RnR

RnR

3/4 січня - Водосвяття




3/4 січня (2013)— Водосвяття, Водокрес — Різдво Богині Дани. На дванадцяту ніч після Різдва Коляди (чоловічого початку Всесвіту) народжується Свята Вода (Богиня Води Дана) (жіночий початок Всесвіту). Здійснюється освячення води молитвою та жертовним вогнем. Звідси ще одна назва свята — Водокрес (крес — спалах вогню, початок руху). Iнодi відбуваються купання в ополонках з оздоровчою метою. Беруть воду з трьох джерел для очищення, лікування. Саме в цей час, як стверджують астрономи, Земля перебуває найближче до Сонця, тому Вода набуває особливих цілющих властивостей. А в народі збереглася віра: «Про що на Водосвяття помолишся, те і збудеться». Богиня Дана дає дівкам добрих чоловіків, тому вони обов’язково йдуть до річки по святу водицю. 12 ніч після Різдва Божича Коляди.

Українська жінко! Час подбати про здоров’я своєї родини. Зроби Зоряну Воду: набери в глиняний горщик з джерела чи криниці водиці і на ніч постав на вікні чи надворі — хай скупаються в ній Зорі. Цією водою хай умиється вся родина, щоб воскресла Україна!


Богинею плодючості, кохання і шлюбу у праслов’ян була Прія, яка з’явилася на Наддніпрянщині й перейшла до інших сусідніх народів: німецька Фрія, ісландська Фрея, грецька Афродіта, яка завжди зображалася із золотим веретеном у руках. Днем Прії була п’ятниця. Згодом переслідування язичницької віри змусило жінок називати свою Богиню-покровительку днем її свята - П’ятницею. Грецьке ім’я Параскева означає “п’ятниця”, що має ще дохристиянське походження. На українському грунті це Парася - Пріся - Прія. 

Богиня П’ятниця у слов’ян уявлялася жінкою з довгими золотими косами , яка крутить колесо прядки. Це зближає її також з Богинею Долі, яка пряде нитку життя. 

На честь П’ятниці в Україні до недавнього часу жінки здійснювали такий обряд: водили вулицями простоволосу жінку, яку називали П’ятницею і віддавали їй всякі почесті. У п’ятницю заборонялося шити, прясти, рубати дрова, здіймати пил, прати - щоб не запорошити Око Святого Сонечка, не завдавати йому шкоди забрудненою пранням водою. 

П’ятниця, Богиня кохання і шлюбу, вкриває голову дівчини шлюбним покровом. Це уявлялося аналогією до космічного шлюбу Неба і Землі. У Велесовій Книзі є згадка про обряд моління дощу: “І се повінчаємо Небо і Землю і правимо весілля їм, де чоловік є Сварог і навпроти нього - жона його. І се свято мали робити, як для мужа і жони, і ми - діти їхні” (дощечка 30). Метафора небесного покривала стосується хмар, які закривають сонячне проміння, що також уявлялося як золоті нитки. Коли Сонце закривалось дощовими хмарами, про нього казали як про дівчину, яка вкрилася фатою-покривалом, що означає для дівчини заміжжя. Покрова втілює образ давньої Богині родючості, яка, звичайно, має язичницьке походження. Сніг, що покриває Землю восени й взимку, власне і є формою Води, яка навесні напуває Матінку-Землю родючою силою. 

Нині вчені встановили унікальну властивість Води, про яку, безперечно, знали наші Предки, - Вода переносить інформацію. 

Отже, її можна освятити молитвою, бо вона сприймає вібрації голосу і “запам’ятовує”, її можна замовляти на лікування різних недуг... Кругообіг води в природі, наявність води в людському організмі, рослинах і тваринах - все це далеко не другорядні речі. І, якщо за найдавнішими звичаями слов’яни шанували Воду саме в п’ятницю, то, мабуть вони знали той священний космогонічний міф про творення Живої Води - Дани, який був даний народам у спадщину як предківський заповіт.



RnR

RnR

Ми вам сдєлаєм...

Мабуть всі бачили на цьому сайті рекламу нинішніх борців за світову революцію, за відсутність приватної власності та здорового глузду і так далі: 

Що пропонують:


І урочисто клянуться на рахунок цих пропозицій:




На картинках поданих вище(скріни), показано дещо з того, за що вони намагаються боротись(живучи в шикарних віллах, в гаражах яких стоять круті автівки, володіючи багатьма бізнесами і так далі...)...Ніяких жартів, я жив в совку, народився, вчився, служив, працював...можу з повним правом висловлювати свою власну думку на рахунок тих шоколадних(шоколадні,бо коричневі,а не солодкі))) часів. От за те що написано на цій агітці і пропонують віддати голоси пенсіонерам та деяким організмам з альтернативно розвинутими мізками та відсутнім почуттям здорового глузду. 70 років експерименту в закритому від зовнішнього світу концтаборі так і не навчили нічому таких індивідуумів. Голосувати за таке  минуле це такий же абсурд, як намагатись знову захворіти,ще не до кінця вилікувавши тяжку хворобу.
Відверто кажучи, перше що спало на думку, коли побачив цю дурість, це конкретна згадка щодо конкретних фраз з цієї недолугої заманухи для інфантильних чекальщиків благ від держави. 
Був 1982 рік...ми підробляли на консервному заводі. Вдень навчались на стаціонарі, а в другу зміну працювали різноробочими на Луцькому консервному заводі. Про виробництво то інша мова, багато цікавого та веселого... Так от, зміна закінчувалася о 23-30. Мені треба було швиденько встигнути добратися до 00-00 на інший кінець міста. Причина проста - о 00-00 ВІДКЛЮЧАЛИ ВОДУ....і гарячу і холодну. Просто відключали і все...системно, постійно. Нема чого будівникам міфічного комунізму вештатися по ночах та користуватися водою. Зазвичай я не встигав, митися після робочої зміни приходилось заздалегідь набраною холодною водою. По всій квартирі стояли відра, тази з дорогоцінною рідиною. Повторюю - це не жахіття воєнного періоду, це 1982 рік.
Ще згадав, що кожен рік, на літній сезон відключали гарячу воду. Так літо ж, нафіга та гаряча вода. Та і скільки того літа...
До речі, слова Ф.Ф.Преображенського - "Почему электричество, которое, дай Бог памяти, тухло в течение двадцати лет два раза, в теперешнее время аккуратно гаснет раз в месяц?” - це ще добре. Перебої з електроенергією були нормою, це стало звичною справою, і дуже далеко не раз на місяць. 
Про опалення...батареї, ребристі чавуняки, були ледь теплими...ну дуже ледь теплими. Причина проста, вияснили потім,після вхідних вентилів вставляли спец. зроблені фланці, з маленьким внутрішнім діаметром... Все просто ))) Нема чого грітися, треба економити. Це не враховуючи постійні аварії та якісь "міфічні" реконструкції...які зазвичай проводились саме під час опалювального періоду. Коротше, зимою в квартирах було холодно.
Про ліфти промовчу, нудить від самої згадки... 
Це я пройшовся ТІЛЬКИ по фразам з цієї реклами... Додам, це власні спогади, побудовані на реаліях мармеладного буття в повному павідлі совка. 

Примітка - хто хоче написати як було добре - будь ласка, творіть замітку. Порадіємо там в коментах всі разом.

RnR

RnR

Глибоко особисті...спогади

Давно почитав на цьому ресурсі чиюсь замітку, як класно було в совку, з лєвими фотками та копіпастним матеріалом, жодного власного слова... Було схоже на совкові агітки про процвітання совдєпа, з даними про виплавку чавуна на душу населення та іншим подібним фуфлом. Але ж в кожної людини свої погляди, і що цікаво, що в нормальних людей думки про процвітаючий штучний Союз збігаються... Але годі , тепер особисті спогади:

Був 1983 рік, осінь. Весь радянський народ,всі як один, та і все прогресивне людство, завмерло в очікуванні святкування 66-ї річниці так званого Великого ЖОВТНЯ, по їхньому Октября, в честь антизаконного бунту, який був в жовтні місяці(прим."свято" ЖОВТНЯ(октября) відмічалося в ЛИСТОПАДІ(ноябрі)). Новими трудовими подвигами(просто ходили на роботу) в ім"я Великої Мети(міфічного комунізму) всі потроїли, та що там потроїли, вдесятерили свої зусилля на трудовому фронті(лапша - як завжди працювали, так і продовжували....). 

Волею долі, т-то згідно тодішнім доктринам - з великого бажання бути в гущі трудових подвигів, мене занесло в місто Ковель, на завод "Ковельсільмаш".

Місто Ковель чудове місто, воно мені зажди подобалось та подобається донині. Адже саме через Ковель пролягає дорога з мого рідного Луцька до Шацьких озер. Так от, жили ми  в гуртожитку, трохи вниз від заводу. Опис побуту радянського трудового гуртожитку пропущу, витримати цей опис під силу тільки людям з міцними нервами та крепким шлунком.

Поснідавши папіросою, звісно, без фільтра, а про каву навіть мови немає. І не тому що в совку був напряг з кавою (та  й в принципі з усім іншим побутово-харчовим дріб"язком), а тому, що не було часу(кави теж). І лозунг "8-00 ето нє пріход на работу, а начало работи" - знали всі.

На протязі всієї дороги до заводу(та і взагалі - ВСЮДИ) на всіх пролетаріїв та ІТР(інженерно-технічні робітники), та на інших будівників комунізму(на всіх людей)  суворо дивилися з плакатів, барельєфів та іншого фуфла наглядної агітаці триєдина сила їхньої секти,ой вибачте, ідеології совка - МАРКСЕНГЕЛЬСЛЄНІН.

От уявіть, що ВСІ нинишні рекламні щити, плакати, біг м*орди, постери, стійки і теде і тепе заповнені цієї трійцьою, але все ж переважали ікони з ульяновим, в різних варіантах, надписи теж не відрізнялися особливою оригінальністю. І ВСЕ в червоних тонах...с ума сойті можно(с):

 

І так далі і тому подібне, все однотипне, але настільки масове, що просто приїлось і на ці шедеври* ніхто не звертав уваги. Але вони робили свою роботу на отруєння підсвідомості. Так само, як і нинішня реклама зомбує на витрати. Але це різні речі,і погодьтеся, дивитися на зображення гарних дівчат, автівок та подібне, все ж краще, ніж постійно ловити на собі зомбуючі погляди тих поців з плакатів.  Вже уявили, що ВСІ нинішні рекламні наглядні матеріали на вулицях замінити на ось таке .... - от і був совок на вулиці. Думаєте перебільшення ? Нічого подібного, ще були барельєфи, пам"ятники в повний ріст, погруддя, ще якісь покручі в камені і всякі подібні жахіття...і теде і тепе...повний несмак вітався, головне, щоб було політично грамотно.

Вже на території заводу наглядна агітація червоних тонів трішки розбавлялася іншою тематикою, типу такої:

Тепер власне про своє місце в трудових подвигах в ім"я чогось там . Взагалі-то, на роботу ходили задля досить банальної мети - отримання з/п. Так от, працювати мені довірили в дуже відповідальному місці - цеху фарбування допоміжного виробництва. "Відповідальне", тому що там ніхто не хотів працювати, типу шкідливе виробництво. Задобрили пачками талонів на сметану, безкоштовних, та і вибору не було. Тепер коротко про свої обов"язки:

Цех був досить великий, по периметру цеху був розташований конвеєр, він постійно рухався на невеликій швидкості. Він виїжджав з таємничого місця(закрита зона високих технологій), велично проїжджав по периметру цеху і знову заїжджав туди ж. Нам з напарником, таким же 18-річним студентом, була доручена відповідальна місія - загрузка на конвеєр ЛОПАТ для фарбовки...саме так, лопати, сапки, граблі і інша подібна фігня фарбувалась в зелений колір старого паркану. Нафіга - це інше питання. Взагалі то, конвеєр штука класна, ефективна, і його явно проектували не для фарбовки лопат, але кулібіни переробили держаки на конвеєрі - і все готово для лопат та граблів. Наша задача була нанизувати* нефарбовані лопати, сапки, граблі і теде на самопальні держаки на конвеєрі, та знімати пофарбовані та вже сухенькі та тепленькі іздєлія* після виїзду з "закритої зони високих технологій". Все просто. Але мене чомусь дуже хвилювало питання фарбовки та сушки лопат...ну цікаво ж... Як далеко пішла технологія, що тисяча-друга лопат фарбується і сушиться за лічені години.... І в якийсь день я наважився заглянути за таємничу завісу закритої зони високих технологій. Конвеєр з нефарбованими "іздєліями" заїжджав за ріг цеху, там виявилася довга низенька кімнатка з такою ж довгою ванною, наповненою нітро-емаллю паскудного зеленого кольору. І...............дві крепкі тьотки в респіраторах знімали лопати з конвеєра, мокали в фарбу і вішали назад ....

Як сушать лопати, хто там на них дмухає, щоб вони швидше підсихали, я не пішов дивитись. Через пару днів нам випала честь стояти в респіраторах над тією ванною. На кінець зміни мій товариш втратив свідомість. Був задобрений відгулом...

Пару слів про заводські столовки, в загальному . Всюди були плакати такого типу, загальні "общєпітовські":

Насправді все було от так:

До речі, це ще навіть нічого... Я харчувався в самих різноманітних заводських столовках совка, в різних містах нєоб"ятной родіни*, в різних союзних республіках. Єдине чим вони відрізнялися - це кольором та матеріалом битих та ламаних підносів(пластмаса чи алюміній) та посудом, який виглядав досить насторожуюче. Якість їжі...ну, не знаю. Тим хто звик харчуватися в сараї з корита - це був крок вперед, та і то.... Ціни, ну тут явно навіть немає про що говорити. Ціни в заводських їдальнях були дуже низькі, навіть відносно відповідних цін в столовках в місті. За 50 копійок можна було знатно наповнити бурдюк, закривши очі та ніс. Меню відповідне - первоє, второє, салат, кампот. Широта польоту меню явно не заохочувалась, нема чого пролетарію відволікатися на ниці шлункові позиви. Треба прагнути до нових трудових перемог. Ввів необхідну калорію - і вперед, на трудовий фронт, давати достойну відповідь на випади імперіалістів...

Але задля справедливості хочу зауважити, що особисто я все ж бачив комунізм в окремо взятому приміщенні. Це було під час командировок в Маскву, а саме в Міністерство зв"язку штучного формування під назвою "СРСР"(район Малої Полянки, кажись вул.Кропоткінська). Девіз міфічного комунізму - "від кожного по здібностям, кожному по потребі" там втілили в життя, принаймі в області роботи(від кожного по здібностям, по натхненню, по можливостям...), та в області харчів(кожному по потребі). Ціни заводської столовки, асортимент та меню рівня сучасного крутого ресторану, але без особливих ви*бонів. Все натур, просто і широкий асортимент. Так що далеко не все було в совку погано...навіть були закриті міні-зони комунізму...правда дуже далеко не для всіх.

Ще одне, я прекрасно усвідомлюю, що невеликі та незначні промахи в будівництві розвинутого соціалізму були прикрими непорозуміннями, а не системними помилками. Це на відміну від капіталізму, де помилки живуть в глобальному, системному змісті....живуть і процвітають, разом з експлуататорами та експлуатованими, на відміну від почившого "правильного" соціалізму.

 

 

RnR

RnR

НАШ ЛуАЗ...минуле

ВСТУП. УВАГА - ПОЛІТИЗОВАНО, можна пропустити. Набридли безтолкові диспути про совок. Типу добре/погано. Основний аргумент захисників - соціалка та начебто турбота* про трудящих та всю тодішню нову формацію - "совєтській народ". Фуфло це все, мова ж зовсім про інше. Мова про СИСТЕМУ, її гнилість та повну безперспективність. Чомусь захиснички недоробленого комунізму забувають, що в рідного брата Совєтської Совдєпії - Фашистської Німеччини, все це було на рівні вище та краще. Соціальну політику Третього Рейху до цих пір вивчають фахівці. Нацистський соціалізм досяг набагато кращих результатів, та й в неймовірно короткі терміни, куди там совкам тягатись.  Але ж ніхто не думає хвалити нацистську соціалістичну(!) СИСТЕМУВисновок - перш ніж мазати павідлом чи йодом прищі на тілі спогадів, необхідно пам"ятати про гнилі та порочні нутрощі всього цього тіла.  

*****************************************************************************************************

Мова власне зовсім не про системи та порівняльні характеристики в ракурсі сьогодення. Мій товариш Росомон нагадав про шедевр створений в союзі совдєповських республік. Так, я не жартую і не прикалуюсь, дійсно ШЕДЕВР. Мова про автомобіль, який був створений та випускався на Луцькому Автомобільному Заводі.Саме так, мова про ЛуАЗ, або "Волинянка", "Бандеровка" і теде, як називали це чудо в народі. Почалося все з військових амфібій , автомобілів ЛуАЗ 967. Поштовхом для створення цих автівок була війна в Кореї...саме так. Військові ГАЗони обісралися там і не могли ефективно виконувати свої задачі, доставка боєприпасів та вивіз поранених і теде і тепе... Настала потреба в новому підході до техніки. Спільно з конструкторами Запоріжського заводу розробили принципово нову модель, рамний позашляховик-амфібію. В  якості основи для нового двигуна взяли ВМW-600. Це якщо коротко, не буду втомлювати подробицями і надалі.

Парочка світлин ЛуАЗ 967:

 

Історія цивільних автомобілів починається з поєднання проектів - грузопасажирського ЗАЗ 969 та військового транспортера амфібії ЛуАЗ 967. Цікава світлина предка Волинянки, ЗАЗ 969:

Автомобіль мав колісну формулу 4х2. В 1966 році почався випуск нового автомобіля ЛуМЗ-969В, але невеличкими партіями. ЛуМЗ 969:

Скажімо так, саме з 1975 року почався випуск ЛуАЗів в тій якості. про яких ми знаємо. Це ЛуАЗ 969А:

Найбільш вдала та наймасовіша модель - ЛуАЗ 969М почалася випускатися з 1979 року. Для тих, кому цікаво - http://www.luaz-auto.ru/tehhar969m.html - тут технічні характеристики моделі.  Світлини ЛуАЗ969М:

Після проведеної в 1990 році реконструкції автомобіль почали індексувати ЛуАЗ 1302, 13021, 13021-08 і так далі,  технічні характеристики  http://www.luaz-auto.ru/tehhar1302.html . Нижче подаю світлини широкого застосування цієї моделі, там все видно:

ЛуАЗ в модифікації 2403 викорустовувася тягачем на аеродромах аерофлоту. А для цього необхідні чудові характеристики крутних моментів/тягових зусиль і теде і тепе:

І так далі і тому подібне. Можливості та перспективи були(БУЛИ) чудові. А, ще одне. На Луцькому заводі в свій час була розроблена цікава модель - ЛуАЗ 1901 "ГЕОЛОГ". Це ТРЬОХ-вісьний позашляховик амфібія, відповідно з ШІСТЬМА ведучими колесами. Осі рівномірно(!) розміщені по базі, можете уявити позашляхові властивості цієї цяцьки. Та що там позашляхові, це ж ще й АМФІБІЯ. Просування по воді відбувалося за рахунок гребного ефекту коліс. Т-то ніякого марудства та спец.підготовки - з дороги відразу у воду. Двугун взяли в харківчан, трьохциліндрового дизеляку. Авто було(БУЛО) справжня бомба. Кращого варіанту для МНС-иків та силових структур просто немає, і понині......і цього авто немає.....

 Декілька світлин ЛуАЗ 1901 "ГЕОЛОГ":

І на останок. Читайте уважно ! В 1994 році(1994 рік) були розроблені моделі 1301, також ПРОТО. Це був справжній позашляховик одягнутий у пластиковий кузов(1994 рік). Пропустимо тех.характеристики, вони досить гарні і посьогодні. Декілька світлин останніх власних розробок Луцького автомобільного заводу:

Не забувайте, це 1994 рік. Можете уявити, до якого б стану та тех.можливостей можна було б довести ці автівки з 1994 року до 2012, та ще й скільки нових розробок зробити ? ... А замість цього на заводі збиралися різні корчомахи(жигулі) і теде і тепе...а МНС і силові структури в цій країні вижигають на закордонних  мУтАЗіках....і так далі і тому подібне, і мова далеко не тільки про автомобілі...

 Можливо...можливо колись ця країна і буде незалежною та самостійною...можливо, колись. І колись, можливо, тут буде цінуватися своє, власне - ВІД звичаїв та традицій...ВІД своїх, українських поглядів на історію...ВІД своєї національної пам"яті - - - - -  ДО власне свого матеріального,  автомобілів і теде... а особливо будуть цінуватися свої люди, громадяни України, їхня праця та творчість,  надії та прагнення. Можливо навіть колись...колись, можливо тут буде достойна влада, яка буде перейматися інтересами нашої держави та нас всіх, громадян цієї держави.

Амінь.

* * * * * * * * * * * * *

Деякі світлини взято на ресурсі -  http://www.luaz-auto.ru/ . Там же можна докладніше почитати про автомобіль ЛуАЗ.

RnR

RnR

Нас не обдурити !

Зараз виливається багато помиїв та неправди на світлий образ СРСР та соціалістичної системи взагалі. Ми, ті хто там жили, знаємо - що це все наклепи та брехня. І ми прагнемо знову чергового "воз"єднання" і нового, спільного шляху в світле майбутнє.

В Совєцькому Союзі люди жили весело і щасливо. Розважались як могли, причому вдало поєднували корисне з приємним:

От освіта дійсно була безкоштовна... але на дуже високому морально-духовному рівні. З раннього дитинства дітей вчили добру та вмінню об"єктивно дивись на цей світ:

 

Питання харчування громадян в Совдєпії не раз перетиралося буржуазно-капіталістичними ворогами. Багато бруду було вилито на святий образ СРСР. Але ВСІ ми, ті хто тоді жив, знаємо, що це все були наклепи недоброзичливців совєцької власті. Брехали та брешуть, що неначе за совка були пусті прилавки:

 

 

Тоді ж за чим начебто були постійні та шалені черги ? Провокаційні фото якихось міфічних черг:

А от це, це вже геть паскудні та низькі видумки ворогів соціалізму. Начебто люди в цих міфічних чергах так фіксували номер своєї черги за ЄДОЙ:

Ще брешуть, начебто основним РЕЗУЛЬТАТОМ розвинутого соціалізму було видавання насєлєнію ЄДИ, МИЛА, СПІЧЄК і так далі  по талонах, як у війну. Недоброзичливці навіть понавидумували якихось міфічних талонів:

Брехали, що саме ось ці видумані талони АПОГЕЙ розвитку совкового соціалізму:

Це все злісні наклепи ворогів країни, яка твердо стояла на шляху в "світле комуністичне майбутнє". Ми, свідки тих подій, то вже точно знаємо реалії минулого . Нас не обдурити капіталістичною пропагандою. Ми то знаємо, що ця отрута капіталістичних гідр розсмокчеться і зникне, як і вся буржуазна нечисть, коли сяючий меч ПРАВДИ спалахне над ними червоним променем.

"ПРАВДА", як харчувались за совка, приведена нижче. ФОТОФАКТ, з цим не посперечаєшся:

І це тільки СНІДАНОК. Можете уявити, як дійсно харчувалися та жили ЛЮДИ в СРСР. І були "ВСІ ЯК ОДИН "ЗА" ! "...і "вместо сердца пламенньій мотор..."(слова з пісні, можна послухати тут)... 

ЛЮДИ ! Не дайте себе обдурити ! Не слухайте однопланову муйню, читайте різнополюсні джерела, уважно дивіться В РІЗНІ СТОРОНИ(!) та майте голови на плечах.... podmig

 

RnR

RnR

Як кораблик ти назвеш, так...

Календар імен, наочний посібник для принципових совколюбів. Ніяких домислів та фантазій - тільки факти, всі імена ідейно обгрунтовані та політично підковані. Ім"я ПОЛІГРАФ в списку немає, так як недостатньо ідеологічно та політично грамотне та принципове.

 

 

Для неосовкістів пропонується оновлена версія, а так як рашка це законний нащадок совдепії, то всі імена відповідно політично та ідеологічно підковані з вимогами часу та подано мовою оригіналу:

ИМЕНА ДЛЯ МАЛЬЧИКОВ:

Быкап – «быть как Путин»
Вертивлас – «вертикаль власти»
Влапунал – «Владимир Путин – наш лидер»
Моргозедир – «мои родители голосуют за "Единую Россию"»
Пуповжим – «Путин поцеловал в живот мальчика»
Спервозглип – «список "Единой России" возглавил лично Путин»
Спузавозрос – «спасибо Путину за возрождение России»
Фракер - «фракция Единая Россия»
Сиросер - «Сильная Россия-Единая Россия»
Понатрес - «Путин остается на третий срок»
Завсор - «Замочим в сортире»
Плапупорос - «План Путина - победа России»
Занапутис - «За нами Путин и Сталинград!»
Глагопер - «глава государства Путин и "Единая Россия"»
Нацилип - «национальный лидер Путин»
Славепут - «Слава великому Путину»
Ропутер - «Родина, Путин, "Единая Россия"»
Плапумобр - «План Путина мы обязательно реализуем»
Пухохопло - «Путин - хороший, Ходорковский - плохой»
Правопор - «правовой порядок»
Равудол - «равноудаление»
Диктазан - «диктатура закона»
Сувердем - «суверенная демократия»
Едрип - «Единая Россия имеет план»
Люплап - «Люблю план Путина»
Спапузас - «Спасибо Путину за Сочи»
Мотесорти - «Мочить террористов в сортире»
Феналир - «феномен национального лидера России»
Грапринал - «гражданская присяга национальному лидеру»

ИМЕНА ДЛЯ ДЕВОЧЕК:
Двина – «движение "НАШИ"»
Непреместа – «невестой Президента мечтаю стать»
Мумерамка – (этнич.) «мужчина мечты – Рамзан Кадыров»
Трестона – «третий срок – только начало»
Грызлослиса - «Грызлов и Слиска»
Коперсустра - «Кони - первая сука страны»
Контреррорина - от «контртерроризм»
Вертикалина - от «вертикаль власти»
Судона - «Сурков добру научит»
Препузаста - «преемник Путина - залог стабильности»

Автора нудить навіть від самого факту вшанування цих всіх поців-ім"яутворювачів, але правда минулого та реалій вище особистих вподобань. Та і можливо якомусь принциповому інфантильному "мальчішу-кібальчішу" пригодиться для мітки нащадка.

 

Хочеться завершити всю цю пургу смачною фразою, теж мовою оригіналу:

И похоронили Мальчиша-Кибальчиша на зеленом холме у синей реки...
И вбили в его могилу осиновый красный флаг...

 

RnR

RnR

Конкурс ПРОЗА 2012

 

До уваги користувачів порталу I.UA.

В рамках другого конкурсу «2012-рік віри і надії»,який проходить під патронатом громадського Об'єднання  «Біла Стріла»,в номінації «Проза»,оголошується конкурс на найкраще оповідання,репортаж,опус,новелу тощо.

Конкурсні роботи,написані державною мовою, мають грунтуватися на патріотизмі,надії на хороші зміни в майбутньому,любові до України.Твори можуть містити у собі ваші мрії та побажання на порозі Нового 2012 року.Перевага надаватиметься роботам,теми яких розкривають національний колорит,обряди,традиції нашого народу.База творів,звісно ж,ВІРА і НАДІЯ, а також активне прагнення до здійснення своїх мрій.Просимо зауважити:не допускаються до конкурсу роботи на політичну тематику, особливо з вказанням імен політиків, як в позитивному, так і в негативному контекстах.Твори написані іноземними мовами розглядатимуться поза конкурсом.

Щоб взяти участь в конкурсі потрібно зареєструватися в співтоваристві за вказаним посиланням- http://blog.i.ua/community/4118/ і відправити туди на модерацію свої роботи,яких повинно бути не більше п’яти.

Відповідальний за номінацію- RnR

Твори прийматимуться з 28.11. по 9.01.2012

10-11 січня журі відбере дев"ять найкращих робіт і виставить їх на загальне голосування,яке пройде з 12 по 25 січня 2012 року.

26 січня 2011 р. буде оголошено переможця,який отримає приз у розмірі 1000-00 грн.

Заохочувальний приз (переможця обере журі) - 500-00 грн

Запитання по номінації ПРОЗА можна і треба задавати в цій замітці.

Роботи приймаються від юзерів,які зареєструвались до 01.11.2011року.Підчас конкурсу забороняється агітація та реклама роботи (робіт) окремого конкурсанта.За подобні дії,конкурсант може бути знятий з конкурсу.Остаточне рішення ВСІХ спірних питаннь, які, можливо, виникнуть під час проведення конкурсу, та пов"язані з конкурсом, цілком та повністю лежить на законодавчому та виконавчому органі Конкурсу - ЖУРІ.