Слова.

  • 11.12.10, 20:15
 
                                         Когда душа к душе лететь стремится,                                          От нежности кружится голова.                                          Всё то, что в сердце любящем теснится,                                          Попробуйте вложить в свои слова.        Как ждут любимые слова такие,       Чтоб были тёплыми, как летний день,       Согрели сердце, но не опалили,       Приятные, как в жаркий полдень тень.                                           Придумайте слова, как будто сказку,                                           Которую не довелось читать,                                           Наполните их самой нежной лаской,                                           Не приходилось о какой мечтать!       Слова любви тихи и невесомы,       Но в сердце путь прямой всегда найдут,       И пусть они давно и всем знакомы,       Их, безусловно, очень – очень ждут!                                          Любимым сотни раз их повторяйте,                                          Сложите оду, песню или стих!                                          Свои сердца им настежь отворяйте                                          И не жалейте добрых слов для них.
(с)

 

Мы совпали с тобой.

  • 09.12.10, 19:57
 

Алене

Мы совпали с тобой,
совпали
в день, запомнившийся навсегда.
Как слова совпадают с губами.
С пересохшим горлом —
вода.
Мы совпали, как птицы с небом.
Как земля
с долгожданным снегом
совпадает в начале зимы,
так с тобою
совпали мы.
Мы совпали,
еще не зная
ничего
о зле и добре.

И навечно
совпало с нами
это время в календаре.

Роберт Рождественский. Избранное. 
Всемирная библиотека поэзии. 



По-донецки -- цацки-пецки...Мариуполь жжот!

  • 09.12.10, 13:01
В Мариуполе пассажиры маршрутки избили гаишников.
 
09/12/2010, 09:11  
Вечером 8 декабря в г. Мариуполе десятки неуправляемых людей порезали колеса машины «скорой помощи» и автомобиля Госслужбы охраны, нанеся вместе с тем травмы работникам ГАИ

Инцидент произошел на одном из перекрестков: водитель маршрутного такси не подчинился требованиям ГАИ предъявить документы, посчитав, что ничего не нарушал и не видит оснований для остановки. 

Более того, при этом он стал матом оскорблять работников ГАИ, и  к нему присоединились пассажиры и прохожие.

Десятки неуправляемых людей сначала встали на защиту водителя, а потом и вовсе перешли к неадекватным действиям - порезали колеса машины «скорой помощи» и автомобиля Государственной службы охраны, также были нанесены травмы работникам ГАИ.

По материалам Газеты по-киевски.

Видиоматериал можно увидеть здесь:http://life.comments.ua/2010/12/09/215684/v-mariupole-passazhiri-marshrutki.html

Продовження рабовласницьких реформ.

  • 08.12.10, 22:47
За податковим майданом буде пенсійний?
Автор: Наталія ЯЦЕНКО

Позавчора ввечері я вперше пожалкувала, що мені не 55 і я не оформила пенсії. Дивне для жінки почуття? Згодна. Такого не було три місяці тому, коли випало ознайомитися з першим, міністерським, начерком пенсійної реформи, який мав здебільшого жіноче обличчя і передбачав, зокрема, поетапне підвищення пенсійного віку для українок до 60 років (див. «ДТ»№30 від 21 серпня 2010 року).

Новий, грудневий варіант пенсійної реформи, який похапцем «доварюють» на міністерсько-кабмінівській кухні, значно жорсткіший. Як і домовлено з МВФ, до 10 грудня на його базі слід підготувати законопроект і подати його у Верховну Раду. Ключові положення пенсійної реформи вже сформульовані в уряді. Саме найсвіжіша їх версія і потрапила у розпорядження «Дзеркала тижня».

«Готовий» закон будь що має набути чинності з 1 січня 2011-го. Вкладемося у ці терміни — Україна одержить черговий транш кредиту. Тому такий поспіх.

Мені не хочеться кидати камінь у бік МВФ. Людям незашореним абсолютно зрозуміло, що не в МВФ справа. Жодна країна не в змозі щорічно витрачати на пенсійні цілі 17—18% ВВП, як це відбувається в нас в останні роки. Тим більше країна небагата, із кризовою демографічною ситуацією та відверто поганим управлінням державними фінансами.

У 2010-му обсяг пенсійного бюджету сягає майже 200 млрд. грн. Третина цієї суми — повітря. Грошей немає. Їх беруть з держбюджету, який теж дефіцитний. По суті, країна дедалі глибше влазить у борги.

Починаючи з 2004-го Україна цілеспрямовано заганяла себе у безвихідь, нарощуючи соціальні виплати та відмахуючись від непопулярних реформ. Але тоді були доходи від приватизації, економічне зростання та інші «ласощі». Тепер, коли країна другий рік поспіль позичає до 10% ВВП, відступати нікуди. Тож вимоги міжнародних кредиторів — кардинально скоротити дефіцит публічних фінансів, у тому числі Пенсійного фонду, — цілком відповідають стратегічним цілям розвитку держави.

Диявол, як завжди, схований у деталях, звідси — відчуття дежавю. Спеціальні пенсії залишаються практично в незмінному вигляді, отже, постраждають, як це зазвичай буває, несановні і нечиновні?

Пенсіонери нинішні

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, академік НАН України Елла Лібанова не перестає повторювати: реформи завжди відбуваються за чийсь рахунок. То за чий же рахунок планується реформувати пенсійну систему?

Гарна новина для нинішніх пенсіонерів: в уряді запевняють, що реформа не торкнеться тих, хто вже пішов на заслужений відпочинок. «Їхня пенсія не зменшиться ні на гривню», — пафосно відкидають чиновники будь-які підозри.

Вірити в це чи ні — справа хазяйська. Пам’ятаючи маніпуляції ПФ із середньою зарплатою при призначенні пенсій 2004-го і поневіряння людей похилого віку, які домагалися справедливого перерахунку пенсій у 2009—2010 роках, я на «чесне кабмінівське слово» особливо не покладалася б.

Окрім того, є така загадкова для невтаємничених сфера, як індексація пенсій. Окрім того, уряд може маніпулювати (й успішно цим займається от уже кілька років) прожитковим мінімумом для непрацездатних, до якого за законом прирівняно мінімальну пенсію в Україні. Рівень цей уже давно «не прожитковий», та чого не зробиш для стримування зростання дотацій Пенсійному фонду з держбюджету...

Майбутня реформа неабияк торкнеться працюючих пенсіонерів.Зокрема, на «підвищення надбавки за понаднормовий стаж та доплати до прожиткового мінімуму при збільшенні прожиткового мінімуму» вони зможуть розраховувати лише в разі звільнення з роботи.

Що ж до надбавки за понаднормовий стаж у принципі, то ні в міністерстві, ні в уряді поки що не розповідають, як саме її планують «підкоригувати» в ході реформи. Хоча такі плани є. І ближче до нового року наші чиновники вискочать, як Дід Мороз з-під ялинки, торохнувши всіх мішком по голові: «Сюрпра-а-йз!»

Сюрпризу, за великим рахунком, немає — як зміниться «база розрахунку» надбавки за понаднормативний стаж і яким чином це скоротить видатки Пенсійного фонду, «ДТ» пояснювало «на пальцях» ще влітку (див. №30 від 21 серпня ц.р.).

Плюс іще одне міркування: якщо нормативний стаж для призначення пенсій за віком таки збільшать на 10 років — до 30/35 для жінок/чоловіків, то, відповідно, на ті самі 10 років скоротиться стаж понаднормовий. І Пенсійний фонд виплачуватиме надбавки за понаднормовий стаж уже в менших розмірах.

Звісно ж, усе постараються оформити так, щоб пенсіонери маніпуляцію з надбавкою не дуже помітили. Просто в якийсь момент, попри зростання прожиткового мінімуму для непрацездатних, трудові пенсії 8,5 млн. пенсіонерів майже не зростуть, і край. Економія коштів за цією статтею в 2011 році становитиме, за урядовими розрахунками, 3,33 млрд. грн. Грубо кажучи, середньостатистичному пенсіонеру недоплатять 33 грн. на місяць, або 392 грн. за рік.

Це — найбільше джерело економії, адже загалом завдяки пенсійній реформі уряд сподівається викроїти в наступному році порядку 6 млрд. грн.

Механізм непідвищення доплати до прожиткового мінімуму для 2,8 млн. чоловік, які одержують і зарплату, і трудову пенсію, теж зрозумілий. З 1 грудня ц.р. мінімальна пенсія в країні зросла з 723 до 734 грн. Вона потихеньку підвищуватиметься і наступного року. Але не для працюючих пенсіонерів — звісно, коли новий пенсійний законопроект (під назвою «Про внесення змін до деяких законів України») затвердять на Кабміні, подадуть до ВР, проголосують, а потім під ним поставить свій підпис президент.

Припустімо, людина працювала-працювала і заробила трудову пенсію, розраховану за формулою, у розмірі аж 400 грн. (через що й донині не може піти на відпочинок — точнісінько за прислів’ям «працювать, працювать і в праці сконать»). Раніше їй постійно доплачували до мінімальної пенсії, наприклад, у жовтні ц.р. — 323 грн., грудні — 334. Але у разі ухвалення нового закону і набуття ним чинності з 1 січня доплата в нашому прикладі так і застигне на позначці 334 грн. Доки пенсіонер не здійснить — за такої «колосальної» пенсії! — крок до «самогубства»: остаточно покине роботу.

Установка зрозуміла: хочеш продовжувати працювати — погоджуйся на зарплату і «заморожену» пенсію.

Це ми розглянули випадок, коли людина одержує трудову пенсію і зарплату. А що буде з тими, хто працює й одержує спеціальну пенсію? Тут є тонкощі. Бо інтереси цієї категорії осіб захищені рішенням Конституційного суду від 2007 року.

Як пояснюють експерти, якщо на 1 січня наступного року спецпенсіонер працюватиме на своїй старій посаді, то він одержить і зарплату, і спецпенсію в повному розмірі.Проте новим працюючим спецпенсіонерам такої високої пенсії не дадуть. На період роботи їм платитимуть пенсії рівно стільки, скільки кожен заробив за пенсійним законом «для простих смертних» — «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Піде з роботи — інша справа.

Увага! Спецпенсіонерам не можна змінювати місце роботи, інакше висока пенсія, як та карета в казці про Попелюшку, відразу перетвориться на пенсію трудову.

Не чекаючи, поки законопроект «Про внесення змін до деяких законів України» буде розглянуто на Кабміні, президент провів нараду і дав вказівку не чіпати шахтарських пенсій. Регіональна солідарність чи побоювання нових соціальних протестів?

Пенсіонери майбутні

Ну що тут сказати... Хто не встиг, той спізнився!

Хоча уряд і намагається не перекладати весь бюджетний тягар на плечі тих, кому от-от (або через рік) на пенсію, хоча він і обіцяє вивести з тіні частину зарплат приватного сектора (бо офіційна середня зарплата в держсекторі — 2,4 тис. грн. на місяць, а в приватному — 1,8 тис.), а отже, істотно поповнити Пенсійний фонд, справи не просто кепські, а дуже кепські. Тож заходи будуть неминучими і болісними.

Про збільшення понаднормового стажу для призначення пенсії з 20/25 років для жінок/чоловіків до 30/35 і про поетапне підвищення «жіночого» пенсійного віку «ДТ» докладно розповідало у серпневій статті. Як і про плани збільшити мінімальний стаж, що дає право на пенсію за віком, — з п’яти до 15 років.

Та буквально у четвер з’явилася інформація про те, що, можливо, підвищення пенсійного віку на п’ять років, тобто до 65, торкнеться і чоловіків. Втім, тема поки що дискусійна навіть усередині команди розробників.

Аби компенсувати це, прораховують можливості зробити щось приємне для електорату. Наприклад, лікарів, учителів і працівників культури можуть прирівняти в пенсійних питаннях до держслужбовців. От тільки чи до снаги така щедрість держбюджету, поки що незрозуміло.

Обговорюється пропозиція знизити пенсійний вік для жінок, які мають трьох і більше дітей. Незважаючи на жорстко негативне ставлення до цієї ідеї МВФ.

Жінкам віком 55 років і вище, можливо, встановлять «дуже високу», як кажуть експерти, доплату до пенсії за кожен додатково відпрацьований рік. Але питання теж поки остаточно не вирішене.

Тож поки що будемо говорити про те, що нас чекає напевно.

За розрахунками, підвищення нормативної тривалості страхового стажу до 30/35 років торкнеться 12,1 млн. чоловік. Але для тих, хто справді працює (а їх переважна більшість), такі вимоги технічно особливих проблем не становлять. (Фінансово — становлять, і про це йшлося вище.)

Інша справа ті наші співгромадяни, які з якихось причин не заробили навіть 15 років страхового стажу. Їм «світить» соціальна пенсія, яку— увага! — не планують підвищувати до прожиткового мінімуму для непрацездатних шляхом адресної доплати.

Напевно, це справедливо: ну не можуть ті, хто пропрацював 10 років і 30 років, одержувати однакову пенсію. Але як жити?

Нові віяння торкнуться і нових спецпенсіонерів. Тим із них, хто має право дострокового виходу на пенсію, спецпенсія виплачуватиметься лише тоді, коли «підростуть» — до «загальновстановленого пенсійного віку».

Ще жорсткіше з достроковими пенсіями (за скороченням штатів, за станом здоров’я). Працюючим пенсіонерам планується призупинити їхню виплату до встановленого законом пенсійного віку: якщо працюють, отже, скорочення штатів і стан здоров’я ні при чому.

Зовсім трішки — десь на 9 млн. грн. до кінця 2011-го — намічається заощадити на обмеженні максимального розміру пенсій. Його пропонується встановити на рівні 12 прожиткових мінімумів для непрацездатних (у грудні ц.р. — 734 грн. x 12 = 8808 грн.). Але знов-таки — через відоме рішення Конституційного суду цей захід торкнеться тільки тих, хто оформлюватиме пенсію після 1 січня 2011 року. І ні суддя, ні генерал, ні академік, ні міністр, ні депутат, виходячи на пенсію, не зможе розраховувати більш як на 12 пенсійних мінімумів.

А тепер про найнеприємніше. Буквально два дні тому з подачі Пенсійного фонду у плані реформаторів з’явився пункт про «призначення пенсії тільки із заробітку за даними системи персоніфікованого обліку». Як на мене, саме ця норма, вкинута у загалом логічну систему заходів, може збурити людей до нових соціальних протестів.

Жодних заперечень, якби ця вимога стосувалася осіб 1982 року народження і молодших. Розпочавши свою трудову діяльність 1999—2000-го, вони з перших кроків ставали «клієнтами» системи персоніфікованого обліку, створеної в Україні на межі століть: роботодавець щомісяця робив за них пенсійні відрахування, які відображалися в обліку.

Інша справа — жінка, приміром, 1959 року народження, яка розпочала свою трудову діяльність 1976-го, коли про персоніфікацію пенсійних внесків навіть не чули. В ідеальному варіанті 14 років (або більше, якщо пенсійний вік усе-таки підвищуватимуть) вона відпрацює при персоніфікованій системі, а 24 — уже відпрацювала без персоніфікації. Протягом цих двох з половиною десятиліть вона могла обіймати високі посади і, відповідно, одержувати солідні зарплати...

Але тепер усе це до уваги не береться! Держава у своїй шахрайській манері ці високі заробітки «пробачає», відмовляючись їх враховувати при призначенні пенсій.

А якщо з 2000-го наша уявна українка займалася підприємництвом, працює на єдиному податку і робить відрахування до Пенсійного фонду в кращому разі з мінімальної зарплати? Тоді реформа проходиться по ній просто котком: одна дорога — на пенсійний «мінімум». Пенсійному фонду просто начхати на чесну роботу протягом 24 років.

Чиновники ллють крокодилячі сльози: та ми ж робимо людям добро! Їм не треба буде їздити по колишніх колгоспах і радгоспах у пошуках довідок про заробітки давно минулих днів! А багато архівів узагалі втрачено…

Шановні, лишіть своє добро при собі. Хто не хотів їздити, той не їздив: за нині чинним законом, усі мали право вибору, за який період узяти заробітки для призначення пенсій. Тепер ви силоміць збираєтеся позбавити людей цього права. Очевидно, що це грубе порушення ст. 22 Конституції України, яка не допускає при прийнятті нових законів звуження прав громадян. Причому не десятків і не сотень: 600 тис. громадян мають виходити на пенсію тільки в 2011 році.

Я наперед знаю, що ні клику, ні відклику на цю публікацію «ДТ» не одержить. Як не одержало і на попередню, присвячену пенсійній реформі. За півроку(!) з моменту оприлюднення президентської програми реформ уряд не провів жодного обговорення політики у сфері пенсій — ні з громадськістю, ні з журналістами, ба, навіть у широкому колі експертів. І тепер нас просто ставлять перед фактом.

Звичайно, це нижче владної гідності: як із кримінальними елементами обговорювати Кримінальний кодекс, так і з майбутніми пенсіонерами — нові параметри пенсійної системи. А може, ці 14 млн. чол. — пенсіонери нинішні і майбутні — взагалі якась віртуальна реальність? А насправді є тільки Влада і Контролери з Вашингтона, до яких вона змушена дослухатися...

Не стільки поганий Податковий кодекс, скільки зневажливе ставлення до простих людей, затяте небажання їх чути породилиподатковий майдан. То, можливо, варто врахувати помилки, щоб не спровокувати майдан пенсійний?

(с)"Дзеркало тижня".

    Не исчезай.

    • 08.12.10, 22:16

    Не исчезай... Исчезнув из меня, развоплотясь, ты из себя исчезнешь, себе самой навеки изменя, и это будет низшая нечестность. Не исчезай... Исчезнуть — так легко. Воскреснуть друг для друга невозможно. Смерть втягивает слишком глубоко. Стать мертвым хоть на миг — неосторожно. Не исчезай... Забудь про третью тень. В любви есть только двое. Третьих нету. Чисты мы будем оба в Судный день, когда нас трубы призовут к ответу. Не исчезай... Мы искупили грех. Мы оба неподсудны, невозбранны. Достойны мы с тобой прощенья тех, кому невольно причинили раны. Не исчезай. Исчезнуть можно вмиг, но как нам после встретиться в столетьях? Возможен ли на свете твой двойник и мой двойник? Лишь только в наших детях. Не исчезай. Дай мне свою ладонь. На ней написан я — я в это верю. Тем и страшна последняя любовь, что это не любовь, а страх потери.
    1977г.

    Евгений Евтушенко. 

    Нежность.

    • 08.12.10, 02:02


    Очень сложно описать словами нежность... 
    Это то, что невозможно передать... 
    Это – чувства переходят в бесконечность... 
    Это... хочется кому-то все отдать.
    Это.. хочется вот так, без объяснений, 
    Подарить частичку солнца и тепла... 
    Это.. хочется, стоя в тиши за дверью, 
    Мыслью греть, не нарушая сна...
    Это.. хочется коснуться, не касаясь, 
    Это.. хочется сказать, не говоря... 
    Это.. хочется, глазами улыбаясь, 
    Посмотреть, чтобы в душе взошла заря...
    Это.. хочется понять без объяснений, 
    Это.. хочется поверить без причин, 
    И заполнить пустоту, что от потери... 
    В душу свет пустить, ну хоть на миг один...
    Это.. хочется по капле раствориться, 
    Это.. хочется от боли оградить. 
    Ну, а впрочем... я могу и ошибиться, - 
    Это.. просто невозможно объяснить...

    (с)

    Фотожаби.

    • 04.12.10, 23:46
    ЛУЧШИЕ ФОТОПРИКОЛЫ НЕДЕЛИ


     
     
     
     
     

     

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

     
     
     

     
     
     
     
     
     
     

     
     

    Малява №10.Юбилейная.

    • 04.12.10, 23:30
    МАЛЯВА-10. ТО ЕСТЬ, ЮБИЛЕЙНАЯ


    Виктор вы наш Федорыч! С прибытием, родимый! И де ж вы были, в каких, как говорится, эмпиреях носились? 
     
    Чи то в самом деле, как люди подозревают, в космос летали? И как оно там? Будут на Марсе яблони цвести? 
     
    Да хер с ними, с яблонями, главно дело – вы с неба спустились, Виктор Федорыч! 
     
    Наконец-то! Потому как, пока вы, Карлсон наш, где-то летали, «кровосиси» разные под началам вашего Азарова при бдении ваших юристов-экономистов и под рукоплескания вашего парламента чуть не задушили клятым Налоговым кодексом предпринимательство и вообще права человека! 


     
    Мы-то не знали, что вы отлетели, Виктор Федорыч! И весь малый-средний Майдан не знал. 
     
    Спасибо, что ваши верные сподвижницы с Банковой нам давеча у Шустера глаза открыли: Президент-то абсолютно не в курсах был! 
     
    А где был? Риторическое, конечно, звучание у непрозвучавшего вопроса. «Риторическое», Виктор Федорыч, это когда ответа не ждешь, потому как он подозревается – «а х...й его знает!» 
     
    Все ж думали, что при вашем единоначалии ни одна чиновная сука не бзднёт несанкционированно – лопнет, а не бзднёт! 
     
    А оказалось? Офигенно профессиональная команда на реформаторском старте обосрала всё на свете – и ваши предвыборные обещания, и ваш рейтинг, и, главно дело, само понятие «реформ», без которых стране ускоренные кранты, потому как МВФ захлопнет кошелек. 
     
    Это ж просто счастье какое-то, что вы вовремя с небес сошли, Виктор Федорыч.   
     Сошли, увидели – и наложили. 
     

    Наложили, значит. Ну, конечно, классической ситуации «кричали женщины «Ура» и в воздух чепчики бросали» -- не случилось. Майдан разнес себя по городам и весям неудовлетворенным частичными уступками, раздрюченным и в край напряженном недоверии к власти. 
     
    Хотя дежурная «женщина» с привычным «чепчиком», как всегда, на посту. «Президент стал на сторону людей, права которых должны быть защищены… Это очень сильный шаг… Это шаг настоящего лидера, пример того, как должен поступать Президент своего народа». 
     
    Вы ж, Виктор Федорыч, все-таки контролируйте процесс, ото шоб Ганя какось не засосала целиком «Президента своего народа». 
     


    Пропадем же тоди! «Кровосиси» там такой Жилищный кодекс готовят, такой Трудовой, такую Пенсионную реформу, вам только отлетать-прилетать да в белое переодеваться заебёшься, Виктор Федорыч. 
     


    Пока, конечно, вы удачно наклали, Виктор Федорыч. Не, кусочек вето – то фигня. Главно дело, на всю свою «профессиональную команду». Которой «проплаченных» «спекулянтов» и «контрабандистов»  удушить (пока) как ни хотелось, но не смоглось. 
     
    Ну, «команда» теперь, ясен хрен, вылизывает, будто вы её не дерьмом, а медом покрыли. Одно слово, «профессионалы». Где-то даже «профессионалки». 
     
    Но им это не поможет, да, Виктор Федорыч? Ну, не всем поможет. Потому как для убедительности вашего «не в курсах» надо, конечно, и кадровой шашкой помахать. 
     
    Вот интересно, кого ж вы из авторов потрясшего вас Налогового кодекса рубанете? Кто, как это вы говорите, «по большому счету» подходил к Налоговому кодексу «с собственной точкой зрения, а не с государственной»? 
     
    (Не, ну это отдельная тема – почему «проффесор» и «Президент своего народа» считает, что «собственная точка зрения» априори альтернатива «государственной». Тут, как говорится, налицо трудное детство, деревянные игрушки и издержки первой профессии, колючей проволоки и кирзовых сапог). 
     
    Но суть по факту понятна. Кто эти суки, которые, как вы говорите, «пренебрегли точкой зрения гражданского общества»? 
     
    Между прочим, кстати говоря, Виктор Федорыч, чтоб вам было понятно: «гражданское общество» -- это когда за супер-пупер вертолет в нищей стране да в период кризиса вам отрывают одно яйцо, за лифт в мильён – второе, это если вовремя не покарали за «Межгорье» -- типа, хер вам, а не президентство, ну а за Конституцию поруганную – вообще закатывают в асфальт. Фигурально. 
     


    Однако, кто эти «небезопасные» чиновники, как вы говорите, сидящие «на таком уровне»? Кому, то есть, за косяк отвечать? 
     
    Ну, это ж не может быть уже уволенная вами аж одна из замов министра финансов Татьяна Ефименко. Неужто бабушку срочно упхали на пенсию только потому, что именно она, жертва, кувыркалась на телешоу, защищая «реформу» своего премьера и своего Президента? 
     


    А теперь это косточка, брошенная на «базар»? Фи, Виктор Федорыч. А то «белый фрак, белый фрак». Гусары так не поступают. Так поступают говнюки. 
     
    Гы. Нет ли кого покрупнее среди вас? Вот вице Боря Колесников, наш главный «Евро-2012» – на заре «налоговой реформы» бодро запечатлелся её столпом. 
     
    И тихо-тихо слинял с арены этого цирка. Может, почуял, что чьей-то заднице гореть, если публика возьмется за тухлые яйца? 
     
    Сказать бы – ай, таки вот что значит еврейская голова!  Дык не скажешь – Мишаня Бродский препятствует обобщению. 
     
    Значит, Борю, который уполз с поля боя, не трогаем – кто ж его тронет, он же ж ахметовский памятник, а Мишаню, который упорной лысиной до последнего принимал гнилые помидоры – в расход? 




     
    Или там Тигипка, опозорившего, ай-яй-яй, родное молдавское село неинтеллектуальным отношением к «простому народу», совсем не жалко списать, правда, Виктор Федорыч? 
     
    Тем более, что вряд ли битый мачо сможет конвертировать свою отставку в рост рейтинга – «налоговое» клеймо будет до-о-олго осенять его узкое чело. 
     
    Но, с другой стороны, дяде МВФу это может не понравиться. А дядя МВФ – это наше всё, это наша тетя, которая контролирует за свои бабки что угодно, не только мыту-немыту шею. 
     
    Так, может, дедулю Азарова под зад пхнете, Виктор Федорыч? Гы-гы. Изображая строгого, но справедливого «отца нации», глубоко возмущенного азаровщиной, небезопасно распустившей свои пахловские щупальца, вы бы таки продемонстрировали (блефовать, так блефовать) – да, Президенту крупно подосрали. 
     
    Но подосрать Президенту не может всякий-любой винтик. Это по рангу только первому министру. Старой закалки.   
     
    Ну. «Дед, а ты правда в войну сбил два самолета? – Ну, как сбил… недозаправил». 
     
    А то – Бродский, Бродский. Жертвенный барашек Моня. То есть, для общества это, конечно, было бы полезно. С информационной точки зрения. 
     


    Спорим, Виктор Федорыч, по сравнению с тем, какие подробности из нутра вашего логова будет мучительно удерживать в себе Мишаня, но так и не удержит – по сравнению с этим все «бомбы» WikiLeaks (в масштабе внутриукраинском) просто овечьи шарики? Спорим? 
     
    Не, Виктор Федорыч, после того, как ваша власть разнесла Майдан – чмошно, по беспределу, волчепозорно – вам для поддержки штанов надо бы, я думаю, въебашить только по крупной кадровой цели.smutili podzatylnik
     
    А потом сидеть и удовлетворенно слушать мифы про себя: вот-де какой стратег, специально довел дело аж до Майдана, чтоб всю свою кодлу застращать, а эту старую калошу, верную, как собака, но к реформаторским прорывам негодную, вааще нах. 
     
    Не? Ну, а так никто и не поверит в легендаризацию вашего сложного образа политического гроссмейстера с образованием в особенных университетах и багажом в три книжки – букварь, как говорится, вторая и синяя.skuchno  
     
    Майдана не ждал никто. Никто не мог его ждать в помертвевшей Украине. «Спочатку два Льоні, а потім два Віті. Хоча ще не вмерла, не хоче вже жити…» 
     
    Так что никто не верил, что Майдан можно собрать. Он сам по себе собрался, почувствовал свою силу sila , хоть и разосрался nevizhu , выстоял, заставил себя услышать, а что не добился большего, так это вопрос уже не ко власти, а к нам, ко всем тем, кто сидел дома в теплых тапках у телевизораzombobox и умничал… umnik  
     
    В чем вам и свезло, гражданин Президент. Пока. 
     
    «Усе слабке, непевне і калічне: правитель і урвитель, Богом дані, палаци й монументи… Тільки вічне палаткове містечко на Майдані». (Известный полевой командир). 
     
    Вы, Виктор Федорыч, как большой знаток и любитель поэзии, догоняете? Не, осюсяю, тормоз. chih
     
    Тогда конкретному пацану конкретный стих. 
     
    «Наметове містечко всеосяжно, скликає всіх, бо мабуть намело! Роздратування від постійного зітхання із поглядання з всіх екранів на єбло. Єбло і намело – це рима бездоганна, щоб зрозуміти сенс життя, і щоб скрутити шию підорасам, або довести владу до пуття!» (СМС-ответ известному полевому командиру от ему известного автора). 
     
    Так что стоит Майдан, не стоит -- над вами, гражданин Президент, он висит. 
     
    Не, ну вы по поводу разгона переживаете, Виктор Федорыч, я чувствую. У вас на эту тему видуха в телевизоре, как будто опять яйцом ранило.shock Либо там еловым венком контузило. 


     
    Я прям слышу, что в мыслительном аппарате у вас что-то проворачивается, туго, натужно, и через это вас заклинило, когда вы шось там пытались обкашлять про обязательное соблюдение законов и про то, что вместо палаток будет новогодняя… 
     
    Мать её, ну? Ну!? Ну!!!stena Не, так на «ялинку» и не вырулил, ёлы-палы. suicide
     
    Вообще-то, Виктор Федорыч, с этими нескладухами надо кончать. Вы ж у нас такой крутой, такой видный мужчина… 
     
    такой весь и царь, и Бог, и воинский начальник, такой из себя где-то Бонапарт… sila
     
    а если рядом с $79-тысячной комнатной дверью в «Межгорье» – так и сам баши либо даже заде… 
     
    а если на фоне крымского мыса Айя со всем заповедником – так и чисто хан, хотя, если это личное Монако, так и князь… 
     
    а если в $17-миллионном вертолете – так мировой лидер пуще Обамы, а МедведПутин – вообще на хер с пляжа… 
     
     
    Но как только, Виктор Федорыч, вы открываете рот для самостоятельного употребления – без ганькиной бумажки…

    Ебло еблом, чесслово. Надо что-то делать, Виктор Федорыч. И, собственно, есть апробированные варианты. Может, попробуем, га? 
                                                                                            (с)         Неизменная Татьяна Коробова.

    Лепестки из роз.

    • 03.12.10, 23:32



    На снежном покрывале лепестки из роз,
    Они застыли каплями хрустальных слёз,
    И розы так изысканно и трепетно нежны,
       Для нас,единственных,они?? припасены...

    И сами будто мы похожи на цветы,
        Когда всё хорошо,и расцветаем мы...
      Когда душа у нас рыдает и тоскует,
        Другими красками она цветы рисует...

    И также от обид и боли замерзаем,
    Или, когда любовь свою теряем...
    Но стоит только подарить цветы,
    И снова оживают все мечты...

    Любовью каждый лепесток согрет,
    Цветы нам излучают дивный свет...
    Они полны какой то странной силой,
          Такой чарующей,такой необъяснимой...
    (с)


    (с)