З духовної скарбнички

 Стрітення Господа нашого Ісуса Христа (Стрітення Господнє). Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження (згідно з Законом Божим, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження).Коли Діва Марія разом з Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з Господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий сказав йому, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить народження Господа. Так і сталося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон повідомив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде „на служіння спасіння людей”. Звершивши все згідно з законом Господнім, Марія і Йосип повернулися до Віфлеєму.

        Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Урочисто відзначати його почали з кінця V століття. Свято  Стрітення засновується на події з життя нашого Спасителя, яку записав святий євангелист Лука (2, 22-40). Закон Мойсея приписував, щоб кожна жінка після народження дитини 40 днів не мала права  входити до храму, бо в той час вона вважалася нечистою. Ці 40 днів називалися «днями очищення». Після закінчення цих днів мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Багатша жінка жертвувала однолітнє ягня на всепалення та молодого голуба, або горлицю, а вбідна повинна була принести пару голубів, або пару горлиць. Пречиста Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак свята: "Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм". Та все-таки вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.

        Свято  Господнього Стрітення започатковано в Єрусалимі в другій половині IV ст. Першу згадку про нього подає паломниця С. Етерія у своєму щоденнику, де називає його "40 днем після Богоявлення". Його святкування описує так: "Сороковий день після Богояв-лення святкується дійсно з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму" (Гл. 26).  З Єрусалима свято поширилося на увесь Схід, але лише в VI ст. за цісаря Юстиніяна (527-565) він набирає особливого значення. Цісар Юстиніян наказав відзначати Господнє Стрітення за великесвято і святкувати його в цілому цісарстві. Через це в богослужінні цього свята православна  Церква кілька разів молиться за імператора. Свято  Стрітення на Заході первісно був Господським і щойно набагато пізніше

став вважатися Богородичним та називатися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи латинської Церкви з Другого Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед Господських свят. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.

         Дух служби Божої Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявлення: прославити Богоявлення на землі, звеличити Христове божество та віддати честь Пречистій Діві Марії, як Богоматері. Стихири вечірні і сідални, канон та стихири утрені — це один величний гімн слави в честь Христового Богоявлення, у честь предвічного втілення Бога-Слова та в честь Пресвятої Богородиці. Ця мала Дитина, що її сьогодні батьки принесли до храму, це Бог вічний, що дав закон Мойсеєві на горі Синай: "Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами... Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсей у темряві бачив, як на Синайській горі давав йому таблиці... Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном".

        Стрітення Господнє, християнське свято, присвячене згадці про події, що стались у сороковий день земного життя Ісуса Христа, а саме зустрічі Божественного Немовляти в Єрусалимському Храмі двома старозавітськими праведниками – Симеоном і Ганною Пророчицею (Лука 2:22-39). В Православній Церкві – Господське і Богородичне двонадесяте свято. У народному побуті Стрітення або Стрічення здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє. Селяни спостерігали у цей день багато хліборобських прикмет: ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай на полях та роїння бджіл; вітер - погана ознака; відлига - чекай пізньої весни. Казали ще й таке: Як на Стрітення півень нап'ється води з колюжі, то жди ще стужі! Або ж: "Як нап'ється півень води, то набереться господар біди"В церквах України у цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали раніше "громичними", тому що їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від грому.Коли приходили з церкви в день Стрітення, запалювали "громичну" свічку - "щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив". Ві "громичної" свічки і саме свято називалося колись, крім Стрітення, ще й Громиця. Освячену у цей день у церкві воду використовували проти "пристріту", хвороби, що спричинена "поганим" оком. Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.

 Олександр ДРАГАН,

редактор газети «Слово Боже – УПЦ» село Флорино, Бершадський район, Вінницька область.