А навесні...
- 15.05.14, 17:04
Одного дня я вирішила, що не можу більше мовчати, що буду писати все. Може, навіть, не скільки для себе (щоб не носити все в собі). скільки для них - моїх синів.
Ця зима змінила нас всіх, змінила навіки. навіть жорстокосерді заплакали, а інші загорили вогнем. Скільки сліз пролили ми (матері) останнім часом. скільки болю в серці. Про це важко говорити, лише мовчати, або ж вити...
Ось ще одна сторінка з життя.
Щоденник. який я назвала "У схованках душі".
Ненька моя, я сумую з тобою,
серце журбою горить,
Кров'ю политі, мов зранку росою
Київськиі схили круті.
Нене, що буде? зі мною? з тобою?
Ворог лукавий не спить.
Нене пробач, я поснула зимою,
очі закрила на мить...
Сотня завжди залишилась з тобою,
інших змінила зима.
Ненька моя, Україна єдина,
нашу волю ніхто не злама.
серце журбою горить,
Кров'ю политі, мов зранку росою
Київськиі схили круті.
Нене, що буде? зі мною? з тобою?
Ворог лукавий не спить.
Нене пробач, я поснула зимою,
очі закрила на мить...
Сотня завжди залишилась з тобою,
інших змінила зима.
Ненька моя, Україна єдина,
нашу волю ніхто не злама.
І тепер однакова доля,
на кожного з нас чека.
Давня сила козацького роду
В кожному оживе.
В кожному оживе.
Ненька моя, я сумую з тобою,
серце журбою горить,
серце журбою горить,
Боже, молю, Україну єдину
для синів моїх збережи!
для синів моїх збережи!
