Хто вилікує бершадську медицину?

     Із великим подивом у газеті «Бершадський край»,  від 2 вересня 2009 року прочитав інформацію про те, що розпорядженням голови Бершадської державної адміністрації Шульц С., від 19.08.2009 року № 399 з нагоди Дня прапора та 18 річниці Незалежності України на районну Дошку пошани «Гордість Бершадщини», зокрема, у номінації «Кращий працівник охорони здоров’я Бершадщини» занесено завідувача пологово –гінекологічним відділенням Бершадської центральної лікарні М’яснікова Василя Павловича. Отакої! Не більше і не мало.

    Саме через халатність Бершадських лікарів «3» листопада 2009 року померла дорога моя мати Драган Ніна Мойсеївна. Вони не стали її лікувати поки вона не дала їм хабаря. Про відкрите хабарництво, мародерство, яке існує у Бершадській лікарні написано багато. .  У пресі описується такі факти, що під час транспортування померлих до моргу на великій швидкості, тіла перевертаються, і це бачать  люди, які в шоці. На форумі газети «33 канал» я натрапив на один із таких листів. Ось його посилання http://www.33channel.vinnitsa.com/forum/viewtopic.php?t=268 Цей лист написала жителька Бершадського району Ольга Семенівна Ш., Ось він            

     «« КРИК ДУШІ! Дорога редакція газети! Я довго вагалась чи писати вам, і порушувати ту тему з приводу процвітання хабарництва у Бершадській рай лікарні. Своє прізвище вказувати не стану, так як важко хворію, і увесь час перебуваю на стаціонарному лікуванні. Усе своє життя я пропрацювала вчителькою української мови та літератури у сільській школі. Одного разу зі мною трапився гіпертонічний криз, і мене швидка допомога о 2 годині ночі забрала до прийомного відділення Бершадської лікарні. За моє транспортування із села до лікарні , я заплатила «на бензин» 100 гривень. Коли мене попід руки занесли до приміщення, то там на носилках лежала жіночка із села Яланця з прізвищем Нізельська Катерина. На скільки я зрозуміла із нею стався інфаркт. Через деякий час зайшов дуже сердитий черговий лікар, і став запитувати, чи має ця баба гроші? І чому її таку стару привезли серед ночі? Замість того, аби поцікавитись станом хворої він почав запитувати про кошти. Свідком цієї розмови був її чоловік, який не витримавши такого ставлення лікаря почав із ним сваритись…
    Мене було госпіталізовано. Сусідка по палаті сказала, що під час обходу потрібно лікарю Павліченко В., дати хабар 150 гривень, і коли вона буде мене виписувати, то іще дати таку суму. Я так і поступила. Під час перебування у лікарні мені багато довелось побачити і почути. Приміром, якщо хворий хоче, аби його помістили у двох містну палату, то потрібно лікарям Павліченко В., або Гонтаруку В., заплати хабар у сумі 250 гривень. Якщо є багато грошей, то можуть надати палату 7 із комфортом типу люкс. Вона складається із двох кімнат, і обладнана телевізором, телефоном. За таке «задоволення» потрібно заплатити 400 гривень. У кафе, яке знаходиться у підвальному приміщенні поліклініки я зустріла випадково заплакану жіночку. Вона мені розповіла, що у гінекологічному відділенні знаходиться на лікуванні її донька. Вона потребувала консультації завідуючого реанімаці-йним відділенням лікаря Огера В., Вона йому за огляд дала хабаря 50 гривень. Так він ті гроші і кинув її в обличчя. Знаючі люди розповіли, що він за консультації бере по 200 гривень.
     Колись у прийомному відділенні Бершадської рай лікарні, я оформляля історію своєї хвороби. Швидка допомога привезла молодого хлопця з Фльорино Понятовського Сергія. Він розбився на мотоциклі і поламав собі руки. Здається права рука у нього була відірвана і трималася лише на шкірі.
Боже як він несамовито кричав від болю! Замість того, аби надати йому першу медичну допомогу лікарі і медсестри почали нишпорити у нього по кишенням шукаючи гроші, аби купити знеболювальні ліки. Між собою працівники лікарні сперечались чи мають його батьки гроші? На моїх очах 23 –річний Понятовський помер від больового шоку. Через деякий час приїхав

його батько і побачивши мертвого сина став сваритись із лікарями і кидати у них гроші. « А щоб ви подавились» Такі були його слова.
     Чого лише варта історія з одним жителем села Фльорине Цимбалом Миколою? Він та двое його друзів назбирали в лісі отруйних грибів. Приготувавши їх і скоштувавши вони отруїлись. Двоє з них були із заможної родини і тому батьки відвезли їх на лікування до Вінниці. Третій, Цимбал був із бідної родини. Нещодавно він повернувся із місць позбавлення волі, де відбував покарання. Із рідних у нього була лише сестра Ліда. Завідуючий реанімаційним відділенням лікар Огер В., дав їй список ліків на 1400 гривень. Таких грошей у неї не було. Через те, що були відсутні ліки цей чоловік помер. Уже потім, бершадсьткі лікарі в історії хвороби почали писати і заявляти у пресі, що лікували його буцім-то за рахунок лікарні. І понаписували цілу купу ліків, які давали хворому буцім-то.
Я ніколи не забуду, як 3 листопада побивалась і хотіла жити Рибак Ніна. Вона лежала у третій палаті. Зранку їй стало зле. Вона лежала і голосила і запитувала; Де ті лікарі? Чому вони мене не спасають? Я їм усі гроші віддам. Під час обходу до неї підійшов лікар Гонтарук В., і я сама бачила як Рибак Ніна поклала йому у халат хабар 200 гривень. Аж тоді вони забігали! На носилках її о 11 ранку винесли до реанімаційного відділення де вона через дві години померла. Напередодні Рибак Ніна зі мною за одним столом у їдальні вечеряла, і сказала мені, що під час обходу лікар Гонтарук В., її дуже розтривожив і перелякав сказавши, що вона помре, якщо у Києві її на серці не зроблять операцію. Я вам скажу так Рибак Ніна померла від того, що було втрачено час. Вони чекали поки вона їм дасть хабаря.
     Якщо так сталось, що хворий помер і родичі не хтять, аби робили розтин, то потрібно завідуючий відділенням дати хабар 800 гривень. Я була свідком, як померла у палаті одна жіночка. Її через 25 хвилин після смерті, одразу винесли до моргу на носилках. Через деякий час до мене підійшла її сестра, і попросила, аби я позичила 100 гривень, бо санітарка моргу не хоче одівати покійницю вимагаючи гроші. Одного разу до мене провідати прийшов чоловік. І я побачила як на каталці везли у морг щойно померлу людину. Це було моторошне видовище. Із простині виднілися руки, і там з вени капала кров. Санітарки дуже бігли, ледь не перевернули каталку із тілом. Одного разу я стояла біля вікна і побачила як на каталці до моргу повезли покійника. Вони дуже спішили і біля шлагбаума каталка перевернулась і покійник випав. Санітарки не могли його підняти і покликали кочегарів, які висадили покійника боком на каталку і так і повезли.
Я не знаю чи буде якась реакція на мого листа. Мовчати не можна. Уряд обіцяє лікарям підвищити зарплату, однак я вважаю, що нехай живуть на тих хабарах. Будь –ласка надрукуйте мого листа.
З повагою Ольга Семенівна Ш.
Бершадський район, Вінницька область.»