Кохання мить –
       безцінний дар Небес
чи Пристрасті
       оманливі прикраси...

ЩО ми шукаємо,
       коли в Душі щемить,
у Просторі безмежнім
       і у Часі...

усе, чого торкаюсь я –
Творіння Боже,
лише на мить
покаюсь я –
він завжди допоможе…

але Його пробачення
не завжди потребуємо,
самі себе не бачимо,
самі себе не чуємо…

кого ж тоді Ми слухаєм,
коли душею кривимо,
на вухо хто нашіптує
чергову зраду Милому…

Поэт – не тот,

кто выставляет напоказ

свои проблемы,

мерзости и чувства, 

а – тот,            

кто превращает слог в искусство, 

и учит этому всех нас…

как пораженья превращать в уроки…

---

15 листопада 2009 Старе Довге Місце

Это только всего лишь повод –

цифра  8осемь, начало Весны…

Каждый Праздник тогда нам дорог,

если он – состоянье Души…

 

А Душе не прикажешь смеяться

или плакать, она, Душа,

будет вечно,

8 

бесконечно,

по Миру скитаться,

 если пары себе не  нашла…

 

И когда вдруг Весна наполнит

тайной страстью Судьбы берега,

обо мне пусть нечаянно вспомнит

неЗемная   Твоя   Душа…

---