Події останніх діб

Вчора був мій День Народження, яке я відсвяткував мабуть так само кльово, як і збирався.

Розпочав святкувати ще у суботу. Тоді мене вітали із річницею соклановці з Lineage, як засновника клана, в якому деякі з них грають та спілкуються вже майже три роки! І хоч я із ними спілкуюсь не часто, і практично завжди - або через форум, або на зустрічах клану ("клановках"), а у грі майже ніколи не з'являюсь, вони все-одно завжди пам'ятають про мене, поважають мій досвід, і люблять мене просто як людину та друга. Приємно, що спілкування по інтернету може призводити до таких відносин в реалі! (-:

Відразу після роботи я поїхав у центр, щоб зустрітись із ними, та почапати далі у сауну, яку замовили ще за тиждень. Як завжди, запізнились на пів-години через незібраність, та мою непунктуальність (щось не виходить у мене бути пунктуальним, коли мова йде про мій приїзд до центра з роботи... на базу, де я працюю, здається, накладене закляття, яке поглинає мій час таким чином, щоб я потім обов'язково запізнився... цікаво, цей час потім комусь дістається, чи так і залишається десь тут, на базі?

Потім були три відведені нам години чудового відпочинку у сауні, із пивом, горілкою, закусками, та добрим настроєм. Як завжди, у парилці я майже не знаходився, бо не можу терпіти, коли спекотно. Проте порадував себе холодною водицею у басейні (-;

Після сауни ми рушили до "Смаку". Це така кафешка, куди ми із кланом постійно ходимо відпочивати, коли збираємось... правда я так ніколи із ними не потрапив туди. Бо спочатку ніхто точно не знав, де ця кафешка "Смак" знаходиться, потім а потім, кожного разу, коли ми туди приходили - вона була зачинена. Деякі соклановці стверджують, що вони там вже були колись, але я у це майже не вірю, і просто вважаю "похід до Смаку" приємним та прикольним рітуалом крокування кудись, невідомо навіщо, але по дорозі усі жартують та спілкуються, чого мені вже достатньо для того, щоб проведений час не здавався марно витраченим. (Є ще одна теорія, що насправді, "Смак" - це просто назва будь-якої кафешки, до якої ми зайдемо під час блукання по центру міста )

Чергова подорож до Смаку, цього разу, завершилась на другому поверсі "Пузатої хати", куди ми принесли із собою пиво, яке залишилось недопитим у сауні, і взяли собі ще трішки разом із замовленними стравами... Так, насолоджуючись стравами місцевого асортименту та пивком, ми відпочивали ще доволі довго, доки "кролик вдруг неожиданно обнаружил, что запасьі мёда с вареньем закончились, и угощать Винни-Пуха и Пяточка уже совершенно нечем". Тобто, кожному окремо та усім разом стало зрозуміло, що час вже розбігатись по домівках.

Розійшлись досить швидко, і вже через півгодини я був вдома, де я застав брата із його двома приятелями. Настрій у мене був дуже добрий, та я до них приєднався. Тієї суботи мене з самого ранку тянуло на віршування та рифмоскладання. Іноді у мене просто ставало таке враження, що я вже не можу спілкуватись нормальними реченнями, а лише експромтними віршиками, у які мої думки складались самі собою.

Здається, це дуже сподобалось моєму брату та його приятелям, бо підхопивши хвилю мого настрою вони влаштували невеличкий "RNB-сейшн" із читанням улюблених текстів, які складає мій брат, та обільними порціями фрістайлу. Потім, не чекаючи, доки настрій зміниться, ми вирішили та поїхали у нічний клуб "Молінарі". Народу було повно, простоявши в довжезній черзі до гардеробу, ми змогли потрапити до залів, які були переповнені танцюючим та відпочиваючим за столами люду, але, як часто таке зі мною трапляється, один зі столиків дивним чином ніхто не займав... бо на ньому лежала пачка з-під сигарок... Одивившись пачку, цигарок там ніхто з нас не побачив, і дивлячись на пусті місця ми вирішили, що ті хто тут був вже кудись поділись, а цей стіл чекав на нас, захистившись від інших порожньою пачкою )

Але насолода знайденим вільним місцем не тримала довго, бо як з'ясувалось, стілець нам не може статись у пригоді, бо купляти горілку по ціні в 5 разів перевищуючу магазинну, ніхто не погодився.
А замість цього було запропоновано рушити до найближчого цілодобового супермаркету, та нормально, по-студентскі забеспечити себе новим вліванням алкоголю, десь на лавці, у найближчому подвір'ї.

Один з хлопцев залишився у клубі, але до нас приєднався ще один. І ми, як відома четвірка мушкетерів, не лякаючись невзгоди (йшов сніг, та дув холодний вітер), рушили вперед, до перемог. Горілка пішла добре, настрій тримався на рівні між кльовим та суперовим, почались розмови на різні теми... і... разом із братом ми настільки забалакались, що двом нашим супутникам набридло нас чекати, і пішли назад до клубу. Ми теж туди йшли, але зовсім не поспішаючи, бо розмова ставала все цікавішою та захоплюючею із кожною хвилиною. Якщо шлях до супермаркета зайняв не більше 10 хвилин, то назад ми йшли не менше півтора годин. Потім у клубі ми вже віддались ритмам музики, що лунала з динамиків, і я із невеличкими перервами на відпочинок гоцав на денсфлорах усіх залів аж до 5 ранку. Потім втомився і зателефонував брату, щоб знайтись із ним, та разом вже збиратись додому. Брат, хоч і був зайнятий обміном флюїдами із дівчиною, з якою щойно познайомився, але на мою пропозицію погодився. Через годину, ми вже були вдома, брат зробив спробу наварити пельменів, але щось забувся і пельмені приготувались такими, що їсти їх ніхто не став.

Брат тоді пішов спати, бо через 2 години йому треба було збиратись на роботу, а я так і не лягав спати, бо в голові було повно думок, і хоча б якусь з них хотілось викласти до свого блогу. А доки я виклав своє, та передивився нові записи інших блоговців, ніч змінилась на світлий ранок, час наближався до 9 години, на мобілку почали надходити дзвінки з привітаннями від найшвидших та нетерплячих бути першими знайомих.

Лягати спати вже не було ані сенсу, ані часу, бо гості були запрошені на 5 годину ввечорі, а підготування до зустрічи із ними ще не перейшло навіть до стадії складання плану тих дій, які необхідно було зробити задля цього )

Почав потрішки прибирати у кімнаті, зовсім-зовсім потрішки.. І дійсно, куди поспішати, коли сил все-одно майже немає, а прибирання кімнати це процес, який може ніколи не завершитись, бо до стану "ідеальна чистота та порядок" все-одно довести моє логово неможливо... ніким у світі, та ні за який проміжок часу. Але на практиці вже не раз було доведено мною самому собі, що після деякого часу присвяченному більш-менш активному прибиранню, квартина набуває такого вигляду, який називається "ВАУ! Майже блищить... Як би це тепер спробувати не спаганити та не забруднити... хоча б за пару діб...". Але будь-яка педантична людина все-одно скоріш за все не втрималась, та заявила, що квартира більше схожа на лігво тварини, ніж на помешкання цивільної людини

Потім до мене приїхав мій кореш, якого усі кличуть Пумбою, хоча справжнє його ім'я - Артем. Це одна з тих людин, чиє ім'я я запам'ятав, отже, дуже близька мені (-: Разом із ним ми дочекались, доки прийде моя названа сестра, яка теж обіцяла допомогти із підготовкою, але щось дуже затримувалась... Часу, який нам прийшлось на неї чекати, вистачило як-раз на те, щоб випити по літру енергетичних напоїв Revo, які Артем передбачливо взяв із собою у якості лікувального засоба від сонливості, та фізичного спаду. Можу сказати, що ліки пійшли мені на користь, і сон, у який мене клонило, зник без сліду.

Сестра прийшла у стані, який важко назвати навіть ... бодуном... Майже з дверей вона пробубоніла, що "уставшая, плохо себя чувствую, полежу немного у тебя на диване, послушаю плеер...", що й зробила. Я поклав на неї важливу роль у плані загальної допомоги, щоб вона лежала на дивані, та нікуди з нього не поділась, доки ми не повернемось із супермаркета. Не впевнений, чи вона ще тоді нас чула, чи вже вирубило її...

В супермаркеті ми досить швидко знайшли та купили усе необхідне - 1-літрову пляшку Бехеровки, 2 літрових пляшки червоного вина, та 2 літрових пляшки Сауза Бланка, до них декілька кіло різних сортів копчених та солоних сортів м'яса, риби, сиру, салатів, огірки та помідори. На солодке до вина я обрав велику коробку цукерок... ммм... здається, я вже куштував їх колись, і вони мені сподобались (-:

По дорозі додому, Артем загубив в таксі свій гаманець та мобільний телефон ... .. я вже збився з рахунку, скільки телефонів та усіляких дрібниць він загубив цього року... і хтось же все це знаходить... жаль, не я...

Пумба забурився до кухні, де зайнявся нарізанням та розкладанням страв по тарілках, а я повернувся до зали, щоб вже довести прибирання та поставити стіл і все необхідне. Сестра допомагала нам тим, що нічим не заважала

О 17:00 усе було завершено, і наша совість стала чиста та спокійна. Але, як я і здогадувався, гості не поспішали, і почали збиратись близько шостої години ввечорі. Потім почалось найцікавіше

Першою прийшла Саша, в інтернеті більш відома як Odri, разом із якою я святкував Хеллоуін цього року. Вже давно ми із нею домовились, що в її присутності я розмовлятиму російською мовою, тому що українську вона досить складно сприймає на слух, і її дратує, коли навколо неї йдуть розмови, які вона не може розуміти.

Таким образом, я перешёл на русский язьік, и со всеми гостями общался на нём, до тех самьіх пор, пока Саша не поехала отдьіхать домой... (она бьіла одной из последних, кто уехал... Молодец! Умеет отдьіхать дольше и лучше всех )

Не могу сказать, что разговаривать по-русски мне сложно, или неприятно, но после практически целого года общения на украинском язьіке, иногда сам того не замечая перехожу на него, и только по реакции человека, глаза которого в процессе восприятия моей речи на другом язьіке, округляются, а вьіражение лица становится чуть более напряжённьім, я понимаю, что надо снова переключиться на русский (-;

Саша подарила мне замечательньій кожаньій ремень (made in France), марку изготовителя сейчас не могу написать точно, но прочитал я её как Ален Делон (-; Вобщем, не похвастаться тем, что теперь у меня есть такая модная штучка, просто невозможно!!! Да и вообще, я давно мечтал иметь хороший кожаньій ремень, правда никому не говорил об єтом. Так что, с подарком она очень-очень угадала. Удивляюсь, как она умудрилась... да и вообще, она очень замечательная девушка!

Следом за ней пожаловала моя кума, Аллочка, тоже золотой души человек, очень милая и обаятельная, к тому же - крестница моего сьіночка. Вобщем, я её обажаю ещё с младенческого возраста, в котором мьі с ней и познакомились, так как наши родители дружили, и часто собирались в гостях друг у друга, не забьівая и нас с собой прихватьівать. Она подарила мне замечательную открьітку, в виде кошелька, и даже с работающей функцией кошелька (-:

К тому времени и братик, которьій после работьі прилёг отдохнуть, уже проснулся, присоединился к нам, и мьі началаи понемногу использовать угощения нашего шведского стола, по прямому назначению - пить и закусьівать (-:
Потом уже всё с меньшими разрьівами во времени стали подходить и другие гости. Приехал Mania4eg со своей половинкой, с букетом обалденно-пахнущих роз яркооранжевого цвета. Те розьі и до сих пор радуют меня своим видом и запахом. А маньячег, надеюсь, ещё долго будет меня радовать своим общением (-:

Следом за ними - Мелисска, Фомич, Jina [RsP] практически одновременно с Виталькой, все с удивительньіми, оригинальньіми, неожиданньіми и очень приятньіми подарками! К примеру, не всякий может догадаться подарить мне бритву не только с пятью лезвиями для бритья лица, но и с дополнительньім лезвием с другой стороньі для бритья зеркала и пальцев . А Виталик догадался! Респект ему (-:

А ещё подарили красивьій сувенирчик из дерева, вьіполненьій в таком стиле, как будто специально под оформление нашего зала. И когда я где-то его поставил, он сразу же слился с общим интерьером, и воспринимался всеми как нечто, само собой разумеющееся в комнате (-; Особенно, в сочетании действия курительньіх палочек для некурящих, которьіми можно бьістро и єффективно вьіводить из комнатьі запах французского одеколона в любом количестве и концентрации

К моему удивлению, большая часть пришедших, оказалась девушками (я не сказал, что расстроился, я сказал, что удивился.. а то некоторьіе умеют читать невнимательно...) К примеру, Мелисску я практически не ожидал увидеть, хоть и пригласил в числе первьіх, так как она постоянно занята делами, командировками и другими делами, которьіе трудно совмещаются с походами на Дни Рождения. А ещё больше удивило то, что приехала Ксюша... Весь мужской коллектив, после того, как она уехала домой, почему-то отзьівался о ней как о "девушке в розовой кофточке"... и я никак не мог понять, кого они имеют в виду, метедом исключения понимая, что именно о ней. Странно, но я совершенно не помню, в какой она бьіла кофточке, и даже специально пересмотрел сегодня фотографии, чтоб убедиться в её розовости. С того времени, как мьі с ней общались, прошло больше пяти лет, и вот, случайно встретившись на улице, обменялись телефонами, и снова увиделись. И что бьі там ни говорили, а время людей не меняет. Они всегда остаются сами собой. И если єто не так, то я готов смертоносно изрезать себя тем чудесньім кинжалом с металлической ручкой, в ножнах, оформленньій под восточньій стиль.

А вот многие из тех, кого я ожидал увидеть, так и не пришли... и даже не позвонили. Их єто, конечно же, не спасает от встречи со мной, но бьіло бьі намного веселее, вместе с ними.

Как именинник, и виновник торжества, я практически всё время только то и делал, что бегал встречать-провожать прибьівающих-убьівающих гостей, и в перерьівах, вместо отдьішки вьіпивать с друзьями за меня дорогого и горячёлюбимого. Практически всё общение с ними у меня происходило в виде приветствий в коридоре, либо прощаний там же. Но время от времени наблюдая за обстановкой в компании (мир, хоть и тесен, а Днепропетровск - вообще, одна большая общая кровать, но между собой єти люди в большинстве все бьіли незнакомьі), атмосфера царила очень дружелюбная, все общались, знакомились, и никто не испьітьівал какой-либо дискомфорт.

В принципе, по-другому и бьіть-то не могло. Те, кого я пригласил - люди, с которьіми я прообщался уже много лет, и просто не могут сотворить что-то конфликтное или неприятное... Иначе б не бьіли в моём окружении. Вобщем, я уверен в них на все 100%.

Ближе к вечеру мьі устроили дискотеку, с плясками-танцами, начались те самьіе походьі в магазинчик за водкой, что идут по правилу "сколько её не бери..."

Кстати, водочка оказалась волшебной, обладая даром полностью вьірубать тех, кто к празднованию не подготовился надлежащим образом (-: Первьім в нирвану ушла моя сестрёнка, по пути захватив мою куртку с ключами от квартирьі, так как её куртка бесследно исчезла... По пути домой, сломала каблук... что ещё больше убедило её, что нефиг начинать свой каблучньій дебют зимой, при гололёде и в нетрезвом состоянии

Вторьім её єстафету перенял Фомич. Если первой отняло возможность самостоятельно передвигаться, то Фомич передвигался очень даже активно... во всех направлениях, однако, пояснить, зачем он куда-то пошёл, и что он там делает - он не мог... и никто не мог... да и вообще, как потом вьіяснилось, он вообще забьіл как произносятся слова, и кроме мьічания и глупьіх жестов ничем передать своё состояние не мог... Пользуясь тем, что двигаться он всё-же мог, он бьіл вьіпровожден за двери, чтоб самостоятельно перемещаться в сторону дома, и там уже отрезвляться. Как вьіяснилось утром, он тоже не обделил мой гардероб своим вниманием, и ушёл отрезвляться в моих ботинках... Не знаю, как он в них влез... они же на 2 размера ему мальі... чудеса, да и только (-:

Постепенно все стали расходиться, а те, кто остались общались на всякие общие темьі, которьіх нашлось ужжасно много, и всё єто продолжалось аж до 2 ночи... (у меня) Самой стойкой оказалась моя кума, которая ещё до самого утра просидела на кухне вместе с моим братом, занимаясь философствованиями на разньіе темьі. Я бьі и рад бьіл к ним присоединиться, но организм уже тянулся к кнопочке "вьікл нах до утра", и давал чётко знать, что если я буду мешать - он на меня обидется и сделает что-нибудь плохое.

Тому, щойно Саша поїхала додому, я почав готуватись до сну... на підготовку пішло близько двох годин, бо спочатку я теж заварився у якомусь дискуті на тему житлово-комунальних проблем, а потім ліжко було зайнято (-:

Але усе налагодилось, і я відлинув до царства снів та мрій до самого ранку, щоб вранці прийти на роботу, та спробувати викласти все це на сторінку свого блога (-:

Вчорашні фотографії вже у фотоальбомі

Коментарі

Маниа4ег

13.12.07, 16:43

буду радовать пака не сдохну а там .... ужо тока запахом напомню а сибе
шуткую
з днюхаю .
пашол дальши читадь

23.12.07, 16:48

асилил
тут тока палавина из всего шо была букав намнога больши буквами всего не передать но качественна и кльова

Гість: Алиса_Ли

33.12.07, 17:03

поздравляю-поздравляю-поздравляю!
извини, что с опазданием.
желаю тебе крепкого-прекрепкого здоровья, всегда оставаться таким же оптимистим и жизнелюбом, какой ты есть, и конечно же - настоящей, самой нежной и самой искренней любви!

анонім

43.12.07, 17:05

Паздравляю!!!

Гість: OS

53.12.07, 17:16

вітаю з днем народження

Ханік

Події останніх діб

Останні статті

Коментарі