Культура мовлення...

Знову про те, що чую кожного разу в маршрутному таксі...

Всі ми добре знаємо, що несвідоме змішування українських і російських слів та мовних форм називається СУРЖИКОМ. Кому потрібен суржик? А нікому. Ні українцю, ні росіянину, ні греку чи болгарину, які проживають в Україні. Хіба що тим, які чужої мови не навчилися і не спромоглися опанувати свою. Кожного із нас суржик має ображати як людину, як громадянина, як українця. Та частіше за все ми не ображаємось, а навпаки, підхоплюємо "круті" слова і так лестимо собі у знанні мови.

Та моє здивування перейшло межу коли я прочитала, що деякі лінгвісти стверджують, що суржик - це все-таки мова, хоч би якою безсистемною та невпорядкованою та мова не була. Як можна мові приписувати статус :СУРЖИКОВА МОВА; СУРЖИКОВЕ СПІЛКУВАННЯ ???  Просто жах!!!

Ми "Стьопи", а не Степани...ми "Колі", а не Миколи...ми звертаємось до подруг: "дєвкі"..."пацани"...до батьків"прєдкі"...

ми йдемо "пєшком"... в автобус "залазимо" і "вилазимо"...в магазині купуємо "сєльодку" ,"конфєти", "носки"...

По телефону ми говоримо: "Привєт, як твої діла"..."добренько"..."пока"..."передзвони, бо в мене бабок нєт"..."селявуха і вопче"...

Невже в своїй державі на ім"я Україна ми не можемо бути  українцями, а не суржиковими хохлами?

Будьмо ж мудрими! Зберігаймо наш скарб - мову! Суржик - це меч, який розколює інтелект, наше обличчя і наші душі...