Велопохід по Тарханкуту

Ну що ж, панове, розпочнем
Не з того, як ото живем,
А з того, що вже цікавіш,
Що в літі роблять всі скоріш.
Авжеж, мандрують всі кудись,
Отак і я десь опинивсь.
Вам як, з початку, чи кінця?
Бо вся історія ж оця
Одразу пишеться, з нуля,
Тому і вільний у ній я.
Ага, забув сказати геть,
Куди ж ми їхали отут.
А сіли на велосипед
І дременули в Тарханкут!
Ну, правда, не увесь той шлях
Ми проробили на ногах,
Бо добрий шмат нас поїзд віз
І вже не два, а більш коліс.
Там файна тітка провідник
Ураз на нас якось так зирк,
Та й за футляри каже мати,
А ми - гаразд, лише зібрати,
Всі вело акуратно склали
І на полички пов'язали.


Пригод дорогою не було,
Аж ні, води до рук тягнули,
Та був один у флязі лід -
То мати ще терпіння слід.
На ранок були у Криму,
Та висадку не омину.
Це було щось! І нема слів,
Аж дивувались, хто зумів
Все бачити на свої очі,
Ну ладно, все ж уточню:
Стояли лише дві хвилини,
На тамбур аж були купини -
Чотири вело і сумки,
Підстилки, спальники, тюки.
А ще народ хотів зійти,
То мали ж вчасно відійти.
І далі був лиш цирк один -
Це перекидка всіх купин.
Найперше вело акуратно,
А потім хто і як вже здатен.
Всі спальники собі літали,
Аж потім рухом позбирали.
І що ж, у темпі, темпі все,
Ми за хвилину знесли це.


На тому речі пов'язали,
Ще двох з собою разом взяли
І врешті повним складом ми
На автостанцію, в дими
Поїхали шукать маршрут,
Та все невдало там ідуть
Автобуси всіх рейсів тих,
І щоб вже не чекать на них
Узяли бусік невеличкий,
А може навіть і пошвидший
І ним усі домандрували,
На Тарханкуту край попали.


Усе, відтоді ми усі
Зняли із себе пута всі
І дуже скоро усі з шістки
Відчули: вело ми туристи!
Та казка швидко мовиться,
Аж довше діло робиться.
Ще лишок нульового дня
Був від цивілу відхідняк.
Купання, пляж, кіоски ті,
Що всюди поруч у житті.
О, саме там знайшовся квас,
Квас, що смачніший за Тарас,
Із Сімферополя його везло
І "Русич" йменнячко було.
Усюди далі по шляху
Один такий лише шукали,
Та не було, свою нудьгу
Від того іншим запивали.
Надвечір вибралися з міст,
Зробили невеликий з'їзд,
Де ще раз ручкою махали,
Вітали із початком вдалим.


Запасів їжі та води
Усі ми взяли хто куди,
А як вже темно, то спинились,
Почали табір розгортати,
Морським повітрям ще умились
І натягали наніч шати.
Поблизу гавчик бігав щось
І ми йому не підійшли,
То гавкав так, неначе хтось
Не до вподоби там були.
Та ми його завербували
І далі сторожем вважали.
Отак пішла найперша ніч.



На ранок встали хто коли -
Ще добрі враження були.
Сніданок на усіх зварили
І чай смачний поволі пили.
Аж ні, не дали миру нам,
Ми не сподобались вітрам,
Нагнало купи темних хмар,
Немов прорвав там десь димар.
І що робити? Треба йти
Та й пакувати всі тюки.
Із моря дує вітрюган,
Не гірше, аніж ураган,
А купка люду все збирає,
Все спакувати встигнуть має.
Сяк-так набили рюкзаки
І пов'язали на задки,
А дути стало не на жарт,
Тут треба мати уже гарт,
Щоб їдучи на вело прямо
Із немалими рюкзаками
Так щоб не здуло до землі,
Не опинитись на стерні.



Ще ми не дуже вітер злили,
Він хоч свистів ото щосили,
Та те було не в лоб, а вбік,
То хай вже так, це із усіх
Був кращий напрямок таки.
Гаразд, вже то як було,
Хай зверху трохи й дуло,
Та от біда, і знизу теж -
Хороший шлях не був без меж.
Грунтовка - то уже чудово,
Однак було частіш од всього,
Що попадалося каміння
І поміж ним то тре уміння
Проїхать, коли набік гне.
То ще не все, ще далі гори
Нам рівні різали простори,
Воно то наче й не круті,
Та виїхать - не в цім житті.


І то не все ще, що було,
Нам хмар добряче нанесло,
Чекати сонця було сміх,
Сміявся й вітер з нас усіх.
Прорвало небо й полило,
Усе, що тільки там було.
Нам було два шляхи тоді -
Спинитись, сохнути сидіть
Або буль-буль вперед повзти,
Ми другий вибрали, а ви?
Вода одразу не зникає,
Вона помалу лиш стікає
І дарма де - по нам текло,
Чи на дорогу все лило,
Як там, так там мокріло все
А по дорозі ще й несе,
По тому і багно пішло,
Налипло всюди, де могло.


І як то все було змінити?
А просто - лиш обід зробити.
По тому стало вже приємно,
Та й зверху наче і не темно,
Хмарки розбіглися кудись
І промінь сонечка з'явивсь.



Я так поглянув ото збоку:
Навіщо вам така морока -
Цю купу буковок читати?
Лиш можна фото споглядати.
Та я коротше буду далі,
Бо щось занадто вже деталі.

Усюди берег - то краса!
Під ті високі небеса,
Під вільну моря широчінь
Так хочеться пірнути в синь!


Стежина краєм моря в'ється,
Народ під гору тихо рветься


А ось і крайній маячок
На заході усього Криму.
Той корабельний світлячок
Несе повагу в собі й силу


А далі з решти інших днів
Я фото купою втулив


















Ну що ж, панове, це усе,
На що натхнення стало.
Ще тре сказати на десерт,
Що тим, кому тут мало,
Пишіть, питайте в мене,
Бо вражень купа й більш
І описав лиш трошки теми.
Як вам сподобалось те все
І маєте таке бажання,
То десь підтримайте оце -
Я буду вдячний за визнання!
;)