Хай буде у всіх все вдало,
Легкими будуть всі кроки,
Хай вистачить всім, кому мало,
Не буде ні з чим мороки.

Хай щастя всім вистачає -
Мені не шкода нікому.
Бадьорістю день зустрічає,
А ніч забирає втому.

Хай світ для всіх стане раєм -
Я радий би цьому був сильно!
Лише чомусь цього немає -
Погано щось, щось задовільно.

Десь добре за інших рахунок,
А іншим цим зовсім погано,
Хтось зради дарує цілунок,
Хтось любить… робити рани.

Десь добре все, мов у казці,
Та звідкись взялась помилка
І доля вже зовсім не в ласці,
Що було глибоким – вже мілко.

Можливо, ми камінь наріжний
Охоче спішимо відкидати
Й будуємо замок сніжний,
Від холоду щоб сховатись.

Світла Душа попри все має жити,
Розпогодиться і розійдуться хмари,
Ще кому, якщо не їй світити
В час, коли розвіються недобрі чари?

Хто, як не вона, зігріти зможе?
Хто крім неї ще загоїть рани?
Сонце чимось є на неї схоже -
Лід в серцях від неї легко тане.

А розмова з нею, мов молитва,
Що підносить десь до Бога вище,
З нею за добро і проти лиха битва

На вітрі часу розвіває все,
Галактики літають, мов піщини.
Куди захоче вітер їх несе,
У нього є свої закони і причини.

Щомиті в небі інші з хмар картини,
І жодна мить спинитися не може,
Кудись усе нестримно разом з нами рине,
На танець часом все це дійство схоже…

Як хочеш, то танцюй під ритми вітру,
Не хочеш – просто кругом голова піде.
Наше життя - щось легше за повітря

Дай трохи Свого Світла Ти мені,
Можливо зроблено є мною щось негоже,
Можливо впав в Твоїх очах і десь на дні.

Мені дай руку та не дай пропасти,
Не відвертай від мене Ти очей та вух,
Так легко на шляху життя мені упасти,
Так важко встати і до Тебе знов почати рух.

Можливо я слабкий, лінивий може -
Ти знаєш мою душу краще всіх,
Не залишай мене Ти моїм слабостям, Мій Боже.
Підтримай, щоб я міг здолати їх.

Душі дай Світла і Тепла, Надії, Віри та Любові,
Та розуму мені не пошкодуй,
Очі мені відкрий, щоб бачив обрії я нові.
Мене Собою, Боже Мій, врятуй!

Тобі здається, що тебе недолюбили
Батьки, котрі для тебе все робили,
Життя тобі все віддавали,
Лише б все добре було в тебе.
Твої бажання і потреби
Хотіли всі задовольнити,
Хоч важко часом було жити.

На хліб непросто заробляти -
Тобі цього було не знати.
Пора дитинства безтурботна,

І ще дрібнички бракувало –
Невдячності відчути жало.
Тут власні діти допоможуть –

Зникають порядні робочі,
Зникають працедавці порядні,
Ніхто порядними бути не хоче -
Перші ліниві, а другі жадні.

А ще є просто нездари,
Усі дуже люблять хитрити,
За кимось так плачуть нари
І важко в країні цій жити.

Бути порядним подвиг,
Який не завджи оцінять,
В потоці віянь модних
Низькі у порядності ціни.

Не модно правду казати,
Не модно платити податки,
А модно когось намахати,
Давати і брати взятки.

Офшори тепер в тренді,
А ще секондхенд в повазі -
Там модних багато брендів
І дуже доступний наразі.

Політиком круто бути -
Робити модними речі:
Відкати і різні замути
Й це класти країні на плечі.

Вона у нас дуже сильна,
Хоча у боргах і розбита,
Формально вона ще вільна
Та важко їй з нами жити.  

Є в світі люди, які щось дискредитують,
Хтось несвідомо робить це, а хтось свідомо.
Своїми діями щось підривають чи руйнують
І роблять добре непотрібним геть нікому.

Складає хтось думки в світлі ідеї
Про братство, справедливість, допомогу...
Як гасло їх підносять фарисеї
Та справами своїми зводять на лиху дорогу.

Все викривляючи:  і зміст, і форму,
Бажаючи добро багном облити,
Дискредитує хтось моральні норми,
Які нормальним мали світ зробити.

Дискредитаторів багато є постійно
У сферах всіх: суспільних, правових,
Економічних, політичних, релігійних...
І їм здається, що ніяк без них.

Дискредитують все, що тільки можна:
Посади, вибори, держави і прогрес,
Цивілізації... перетворивши все безбожно
У метушню та боротьбу за власний інтерес.

Дискредитують принципи, закони і порядок,
Військовий стан і навіть мирний час,
Нащадкам залишаючи у спадок
Безглуздя, безлад без добра і без прикрас.

Спускають на ніщо любов, надію й віру,
Дискредитуючи Людину і саме Життя.
Можливо таки треба мати міру?
Чи має стати світ, як звалище сміття?