Всіх-на-всіх

Принцип обміну заручниками "всіх на всіх" Україна підтримує. Але що виходить : обмінялися списками. Ми передали "туди" по відповідній процедурі з участю ОБСЄ і Міжнародного Червоного Хреста (МЧХ) детальний список на 107 осіб, про яких ми точно знаємо, що вони живі і навіть знаємо, де вони там знаходяться. Але нам через якийсь час з того боку відповідають, що "вони" встановили тільки 27 осіб. А про інших наших 80 чоловік вони нічого не знають і вони їх не знайшли. Один раз до таких незнайдених навіть попапи двое наших військових, яких офіційно відвідав представник ОБСЄ пан Т. Фріш. На мій погляд, це може бути пов'язано тільки з одним. Більшість із цих 80 наших могли бути піддані важким тортурам і сліди цих тортур зразу ж видимі. А це Гаага. Інших причин я не бачу. Чи, наприклад інший прийом: представники ОРДЛО кожен раз включають до своїх списків на обмін "всіх на всіх" осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, які не мають ніякого відношення до війни на Донбасі, а вчинили ці злочини під час подій на Майдані (спецназ Беркуту), чи 2 травня в Одесі, чи вчинили теракти в Харкові і Запоріжжі. Це тільки дуже маленька особливість процесу обміну заручниками. А з цим процесом тісно пов'язана ще і проблема з пропавшими безвісти. А це сотні осіб. Але це складна схема. Колись окремо поясню. Все це в повній мірі відноситься і до принципу "всіх встановлених на всіх встановлених". Тому Україна "ЗА" принцип обміну "всіх на всіх", але якщо це буде чесно і при активній участі міжнародних гуманітарних інституцій.