позитивненько

Скільки вже часу минуло, для когось він тягнувся мов жуйка, а я і не помітив...
Стільки подій відбулось різних - свята, дні народжень друзів, нові знайомства, зустрічі, хвилювання, радощі. Багато всього.

І це все при тому, що я намагався якнайменш з'являтись на людях, хотів взяти трішки відпочинку від сторонніх турбот... ан ні.. не можу. Як покличуть - не можу відмовити нікому. Завжди вислухаю, підтримаю, допоможу. Я можу тисячі разів розповідати, що мені начхати, та зверху ще й насрати на весь всесвіт.. але коли доходить до справи, то мої дії йдуть всупереч словам...

Справа в тім, що мені подобається допомагати іншим. Будь-кому... навіть якщо це незнайома мені людина. Якщо до мене звернулись - я вже присвячую себе цій людині. Це невиправно... і добре, бо звідки ще можна отримати стільки позитиву та доброти, як не від вдячної людини? ... А бувають і не вдячні... але мені байдуже на їх чорствість. Все-одно я знаю, що зробив людині добро, і мені від цього приємно.

Вчора грався із сином... він такий лапунька.. обожнюю його.. Чисте, відверте створіння, яке вміє радіти всьому на світі, не зважаючи на обмеження та заборони. Сподіваюсь, він не втратить цю свою здібність ніколи... принаймні, я спробую допомогти йому зберегти любов до життя, до усього існуючого. Адже лише через таку любов людина може бути щасливою на всі 100%.

На роботі фігня твориться. Треба щось змінювати, бо ніякого прогресу не відбувається... Зарплата начебто не мала... але вже не в зарплаті справа. Набридло. Нема того колективу, в якому я почувався комфортно. Більшість погрузли в інтригах, підозрах, заздрощах та такому іншому... жуть...

Збираємось святкувати 8 березня. Мені є кого привітати... Ох, скількох хочеться привітати!!! Як би все встигнути!!! Знаю, що встигну. Просто хвилююсь трішки. Кожна людина має право на щастя, і в мене його є достатньо. Головне - поквапитись, та поділитись з усіма.

До речі, вже теплішає... скоро у мене розпочнеться період неперервних гулянь в будь-який час доби... шашлики, вилазки на природу, поїздки в інші міста та країни... майже рік вже нікуди не їздив. То через стан здоров'я, то через невеличку фінансову кризу... потім святковий завал на роботі... Ой... що це я? Сам перед собою виправдовуюсь? Мабуть... Добре, забули. Просто не їздив, не ходив, не виповзав, не висувався. Так сталось. Але чую, що незабаром все зміниться та я знов буду завжди та повсюди одночасно (-:

Дивлюсь, на блогах у мене зменшилась кількість постійних читачів... І то є добре. Все-одно моя писанина мало кому потрібна. 
Взагалі не вірю, що у мене можуть бути постійні читачі. 
Не такий у мене блог, щоб постійно читати.

Мабуть, це і все, що хотілось написати.
Буде час - ще загляну.
Бажаю вам усім щастя та тепла.
Ваш ЖЬІВОТНАЄ.