Афганістан наш біль

Пилиповича Ободнюків надійшла похоронка. «С прискорбием извещаем вас, что младший сержант Ободнюк Василий Иванович, выполняя боевое задание, верный воинской присяге, проявив стойкость и мужество, погиб 13 мая 1984 года».  Коли Василя привезли у цинковій труні

додому, то батько Іван Пилипович зламав її, аби переконатись, що саме  його сина привезли з Афганістану.  Коли відкрили, то побачили, що у Васмля в роті і в клаці був пісок. Коли я навчався у Флоринській середній школі, то був на тому похороні. Чомусь мені запам’яталось, що люди дуже неохоче, пошепки озираючись навкруги говорили, що ховають хлопця афганця. На похороні говорили, що спочатку військові які супроводжували труно, не давали дозвіл відкрити. Батьки таки вмовили. Тіло загиблого Василя було обмито і одягнуто в нову одежу. Багато односельцан прийшло провести в останрню дорогу Василя. На його честь було перейменовано вулицю Колгоспну на Ободнюка. У школі у якій навчався василь, стуворено музей. Донині там зберігається його атестат зрілості за 9 клас, у якому не має жодної трійки. Поруч військовий квиток молодшого сержанта механізованої піхоти В. Ободнюка.  Все що він встиг зробити-  це після закінчення десятирічки, вступити до Вінницького ПТУ № 7. У вересні 1982 року був призваний до лав Радянської армії. В лютому 11983 року, був направлений до Афганістану. Як пригадують шкільні товариші Василя, то він любив художню літературу, писав вірші, але соромився їх показувати. Був скромним і відповідальним. Про проходження строкової служби майже нічого не відомо. Мати Василя, - Наталія андріївна пригадує, коли він був в Ашхабаді, то іще писав листи, а коли перевели до Кабулу- листування припинилось. 13 травня 1984 року, виконуючи чергове бойове завдання з ремонту лінії електропередачі, молодший сержант В.Ободнюк, разом із товаришами потрапив у душманську пастку. Зав’язався бій… На честь Василя Ободнюка, у його рідному селі було назване поле. На краю дороги встановлено пам’ятний знак. Кожен рік туди приходять місцеві школярі, аби вшанувати пам’ять героя- земляка. Відійшов у вічність батько Василя – Іван пилипович. Мати Наталія Андріївна га старість років отримує 180 гривень допомоги за загиблого сина. Безгліздна війна забарала у неї сина, і до віку залишила душевну рану. Вже 26 років мати молиться Богу за упокій душі Василя. Господи упокой його душу. Амінь!