Пам’ятка батькам від дитини-наркомана

(Ірина Даниліна, кандидат психологічних наук, переклад Ірина Давидко

1. Не піддавайтесь на мої провокації та не давайте мені грошей, якими б найкращими 
2. намірами я це не мотивував. Адже і ви, і я знаємо, як я їх потрачу.
3. Не балуйте мене і не піддавайтеся ні на мій шантаж, ні на мої погрози. Я так 
4. перевіряю межі допустимої поведінки та ступінь вашої «сліпої» любові й витривалості.
5. Не намагайтеся постійно змінювати «правила гри» у сім’ї залежно від стадії вживання наркотиків. Це позбавляє мене можливості пристосуватися до них, дозволяє мені засумніватися у їх 
6. стабільності та підштовхує на пошук нових лазівок.
7. Не намагайтеся жити лише моїм життям, у вас достатньо своїх цілей, турбот й інтересів.
8.  Не піддавайтеся на мої постійні провокації, які змушують вас займатися 
9. тільки мною та моїми проблемами.
10. Не лякайтеся моїх ломок, поганого фізичного самопочуття та депресій. Що 
11. емоційніше ви реагуєте, глибше співчуваєте й боїтеся, то більше шансів 
12. «утекти в хворобу» ви мені даєте. Адже це один зі способів боротьби за вашу
13.  увагу та спроба втягнути вас у співзалежність.
14. Не вірте мені, коли я хочу вас переконати, що я ще «маленький». Зверніть увагу: я 
15. роблю це тільки тоді, коли мені вигідно. У всіх інших ситуаціях я зовсім «великий» 
16. і самостійний. Просто я хочу таким чином позбутися відповідальності за 
17. наркотизацію й перекласти її на вас.
18. Не намагайтеся вирішити за мене проблеми у моїх стосунках з оточенням, 
19. пов’язані з наркотиками. Неважливо, з ким я намагаюся вас звести: з 
20. дилерами, з «колегами» у тусовці, зі своїми, тепер уже колишніми, 
21. «нормальними» друзями, з нашими спільними близькими чи далекими 
22. родичами, відмовтеся від прийняття власних рішень. Дайте мені зрозуміти, що це 
23. в МЕНЕ виникли проблеми, і «розрулювати» їх я також повинен САМ.
24. Не виправдовуйте мою поведінку у будь-яких конфліктних ситуаціях моєю хворобою. Це привчає мене до вседозволеності, за принципом: «Ну що ти візьмеш із наркомана?». Саме така позиція мені дуже зручна і вигідна.
25. Не виконуйте замість мене тих домашніх, навчальних, службових обов’язків, які я в змозі виконати сам, але манкую ними, посилаючись на хворобу та погане самопочуття.
26. Не прагніть весь час виставити мені «оцінку за поведінку». Адже ті негативні бали, які я набрав на наркотиках, я намагаюся компенсувати «зразковим» виконанням усіх ваших вимог та спокутуванням власної провини у періоди просвітлення. Я виконую ваші бажання і перестаю прислухатися до своїх. Замість спроби проаналізувати весь величезний спектр думок і почуттів мені лишається одне почуття провини, і нову хочеться «втекти».
27. Не вимагайте від мене пояснень «Чому я вживаю наркотики?». Я рідко можу знайти справжні причини, тому підміняю їх найпростішими зовнішніми приводами, у яких чомусь завжди винен хтось інший. Що більше ви наполягаєте на обговоренні, то більше я звикаю брехати не тільки вам, а й самому собі.
28. Не підозрюйте мене безперервно та не перевіряйте кожен мій крок і кожне моє слово. Це дуже принизливо. По-перше, цим ви ще раз доводите, що я не гідний вашої довіри та ніколи не зможу її повернути. По-друге, боячись чергової сімейної сцени, я змушений брехати й викручуватися навіть тоді, коли ні в чому не провинився перед вами.
29. Не погрожуйте мені всіма смертними карами, не обіцяйте того, чого ніколи не зможете виконати стосовно мене. Я ж знаю вас не один рік. Ваша мужність для здійснення вчинку та дії замість слів значно переконливіші, ніж чергове словесне «проробляння».
30. У будь-якій, навіть найбільш неприємній ситуації поводьте себе гідно. Адже наркотики можуть залишитися в минулому, а повагу до вас мені б хотілося зберегти назавжди.
31. Не читайте мені в лоб нудних лекцій про шкоду наркотиків. Я знаю наслідки вживання не гірше за вас. Крім того, це, мабуть, та тема, у якій я орієнтуюсь вільніше, та й бачив більше на власні очі, а не читав у статтях чи популярних брошурах.
32. Не приховуйте від мене інформацію, якою б неприємною вона не була і як би не лякала, щодо проблеми наркотиків і наркотизації. Головне, щоб вона була переконливою та професійною, а не належала до розряду порожніх «лякалок». Я не проти інформаційної війни.
33. Не намагайтеся підмальовувати і приховувати від мене відомості про стан мого здоров’я, навіть якщо йдеться про гепатит чи СНІД. Це інформація, з якою мені все одно доведеться зіткнутися. Я не зможу вам довіряти, якщо отримаю її від сторонніх людей.
34. Ніколи не кажіть: «Я в твої роки…». Вам це здається позитивним прикладом, а мені прямим натяком на мою неспроможність і нікчемність. Втім, у ваші роки було, звичайно ж, багато спокус, але наркотиків не було…
35. Не обіцяйте мені нагород і подарунків за відмову від наркотиків, не намагайтеся мене підкупити. Ця проблема не може бути предметом торгу. Я вмію торгуватися не гірше за вас і зроблю все можливе, щоб отримати й те, й інше. Навіщо ж відмовлятися ще від одного ЗАДОВОЛЕННЯ, яке саме пливе тобі до рук?
36. Не беріть близько до серця моє хамство, нападки та спалахи агресії у ставленні до вас. Мені дуже боляче, і я не можу страждати наодинці. Я хочу, аби ви відчули те, що відчуваю я.
37. Не відмовляйте мені у праві на помилку і зрив. Я сам діставатиму з них урок. Це не є приводом позбавляти мене надії на майбутнє.
38. Не захищайте мене від наслідків власних помилок і зривів. Наркотики були МОЇМ вибором, і за його наслідки повинен відповідати я сам.
39. Не страхуйте мене від невиправданого ризику й небезпечних експериментів. Нерозсудливість і відчуття власної всемогутності притаманне будь-якому підлітку. Ви все одно не зможете взяти ситуацію під контроль.
40. Не відмовляйте мені у праві спробувати відмовитися від наркотиків самостійно без медичної допомоги. Я хочу ще раз перевірити себе. Просто проінформуйте мене, що я маю право тільки на одну спробу.
41. Не проводьте зі мною «рятівних» бесід, коли я «під кайфом», адже я вас не чую. Виберіть більш підхожий момент.
42. Не приховуйте від значимих для мене знайомих та родичів, що я наркоман. Як би не було вам боляче й соромно, їх необхідно чесно проінформувати, тому що це означає вашу готовність боротися, а крім того, може вберегти їхніх дітей та їхні гроші.
43. Не обговорюйте мою наркоманію зі сторонніми людьми у моїй присутності, якщо це, звичайно, не лікар. Я не бачу в цьому ніякого сенсу, окрім прагнення принизити мене.
44. Не шукайте в мені тільки недоліки, спробуйте побачити хоч щось гідне. Якщо я погодився лікуватися, підтримайте мене та допоможіть знайти мені лікаря.
45. Не прагніть шукати «цапа-відбувайла» і з’ясовувати стосунки з другим із моїх батьків, намагаючись відповісти на запитання: «Хто винен?». Ваші сварки лише додають мені відчуття нестабільності. Мені здається, питання «Що робити?» значно актуальніше і привносить у сім’ю згуртованість, а не розбрат.
46. Не ставте мені за приклад здорового брата чи сестру, не порівнюйте наші успіхи та досягнення. Заздрість породжує не любов, а ненависть.
47. Не намагайтеся силоміць втягувати брата чи сестру до рішення моїх проблем. Не дорікайте їм за благополуччя й не звинувачуйте в безсердечності. Вони мають право на своє життя та свою частку уваги й любові.
48. Не маніпулюйте мною через мою дівчину/хлопця. Це сфера мого ОСОБИСТОГО життя, яка вам не належить. Спробуйте переконати мене розповісти їй/йому про мою хворобу.
49. Не приховуйте від мене своїх почуттів і реакцій. Поділіться зі мною своїм тягарем і болем, 
50. не ховайте їх. Ваша довіра тільки додасть мені дорослості й відповідальності.
51. Не здавайтеся самі й не опускайте рук. Я повинен бути переконаний, що ви бачите вихід 
52. і знаєте, які конкретні кроки треба здійснити. Ваша невпевненість позбавляє мене надії на одужання і робить 
53. усі мої спроби виборсатися беззмістовними.
54. Не відмовляйтеся від мене. Мені ще не раз знадобляться ваша допомога, підтримка й оптимізм у
55.  процесі лікування.