хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

RnR

RnR

Погляд з минулого.......

  • 01.04.11, 23:43

 

УВАГА ! Замітка ознайомчого, а НЕ дискусійного характеру. Автору зовсім не цікаві продукти життєдіяльності накладені в коментарях українофобів. Коментарі такого типу будуть видалятися.

 


Погода була непогана, був час та натхнення, от я і вирішив надумати собі відрядження на Франківщину, в Яремче. Якихось 300 з хвостиком кілометрів, та й давно не бачив давнього знайомого - діда Михайла, майстра по дереву. А по дорозі надумали ми заїхати в Старий Угринів, тим паче, що ще не були там жодного разу.

Пропустимо опис наших доріг(ненормативною лексикою)... Переїхавши міст через ДНІСТЕР під"їхали до самої річки, щоб помилуватися швидкими та прозорими водами.


Подорожуючи по тим місцям,дуже часто можна побачити такі (чи подібні) вшанування патріотам своєї землі, Українцям з великої букви.


Проїхавши Франківськ та Калуш, повернули в сторону Старого Угриніва. На повороті в сторону Меморіального комплексу були зачаровані величним виглядом Храму:

 

Під"їхали до хати, в якій 1 січня 1909 року, в родині священника Андрія Бандери, народилася друга дитина - Степан  Бандера. Історія цієї будівлі досить цікава,зокрема большевіцький проміжок. В будівлі ніхто не жив опісля сім"ї Бандери, а повністю руйнувати хату чужинські окупанти чомусь не наважувались. Знайшли типу оригінальний вихід - молодій сім"ї, якій не було де жити(взагалі!) безкоштовно віддали земельну ділянку разом з хатою, але за однієї умови - вони ПОВИННІ були повністю зруйнувати хату, і на її місці(з активною допомогою совків) звести новий будинок....... Молоді люди виявилися простими чесними українцями, а не безрідними покручами. Залишки хати Бандерів не були зруйновані, а поряд з"явився великий березовий хрест........... Згодом, після формального розпаду імперії Зла , дім було реставровано.


Біля хати, на рідній землі, стоїть сам Степан Андрійович....тільки в металі. Біля підніжжя квіти, є там і наші букетики.


Трошки поодаль хати стоїть розкішний історико-меморіальний музей Степана Бандери. Все дуже доглянуто, акуратно та аж сяє чистотою, і далеко не тільки в матеріальному розумінні....

Нижче викладу декілька світлин з різних залів музею. Писати нічого не буду, просто не зумію. Необхідно там побувати, відчути сам ДУХ тієї епохи, який так і просочується з пожовклих фотографій та засмальцованих різноманітних документів та експонатів... Враження неймовірні, відчути так близько нашу СПРАВЖНЮ, а не спотворену та не нав"язану брехливу історію... Та і велич цієї людини важко переоцінити. Настільки сильний Дух був в цьому хворому тілі...яким справжнім сином своєї Батьківщини треба бути, яким безсрібником, щоб пережити все те, що Степан Андрійович пережив...і не здатись, а з Вірою та Надією дивитись в майбутнє і не припиняти активної праці на благо нас, потомків...







Від музею їхали далі мовчки. Враження досить неоднозначні. Гордість за наших героїв...і зовсім не за нас. На тлі побаченого та почутого неначе якась гіркота від нашої безхребетності, любові до пустопорожніх балачок та неможливості об"єднатися заради спільної мети. Вони ж були звичайні люди, з крові та плоті, зі своїми проблемами та болячками. Такі ж як і ми....Такі та не зовсім. Вони не погодились жити на колінах................................... 

49

Комментарии

12.04.11, 00:00

Дякую за такий чудовий фотозвіт... Храм дійсно вразив - шкода, що розмір світлини невеликий... І музей - любовно доглянутий...

А ось тут - "На тлі побаченого та почутого неначе якась гіркота від нашої безхребетності, любові до пустопорожніх балачок та неможливості об"єднатися заради спільної мети." - велика і гірка ПРАВДА... Від усвідомлення якої стає сумно...

    22.04.11, 00:06Ответ на 1 от no-sense

    Сумувати було модно в минулі віки, ТРИ з лишком віку сумували. Досить.

    А світлини викладу в фото, там їх багато....досить цікаві....

      32.04.11, 00:11Ответ на 2 от RnR

      Сум навряд чи можна назвати модним, хоча я не буду з цим сперечатися... Я давно вже воюю з цим своїм (нав'язаним - я впевнена) відчуттям власної незначущості... Звісно - кожен може сказати: що можу зробити я, маленька людина, зі своїми слабкостями і залежностями, задля того, аби визволити перш за все власний розум і совість з полону полохливої непевності і витавруваного ледь не в кістках рабства...
      А ще - кожен нині хоче жити для себе... Адже життя дається тільки раз... Кожен воліє урвати свій шмат життя - нехай навіть і ціною того, що дітям і онукам залишиться духовна пустеля і безвихідь...
      Всі ці відчуття і думки легко пробачити і зрозуміти...
      Але вони тримають людей в заціпенінні, що зрідка порушується тільки словесними баталіями...
      А до справи так і не доходить...

        42.04.11, 00:17Ответ на 3 от no-sense

        Стоп...стоп...Ніякого песимізму. Ящо ти не здатен наказувати, значить повинен виконувати накази. От виконання наказу і буде посильним вкладом в загальну справу.

          52.04.11, 00:20Ответ на 4 от RnR

          Стоп...стоп...Ніякого песимізму. Ящо ти не здатен наказувати, значить повинен виконувати накази. От виконання наказу і буде посильним вкладом в загальну справу.Але ж я ніколи не виконувала наказів і мені навряд чи до снаги, приміром, армійська служба... Та й наказувати я навряд чи вмію - хіба що за великої потреби і то дуже соромлячись) Напевне це тому, що мій досвід спілкування з людьми настільки незначний, що його можна віднести до розряду неістотних... Але стосовно себе я звикла розпоряджатись і власним часом, і власними вчинками, несучи за них повну свідому відповідальність і не шукаючи крайніх...
          Тому це не песимізм... А певний реальний погляд на стан речей)

            Гость: Moren@

            62.04.11, 00:23

            Славні фото вийшли.

              72.04.11, 00:23

                Гость: Moren@

                82.04.11, 00:27Ответ на 6 от Гость: Moren@

                Славні фото вийшли.Тільки ж все одно там треба таки побувати,щоб відчути атмосферу.

                  92.04.11, 00:28Ответ на 6 от Гость: Moren@

                  Ну, скажімо так - недостатню якість компенсуємо змістом.....
                  А от дзеркало все ж треба було.............................

                    102.04.11, 00:31Ответ на 5 от no-sense

                    Так, будете зав. відділенням мед.сестер в шпиталі... Необхідні навики будуть з практикою. Буде і досвід спілкування, і "реальний" погляд на стан речей зміниться. Коли приступати - повідомлю....

                      Страницы:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      5
                      6
                      7
                      8
                      12
                      предыдущая
                      следующая