людей, котрі вживають алкоголь протягом 2-3 років стають хронічними алкоголіками. 40.000 громадян України кожного року помирає від зловживання алкоголем. 20 літрів чистого спирту у середньому вживає одна людина на рік. 40% дітей в Україні у віці від 14 до 18 років щодня вживають алкоголь. Кожного 10 українця можна вважати хронічним алкоголіком.

Олександр Драган,

лікар-фітотерапевт,

завідуючий Флоринським православним лікувально-оздоровчим

“Будинком милосердя” імені преподобнго Агапіта Печерського

село Флорине, Бершадський район,

Вінницька область. 

15 лютого (за Григоріанським календарем; 2 лютого – за Юліанським) – християни східного обряду відзначається

 Стрітення Господа нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє). Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий сказав йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Так і сталося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон повідомив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”. Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосип повернулися до Віфлеєму.

        Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття. Свято  Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не мала права  входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися «днями очищення». Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба, або горлицю, а вбідна повинна була принести пару голубів, або пару горлиць. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак свята: "Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм". Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

        Свято  Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так: "Сороковий день після Богояв-лення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).  З Єрусалима свято поширилося на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527-565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав відзначати Господнє Стрітення за великесвято і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослужінні цього свята православна  Церква кілька разів молиться за імператора. Свято  Стрітення на Заході первісно був Господським і щойно набагато пізніше

став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських свят. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

         Дух служби Божої Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: прославити Богоявлення на землі, звеличити Христове божество та віддати честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Стихири вечірні і сідални, канон та стихири утрені — це один величний гімн слави в честь Христового Богоявлення, у честь предвічного втілення Бога-Слова та в честь Пресвятої Богородиці. Ця мала Дитина, що її сьогодні батьки принесли до храму, це Бог вічний, що дав закон Мойсеєві на горі Синай: "Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном".

        Стрітення Господнє, християнське свято, присвячене згадці про події, що стались у сороковий день земного життя Ісуса Христа, а саме зустрічі Божественного Немовляти в Єрусалимському Храмі двома старозавітськими праведниками – Симеоном і Ганною Пророчицею (Лука 2:22-39). В Православній Церкві – Господське і Богородичне двонадесяте свято. У народному побуті Стрітення або Стрічення здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє. Селяни спостерігали у цей день багато хліборобських прикмет: ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай на полях та роїння бджіл; вітер - погана ознака; відлига - чекай пізньої весни. Казали ще й таке: Як на Стрітення півень нап'ється води з колюжі, то жди ще стужі! Або ж: "Як нап'ється півень води, то набереться господар біди"В церквах України у цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали раніше "громичними", тому що їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від грому.Коли приходили з церкви в день Стрітення, запалювали "громичну" свічку - "щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив". Ві "громичної" свічки і саме свято називалося колись, крім Стрітення, ще й Громиця. Освячену у цей день у церкві воду використовували проти "пристріту", хвороби, що спричинена "поганим" оком. Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

 Олександр ДРАГАН,

редактор газети «Слово Боже – УПЦ» село Флорино, Бершадський район, Вінницька область.

МІНІСТРУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

                                                                                     Могильов Анатолію Володимировичу

                                                                  НАЧАЛЬНИКУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ

                                                                           МВС УКРАЇНИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

                                                                                       Нонік Валерію Вікторовичу

                                                                  Драган Олександр Григорович, редактор газети

                                                                                        «Слово Боже – УПЦ»

 

 

                                                 З А Я В А !

     Керуючись наказом Міністра Внутрішніх справ України № 88 «Про впорядкування взаємодії органів внутрішніх справ та засобів масової інформації» прошу захистити мене від іздівательств  зі сторони голови Бершадської райдержадміністрації Шульц С., та голови Яланецької сільської ради Богомаза О.,

     Ці посадовці своїми діями довели мене інвалідності; у січні 2009 року зі мною стався гострий інфаркт міокарда. Лікарі виявили у мене також цукровий діабет, гіпертрофію серця, гіпертонію третього ступення та цироз печінки. Бачачи як іздіваються над моєю душею ці посадовці, не витримавши цього 3 листопада 2009 року померла дорога моя мати Драган Ніна Мойсеївна. Їм цього замало. Вони хтять моєї смерті.      Зокрема  Богомаз О., причетній до смерті моєї матері. Моя мати Драган Ніна Мойсеївна 30 жовтня 2009 року пішла по справам до сільської ради. Сільський голова Богомаз О., почав її як завжди обзивати, мерзити усілякими словами, мовляв ти у мене тут ніхто і таке інше. Він сказав її, що йому говорили люди, що коли вона у 1956 році працювала у Яланецькому медпункті, то вона була повією, і за словами Богомаза О., «через себе пропустила увесь Яланець». І це так не вперше він із нею чинить. Іноді він її брав за плечі і виштовхував із кабінету. Після «спілкування» із ним моя матуся вимушена була звертатись до лікарів. Вона дуже розхвилювалась і її стало зле. Усю ніч я мамі робив уколи.      Однак уже в суботу 31 жовтня під вечір її стало зле, і я її відвіз до лікарні. Третього листопада о 14 годині 20 хвилин моєї неньки не стало. Коли мені повідомили про смерть рідної матусі, то я негайно поїхав у лікарню до реанімаційного відділення. Коли зайшов у середину о 15 годині 40 хвилин, то моя мати лежала на коридорі. Я став плакати, обнімати бездиханне тіло матері. Вона була іще тепла. Медичні сестри, санітарки почали на мене кричати, ображати, аби я перестав плакати, бо у відділені лежать хворі, на яких моє голосіння негативно впливає. Через 15 хвилин її на ношах винесли до моргу. Коли її на великій швидкості везли на каталці, то з правої руки у неї текла кров, бо там був вставлений катетер, і я йшов слідом і плакав. Коли її занесли до моргу, і поклали на стіл, то у неї теліпалися у різні сторону руки. Господи невже так можна чинити із щойно померлою людиною? Адже на скільки я знаю, що після смерті її потрібно хоча б дві години потримати у приміщенні. А то виходить, що не встигла душечка відійти від тіла, а її уже потаскали до моргу. Не по християнки це. Зараз ці санітарки дають такі свідчення, що я буцім- то їм погрожував фізичною розправою. Безсовісні вони. Не має у них Бога у серці. Моя мати 38 років пропрацювала у лікарні. Зараз головний лікар Бершадської райлікарні Залецький В., у засобах масової інформації усім розповідає, що ці санітарочки дуже набожні, бо коли помирає людна то вони буцім-то їй підв»язують рот, руки та ноги. Я знаю, що ці «набоги-санітарки» із терапевтичного та реанімаційного відділення, коли помирає людина, то одразу починають нишпорити по кишеннях, і речах померлої людини шукаючи гроші. Безсовісні вони христопродавці- мародери.

     У самій лікарні процвітає відкрите хабарництво, корупція та мародерство. Також Залецький В,. у засобах масової інформації пише, вважайте бреше, що транспортування хворих додому машиною швидкої допомоги здійснюється безкоштовно, бо у них мовляв є велика кількість бензину. Це неправда, бо коли у терапевтичному відділенні у 19 палаті лежала моя покійна тітка Рибак Анастасія Мойсеївна, то для перебування у цій палаті двох місній моя покійна мати дала лікарю Павліченко В,. хабар 200 гривень. А за те, що її відвезли додому на ношах каретою швидкої допомоги, то вона заплатила 70 гривень.  У пресі описується такі факти, що під час транспортування померлих до моргу на великій швидкості, тіла перевертаються, і це бачать люди, які в шоці. На форумі газети «33 канал» я натрапив на один із таких листів. Ось його посилання http://www.33channel.vinnitsa.com/forum/viewtopic.php?t=268 Цей лист написала жителька Бершадського району Ольга Семенівна Ш., Ось він            

     «« КРИК ДУШІ! Дорога редакція газети! Я довго вагалась чи писати вам, і порушувати ту тему з приводу процвітання хабарництва у Бершадській рай лікарні. Своє прізвище вказувати не стану, так як важко хворію, і увесь час перебуваю на стаціонарному лікуванні. Усе своє життя я пропрацювала вчителькою української мови та літератури у сільській школі. Одного разу зі мною трапився гіпертонічний криз, і мене швидка допомога о 2 годині ночі забрала до прийомного відділення Бершадської лікарні. За моє транспортування із села до лікарні , я заплатила «на бензин» 100 гривень. Коли мене попід руки занесли до приміщення, то там на носилках лежала жіночка із села Яланця з прізвищем Нізельська Катерина. На скільки я зрозуміла із нею стався інфаркт. Через деякий час зайшов дуже сердитий черговий лікар, і став запитувати, чи має ця баба гроші? І чому її таку стару привезли серед ночі? Замість того, аби поцікавитись станом хворої він почав запитувати про кошти. Свідком цієї розмови був її чоловік, який не витримавши такого ставлення лікаря почав із ним сваритись…
    Мене було госпіталізовано. Сусідка по палаті сказала, що під час обходу потрібно лікарю Павліченко В., дати хабар 150 гривень, і коли вона буде мене виписувати, то іще дати таку суму. Я так і поступила. Під час перебування у лікарні мені багато довелось побачити і почути. Приміром, якщо хворий хоче, аби його помістили у двох містну палату, то потрібно лікарям Павліченко В., або Гонтаруку В., заплати хабар у сумі 250 гривень. Якщо є багато грошей, то можуть надати палату 7 із комфортом типу люкс. Вона складається із двох кімнат, і обладнана телевізором, телефоном. За таке «задоволення» потрібно заплатити 400 гривень. У кафе, яке знаходиться у підвальному приміщенні поліклініки я зустріла випадково заплакану жіночку. Вона мені розповіла, що у гінекологічному відділенні знаходиться на лікуванні її донька. Вона потребувала консультації завідуючого реанімаці-йним відділенням лікаря Огера В., Вона йому за огляд дала хабаря 50 гривень. Так він ті гроші і кинув її в обличчя. Знаючі люди розповіли, що він за консультації бере по 200 гривень.
     Колись у прийомному відділенні Бершадської рай лікарні, я оформляля історію своєї хвороби. Швидка допомога привезла молодого хлопця з Фльорино Понятовського Сергія. Він розбився на мотоциклі і поламав собі руки. Здається права рука у нього була відірвана і трималася лише на шкірі.
Боже як він несамовито кричав від болю! Замість того, аби надати йому першу медичну допомогу лікарі і медсестри почали нишпорити у нього по кишенням шукаючи гроші, аби купити знеболювальні ліки. Між собою працівники лікарні сперечались чи мають його батьки гроші? На моїх очах 23 –річний Понятовський помер від больового шоку. Через деякий час приїхав його батько і побачивши мертвого сина став сваритись із лікарями і кидати у них гроші. « А щоб ви подавились» Такі були його слова.
     Чого лише варта історія з одним жителем села Фльорине Цимбалом Миколою? Він та двое його друзів назбирали в лісі отруйних грибів. Приготувавши їх і скоштувавши вони отруїлись. Двоє з них були із заможної родини і тому батьки відвезли їх на лікування до Вінниці. Третій, Цимбал був із бідної родини. Нещодавно він повернувся із місць позбавлення волі, де відбував покарання. Із рідних у нього була лише сестра Ліда. Завідуючий реанімаційним відділенням лікар Огер В., дав їй список ліків на 1400 гривень. Таких грошей у неї не було. Через те, що були відсутні ліки цей чоловік помер. Уже потім, бершадсьткі лікарі в історії хвороби почали писати і заявляти у пресі, що лікували його буцім-то за рахунок лікарні. І понаписували цілу купу ліків, які давали хворому буцім-то.
Я ніколи не забуду, як 3 листопада побивалась і хотіла жити Рибак Ніна. Вона лежала у третій палаті. Зранку їй стало зле. Вона лежала і голосила і запитувала; Де ті лікарі? Чому вони мене не спасають? Я їм усі гроші віддам. Під час обходу до неї підійшов лікар Гонтарук В., і я сама бачила як Рибак Ніна поклала йому у халат хабар 200 гривень. Аж тоді вони забігали! На носилках її о 11 ранку винесли до реанімаційного відділення де вона через дві години померла. Напередодні Рибак Ніна зі мною за одним столом у їдальні вечеряла, і сказала мені, що під час обходу лікар Гонтарук В., її дуже розтривожив і перелякав сказавши, що вона помре, якщо у Києві її на серці не зроблять операцію. Я вам скажу так Рибак Ніна померла від того, що було втрачено час. Вони чекали поки вона їм дасть хабаря.
     Якщо так сталось, що хворий помер і родичі не хтять, аби робили розтин, то потрібно завідуючий відділенням дати хабар 800 гривень. Я була свідком, як померла у палаті одна жіночка. Її через 25 хвилин після смерті, одразу винесли до моргу на носилках. Через деякий час до мене підійшла її сестра, і попросила, аби я позичила 100 гривень, бо санітарка моргу не хоче одівати покійницю вимагаючи гроші. Одного разу до мене провідати прийшов чоловік. І я побачила як на каталці везли у морг щойно померлу людину. Це було моторошне видовище. Із простині виднілися руки, і там з вени капала кров. Санітарки дуже бігли, ледь не перевернули каталку із тілом. Одного разу я стояла біля вікна і побачила як на каталці до моргу повезли покійника. Вони дуже спішили і біля шлагбаума каталка перевернулась і покійник випав. Санітарки не могли його підняти і покликали кочегарів, які висадили покійника боком на каталку і так і повезли.
Я не знаю чи буде якась реакція на мого листа. Мовчати не можна. Уряд обіцяє лікарям підвищити зарплату, однак я вважаю, що нехай живуть на тих хабарах. Будь –ласка надрукуйте мого листа.
З повагою Ольга Семенівна Ш.
Бершадський район, Вінницька область.»

    Додам також, що  завідуюча терапевтичним відділенням Залецька Тетяна, яка до речі, є дружиною головного лікаря Бершадської рай лікарня Залецького Василя, у прямому розумінні цього слова організувала на робочому місці кооператив з продажу медичних довідок «Не хочу в армію»

Лише за 150 доларів хабаря, можна купити фіктивну довідку, у якій буде зазначено, що призовник буцім-то хворий на виразку шлунку або гастрит, Отже, не приданий до служби у Збройних силах України. Під час весняного і осінього призову, увесь коридор терапевтичного відділення забитий міцними фізично здоровими юнаками, які не хочуть служити в армії.       Уся справа у тому, що з 2006 року голова Бершадської райдержадміні-страції Шульц С., разом із головою Яланецької сільської ради Богомазом О., не хоче у селі Яланці для потреб редакції газети «Слово Боже – УПЦ», виділити земельну ділянку по вулиці Щорса. До своєї злочинної корупційної діяльності вони «підключили» начальника Головного управління Держкомзему у Вінницькій області Коника О., якого до речі, за зловживання службовим становищем було знято з роботи, однак він дивним чином повернувся на свою посаду; начальника Бершадського відділу земельних ресурсів Гладкого В., та інших. Ці люди на свій лад трактують «Земельний кодекс України», і дають мені такі відповіді, які суперечать одна одній. Я не знаю, що такого поганого я зробив пані Шульц Свєті, що вона так іздівається наді мною? Адже коли у Бершаді виходила газета «Бершадська пора» у якій друкувались критичні матеріали стосовно неї, то я один став на її захист надрукувавши у райгазеті матеріал «Дозвольте не погодитись». Ось так вона мені віддячила довела до інвалідності.      Будь-ласка допоможіть, а то моє знеболене серце не витримає такої хули! Будь-ласка надішліть із Києва відповідну слідчу групу і я надам усі документи які засвідчують те, що голова Яланецької сільської ради Богомаз О., зловживаючи своїм службовим становищем став на шлях багаторазової підробки документів.      На цьому залишайтесь із нашим милосердним Господом Богом. До свого листа додаю усі наші реєстраційні документи.   З повагою; репресований і проіздійований Бершадською владою,редактор газети «Слово Боже – УПЦ»                                                                                                        =ДРАГАН О.Г.=

 

    

 

     Із великим подивом у газеті «Бершадський край»,  від 2 вересня 2009 року прочитав інформацію про те, що розпорядженням голови Бершадської державної адміністрації Шульц С., від 19.08.2009 року № 399 з нагоди Дня прапора та 18 річниці Незалежності України на районну Дошку пошани «Гордість Бершадщини», зокрема, у номінації «Кращий працівник охорони здоров’я Бершадщини» занесено завідувача пологово –гінекологічним відділенням Бершадської центральної лікарні М’яснікова Василя Павловича. Отакої! Не більше і не мало.

     Однак слід зауважити, що існує наказ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ від 06 березня 2003  № 103  «Про недоліки надання медичної допомоги новонародженій дитині О. в пологовому відділенні Бершадської ЦРЛ Вінницької області».  Наказом головного лікаря Бершадського РТМО Вінницької області Залецького В., від 07.02.03 № 20 "Про факт смерті новонародженого О. в пологовому відділенні ЦРЛ" звільнено із займаної посади завідувача акушерсько-гінекологічним відділенням ЦРЛ Мяснікова В.П., оголошено догану заступникам головного лікаря Бершадського РТМО по охороні материнства і дитинства Шереметі В.М. та по медичній частині Денисюку С.П., наказом від 13.02.03 № 28 звільнені із займаних посад лікарі: акушер-гінеколог Стойко О.М., анестезіолог Хмарук М.Д., педіатр Красюк С.О.     У мене виникає закономірне запитання; як може пан Мясніков В,. очолювати акушерсько-гінекологічне відділення, якщо його було звільнено з посади? Уся справа в тому, що варто лише такому «лікарю» поїхати на курси перекфаліфікації лікарів, як можна знову поновитись на цю посаду і продовжувати калічити дітей.

    Саме через халатність Бершадських лікарів «3» листопада 2009 року померла дорога моя мати Драган Ніна Мойсеївна. Вони не стали її лікувати поки вона не дала їм хабаря. Про відкрите хабарництво, мародерство, яке існує у Бершадській лікарні написано багато. .  У пресі описується такі факти, що під час транспортування померлих до моргу на великій швидкості, тіла перевертаються, і це бачать  люди, які в шоці. На форумі газети «33 канал» я натрапив на один із таких листів. Ось його посилання http://www.33channel.vinnitsa.com/forum/viewtopic.php?t=268 Цей лист написала жителька Бершадського району Ольга Семенівна Ш., Ось він            

     «« КРИК ДУШІ! Дорога редакція газети! Я довго вагалась чи писати вам, і порушувати ту тему з приводу процвітання хабарництва у Бершадській рай лікарні. Своє прізвище вказувати не стану, так як важко хворію, і увесь час перебуваю на стаціонарному лікуванні. Усе своє життя я пропрацювала вчителькою української мови та літератури у сільській школі. Одного разу зі мною трапився гіпертонічний криз, і мене швидка допомога о 2 годині ночі забрала до прийомного відділення Бершадської лікарні. За моє транспортування із села до лікарні , я заплатила «на бензин» 100 гривень. Коли мене попід руки занесли до приміщення, то там на носилках лежала жіночка із села Яланця з прізвищем Нізельська Катерина. На скільки я зрозуміла із нею стався інфаркт. Через деякий час зайшов дуже сердитий черговий лікар, і став запитувати, чи має ця баба гроші? І чому її таку стару привезли серед ночі? Замість того, аби поцікавитись станом хворої він почав запитувати про кошти. Свідком цієї розмови був її чоловік, який не витримавши такого ставлення лікаря почав із ним сваритись…
    Мене було госпіталізовано. Сусідка по палаті сказала, що під час обходу потрібно лікарю Павліченко В., дати хабар 150 гривень, і коли вона буде мене виписувати, то іще дати таку суму. Я так і поступила. Під час перебування у лікарні мені багато довелось побачити і почути. Приміром, якщо хворий хоче, аби його помістили у двох містну палату, то потрібно лікарям Павліченко В., або Гонтаруку В., заплати хабар у сумі 250 гривень. Якщо є багато грошей, то можуть надати палату 7 із комфортом типу люкс. Вона складається із двох кімнат, і обладнана телевізором, телефоном. За таке «задоволення» потрібно заплатити 400 гривень. У кафе, яке знаходиться у підвальному приміщенні поліклініки я зустріла випадково заплакану жіночку. Вона мені розповіла, що у гінекологічному відділенні знаходиться на лікуванні її донька. Вона потребувала консультації завідуючого реанімаці-йним відділенням лікаря Огера В., Вона йому за огляд дала хабаря 50 гривень. Так він ті гроші і кинув її в обличчя. Знаючі люди розповіли, що він за консультації бере по 200 гривень.
     Колись у прийомному відділенні Бершадської рай лікарні, я оформляля історію своєї хвороби. Швидка допомога привезла молодого хлопця з Фльорино Понятовського Сергія. Він розбився на мотоциклі і поламав собі руки. Здається права рука у нього була відірвана і трималася лише на шкірі.
Боже як він несамовито кричав від болю! Замість того, аби надати йому першу медичну допомогу лікарі і медсестри почали нишпорити у нього по кишенням шукаючи гроші, аби купити знеболювальні ліки. Між собою працівники лікарні сперечались чи мають його батьки гроші? На моїх очах 23 –річний Понятовський помер від больового шоку. Через деякий час приїхав

його батько і побачивши мертвого сина став сваритись із лікарями і кидати у них гроші. « А щоб ви подавились» Такі були його слова.
     Чого лише варта історія з одним жителем села Фльорине Цимбалом Миколою? Він та двое його друзів назбирали в лісі отруйних грибів. Приготувавши їх і скоштувавши вони отруїлись. Двоє з них були із заможної родини і тому батьки відвезли їх на лікування до Вінниці. Третій, Цимбал був із бідної родини. Нещодавно він повернувся із місць позбавлення волі, де відбував покарання. Із рідних у нього була лише сестра Ліда. Завідуючий реанімаційним відділенням лікар Огер В., дав їй список ліків на 1400 гривень. Таких грошей у неї не було. Через те, що були відсутні ліки цей чоловік помер. Уже потім, бершадсьткі лікарі в історії хвороби почали писати і заявляти у пресі, що лікували його буцім-то за рахунок лікарні. І понаписували цілу купу ліків, які давали хворому буцім-то.
Я ніколи не забуду, як 3 листопада побивалась і хотіла жити Рибак Ніна. Вона лежала у третій палаті. Зранку їй стало зле. Вона лежала і голосила і запитувала; Де ті лікарі? Чому вони мене не спасають? Я їм усі гроші віддам. Під час обходу до неї підійшов лікар Гонтарук В., і я сама бачила як Рибак Ніна поклала йому у халат хабар 200 гривень. Аж тоді вони забігали! На носилках її о 11 ранку винесли до реанімаційного відділення де вона через дві години померла. Напередодні Рибак Ніна зі мною за одним столом у їдальні вечеряла, і сказала мені, що під час обходу лікар Гонтарук В., її дуже розтривожив і перелякав сказавши, що вона помре, якщо у Києві її на серці не зроблять операцію. Я вам скажу так Рибак Ніна померла від того, що було втрачено час. Вони чекали поки вона їм дасть хабаря.
     Якщо так сталось, що хворий помер і родичі не хтять, аби робили розтин, то потрібно завідуючий відділенням дати хабар 800 гривень. Я була свідком, як померла у палаті одна жіночка. Її через 25 хвилин після смерті, одразу винесли до моргу на носилках. Через деякий час до мене підійшла її сестра, і попросила, аби я позичила 100 гривень, бо санітарка моргу не хоче одівати покійницю вимагаючи гроші. Одного разу до мене провідати прийшов чоловік. І я побачила як на каталці везли у морг щойно померлу людину. Це було моторошне видовище. Із простині виднілися руки, і там з вени капала кров. Санітарки дуже бігли, ледь не перевернули каталку із тілом. Одного разу я стояла біля вікна і побачила як на каталці до моргу повезли покійника. Вони дуже спішили і біля шлагбаума каталка перевернулась і покійник випав. Санітарки не могли його підняти і покликали кочегарів, які висадили покійника боком на каталку і так і повезли.
Я не знаю чи буде якась реакція на мого листа. Мовчати не можна. Уряд обіцяє лікарям підвищити зарплату, однак я вважаю, що нехай живуть на тих хабарах. Будь –ласка надрукуйте мого листа.
З повагою Ольга Семенівна Ш.
Бершадський район, Вінницька область.»

  Олександр ДРАГАН,м. Бершадь. 

Не судіть і не судимі будете…
Так написано у Святому Євангелії від святого Матвія у главі 7, вірші 1. Саме ці слова із Слова Божого, я узяв за основу написання цього матеріалу. Під час похорону 5 листопада 2009 року, моєї рідної матері, великої тружениці, ластівки, «Ветерана праці», яка 38 років пропрацювала у рай лікарні Драган Ніни Мойсеївни, у селі Яланці, коли її у церкві відспівували, то люди похилого віку впали у спокусу язика, людського осуду. «Це її так Бог покарав, бо вигнала із хати Петра…»- говорили вони. Коли помирає людина, то вона у першу чергу потребує молитовної підтримки і аж ніяк не осуду. Під час відспівування у церкві, священик просить у Господа Бога, аби він новопреставленій душі простив її гріхи. 
Аби внести ясність у суть справи, то поясню хто такий Петро. Він був на квартирі у моєї нині на жаль, покійної тітки Олени Мойсеївни Рибак. 10 вересня 2003 року, під час сварки на дорозі він ударив її правою рукою у лівий висок. Від цього вона дуже несамовито закричала і упала. Свідками цього вбивства було чимало людей. Однак вони повтікали по домівках і через тин заглядали і гадали чим це все закінчиться. Ніхто із них не став викликати швидку допомогу, врешті – решт міліцію. Я упевнений, аби моїй тітці Олені надали своєчасну медичну допомогу, то вона залишилась жити. А так вона майже дві години пролежала на дорозі помираючи. Подібна ситуація трапилась декілька років назад. На відрізку шляху Яланець – Флорине, трапилась жахлива аварія. Тоді у маршрутці миттьево загинуло 5 людей, які їхали у Бершадь на базар. Особливо мене шокувала поведінка тих людей, які залишились живими; вони стали перевертати поневічені, мертві тіла людей, аби знайти свої мішки, і вийшовши на дорогу почали зупиняти зустрічний транспорт, аби все ж таки потрапити на базар. Ой не знаю, яке їм тоді в голові, і на совісті було «базарування». Одна жіночка, яка чудом залишилася живою під час аварії, на попутній машині повернулась у село в одному сандалі, бо другий загубила. То коли вона розповіла про аварію, то усі хто був на автобусній зупинці повтікали. Ніхто не поїхав на місце аварії, аби надати потерпілим допомогу… 
Та повернімось до моєї тітки Олени. Після її смерті, моя мати оформила її спадщину не порушуючи закон. Ані прокуратура, ані міліція, які перевіряли законність цього оформлення порушень не виявили. Бо на момент смерті Рибак Олени Мойсеївни, Петро не був у неї ні приписаний тим паче не розписаний із нею. Однак уже після цього зловживаючи своїм службовим становищем, голова Яланецької сільської ради Богомаз О, став на шлях багаторазової підробки документів. Це вже друга історія. 
Користуючись нагодою хочу звернутись до тих людей похилого віку, які мабуть ходять до церкви, і кожної неділі слухають проповіді місцевого священика протоїерея отця Михайла Феєра, у яких мова йде про любов до ближнього. навести слова із Святого Письма; «Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Євангеліє від святого Матвія глава 6 вірш 33). У тому ж таки посланні Матвія глава 6 вірш 14 сказано; «Бо як людям ви простите гріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець». Амінь!
Олександр ДРАГАН,
редактор газети «Слово Боже – УПЦ»
село Флорине, Бершадський район,
Вінницька область.

На Киевской Руси испокон веков медицина и православная вера были тесно связаны между собой. И эта связь имеет глубокие корни. 
Как свидетельствует Священное Писание, одним из доказательств Божественного происхождения Иисуса Христа были многочисленные исцеления безнадёжных больных и даже воскрешения из мёртвых. Апостолам Духом Святым был ниспослан дар исцеления больных. Таким же даром в большей или меньшей степени обладали многие святые Божии угодники. Поскольку в среде священников и монашествующих было немало образованных людей своего времени. Православная Церковь являлась средоточием письменных знаний и богатого опыта лечения различных заболеваний. При монастырях создавались больницы, аптеки, возделывались плантации лекарственных трав. 
На основе евангельских заповедей формировалась нравственно – этическая база православной медицины- любовь и сострадание, бескорыстие и жертвенность, самоотверженность и милосердие. Когда медицина стала светской, православные традиции врачевания в ней ещё долгое время сохранялись, поддерживались и укреплялись усилиями как Церкви, так и государства. Это было в принципе не сложно, так как врачи в большинстве своём были верующими людьми. Именно это сочетание передовых знаний и крепкой веры давало поразительные результаты. Недаром наши врачи считались лучшими в мире. Вспомним Н.Пирогова, И.Мечникова, И. Сеченова, И.Павлова, десятки и сотни имён, навсегда оставивши свой след в мировой медицине. Вспомним тысячи земских врачей- талантливейших и образованнейших людей, работавших в среде простого народа. Они воспринимали человека, как творение Господа Бога, а не как набор органов и функций. Имея передовые медицинские знания, они прекрасно понимали, что исцеляет Господь через их усилия, и редко говорили «лечу», чаще- «пользую», то есть приношу пользу больному. 
Десятилетия государственного атеизма не могли не сказаться на образе и мысли врача. И тем не менее в СССР была создана одна из лучших в мире систем здравоохранения. Наши врачи высоко ценились за рубежом, и не в последнюю очередь за свои морально – нравственные качества. Беды, постигшие нашу Украину в последние годы, больнее всего ударили по медицине. Во много раз уменьшилось финансирование, медицинская помощь стала платной, и недоступной для большинства. 
Основное право человека – право на жизнь и медицинскую помощь- становится объектом купли – продажи. Врач невольно вовлекается в подобные сделки со своей совестью в частности. Больше всего человек доверяет священнику и врачу. Но если священнослужитель руководствуется Священным Писаним, то чем, кроме профессиональных знаний, руководствуется врач? Клятвой Гиппократа? Какие нравственные и духовные ориентиры у него могут сформироваться в нынишних условиях, если на телевидении, в прессе пропагандируются преуспевающие дорогостоящие врачи, делающие свой бизнес на горе и страданиях людей? Сейчас наступило именно то время, когда не обходимо проповедовать Слово Божие среди врачей всех возрастов, и особенно среди молодых. 
На мой вгляд, врачи разобщены, существуют лишь немногие профессиональные объединения, но у них и задачи чисто профессиональные. Потому естественна идея объединения врачей по религиозному признаку, в данном случае создания общества православных врачей. На первых етапах задачи общества должны бать примерно следующие; поиск, изучение и возрождение основ православной медицины и её традиций; анализ и оценка подготавливаемых к принятию правовых и других документов из гуманитарной области, медицинская помощь нуждающимся прихожанам под эгидой Православной Церкви; создание часовней и церквей в лечебных учреждениях; профессиональная оценка, изучение и регистрация случаев исцелений по молитвам и у Святых мощей и их широкое освещение в средствах массовой информации.

Александр ДРАГАН,
редактор газеты «Слово Боже – УПЦ»
село Флорино, Бершадский район,
Винницкая область,

Господь попускает нам болезни, в первую очередь, за грехи – для их искупления, для изменения порочного образа жизни, осознания этой порочности и понимания того, что земная жизнь- это краткий миг, за которым стоит вечность, а какой она будет у каждого, зависит от его жизни на земле. Часто дети болеют за грехи родителей, что бы горе сокрушило их бездумную жизнь, заставило задуматься и измениться, очиститься от страстей и пороков. Болеем мы и для нашего смирения и недопущения к злым и гибельным поступкам. Однажды Иисус Христос шел с учениками, и апостолами увидели человека, безногого от рождения. Он сидел у дорог и просил милостыню. Ученики спросили; «почему у него нет ног?». Христос ответил; «Если бы у него были ноги, огнём и мечом прошел бы он всю землю».Зачастую Господь вырывает нас болезнью из обычного хода жизни, сберегая от серьёзной беды, малой неприятностью избавляет от большей. Многие болезни возникают от действия нечистых духов. При этом симптомы демонических нападений бывают очень сходны с естественной болезнью. Из Евангелия ясно, что исцеленная Господом скорченная женщина (Лк.13, 11-26) не была бесноватой, но причиной её болезни было действие духа нечистого. В таких случаях врачебное искусство бессильно, и исцеление подаётся только силой Божией, изгоняющей духа злобы. Православное отношение к болезням заключается в смиренном принятии воли Божией, в осознании своей греховности и тех грехов, за которые попущена болезнь; в покаянии и изменении жизни.Молитва, пост, милостыня и другие добродетели умилостивляют Господа, и Он ниспосылает нам исцеление. Если же мы идём к врачам, то просим благословения Божия на лечение и доверяем им тело, но не душу. Александр ДРАГАН,редактор газеты «Слово Боже – УПЦ»село Флорино, Бершадский район, Винницкая область.

Дорогі брати і сестри во Хресті!Христос народився славімо його! Звертається до вас редактор обласної безкоштовної православної газети «Слово Боже – УПЦ», Олександр Григорович Драган. Видавати газету «Слово Боже – УПЦ», я почав за власні кошти з лютого 1992 року. (Свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації ВЦ 157 від 9 лютого 1993 року.)Я ніколи не дбав про власне збагачення. Так сталось у моєму житті, що у січні 2009 року Бершадська влада на чолі із головою райдержадміністрації Шульц С., довела мене до гострого інфаркту міокарда. Лікарі виявили також у мене цироз печінки, цукровий діабет, гіпертрофію серця та гіпертонію третього ступення. Третього листопада 2009 року померла моя мати, велика тружениця, ластівка Драган Ніна Мойсеївна. Після її смерті, я себе дуже погано почуваю, і потребую лікування. У мене не має коштів. Мені не має до кого звернутись. А тому, я прошу читачів допомоги на лікування. Повірте мені соромно просити, однак іншого виходу я не бачу. Простіть мене ради усього святого. Мій розрахунковий рахунок; 26003266582, МФО 380805, Райффайзен банк «Аваль» м. Бершадь, код 2531813030 Драган Олександр Григорович.Адреса для поштових переказів; 24405 Вінницька область, Бершадський район, село Флорине вулиця Чкалова, 35 редакція газети «Слово Боже – УПЦ» Драган Олександру Григоровичу. За за цією ж адресою, бажаючі зможуть безкоштовно замовити поштою газету «Слово Боже – УПЦ» та іншу духовну літературу. За вас усіх я буду Богу молитись. З повагою, болящий Олександр Драган.

За отримання хабара в розмірі 2000 тисячі доларів США затримано начальника Дрогобицької виправної колонії №40, майора внутрішньої служби Ореста Шумеляка . Хабар, за попередніми даними, було отримано за сприяння в оформленні документів на умовно-дострокове звільнення одного із засуджених. Учора було надіслано подання про застосування до нього як запобіжного заходу - взяття під варту.

  У Дрогобицькому міськрайонному суді, Львівської області, відмовилися спростувати, або підтвердити цю інформацію, посилаючись на те, що телефоном коментарі у їх суді не дають.

  Подібна ситуація із отриманням хабаря за умовно -дострокове звільнення трапилась із Начальником Виправної Колонії 114, що у Могилів -Подільському районі Лисенком О., Однак тоді він зумів уникнути покарання. Більше того, він подав до Бершадського суду редакцію православної газети \\\"Слово Боже - УПЦ\\\", з вимогою спростувати інформацію, яка була згідно Закону \\\"Про звернення громадян\\\" поширена у засобах масової інформації. Справа в тім, що на адресу цієї газети надходило чимало листів від засуджених з ВК 114, які повідомляли про своє жорстоке, нелюдське утримання. Коли порушувалися їхні конституційні права. Знущання та приниження людської гідності стало нормою буття у цьому виправному закладі. Однак згідно рішення суду редакція газети \\\"Слово Боже - УПЦ\\\", зобов\\\"язана відшкодувати цьому пану Лисенкові Олегу 1500 гривень, за буцім-то моральний збиток. Чи зможе начальник Дрогобицького виправного закладу відкупитись?