На вході до столичного стадіону «Динамо» спалили рекламний банер із зображенням телеведучої, дружини Віктора Медведчука Оксани Марченко. У цьому повідомленні, яке з’явилося у стрічках новин у День Гідності та Свободи, підпал – факт другорядний. Вражає інше: сама поява банера з портретом куми Путіна поруч зі святим для кожного гідного українця місцем. Чотири роки тому на вулиці Грушевського пролилася кров Героїв, чиї імена відкрили лік Небесній сотні. Осквернення місця, де загинули Сергій Нігоян та Михайло Жизневський, портретом Марченко, та ще й напередодні річниці Майдану, – не просто вандалізм, а плювок в обличчя усім, для кого пам’ять про ті події – не порожній звук! Вандальський банер із рекламою нового проекту на «славетному» телеканалі «Інтер» – як афіша «п’ятої колони» в Україні. Під назвою «Время строить» так і напрошується продовження: «…мосты с Россией-матушкой».Справа Медведчука в Україні процвітає – під скрип «русскіх скрєп» і мовчазне благословення з високих київських пагорбів.

Коли обличчя телеведучої Марченко зникло з «Х-факторівських» ефірів каналу «СТБ», дехто припускав: «Мабуть, Медведчук своїми пропутінськими замашками вже й Пінчуку («СТБ» – його медіа-капітал) оскомину набив». Та навіть якби це і так було, путінського кума навряд чи засмутило б. Це у бутність Медведчука главою президентської Адміністрації Кучми сваритися із зятем шефа було ризиковано. А тепер у Медведчука інші покровителі з «пропискою» на Банковій. Це вони вмонтували кума Путіна у мінський процес як переговорника від України. Це з їхнього благословення пряме авіасполучення з країною-агресором для Медведчука відкрите (журналісти програми «Схеми», які 7 листопада намагалися зафільмувати черговий приліт Медведчука з Москви, потрапили під кулаки медведчуківських охоронців). Це їхніми стараннями Медведчук під димову завісу «показушної» зацікавленості ним СБУ («Український вибір» лише торік взялися на причетність до сепаратизму перевірити – і що?) досі плете в Украї­ні своє «федерастичне» павутиння. Це у них під носом Медведчук не лише тасує, а й розширює свої кадри в українській політиці. Це під їхню мовчанку створює кривавому кремлівському карлику ореол архангела-миротворця, щоб розсовістити Захід, який, бачите, несправедливий до «вєлічайшей души чєловєка».

Поки над головами українських хлопців на Донбасі свистять «рашистські» кулі, а матері воїнів моляться, щоб сини повернулися з передової живими, Медведчук б’є поклони Путіну і головному кремлівському попу Кирилу. «Вимолює» у них милості, аби послали розум «рабам своїм» Захарченкові та Плотницькому у богоугодній справі обміну полоненими. Розтиражоване медведчуківськими речниками і «раша»-ЗМІ відео «чолобитної» у підмосковному Ново-Єрусалимському монастирі можна як проморолик нової течії російського православ’я запускати, примножуючи секту «Свідків путінського милосердя». «Хочу звернутися до вас із проханням, використовуючи ваш авторитет, проявити гуманізм і звернутися до глав невизнаних республік Захарченка і Плотницького провести обмін полоненими як перший етап обміну «всіх на всіх». Думаю, це був би серйозний крок і в реалізації Мінських домовленостей, і в питанні миру на Донбасі», – молитовним голосом озвучив свою постановочну промову Медведчук, стоячи перед «святим ликом» Путіна. Той вислухав кума і промовив: «Зроблю все, що від мене залежить».

Це у тверезомислячих сценка у монастирі блювотний рефлекс викликала. А «раша»-пропаганда розтиражувала її як доказ «богопомазаності» Путіна. «Нынешнее паломничество имеет особый смысл, – написав про монастирську зустріч Путіна з Медведчуком «Московский комсомолец». – Воскресенский Ново-Иерусалимский монастырь занимает особое место в истории христианства как единственный в своем роде проект воссоздания Святой земли (на території комплексу облаштували «російський Єрусалим» із власною Голгофою і навіть Храмом Гробу Господнього. – «ВЗ»). Он отражает идею особого предназначения и богоизбранности России, которую в равной мере с РПЦ разделяет и Владимир Путин».

Це «богохульство» намагаються втюхати Заходу – як просвітління і свідчення того, що у путінському кадилі не кров, а ладан миру. Не гоже, мовляв, «благочестивого чоловіка» і далі «нерукопожатним» називати та санкціями цькувати.

Для Медведчука від сльозливих сценок із Путіним – свій зиск. Демонічний образ камуфлюють під імідж миротворця-визволителя. Хоч білого голуба з Медведчука малюй. З одою благовірному, яку запостила у Facebook Марченко: «Бідолашні люди! Вони бояться твоєї правди, яку ти несеш людям, не даючи їм остаточно оглухнути й осліпнути – навіть в Америці! Я пишаюся тобою! Пишаюся, коли допомагаєш знедоленим, будуєш храми і відновлюєш монастирі, лікуєш дітей і рятуєш полонених… Пишаюся тобою, бо ти ніколи не боявся йти по мінному полю – і в прямому, й у переносному сенсі! Все, у чому можуть тебе звинуватити, то це у твоїй милосердності». Готовий передвиборчий ролик. Благо, кількість «блаженного» електорату в Україні, який поведеться на таку єресь, не сотнями тисяч вимірюється. Тут і Наді Савченко треба віддати належне: після її повернення з російського ув’язнення частина сліпих, які увірували у патріотизм і безкорисливий гуманізм Медведчука, прозріла. Задля правдоподібності операції «Визволення кремлівської полонянки» (з Путіним у ролі «великого гуманіста») кремлівський кум Медведчука навіть сценку зі середнім пальцем від Савченко проковтнув.

Ось тільки надіям Медведчука на Надю справдитися, схоже, не судилося. Рейтинги у диванного «Наступу», перейменованого на «Громадську платформу Надії Савченко», хіба що для відступу з великої політики тягнуть. Але Савченко, як може, старається. Так, що навіть про конспірацію забула. Стараннями нардепа Мосійчука в Інтернеті засвітилася переписка Савченко з журналістом Дмитром Гордоном.

– Привет, Дима. Никаких предложений на этой неделе не будет? Или можно на что-то надеяться? – месидж від Савченко.

– На этой – нет. Он в минском процессе. Обещал на следующей, – відписав Гордон.

– Лучше было бы до минского поговорить… Но подожду.

Хто той загадковий він із мінського процесу? Мосійчук дав свій варіант розшифровки. «Навіть побіжний аналіз вказує на те, що переписка Савченко-Гордона стосується кума Путіна – Віктора Медведчука. Надя спалила не тільки свій сарай і хату, а й свого господаря!» – підписав Мосійчук фотодоказ переписки.

Савченко (вустами сестри) і Гордон дружно запевнили, що не Медведчука у листуванні згадували. Але іншого прізвища не озвучили. «Це не Медведчук. Наскільки мені відомо від Євгена Марчука (екс-секретар Раднацбезу – учасник переговорів у Мінську), Медведчук сім місяців не у мінському процесі, – заявив Гордон. – Надя витягує українських військовополонених і тих, хто перебуває у полоні в Росії. Вона попросила мене зв’язатися з однією дуже впливовою людиною, чиє прізвище не буду називати. Ми розмовляли і домовилися про зустріч Наді з нею. Це відбудеться протягом трьох-чотирьох тижнів. Вона обов’язково розповість про це. І Надя, думаю, теж розповість».

Після монастирської зустрічі у Кремлі відзвітували: Путін медведчуківську молитву почув – Плотницькому і Захарченку із настановами щодо обміну полоненими зателефонував.

Що Медведчук сім місяців не у мінському процесі – дивна новина. Володимир Горбулін про вихід із процесу заявляв, Роман Безсмертний теж. Медведчук – ні. І на Банковій про його відкликання з «Мінська» не заїкалися. «Мінський мандат» – страховий поліс для самого Медведчука. Доки на Заході сприймають українського кума Путіна як місток до дипломатичного діалогу з Кремлем щодо розв’язання ситуації на Донбасі (за надання Медведчуку офіційного статусу у мінському процесі особисто ратувала німецький канц­лер Анґела Меркель), доти на Банковій підігруватимуть цим сподіванкам, продовжуючи термін негласної медведчуківської недоторканності. Медведчук зі своєю багатою біографією – як рибка на гачку, яку над пательнею з киплячою олією тримають. Висить рибина, плавці віялом, бо знає: ціну за неї таку набили, що засмажити не наважаться. Це пояснює, чому перевірки на причетність «Українського вибору» до сепаратизму і виклики Медведчука на допити в СБУ приречені на нульовий результат. Та папки з «пред’явами» нікуди не зникли.

У перервах між «миротворчими аудієнціями» у російського кума (як не в Білокам’яній, то в окупованому Криму) Медведчук розставляє свої фігури на українській політичній шахівниці. Спроба розширити вплив на «Опозиційний блок», через який Медведчук на минулих виборах завів до Верховної Ради своїх людей (Нестора Шуфрича, Михайла Папієва, Ігоря Шурму, Тараса Козака, Василя Німченка), не вдалася. Зокрема, через те, що медведчуківські апетити обурили одного з головних акціонерів «ОБ» Рината Ахметова. Та й хитання серед «опоблоківців» такі, що робити ключову ставку саме на цей політичний човен було б недалекоглядно: хтозна, чи не розпадеться блок до виборів.

Медведчук обрав тактику розкладання яєць у різні кошики. «Опоблок» як варіант залишається. Партія Рабіновича з її медійним ресурсом, телеканалом NewsONE, додається. Підозри про те, що «За життя» і Медведчук нерівно дихають одне до одного, ширилися ще на старті партійного проекту Рабіновича-Мураєва. Рабінович не скупився на компліменти для путінського кума (ось лише одна з цитат: «Хочу сказати недоумкам, які гавкають, бо їм нічим зайнятися: якщо Медведчук витягне з в’язниці чи допоможе витягти ще двох, трьох, п’ятьох наших людей, то він герой!»). Від слів перейшли до діла: нардеп Нестор Шуфрич, не «виписавшись» з «Опоблоку» (за вихід з фракції можна без мандата залишитися), подав заяву на вступ до партії «За життя». Не виключено, що за ним й інші «медведчуківці» з Верховної Ради під сонях Рабіновича потягнуться.

Фото vybor.ua

Привіт Софійко. Лист у адресата.
Ти запитала у своїх віршах:
Коли додому вернуться солдати?
Коли скінчаться сум, війна та жах?

Чи можна швидше — бо сумує мати,
Для доні час невесело сплива.
То ж знай, Софійко — «ратник» і «орати».
Є спільного походження слова.

Зв“язківці по верхів“ям тягнуть дроти,
Сапери в полі криють бліндажі.
Війна щодня — це звичка до роботи,
Не тільки мить звитяги у душі.

Робота йде по колу, слід за Сонцем,
Війна — та ж сама праця, як жнива.
Тим маєш знати: не війною, доцю,
А працею Країна в нас жива.

Ми взяли зброю — але люди миру.
Не нами був порушений той мир.
Я запитав у свого командира —
Був вчителем суворий командир.

Той тесля, той електрик, той — музика,
Водій, бухгалтер, повар, програміст.
Із наймаліших та із найвеликих
Районів, областей, країв та міст.

В бою Тернопіль прикриває Суми.
Повстали в бій Карпати і Кавказ.
Незламний український Маріуполь.
Нескорений загарбником Донбас.

Ми не самі. Ми допомогу маєм.
В тій силі є твоя, не забувай.
Ми вистоїм до краю, і за краєм,
І ще за край, а треба — ще за край.

Москаль конає. Не чекав такого.
Ординська звичка — хапне та тіка.
Ми день за днем будуєм перемогу,
Допоки треба. Праця в нас така.

То може що не швико — та невпинно,
Шоб не зашкодить Нені зайвий раз.
Це москалю не шкода України,
Москаль хотів «всьо парішать січас».

Ми «парішаем» не москальським чином.
І праці нашій термін добіга
Коли останній клаптик України
Очистимо від бруду ворога.

***
В Широкіно є школа біля моря.
Ії торкнувся клятий «русскій мір».
Робзита цегла, спалені тополі,
Та дощ струмить із мінометних дір.

В кімнатах класних меблі перебиті,
Оселя смутку, туги та біди.
До школи вранці не приходять діти.
Ми маєм повернути їх туди.

Щоб школа над Азовським теплим морем
Дитячий знов почула сміх та спів.
Ми скажемо: «Но так! Зробили добре!»
Тоді вже ся повернемо домів.

З повагою, тактичні парамедики загону ASAP EMS «Ангели Тайри» — від свого імені, імені бійців 59 ОМПБр, Оперативно-тактичного угруповання «Маріуполь» та всіх вояків України.

Українською мовою читайте на сайті згодом.

19 ноября глава Европейского союза, польский политик Дональд Туск в своем Twitter предположил, что правящая в Польше партия "Право и справедливость" в украинском вопросе может играть в пользу Кремля.

"Тревога! Острый спор с Украиной, изоляция в Европейском Союзе, отход от верховенства права и независимости судов, нападки на негосударственный сектор и свободные медиа – стратегия партии "Право и справедливость" или план Кремля? Очень похоже, чтобы спать спокойно", – написал он о партии, лидером которой является Ярослав Качинський.

Охлаждение в отношениях между странами началось из-за оценки исторических событий времен Второй мировой войны. Раскол усилился после последних выборов в Польше: в 2015 году там избрали новый Сейм и нового президента. В парламенте большинство получила консервативная партия "Право и справедливость", президентом стал Анджей Дуда, представитель этой же политической силы.

Исторический спор парламентов

9 апреля 2015 года Верховная Рада Украины приняла за основу и в целом закон о правовом статусе и чествовании памяти участников борьбы за независимость Украины в ХХ веке, признающий таковыми все организации, боровшиеся в ХХ столетии за независимость Украины, в том числе Украинскую повстанческую армию. 

Это решение по времени совпало с визитом в страну тогдашнего президента Польши Бронислава Коморовского, который 22 апреля, уже вернувшись в Польшу, заявил местному каналу TVN24, что закон о признании УПА борцом за независимость Украины осложнит польско-украинский исторический диалог. Коморовский был избран президентом от партии "Гражданская платформа" в 2010 году, на выборах в 2015-м проиграл Дуде и в августе передал ему полномочия.

Реакция на уровне парламента Польши последовала больше, чем через год. 22 июля 2016 года Сейм установил 11 июля Национальным днем памяти жертв геноцида, совершенного украинскими националистами против граждан Второй Речи Посполитой. В сообщении польского парламента было сказано, что он хочет воздать дань памяти "гражданам Второй Речи Посполитой, зверски убитым украинскими националистами". Среди виновных в убийстве поляков Сейм указал Организацию украинских националистов, Украинскую повстанческую армию, дивизию СС "Галичина" и другие "украинские формирования, сотрудничавшие с немцами".

Незадолго до этого решения Польшу посетил президент Украины Петр Порошенко. Он 8 июля вместе с украинской делегацией возложил цветы к памятнику жертвам Волынской трагедии в Варшаве, зажег лампадку возле монумента и встал на колено. 

Комментируя позже принятый Сеймом документ,  он выразил сожаление и заявил, что "многие захотят использовать его для политических спекуляций".

8 сентября Верховная Рада приняла заявление, в котором назвала решение польского Сейма некорректной оценкой трагических событий. Украинский парламент выразил "сожаление и разочарование" решениями Сената и Сейма Польши.

20 октября 2016 года польский Сейм и Верховная Рада Украины приняли совместную Декларацию памяти и солидарности, которая была призвана положить конец историческим спорам. Декларация, поддержанная Сеймом, почти идентична документу, за который в тот же день проголосовала Верховная Рада, однако из нее убрали упоминание о борьбе украинских сил "антинацистского сопротивления".

В частности, в украинском варианте говорится о "борьбе польских и украинских национальных сил антикоммунистического и антинацистского сопротивления, которые создали моральную основу для возвращения независимости наших государств". В польском упоминается только антикоммунистическое сопротивление.

Стадия вандализма

22 февраля 2016 года в городе Бартошице на северо-востоке Польши близ местной греко-католической церкви имени апостола Андрея неизвестные вандалы уничтожили деревянный крест, установленный в память о Героях Майдана.

10 октября 2016 года на востоке Польши в селе Верхрата разрушили памятник воинам УПА. Видео уничтожения украинского памятника разместил в сервисе YouTube член праворадикальной националистической организации "Лагерь великой Польши" Давид Гудзец, который также модерирует на польском языке страницу боевиков novorossia.today.

https://www.youtube.com/watch?v=ZishvGTfIU0  - смішне відєво підсадних селезнів в ЧЕРВОНО-ЧОРНІЙ І ЖОВТО-БЛАКИТНІЙ РОБАХ.

11 ноября 2016 года во время "Марша независимости" в Варшаве группа футбольных болельщиков надругалась над флагом Украины. "Болельщики одного из варшавских футбольных клубов, которые были в масках, допили пиво, бросили флаг Украины на землю, начали его топтать, а затем сожгли на моих глазах", – сообщил корреспондент Gazeta.pl.

В польском Перемышле 10 декабря 2016 года прошел "Марш орлят перемышльских и львовских", во время которого один из участников скандировал "Смерть украинцам". Орлятами называли польских бойцов, которые участвовали в польско-украинской войне за Галичину 1920 года. Судя по плакату с анонсом марша, он прошел при поддержке польского государственного учреждения – Института национальной памяти из Жешува.

11 ноября 2016 года во время "Марша независимости" в Варшаве группа футбольных болельщиков надругалась над флагом Украины. "Болельщики одного из варшавских футбольных клубов, которые были в масках, допили пиво, бросили флаг Украины на землю, начали его топтать, а затем сожгли на моих глазах", – сообщил корреспондент Gazeta.pl.

В польском Перемышле 10 декабря 2016 года прошел "Марш орлят перемышльских и львовских", во время которого один из участников скандировал "Смерть украинцам". Орлятами называли польских бойцов, которые участвовали в польско-украинской войне за Галичину 1920 года. Судя по плакату с анонсом марша, он прошел при поддержке польского государственного учреждения – Института национальной памяти из Жешува.

В ночь с 9 на 10 января 2017 года в селе Гута Пеняцкая во Львовской области неизвестные повредили памятник жителям этого села (преимущественно – полякам), которые погибли в 1944 году. Памятник разрисовали нацистскими символами и подорвали.

https://www.youtube.com/watch?v=JXGjicvos5I ( І ЗНОВУ КАМІННЯ ВИФАРБУВАНЕ В УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ПРАПОРИ!!!) Який дебіл став би залишати за собою ТАКІ чечдоки, якби це були українці?

В ночь на 25 января 2017 года на территории Национального историко-мемориального заповедника "Быковнянские могилы" в Киевской области неизвестные исписали красной масляной краской мемориальные стены и центральный монумент в украинской части мемориала жертвам тоталитаризма, польскую стену памяти и входную конструкцию польского военного кладбища. Также они попытались разрушить домкратом входную стелу на польской части мемориала. На фотографиях с места событий видны нацистский символ и большие буквы "ОУН-УПА" на конструкциях мемориала.