Все закінчиться рано чи пізно
- 19.01.25, 21:03
Все закінчиться рано чи пізно -
В цьому світі Вічний лиш Бог.
Війни, сльози та всі біди різні -
Людських справ розвіється смог.
Задихалися ми у ньому,
Отруївши сенси життя:
Щоб добра ні собі, ні нікому,
Лиш зіпсованості відчуття.
Нам вдихнути би Божу пораду -
Як себе своїх ближніх любити,
Не псувати брехнею правду,
У гармонії й мирі жити...
Нам від щирості свіжість відчути б
Без отрути ненависті й злоби,
Іншим - світлом й теплом побути,
Що лікують душевні хвороби.
Ми б до Бога подібні стали
Й цілу вічність життю би раділи
Та щось інше для себе обрали,
В божевіллі свому зачаділи.
Це закінчиться рано чи пізно,
Коли вирішить Вічний Бог.
Війни, сльози та всі біди різні -
Він розвіє, як зайвий смог.
Сьогодні прочитав дещо в Біблії в посланні апостола Павла до Колосян:
"Над усе це вдягніть любов, зв'язок досконалости..."
І пригадалось мені моє римоване трактування іншого послання того ж апостола Павла:
Поможуть незримі сили іти -
Це віра, любов та надія.
Найбільша Любов між ними завжди -
Єднати часткове вміє.
Останній рядок я сам дописав. Але ж як він перегукується з тим, на що я звернув увагу сьогодні, що любов - зв'язок досконалості.
В цьому світі Вічний лиш Бог.
Війни, сльози та всі біди різні -
Людських справ розвіється смог.
Задихалися ми у ньому,
Отруївши сенси життя:
Щоб добра ні собі, ні нікому,
Лиш зіпсованості відчуття.
Нам вдихнути би Божу пораду -
Як себе своїх ближніх любити,
Не псувати брехнею правду,
У гармонії й мирі жити...
Нам від щирості свіжість відчути б
Без отрути ненависті й злоби,
Іншим - світлом й теплом побути,
Що лікують душевні хвороби.
Ми б до Бога подібні стали
Й цілу вічність життю би раділи
Та щось інше для себе обрали,
В божевіллі свому зачаділи.
Це закінчиться рано чи пізно,
Коли вирішить Вічний Бог.
Війни, сльози та всі біди різні -
Він розвіє, як зайвий смог.
Сьогодні прочитав дещо в Біблії в посланні апостола Павла до Колосян:
"Над усе це вдягніть любов, зв'язок досконалости..."
І пригадалось мені моє римоване трактування іншого послання того ж апостола Павла:
Поможуть незримі сили іти -
Це віра, любов та надія.
Найбільша Любов між ними завжди -
Єднати часткове вміє.
Останній рядок я сам дописав. Але ж як він перегукується з тим, на що я звернув увагу сьогодні, що любов - зв'язок досконалості.
4
Коментарі
_R
119.01.25, 21:17
Якщо я володію мовами людськими
І навіть ангольські підвладні мені мови:
Слова гучними можуть бути та дзвінкими -
Я пустодзвін, якщо нема в мені любові.
Якщо я маю дар пророкувати,
Всі таємниці знаю й маю все знання,
Як вірою би гори міг пересувати -
Все рівно без любові справи мої маячня.
Якщо роздам я всі маєтки свої,
А своє тіло я на спалення віддам,
Як без любові будуть вчинки мої -
Все марнотратство й гріш ціна ділам.
Любов милостива та довготерпить,
Негарно себе не поводить,
І заздрити й чванитись їй не кортить,
Вона помагає – не шкодить.
Не рветься до гніву, зносить усе,
Лихого в думках не має,
Гармонію й мир у світ несе
І користь для всіх шукає.
Любов сподівається на добре й святе
Неправді вона не радіє,
А тішиться правдою, в вірі росте
Ніколи й ніде не міліє.
_R
219.01.25, 21:18Відповідь на 1 від _R
Ніколи любов не перестає!
Хоч все мінливе й минає
Багатство є і його не стає,
Здоров'я із часом зникає,
Пророцтва є та припиняться,
Є мови й вони замовкають,
Що рухалось з часом зупиниться,
Всі речі важливість втрачають.
Існує знання та скасується
Невіглаством чи знанням новИм,
Підтвердиться щось, щось спростується -
Та поки частковість є нашим всім.
Частково усе ми знаємо,
Частково і пророкуємо,
Частково все розуміємо
І робим частково, як вміємо.
Коли ж досконале настане,
Часткове тоді зупиниться,
Все ясно тоді з усім стане -
В нас бачення переміниться.
Тоді, коли був дитиною ти,
То говорив, як дитина,
Та чіткість думок своїх берегти
Не міг, як доросла людина
Коли ж став дорослим, відкинув дитяче.
Щось стало яснішим для тебе…
Нечіткість й частковість сидять все ж добряче
В тобі - їх
_R
319.01.25, 21:19Відповідь на 2 від _R
Коли ж став дорослим, відкинув дитяче.
Щось стало яснішим для тебе…
Нечіткість й частковість сидять все ж добряче
В тобі - їх позбутися треба.
Отож, тепер бачим, мов в дзеркалі ми,
Немов у загадці і тьмяно…
Лице до лиця, як люди з людьми,
Колись спілкуватися станем…
Непізнане зараз, пізнаєм колись
Бо можна усе пізнати,
Піднятися зможем в закриту ще вись,
Лише треба шлях подолати.
Поможуть незримі сили іти -
Це віра, любов та надія.
Найбільша Любов між ними завжди -
Єднати часткове вміє.
Moy_Svet
419.01.25, 21:22
_R
519.01.25, 21:24Відповідь на 2 від _R
В оригіналі в першому посланні апостола Павла до Коринтян в розділі 13 є таке:
Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них – любов.
Найбільша, бо вона зв'язок досконалості...
Просто поділився роздумами...
_R
619.01.25, 21:24Відповідь на 4 від Moy_Svet
Привіт
Moy_Svet
719.01.25, 21:27Відповідь на 6 від _R
і роздуми такі вже...довгеньки
все гаразд?
_R
819.01.25, 21:31Відповідь на 4 від Moy_Svet
Ще один епізод мені сьогодні потрапив з псалмів:
"Ті, хто ГОСПОДА любить, ненавидьте зло! Він береже душі Своїх вірних, визволяє їх від руки нечестивих.
Світло посіяне у праведника, і радість — у щирих серцем.
Радійте, праведні, у ГОСПОДІ, і славте пам’ять Його святині!"
В мене в сьогоднішньому вірші також трохи про щирість є.
_R
919.01.25, 21:32Відповідь на 7 від Moy_Svet
Поки все ніби більш менш... На пару хвилин зайшов...
Moy_Svet
1019.01.25, 21:38Відповідь на 9 від _R