Згадалося чомусь.

Слабкодухих і чутливих прошу далі не читати. Я попередив.

1984 рік. Містечко Райчихінськ Амурської обл., я у армії. 226 Червонопрапорна Артемівсько-Берлинська мотострілецька дивізія.  Стався невеликий трабл - фурункул на нозі. То ж потрапив я у санбат. Вже все майже закінчилося. Ще день-два, та відпустять до частини. Коли бачу у санбаті незнайомого офіцера та чую, що він каже начальнику санбату. А каже він таке. Він сам патологоанатом. Сталося нещастя. Були якісь навчання. У т.ч. робили паромну переправу. На паромі погано закріпили БТР. То ж він рушив та насмерть придавив підполковника. Розслідування, все таке, то ж патологоанатому треба провести розтин. І йому потрібно 2 помічників. Ну там тягати, перевртати та т. ін. Я ж завжди відрізнявся цікавістю, по молодості навіть іноді нездоровою. Стало мені цікаво, як це воно? Я ж такого не бачив, цікаво! Стосовно там блювати і т. ін був у собі впевнений. То ж я викликався волонтером. Ок, поїхали до міського моргу зі ще одним хлопцем із санбату. Як, що - літо. На дворі за 30. У морзі 6 жмурів. Просто лежать на столах. А ні холодильників, а ні формаліну. До речі один з клієнтів самогубець - вісельник вже з тиждень як того. Те ще видовище. Тиждень то не я такий розумний, то лікар сказав. Приміщення невелике. То ж, Боже мій, який там сморід! Навіть не так, СМОРІД!!! Слухайте, нічого більш огидного не існує, повірте. Коцентрований трупний сморід - це щось жахливе. Навіть лікаря пробрало. Каже, хлопці, знайдіть якесь ганчір'я та підпаліть, бо це вже занадто якось. То ж знайшли ми ганчір'я та підпалили щоб тліло та давало дим. Допомогло, але дуже слабо.  То ж лікар почав свою роботу. Ще був момент - поклали ми йому тіло на стіл для розтину. Не встигли далеко відійти, як лікар вскрив брюшину. Супер концентрований сморід вдарив у носа! Воно все і так було жахливо у цьому сенсі, але тут я дійсно трохи не блювонув. Ледве стримався. Стояв ковтав хвилини 2.
Про сам розтин особливо нічого не скажу. Єдине, що вразило - не уявляв, що хребет такий товстий. З руку товщиною. А ще - у мертвої та живої людини все всередині сильно відрізняється. У мертвого все як у анатомічному атласі у підручнику. У живого зовсім не так. У живого всередині усе рожеве злегка різної інтенсивності кольору. Як хірурги розуміють де що - хз. То я через кілька років був присутній на операції з приводу раку підшлункової залози, звідти знаю, але то інша історія.
А тут - повернулися до санбату. Анатом нас похвалив та попросив, щоб нам посприяли. БО ЦЕЙ СМОРІД МАРИВСЯ НАМ ВЕСЬ ЧАС ВСЮДИ. а може й не марився - х/б точно просякло ним. То ж ми побігли до душу та стиратися. Все зробили, повдягали чистенькі санбатовські піжами, але все одно! Не весь час, але періодично та часто цей клятий сморід марився цілий тиждень!

Не шкодую. Цікавий досвід, хоча й огидний. Виключно через сморід. Думаю, у якомусь цивілізованому морзі з холодильником та формаліном взагалі негативу б не було.

Десь через 2 години після всього я спокійно повечеряв.