Низький уклін Вам, дорогі мої земляки.

Gazeta.ua пропонує вашій увазі інтерв'ю з повстанцями, які публікувалися у журналі "Країна".

"Допити були страшні: лупцювали, засовували голки під нігті, вмикали перед очима лампи-кіловатки. Били так, що тіло стало синім з білими пухирцями. Катували більш як місяць. Вимагали, щоб здав наші склади зброї і розповів, де криївки. Не сказав нічого. Вижив чудом. Засудили до розстрілу. Радів, що не встиг одружитися й завести дітей. За тиждень до виконання вироку його змінили на 25 років каторги і п'ять – таборів. Радості не відчував", - Теодор Дячун шість років здобував для Української повстанської армії зброю і провіант.

"Відправили нас зі станичною Секлетою Рудень на псевдо "Зірка" у Колки (протягом весни-осені 1943 року там був центр повстанської республіки. – Країна). Хлопців було багато, а дівчат – пару. На нарах була постіль, сіно замість подушок. На стінах висіли портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Степана Бандери і велика карта Волині. Ми із "Зіркою" підлоги помили, попрали. Потім у шпиталі ліки поскладали, шприци переварили. У неділю просто неба була велика Служба Божа. Посповідалися і причастилися. У вільний час хлопці дрова рубали, вчилися", - Галина Зелена у 15 років стала зв'язковою УПА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розвінчання 5 міфів про УПА

"Про Романа Шухевича почув від мами. Вона працювала в народній школі у Кам'янці Струмиловій. Шухевич, тоді – учень Львівської гімназії, приїжджав у село. Мама казала, що він здібний, товариський, веселий. Скромно зодягався, цікавився музикою. Був гарний з лиця, мав кучеряве волосся, розумні очі. Із 1944 року в нашій хаті у Львові на вулиці Курковій – ­сучасна Лисенка – стали збиратися зв'язкові Шухевича. Галину Дідик знали як "Молочарку", Катерину Зарицьку – як "Монету", Марту Пашківську кликали "Мартуня"", - Любомир Полюга був охоронцем головного командира Романа Шухевича.

"Належала до організацій "Сокіл" та "Просвіта". Кумиром завжди вважала провідника Організації українських націоналістів Степана Бандеру. Особисто його не знала. Зв'язковою УПА стала 1944 року. Партизани згадали всіх "просвітянок", закликали до себе. Щось робила і думала: я ж це роблю для нього, у нас спільна справа. Бувало, з повідомленням обходила 10 сіл. Звідкись сили бралися. Між упівцями мала псевдо "Весела"", - зв'язкова УПА Надія Мормило 3 місяці була у львівській тюрмі на Лонцького. Шість років провела на засланні в Мордовії.

"Будь-кого в ОУН не брали. До людини придивлялися. Ви й не здогадувалися, що вас випробовують. Давали занести їжу в ліс, а насправді – в пакунку дрова. "Передай гроші в конверті", а там – папери. А я хіба камінь не ніс до лісу? Дізнався вже після присяги", - зв'язковий ОУН Мирон Амброзевич. Заарештували за зберігання патріотичних листівок. Утік, переховувався. Взяли під варту вдруге. Засудили до 25 років тюрем. Термін відбував у Караганді й Воркуті.