Дівчата у моєму житті

у хронологічному порядку:

спочатку вони просто інсували

потім вони почали носити труси - саме тоді я вперше помітив різницю між нами. почались порівняння та дослідження... не знаю, навіщо, але відчував, що це необхідно!

потім вони навчились розмовляти - стали говорити, що мама забороняє знімати труси... не те, щоб я не міг без цього жити, але тепер вже хотілось їх роздягати просто у знак протесту!

потім був дітячий садок... там дівчат хтось навчив цілувати хлопців... і вони слюняві та сопливі лізли до кожного хлопця, та цілували... якщо той не встигав втікти... ну й шустрі вони були!!!! Зараз вже так не бігають, втекти можна запросто!
у дітсадку вперше зіткнувся із статевою дискримінацією. Бити не можна, ображати не можна, підглядати не можна... Короче, у дітсадку почала вкрадатись думка, що дівчата - небезпечні, та несуть масу неприємнощів! Там само, у дітсадку, ця думка ствердилась!

потім була школа.
молодші класи - найбільша ізоляція від дівчат. люта ненависть до них! Причини - бо вони слабкі, бо вони плакси, бо вони граються з ляльками, бо вони вередливі і так далі і тому подібне до нескінченності!

ближче до середніх класів - щось у дівчатах починає змінюватись. щось у їх погляді... у поведінці... вони шушукаються по куточках, хіхікають, дивлячись на хлопців, пишуть якісь дурні записки. Вони вже перестали бігати за хлопцями - загроза зникла, але як тільки перестаєш їх сторонитись - починаєш ними цікавитись, і цей процес вже неможливо зупинити, у нього понурюєшся з головою, усіми своїми думками!

- перше запрошення дівчини на свій день народження... коли цілий місяць збираєшся із духом, щоб на маленькому клаптику бумажки написати "Приходи ко мне на День Рождения, пожалуйста!", та спромогтись знайти у себе сили духу, щоб цю бумажку якось найнепомітнішим чином їй якось передати... А після прочитання - вона голосно, на весь клас кричить! "ТЬІ ХОЧЕШЬ ПРИГЛАСИТЬ МЕНЯ НА ДЕНЬ РОЖДЕНИЯ???" ... От дура!!!! Тепер усі хлопці мене зафукають....

- Перші "рука в руку", перші танці з обіймами за талію... першій поцілунок у щьоку, яку потім насправді не миєш пару тижнів... бо туди поцілувала вона!!!!!

- Старші класи - перші зустрічання із дівчатами. Знову не знаю, навіщо це потрібно... але відчуваю, що без цього не обійтись, що це життєво необхідно!
- "Тьі будешь со мной встречаться?" - "Да!!!"

- Гормональні війни. Я нікому не потрібен! Вони мене не помічають! Я їм не подобаюсь! Я хочу обійняти весь всесвіт!!! Здається, я закоханий! Усі зірки на небі - належать мені. Можу кожній дівчині подарувати зірку!

- Перший секс в 14 років, із дівчиною 17 років... наступного дня дівчина поїхала із батьками в жити в іншу країну... а я так нічого не зрозумів про секс, окрім того, що це надзвичайно приємно! В тисячі раз приємніше, ніж онанізм, яким я на той час володів вже досить впевнено (-:
- Другий секс в 15 років... із дівчиною 15 років... зникла.. я знов нічого не зрозумів
- 16 років - перша постійна дівчина!!!! Перший постійний партнер!!! Здається, я починаю розуміти!

далі - розлучення, інтриги, флірт, всеможливі вигадки брехня заради збавлення дівчат, безліч веселих та сумних пригод... безліч шрамів на своєму серці...

у віці 17 років я розумію, що розгадав жіночу логіку!!!!!!!! (-:
- бугага... я вважав себе царем всесвіту через те, що мав такі дорогоцінні знання!!!
- бугага... як же я тоді помилявся!!! (((-:

18 років - починають закрадатись думки про одруження та створення родини...
- починаються пошуки "тієї самої кандидатури"
- з цього моменту усі зустічі націлені лише на пошуки майбутньої дружини!
- Кожна подія розцінюється у вигляді проекції на майбутнє спільне існування... МІЛЬЙОНИ РОЗОЧАРУ ВАНЬ!

Потім - військовий інститут... 2 роки без дівчат... 2 роки перелистувань із 8 дівчатами одночасно... через 2 роки кожна з них у когось закохалась - я без дівчини...
Гормони, мать їх... мене усього поприщило... я став сам собі огидний... я св'ято вірую в те, що більше нікому у світі не потрібен, і що ніколи нікому не сподобаюсь...

- З наступною дівчиною я прозустрічався 5 років... (багато емоцій, багато сварок, ми декілька разів розлучались на досить великі терміни ... за цей час я встигав зустрічатись з іншими дівчатами по декілька місяців, а потім кидав їх, та знову повертався до неї... якась вона особлива...)

Всі ці сварки, всі ці емоції, нові шрами на серці, які ніяк не хотіли заживлятись... я втомився від усього... Багато дівчат, з якими я зустрічався - були лише партнерами для сексу, яким я нагло брехав про те, що кохаю їх до нестями... Мені тоді було на все пофіг... Я дуже втомився від пошуків дружини. Я дуже сумнівався у сенсі свого існування... Я був дуже розбалуваний наявністю великих сум грошей та неперестанної уваги з боку жінок (хоча той самий час, я все одно почувався повністю одинакою, нікому непотрібною людиною)
- це був довгий період... дуже довгий...

- Потім я зустрівся з дівчиною, яка щось таке розтопила в моїй душі. Моя душа знов почала співати! У мене знов відросли крила, на яких я летів у небеса, щоб там ділитись із богами своєю радістю - "ВОНА ІСНУЄ - Я ЗУСТРІВ ЇЇ!!!!!"

- через 3 місяці ми одружились
- через 6 місяців обвінчались
- через рік у нас народився син!
- через півтора роки вона знайшла собі коханця...
- через 2 роки з'ясувалось, що вона мене ніколи не кохала...

- на наступні 2 роки - я просто вмер... для всіх... в першу чергу для самого себе. Мій всесвіт зруйновано. Мені нема де, та немає навіщо жити.

- 24 серпня 2006 року - я знов відродився. ще не знаю, навіщо, але вже відчуваю, що життя прекрасне, та жити необхідно!

- я досі одинакий після розлучення із дружиною, але крижана кромка на моєму серці вже розтанула, шрами, які не змогли зажити під захистом крижі - починають затягуватись. Скоро, дуже скоро я зможу знов прийняти когось у своє серце!

Я ЛЮБЛЮ ВАС, ДІВЧАТА!!!!!

Коментарі

Гість: OS

117.09.07, 16:39

удачи тебе

Majumi

217.09.07, 16:41

поздоравляю дівчата вже в черги стають

Ханік

317.09.07, 16:44Відповідь на 2 від Majumi

хто перша?

417.09.07, 16:45Відповідь на 3 від Ханік

хто перша?можеш мене записати... але починати краще з кінця, щоб ненароком і до мене не дійти

517.09.07, 16:47Відповідь на 4 від Majumi

боїшся, що я доберуся до тебе, та вкраду твоє серденько?

анонім

617.09.07, 16:48

Жизнь - это борьба, поэтому нужно боротся!
Я вот тож многое прежила и сейчас переживаю, но не оставляю борьбу!

717.09.07, 16:48Відповідь на 5 від Ханік

боїшся, що я доберуся до тебе, та вкраду твоє серденько?звичайно

Соняшний

817.09.07, 16:53

не можу сказати, що це класика відносин, але деякі аспекти мені близькі...

917.09.07, 16:56Відповідь на 8 від Соняшний

це не класика... це просто моє життя...
взагалі, не хочу писати у своєму блозі щось про "класику", та інши загально-звичайні речі... мій блог - про моє життя... із говном та шоколадом, як воно є!

1017.09.07, 16:58Відповідь на 7 від Majumi

я ж такий гарний... чого боятись?

Ханік

Дівчата у моєму житті

Останні статті

Коментарі