Профіль

Letoha

Letoha

Україна, Ковель

Рейтинг в розділі:

ТОБІ

  • 25.09.11, 22:40
           Тобі
Ти навчила мене жити,
Радіти сонцю і дощу.
І щиро так життя любити,
Його яскравість і красу.
І хай тепер між нами прірва,
Що розлучила нас умить.
Гарячий біль із серця вирву,
І посміхнуся: "ні вже не болить".
Я дякую тобі за миті,
Що дарувала щиро ти мені,
За наші спогади щасливі в літі,
Та що там, навіть за сумні.
Хай у житті твоїм не буде горя,
В очах ніколи не буває сліз.
Хай милосердною до тебе буде доля,
Щоб кожен рік для тебе щастя ніс.
Я не шкодую жодної хвилини,
Що із тобою прожита була.
Шкодую тільки, що від нині
Прокинуся без твого я тепла.
Я став сильнішим із тобою,
Багато чого в світі зрозумів.
І знову пережив би все з тобою,
Якби лиш повертати час умів....


100%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Куди зникає кохання...

  • 26.02.10, 22:55
Куди зникають найщиріші наші пориви і почуття??? На мою думку їх убиваємо ми самі. Чим? Своїм невмінням відчувати по справжньому, не любити за щось, а просто любити, як дитина любить свою маму. Почуття зникають коли ми намагаємось втиснути їх у нав'язані нам батьками, або ще кимось стереотипи. Коли замість "кохаю" з'явльється "повинен". Коли ми даруємо подарунки на якісь визначені кимось незрозумілі дати і забуваємо що найщирішою є несподівана радість, та яка іде не від нав'язливого "повинен", а від того що просто хочеться зробити приємне. Ми боїмося зробити щось добре, не отримавши за це нічого і це робить нас якимись відчуженими. Ми все життя ховаємось за масками і іноді так гарно що забуваємо ким є насправді. А ще почуття губить страх, страх того, що ти віддаєш більше ніж отримуєш, звідси випливають і підозрілість, і ревнощі. Ревнощі, як дехто вважає, зовсім не показник сильного кохання, це відображення ставлення людини до іншої як до речі, в першу чергу це недовіра.

Всім хто навчався в Бережанах і не тільки...

  • 01.12.09, 11:55
Один день із життя студента.

07.02.06.р Вівторок (мова оригіналу збережена)
Звичайний день в Бережанах, як завжди немає що робити, їсти теж не дуже густо, на вулиці холод собачий, пічка горить цілодобово. Сиджу, страдаю різною х...ньою, от наприклад такою як записи в цьому зошиті...
 Але і в цьому нудному місті бувають свої приколи. Вчора то взагалі було ха-ха нема спасу. Діло було так: ми з Андрюхою розпалили на вулиці вогонь, ну не так просто звичайно, ми ж не олені якісь, просто хотіли попробувати таким макаром розморозити труби які замерзли тільки но вдарили морози,сидимо тут без води як якісь нігери в своїй Африці, тільки у них хоть тепло. Ну це я вже трохи відхилився від теми. А уточнюю ше одну деталь, вогонь ми палили біля стояка який виведений на вулицю, там найімовірніше ті труби і прихватило. Так от, розпалили ми вогонь різними сирими дровами і газетами і пішли шукати іще які небуть ломаки. А тим часом , дуже колоритний персонаж- наш дід Іван Іванович залишився біля вогню. Його щастя , що дров ми найшли не багато, та й шукати нам не дуже то хотілось, і ми за хвилину повернулись до вогнища.
 Картину яку  побачив я спостерігав лише у радянських фільмах про війну. Стоїть дід і палає, ну якщо точніше, то поки-що горіла тільки куртка,але вогонь уже почав пеідсмалювати волосся на голові ззаду. ну ми з Андрюхою спрацювали як справжній спецназ і оперативно погасили його снігом. після чого дід сказав фразу від якої я думав що не втримаюсь і стану валятися по землі, так мене поперло. А сказав він наступне, цитую: "от блін таку куртку спалив".
Після цієї події ми з Андрюхою добре наржавшись з його, допалили вогонь,від якого так і не було ніякого результату крім того що я розпоів, і пішли грітись. А далі вже не цікаво- стандартний вечір в Бережанах: кружка чаю і телевізор. 





Панорама Бережан


Примітка дід Іван - це хазяїн хати яку ми знімали


Коханій

  • 30.11.09, 21:10
Тебе люблю безтями,мила,
За ніжність світло й доброту.
За погляд твій, усмішку щиру
За те, що маю я тепер в житті мету.
Нестримно ти ввійшла в мої солодкі мрії
Проливши сяйво крізь пітьму ночей,
Тобі одній скажу як я кохаю щиро
І шаленію від твоїх очей.
Ти увібрала в себе кольори веселки,
Чарівність і привабливість весни
Не встигнув я змигнути оком,
Як полонила мої сни.
Усі мої думки до тебе линуть,
З тобою-рай, без тебе-в серці мертва тишина.
І знаю, де б не був далеко,
В душі моїй лиш ти одна.
(це моя творчість, оцініть  якщо не важко)

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

33%, 1 голос

67%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.