Нова удавка для хохлів.

Законопроект дійсно встановив порядок укладання споживачами договорів на отримання всього комплексу житлово-комунальних послуг — на послугу управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. «У цьому законі з’являються такі речі, як типовий договір управління, з’являється прозорість і розподіл плати на управління, яка окремо виділяє нагороду управителю і власне послугу з утримання будинку, щоб люди чітко розуміли, що йде в їхній будинок, а що йде власне управителю», — зазначає заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак.

За її словами, вводиться абсолютно нове для України поняття автономного теплопостачання: «Якщо в будинку є котельня, то тариф визначатиметься винятково для споживачів цього будинку, а не буде на них перекладатися тариф централізованого теплопостачання, що є сьогодні». Крім цього, окремою послугою стає поводження з відходами, впроваджується перевірка якості житлово-комунальних послуг.

При всіх явних плюсах українці фактично отримали законопроект із безліччю підводних каменів, яких недогледіли або ж свідомо допустили розробники й укладачі. Найбільш очевидним і обурливим для пересічних українців став пункт про нарахування пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. Відтепер у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

До речі, практика нарахування пені для України не нова. Точніше — «теорія». Її нараховували до 1996 року (у розмірі 0,01%), потім була тимчасова заборона, яку ВР відмінила аж у 2011 році. З того часу пеню комунальним підприємствам нараховувати дозволили, але ставку пені, механізм її нарахування та стягнення законодавець не передбачив. Обмежились загальною фразою, що все це має робитися «у встановленому законодавством чи договором порядку», але законодавство цілком очікувано нічого такого не встановлювало. Тож комунальники просто не мали можливості скористатися спокусливим правом карати боржників таким чином.

Цього разу ставку прописали чітко і навіть зобов’язали надавача комунальних послуг за неякісну роботу перераховувати вартість цих послуг і виплачувати споживачу штраф. Таким чином одразу позакривали роти тим, хто кричатиме: «Чому ми повинні платити за холодні батареї взимку?».

Якщо ж довести факт неякісного опалення чи водопостачання за описаним у законі механізмом не вийде, то завжди залишається старий добрий суд. На думку екс-міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, якщо дружно взятися за справу і подавати колективні позови до суду, то за рік можна «роздягнути» головних монополістів у цій сфері.

Власне, суперечливим у новому законопроекті є не лише цей момент. Експерти одразу розкритикували його, назвавши популістським і занадто фрагментарним. Серед основних претензій такі: занадто складний порядок підтвердження ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг; можливість встановлювати плату за комунальні послуги не лише за лічильниками, а й за нормами споживання; невідповідність законам про місцеве самоврядування та про благоустрій.

Виникає також безліч юридичних колізій. Наприклад, у законопроекті прибрали поняття «житлова послуга» і замінили на «послугу управління», а це, по суті, різні речі. Крім того, зобов’язання і відповідальність такого «управителя» перед споживачем не визначені.

На думку Олексія Кучеренка, яку він висловив у своєму блозі на «Україні комунальній», законопроект порушує права споживачів — подорожчають комунальні послуги і підвищиться вартість обслуговування житла. Вартість управління багатоквартирним будинком, крім вартості утримання будинку і прибудинкової території, включатиме ніким не регульовану винагороду управителю і страховий платіж. Додатково оплачуватиметься обслуговування внутрішньобудинкових мереж, хто саме здійснюватиме це обслуговування — не прописано. Також споживач платитиме «за клієнтське обслуговування», яке ніким не обмежується і не регулюється, попри те, що виконавцями комунальних послуг є монополісти.

УМ