Хатинка

 
Хатинка була так глибоко в лісі, що її рідко хто знаходив. Швидше вона сама дивним чином показувалась тим, хто заблукав. Люди, які вже не сподівалися вийти з лісу, натрапляли на неї. Після блукань, втрати надії знайти шлях додому, попрощавшись з думкою знову побачити рідний дім, рідних і знайомих людей, вона видавалась рятівним кругом серед безмежного океану лісу. Круг, який якщо і не допоможе добратися додому, то дозволить просто не загинути.

 
Дехто із заблуканих з підозрою і несміливо заходив в хатинку, дехто сміливо, ніби до себе додому. Але ніхто з неї не виходив таким, як був, якщо взагалі вдавалося вийти. Хатинка переносила того, хто зайшов, в обернений світ.

Відчинивши двері хатинки, в людей пробуджувалися їх заповітні мрії і вона переносила гостей в ці мрії, але трохи не так.

 
Зайшов якось туди мисливець, який завжди мріяв підстрелити велику дику качку і тільки зачинились за ним двері хатинки, як він став тією дикою качкою. Тільки піднявся він в ролі дикої качки в небо і за ним почалося полювання.
Зайшов якось рибалка з мрією піймати велику рибу і став великою рибою, яка намагалася вирватись з рибальських сітей. Дивно, але заблукав навіть там цар, котрий мріяв щоб всі його накази та бажання, розумні і не дуже виконувалися беззастережно і миттєво та став слугою, який змушений був виконувати часто безглузді бажання і накази тирана самодура. Знайшов цю хатинку і юнак, який мріяв про роботящу та красиву дружину, яка б робила все, а він тільки би сидів на печі та їв млинці і сам змушений був стати дружиною якогось лінивого юнака. Якось туди потрапила і дівчина, яка мріяла про багатого бізнесмена, який би цілий день пропадав на роботі, а вона б витрачала його гроші, розважалась з подругами. Ну і сталось так, що вона перетворилась на бізнесмена, в якого справи йшли не дуже, але який мусів догоджати своїй пасії. Військовий, який потрапив в цю хатинку, мріяв про перемоги над іншими, а довелося переживати поразку за поразкою...

Схоже на те, що хатинка в лісі була для того, щоб показати заблудлим в лісі, в своїх бажаннях і мріях іншу сторону своїх мрій, бажань, іншу сторону медалі. Рідко хто з неї міг вийти. Майже ніхто не хотів миритися зі своєю новою роллю. Майже всі опиралися та втрачали залишки останніх своїх сил після виснажливого блукання в лісі. Виснажені блуканнями та опором своїй новій ролі, розчинялися в небутті і зникали назавжди. І лише ті, котрі приймали свою нову роль, пізнавали зворотню сторону медалі, проймалися співчуттям, розумінням і любов'ю, поверталися в свій світ, до себе самих. Вони ніби пробуджувалися від сну, позбувалися оман, ставали собою, але вже іншими та глибшими людьми... Їм не ставало жити легше, але жити вони хотіли інакше...