хочу сюди!
 

Natalia

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

_R

_R

не встигаєм... (часове)

  • 31.12.16, 11:40
Нам, щоб думати, потрібен час,

Щоб пізнати щось, потрібен розум,

Сюди дурнем прийшов кожен з нас,

Пізнаєм світ крізь сміх та сльози.


Вкрай повільно розумнішаєм ми,

Цінувати цінне довго вчимося,

Поки станемо для себе людьми,

Вже сивіє на скронях волосся.


Щоб побачити в людях людей,

Багатьом і життя бракує.

Все для себе - на руках ніби клей.

Більш за все нам жадність смакує.


Щоб рости, нам потрібен час

І є сумнів, що встигнем дозріти,

Щоб гармонія й мир були в нас,

Що мудріші за нас будуть діти.


Ми кишені свої наповняєм,

Розширяєм їх більше та більше,

Ще б чуть-чуть... Та вже часу немає.

Кінець гри.

Переходим на рівень інший.
4

Коментарі

Гість: Astuzia

131.12.16, 11:50

    231.12.16, 11:52Відповідь на 1 від Гість: Astuzia

      Гість: Шёпот слов*

      323.05.19, 00:02

      так и есть в этой жизни.

        423.05.19, 00:04Відповідь на 3 від Гість: Шёпот слов*

        маємо те, що маємо (с)

          Гість: Шёпот слов*

          523.05.19, 00:17Відповідь на 4 від _R

          Видимо мы это заслужили....

            623.05.19, 00:28Відповідь на 5 від Гість: Шёпот слов*

            Видимо мы это заслужили....Ми це зробили Чи точніше не зробили те, до чого не можемо дозріти.
            Може така наша природа. Ось ти живеш, набираєшся розуму, а куди дівається твій розум? Твоїм дітям він не передасться автоматично після їх народження і вони будуть набиратися свого розуму з нуля, робити ті помилки, які робила ти чи інші.
            Ми дозріваємо фізично. Тіло може народити нове тіло, як своє продовження. А ось духовно і розумово ніщо просто так не передається, там зовсім інші механізми. Діти не завжди продовження своїх батьків. Але завжди починають все з нуля. Процес дозрівання духовного чи розумового ніколи не закінчується і постійно обнуляється на дітях.

              Гість: Шёпот слов*

              723.05.19, 00:30Відповідь на 6 від _R

              Согласна с тобой....
              Видимо мы это заслужили....Ми це зробили Чи точніше не зробили те, до чого не можемо дозріти.
              Може така наша природа. Ось ти живеш, набираєшся розуму, а куди дівається твій розум? Твоїм дітям він не передасться автоматично після їх народження і вони будуть набиратися свого розуму з нуля, робити ті помилки, які робила ти чи інші.
              Ми дозріваємо фізично. Тіло може народити нове тіло, як своє продовження. А ось духовно і розумово ніщо просто так не передається, там зовсім інші механізми. Діти не завжди продовження своїх батьків. Але завжди починають все з нуля. Процес дозрівання духовного чи розумового ніколи не закінчується і постійно обнуляється на дітях.

                823.05.19, 00:32Відповідь на 7 від Гість: Шёпот слов*

                Треба йти спати Пізно вже...
                Добраніч, Юля

                  913.12.19, 20:56

                    1013.12.19, 21:16Відповідь на 9 від В горошек

                    Ви вже не в кліточку.
                    Але симпатично

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      попередня
                      наступна