Зло машинного перекладу

Українська мова може перетворитися на сурогат 
Добре відомо, що однією із найпоширеніших помилок, якої припускаються на ранніх стадіях вивчення іноземної мови, є привнесення до неї рис, характерних для мови рідної, внаслідок чого висловлювання набувають сталого нальоту штучності, а подеколи й поготів виглядають на беззмістовні нагромадження слів. За приклад тут може правити прямолінійний переклад словосполуки "рівень життя" словами "level of life" замість коректного вислову "standard of living". Втім, якщо в разі віддалених мов подібні "кальки" відчутно утруднюють комунікацію і тим спонукають людину до глибшого вивчення іноземної, у випадку з ближчими мовами – як-от, російська та українська – механічний переклад, як правило, не стає на заваді порозумінню, а тому видається для багатьох, хто мислить (читає, навчається, дивиться телевізію) російською, не тільки придатним, але й природним способом мовити українською. Щиро віруючи у те, що для того, щоб висловитися по-українськи, достатньо просто перекласти на неї всі російські слова, прибічники даної візії мимоволі породжують та відтворюють уже існуючі мовні покручі, утворюючи у такий спосіб сурогатну мовну реальність, що поволі витискує справжню мову на маргінес. Як приклад можна навести вислови "завдати прикрощів" та "поїзд далекого прямування", що часто заміняються у слововжитку кальками "принести неприємності" та "поїзд дальнього слідування".
Певна річ, повсякчас перебуваючи в осередку сурогатного мовного простору, годі надіятися уникнути його впливу. Ідеальною літературною мовою розмовляють – на жаль чи на щастя – хіба на кафедрах філології. До пуття, зауважила якось Оксана Забужко, українською володіє лише кількасот душ на цілім світі. Тому відносно всіх решта може йтися єдино про рівень і тип помилок – отже, про свого роду поріг, за яким певний мовець стає нечутливим до мовних погрішностей. Так, почувши фразу "Вона прийняла участь у турнірі, і вже на першій стадії їй зустрівся важкий суперник", далеко не кожен спроможеться зауважити, що участь беруть, а суперник – трапляється. Ймовірно, ще менше відчують глибоку протиприродність звороту "Йому відразу кинулась в очі її нова зачіска", що – згідно з нормальним порядком речей – мала би впасти у вічі (що називається, feel the difference). Втім, як сказано вище, вся справа в порозі чутливості. Мені траплялися люди, які казали "Їй виконалося 22 роки" – і не вбачали у цім ані найменшої недоречності.
Аналіз показує, що механічний переклад з російської на українську справляє щонайменше двоякий руйнівний вплив на українську мову. Про семантичні зсуви (вміщення слова у неприродний контекст і надання йому неприродного значення) ми вже сказали. Втім, вживаючи кальку замість питомого слова, мовець, крім всього іншого, прирікає останнє на забуття – випадіння із актуального слововжитку. Жодна людина, яку я задля експерименту прохав перекласти з російської речення "Давайте встретимся в другом месте", не переклала його "Зустріньмося десь інде (деінде)"; жодна людина, перекладаючи фразу "по обе стороны дороги", не вжила відсутнього в російській мові слова "обабіч". Те саме стосується слів "зусібіч", "навсібіч", "навпростець", "осторонь" тощо. Ці та тисячі інших питомих слів принципово відсутні у сурогатній українській мові, якій відоме лише з усіх боків, на всі сторони, прямо, у стороні. Зайве казати, що наслідком названого процесу стає перетворення української мови на те, чим її здавна хотіли б бачити апологети "общерусского языка", – місцевою варіацією, блідою копією, дублікатом "великого и могучего". Справді убогішою, справді біднішою, справді несамостійною і справді зайвою – такою, що не тільки дублює оригінал, а й викривлює та калічить.
Наостанок зазначу, аби зняти кривотлумачення: інтерпретувати мої слова як заклик до штучного відокремлення української від російської – значить абсолютно не розуміти, про що мені йдеться. Справді, подеколи можна натрапити на пуристів, які огульно беруться доводити абсурдне твердження, що в українській немає слів "голубий", "ждати", "видіти" тощо тільки тому, що вони є в російській. Втім, очевидно, що такі крайнощі є нічим іншим, як тим само браком чутливості до питомої мови, про який згадувалося повище. Власне кажучи, розвивати в собі це чуття я й закликаю у даному дописі.
Джерело: Gazeta.ua 

Львівські концерти пам’яті Квітки Цісик

У Львівській опері з уст піккардійців, Павла Табакова, Оксани Мухи, Тоні та Ніни Матвієнко звучали композиції, які виконувала Квітка Цісик.

Квітка – донька емігрантів із Галичини – у 1980-х стала однією з найвідоміших виконавців рекламних джинглів в Америці. Її голос звучав у роликах Кока-Коли, Американських авіаліній, Макдональдса та Форд моторс. Кейсі – під таким іменем знали жінку американці – заспівала для голлівудського фільму «Ти світло мого життя» – і пісня згодом отримала Оскара. Втім українці полюбили Квітку за особливе виконання українських народних пісень. Їх за власні кошти – понад двісті тисяч доларів – записала на два тепер уже легендарні диски.

Українські виконавці зізнаються, виросли на маминих колискових і піснях Квітки Цісик.

«Квіткова» атмосфера в Опері глядачів спонукала підспівувати стоячи.

За кошти від продажу квитків організатори концерту хочуть купити обладнання для дігностики раку молочної залози. Від цієї недуги Квітка померла у 44. 


Також дивіться тут (не можу вставити як відео :( )

У Львові покажуть маловідомі давні карпатські ікони на дереві

Виставка маловідомих давніх карпатських ікон під назвою «Кольорові образи» відкривається 11 грудня у галереї «ICONART» у Львові. До експозиції ввійшли мальовані на дереві хатні ікони з Гуцульщини, Покуття та Буковини із приватних колекцій.


Народний іконопис великою мірою розвинувся на ґрунті церковного мистецтва. Фактично кожен регіон України має свою яскраву традицію народного іконопису, що, однак, з огляду на цей ґрунт має багато спільних рис. Розквіт народної або так званої хатньої ікони припав на ХІХ століття і відійшов на початку ХХ ст., коли з’явилися доступніші олеодруки та фоторепродукції.

Відомі за своїми характерними особливостями ікони Наддніпрянщини, Чернігівщини, Полісся, Поділля... Окремим феноменом є гуцульські, покутські та буковинські образи на склі (минулого року в «ICONART» відбулась виставка ікон на склі з колекції Івана Гречка). На жаль, маловідомим залишається те, що поряд із ними існували й ікони мальовані на дереві. Ці твори об’єднані стилістикою, орнаментами та, великою мірою, іконографією. Як і на іконах на склі, найпоширенішими сюжетами на іконах, мальованих на дереві, є св. Юрій, св. Костянтин та Олена (Воздвиження Чесного Хреста), св. Варвара, св. Параскева, св. Ілля, Архангел Михаїл, а певним архетипним зображенням – Розп’яття з Богородицею та св. Миколаєм.

Мальовані на дереві ікони з Гуцульщини, Покуття й Буковини були обділені увагою дослідників. Сьогодні вже важко прослідкувати походження більшості цих творів, оскільки потрапляють вони до колекцій через, часто чисельних, посередників, що ускладнює питання їхнього авторства, чи навіть осередків, де вони творились. Також важко відповісти, чи ті ж майстри, що виконували ікони на склі, малювали й на дереві. Проте відомі церковні твори, зокрема, хоругви, авторства малярів, що виконували хатні ікони на дереві.

Поряд із виставкою «кольорові образи» у галереї «ICONART» у рамках різдвяної акції «Від Романа до Йордана» презентуються твори групи молодих львівських художників, які, кожен у свій спосіб, свідомо вторять народним майстрам. Ця виставка покликана зацікавити і звернути увагу на непересічне явище, яким є хатня, мальована на дереві ікона з українських Карпат.

Виставку «Кольорові образи» можна відвідати від 11 грудня до 14 січня у галереї сучасного сакрального мистецтва «ICONART» за адресою: м.Львів, вул. Вірменська 26, з 12 до 19 год. щоденно, крім понеділка.

Пам’яті в’язнів "Другого соловецького етапу"

До 75-ліття від дня загибелі

Згідно з директивою наркома Н. Єжова, у 1937 році мало бути розстріляно 1200 в’язнів
Соловецької тюрми. Засуджених до розстрілу розділили на три частини. Перший етап в
числі 1116 в’язнів вивезли з острова наприкінці жовтня до м. Медвежегорськ і розстріляли в урочищі Сандармох.

Другий соловецький етап сформували приблизно з 500 осіб. В'язнів повантажили на
корабель на початку грудня. «На цей раз засуджених відправили до Ленінграда. Збереглося розпорядження, дане комендантові Ленінградського управління НКВД: "Прибывших из Соловецкой тюрьмы рас стрелять". Чи довезли приречених до Пітера, невідомо, прямих підтверджень цьому немає. Можливо, їх було розстріляно десь в іншому місці, яке ще потрібно відшукати» (Наталья Одинцова. Родом с Соловков. АиФ Петербург, вып. 43 (636) от 26.10.2005).

За однією з версій, місцем розстрілу другого соловецького етапу могло бути
пустище Койранкангас біля Токсово, в 15 км від Петербурга. 

Про долю третього етапу невідомо практично нічого. Людей (приблизно 200 осіб) не
встигли вивезти на материк до закінчення судноплавного сезону, тому вони були розстріляні десь на островах. Місце їх захоронення досі не виявлено.


Символічний хрест, встановлений на Левашовському кладовищі в пам’ять про українців, розстріляних в околицях Петербурга. Фото: dytyna

Список українців, що загинули 8 грудня 1937 року в околицях Ленінграда

Арсененко Денис Онисимович, 1900 р. н., уродженець с. Кугринівка Запорізького р-ну
Дніпропетровської обл., українець, безпартійний, агроном Облтрактороцентру, проживав: м. Дніпропетровськ. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7-10 КК РСФСР на 10 років тюрми. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Бердник Павло Олександрович, 1908 р. н. Уродженець м. Сталіно УРСР, українець,
безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 17.10.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. 10.07.1934 переведений в штрафізолятор на 2 роки. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Березовський Григорій Андрійович, 1900 р. н., уродженець с. Кидрасівка Бершадського р-ну УРСР, українець. Судової трійкою ГПУ УРСР 20.09.1930 р. засуджений за ст. 54-2 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Биков Павло Олександрович, 1905 р. н., уродженець с. Луначарське Гуляй-Пільського р-ну Запорізького окр. УРСР, українець, із селян, безпартійний. Запорізьким окрсудом 8.05.1929 р. засуджений за ст. 82-1, 138 КК УРСР на 8 років позбавлення волі. Колегією ОГПУ 15.08.1933 р. за ст. 82-1 КК УРСР термін збільшено на 2 роки. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Білооченко Денис Петрович, 1889 р. н., уродженець с. Веселка Новопразького р-ну
Дніпропетровської обл., українець, безпартійний, службовець. Колегією ОГПУ 21.04.1933 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Білий Йосип Степанович, 1890 р. н. Уродженець с. Чудин Радомишльського р-ну УРСР, українець, із селян, безпартійний. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Боберський Йосип Олександрович, 1902 р. н., уродженець м. Серет (Буковина, Австрія), українець, колишній член КП(б)У. Особливою нарадою при НКВД СССР 28.12.1935 р. засуджений "за контрреволюційну діяльність" на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Борей Омелян Олександрович (він же Музичук Яків Михайлович), 1910 р. н., уродженець с. Клепачі Славутського р-ну Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний. Особливою нарадою при НКВД СССР 3.06.1935 р. засуджений "за нелегальний перехід кордону" до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Букшований Осип Іванович, 1890 р. н., уродженець Галичини, українець, колишній член КП Західної України, службовець. Судової трійкою при Колегії ГПУ УРСР 23.09.1933 р. засуджений за ст. 54-10-11 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Бутько Михайло Якович, 1910 р. н., уродженець с. Олександрівка Корюківського р-ну УРСР, українець, безпартійний, із селян. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Вражливий-Штанько Василь Якович (Василь Вражливий), 1903 р. н., уродженець м. Опішня Полтавської губ., українець, безпартійний, літератор. Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СССР 28.03.1935 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Гілов Іван Тимофійович, 1906 р. н., уродженець с. Андріївське Харківської обл., українець, колишній член ВКП(б), уповноважений особливого відділу Свердловського УНКВД, проживав: м. Свердловськ. Особливою нарадою при НКВД СССР 26.04.1935 р. засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Гордієнко Іван Федорович, 1913 р. н., уродженець сл. Данилівська Камишинського округу Нижньо-Волзького краю, українець, безпартійний, рахівник, проживав: м. Москва. Трійкою ПП ОГПУ у Московській обл. 25.09.1933 р. засуджений за ст. 58-8-10 КК РСФСР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в'язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Дрига Петро Семенович, 1902 р. н., уродженець м. Бердичів, українець, колишній член
ВКП(б), пом. командира 12-го полку з госпчастини. Колегією ОГПУ 13.10.1932 р. засуджений "як аферист" до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри
покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Дубровин Діомід Опанасович, 1899 р. н., уродженець с. Любівка Валківського р-ну
Харківської обл., українець, гол. бухгалтер Трактороцентру, проживав: м. Москва. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Камурка Михайло Михайлович, 1889 р. н., уродженець с. Калужине Лихівського р-ну УРСР, українець, селянин. Колегією ОГПУ 14.01.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Компанець Степан Семенович, 1912 р. н., уродженець с. Олександрівка Корюківського р-ну Чернігівської обл., українець, селянин-кравець. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Корінь Василь Оверкович, 1887 р. н., уродженець с. Блистова Менського р-ну Чернігівської обл., українець, селянин. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Кривуля Іван Андрійович, 1911 р. н., уродженець с. Троїцьке Кадіївського р-ну (Донбас), українець, безпартійний, військовослужбовець. Військовим трибуналом МВО 10.06.1934 р. засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Крупський Петро Іродіонович, 1893 р. н., уродженець м. Тараща, українець, безпартійний, зоотехнік, колишній співробітник Ленінградської обл. с.-г. дослідної станції. Особливою нарадою при НКВД СССР засуджений до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р. 

Крушельницька Володимира (в табірних документах Вольдеміра) Антонівна, 1903 р. н., уродженка м. Коломия (Галичина), українка (у табірних документах полька), лікар,
проживала: м. Харків. Особливою нарадою при НКВД СССР 10.04.1935 р. засуджена за ст. 54-8 КК УРСР на 5 років ВТТ. Відбувала покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджена за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляна у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куліш Мефодій Пилипович, 1909 р. н., уродженець с. Пруси Рокитнянського р-ну Київської обл., українець, селянин. Колегією ОГПУ 13.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куций Кіндрат Васильович, 1899 р. н., уродженець м. Острожець, українець, безпартійний, робітник заводу ім. Сталіна, проживав: м. Москва. Колегією ОГПУ 29.12.1933 р. засуджений до 8 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Куцюберда Іван Сидорович, 1905 р. н., уродженець с. Первомайське (Запоріжжя), українець, колишній член ВКП(б), службовець. Колегією ОГПУ 22.08.1933 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лебідь Ананій Дмитрович, 1898 р. н., уродженець м. Веркиївка Чернігівській обл., українець, літературознавець, викладач Київського університету, проживав: м. Київ. Військовим трибуналом Київського ВО 4.04.1936 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Левицький Василь Іванович, 1902 р. н., уродженець та мешканець м. Харків, українець, літературний редактор видавництва «Сельхозгиз». Особливою нарадою при НКВД СССР 26.03.1935 р. засуджений "за участь у контрреволюційній організації" до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лоза Тарас Васильович, 1913 р. н., уродженець с. Петриків Тарнопольського в-ва (Польща), українець, електромонтер. Колегією ОГПУ 29.12.1933 р. засуджений за ст. 58-6 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лозинський Іван Костянтинович, 1897 р. н., уродженець ст. Слобідка Подільської губ.,
українець, безпартійний, агроном радгоспу. Колегією ОГПУ 28.05.1933 р. засуджений
за ст. 58-7-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у
Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Луговий Олександр Лукич, 1898 р. н., уродженець ст-ці Петропавлівська Північно-
Кавказького краю, українець, черговий телеграфіст ст. Гойтх Північно-Кавказької залізниці. Колегією ОДПУ 28.06.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Лукомський Володимир Степанович, 1901 р. н., уродженець м. Львів (насправді м.
Миколаїв), українець, інженер-конструктор, проживав: м. Харків. Судової трійкою при
Колегії ГПУ УРСР 24.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 3 років ВТТ, у 1935
р. повторно засуджений відділенням Далекосхідного крайсуду при Бамлазі НКВД на 8
років позбавлення волі. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Любченко Микола Петрович (літ. псевд. Кость Котко), 1896 р. н., уродженець та мешканець м. Київ, українець, член редакції газети "Комуніст". Військовою колегією Верховного суду СССР 28.03.1935 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Макаренко Роман Ігорович, 1906 р. н., уродженець с. Добрівляни (Польща), українець,
ветлікар. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 26.02.1933 р. засуджений за ст. 54-6-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мартишевський Дмитро Рафаїлович (в суд. докум. 1935 р. Марташевський), 1909 (1906) р. н., уродженець с. Дорогуста? Холмської губ., українець, безпартійний, економіст-плановик. Навчався на Гірських курсах в Києві, згодом в медінституті (не закінчив), вступив до Інституту кіно в Києві (виключений за неуспішність). Проживав: м. Київ, вул. Дика, б. 7, кв. 2. Заарештований 8.07.1935 за звинуваченням в участі в контрреволюційній терористичній групі. Військовим трибуналом Київського ВО 22.10.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Марцинюк Антон Андрійович, 1892 р. н., уродженець с. Добромірка Збаразького пов.
(Галичина), українець, безпартійний, журналіст. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 1.10.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мельниченко Максим Федорович, 1898 р. н., уродженець м. Васильків, українець, агроном Житомирського облплодколгоспцентру. Колегією ОГПУ 2.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР до 8 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мондок Іван Ілліч, 1893 р. н., уродженець м. Грабовець, українець, колишній член КП
Чехословаччини і КП України, член Виконкому Комінтерну, політемігрант від 1930 р.,
аспірант Харківського інституту червоної професури. Судовою трійкою при Колегії ГПУ
УРСР 28.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Мосцевенко Антонін Тимофійович, 1896 р. н., уродженець с. Губарівка Богодухівського р-ну Харківської обл., українець, бухгалтер. Військовим трибуналом Київського ВО 24.07.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-9-10-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Нагорний Степан Севастянович, 1898 р. н., уродженець м. Спичинці Бердичівського округу УРСР, українець, шофер. Колегією ОГПУ 13.03.1932 р. засуджений за ст. 58-6 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Нарушевич Микола Ферапонтович, 1902 р. н., уродженець с. Василівка Теофіпольського р-ну Вінницької обл. УРСР, українець, літератор, проживав: м. Вінниця. Судовою трійкою ПП ОГПУ УРСР 27.10.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Николенко (Миколенко) Никифор Миронович, 1888 р. н., уродженець с. Шилівка
Путивльського пов. Курської губернії (тепер в межах м. Буринь Сумської обл.), українець, колишній член ВКП(б), педагог, проживав: м. Київ. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 14.01.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Омелянченко Никон Кузьмич, 1882 р. н., уродженець с. Ольшаниця Рокитнянського р-ну Київської обл., українець, колгоспник. Колегією ОГПУ 13.02.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Отаманенко Микола Іванович, 1912 р. н., уродженець с. Вишевичі Київської обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Отаманенко Федір Іванович, 1898 р. н. Уродженець с. Вишевичі Київської обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Панасевич Омелян Іванович, 1875 р. н., уродженець с. Обща? Люблінської губ., українець, безпартійний, священик Тихвинської полкової церкви, проживав: м. Тихвин Ленінградської обл., Пролетарська вул., б. 18. (Раніше відбув покарання у Соловецьких таборах). Арештований 29.09.1937 р. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 3.12.1937 р.

Пархоменко Гаврило Іванович, 1912 р. н., уродженець с. Тараси Хабнянского р-ну Київської обл., українець, безпартійний, кухар. Тричі втікав з табору. Колегією ОГПУ 16.06.1934 р. засуджений за ст. 59-8, 82 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пасунько (Посунько) Іван Хомич, 1896 р. н., уродженець Підгаєцького повіту (Сх.
Галичина), українець, безпартійний, службовець. Судової трійкою при Колегії ГПУ УРСР 9.05.1933 р. засуджений за ст. 54-2-11 КК УРСР на 5 років концтаборів. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Патуй Василь Іванович, 1912 р. н., уродженець м. Херсон, українець, безпартійний, студент Художнього технікуму, проживав: м. Москва. Військовим трибуналом МВО 29.05.1935 р. засуджений за ст. 58-8 КК РСФСР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Перебийніс Трохим Дмитрович, 1884 р. н., уродженець с. Скакунка Липовецького р-ну
Вінницької обл., українець, безпартійний, селянин-середняк, одноосібник. Колегією ОГПУ 28.12.1932 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років концтаборів. Відбував покарання у Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пилипенко Іван Максимович, 1914 р. н., уродженець м. Кременчук, українець, безпартійний, з робітників, без певних занять. Особливою трійкою УНКВД Харківської обл. 2.10.1937 р. засуджений за ст. 170 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відправлений на Соловки. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Побережний Феодосій Васильович, 1885 р. н., уродженець Китайгородського р-ну
Кам’янець-Подільського окр. УРСР, українець, безпартійний, селянин. Нарсудом Кам’янець-Подільського р-ну 28.02.1929 р. засуджений за ст. 54-6-24; 80 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Попович Олександр Іванович, 1894 р. н., уродженець с. Вотюри (?) Ярославського р-
ну (Глухівського окр.?), українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 16.11.1932
р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував
покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пороховников Олександр Якович, 1892 р. н., уродженець м. Рибниця Балтського пов.
Подільської губ., українець, безпартійний, інструктор-будівельник Транспортцентру.
Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР до 10 років тюрми.
Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Примак Герасим Іванович, 1908 р. н., уродженець с. Блистова Менського р-ну УРСР,
українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 3.04.1932 р. засуджений за ст. 59-3
КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках.
Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання.
Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пупко Самуїл Дем’янович, 1890 р. н., уродженець с. Березова Лука Гадяцького р-ну
Полтавської обл., українець, службовець. Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-4-6-7 КК РСФСР на 8 лет в’язниці. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Пушкар Іван Федорович, 1882 р. н., уродженець с. Жабокрич Брацлавського р-ну Вінницької обл., українець, безпартійний, селянин. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Савчук Петро Григорович, 1900 р. н., уродженець с. Злинці Волинської губ., українець,
колишній член ВКП(б), голова Сочинського будкому "Красный стрелок", проживав: м. Сочи. Особливою нарадою при НКВД СССР 7.01.1936 р. засуджений за ст. 19-58-6 КК РСФСР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Сапожников Володимир Іванович, 1893 р. н., уродженець м. Могилів-Подільський
Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний, ст. агроном радгоспу Укрсадвинтресту.
Колегією ОГПУ 11.03.1933 р. засуджений за ст. 58-6-7 КК РСФСР до 10 років тюремного ув’язнення. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Стрільбицький Ярослав Теодорович, 1900 р. н., уродженець м. Збараж (Галичина), українець, безпартійний, інженер-конструктор Харківського турбогенераторного заводу. Трійкою при Колегії ГПУ УРСР 24.02.1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 3 років ВТТ, відділенням Далекосхідного крайового суду 25.10.1935 р. повторно засуджений за ст. 58-10 до 5 років. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ступак Яків Андрійович, 1903 р. н., уродженець с. Бурівка Городнянського р-ну Київської обл., українець, безпартійний, селянин-одноосібник. Колегією ОГПУ 22.04.1932 р. засуджений за ст. 58-2; 59-3 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-2-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р. 

Суходільський Денис Іванович, 1880 р. н., уродженець Радомишльского р-ну Київської обл., українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 1.02.1932 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР до розстрілу, з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Терлецький Михайло Андрійович, 1907 р. н., уродженець Галичини, українець,
безпартійний, робітник, проживав: м. Харків. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 
10.11.1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в
Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Толстой Андрій Минович, 1911 р. н., уродженець с. Печі Ніжинського р-ну Чернігівської обл., українець, безпартійний, кухар. Колегією ОГПУ 16.04.1933 р. засуджений за ст. 59-3 КК РСФСР на 10 лет ВТТ. Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Удовенко Володимир Васильович, 1881 р. н., уродженець і мешканець м. Київ (УРСР), українець, безпартійний, професор-медик. Верховним судом УРСР 19.04.1930 р. засуджений за ст. 54-2-11 КК УРСР до 8 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Холодний Федір Юрійович, 1897 р. н., уродженець с. Маховики Чернігівської обл. УРСР, українець, колишній член КП(б)У, службовець. Особливою нарадою при НКВД УРСР 10.04.1935 р. засуджений за ст. 54-11 КК УРСР до 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Шевченко Кузьма Кузьмич, 1901 р. н., уродженець Аккерманського пов. Бессарабської губ., українець, безпартійний, робітник. Колегією ОГПУ 15.11.1932 р. засуджений за ст. 58-6; 82 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6; 82 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Шкурупій Георгій Данилович (Гео Шкурупій), 1903 р. н., уродженець м. Балта Бессарабської губ., українець, безпартійний, літератор, проживав: м. Київ. Військовим трибуналом УкрВО 27.04.1935 р. засуджений за ст. 54-2-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Яворський Микола Віссаріонович, 1900 р. н., уродженець м. Володимир-Волинський,
українець, колишній член КП Західної України, робітник, персонально політобмінний.
Судовою трійкою при Колегії ГПУ УРСР 25.05.1934 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК
УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою
УНКВД ЛО 10.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Якушевський Микита Кирилович, 1893 р. н., уродженець с. Дорогоща Заславського р-
ну Вінницької обл. УРСР, українець, безпартійний, з селян. Колегією ОГПУ 4.12.1932 р.
засуджений за ст. 58-6-11 КК РСФСР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував
покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-6-11 до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Янко Іван Романович, 1896 р. н., уродженець с. Угли Ковельського пов. Волинської губ., українець, колишній член КП Західної України і КП(б)У, службовець. Колегією ГПУ УРСР 25.02.1934 р. засуджений за ст. 54-4-8-11 КК УРСР до 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-8-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ярославенко-Придун Степан Семенович, 1893 р. н., уродженець с. Княгинине (Сх.
Галичина), українець, колишній член ВКП(б), проживав на Україні. Судовою трійкою
при Колегії ГПУ УРСР 29.05.1934 р. засуджений за ст. 54-8-11 КК УРСР до 5 років ВТТ.
Відбував покарання в Соловецькій в’язниці. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений за ст. 58-10-11 КК РСФСР до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Ярошенко Федір Іванович, 1916 р. н., уродженець м. Полтава, українець, безпартійний, з робітників. Нарсудом 28.05.1937 р. засуджений за ст. 70-69 ч. 2 КК УРСР до 6 років, 1 місяць і 16 днів позбавлення волі. З Полтавської в’язниці скерований на Соловки. Особливою трійкою УНКВД ЛО 25.11.1937 р. засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний у м. Ленінград 8.12.1937 р.

Список підготовано на основі публікації на сайті http://www.solovki.ca

Жінка просить допомоги

У мережі "Українці" мені прийшов лист від Інни. Вона подає інформацію про своїх діток і просить допомоги.

Спочатку лист.
16.08.07 р. в мене народилися глибоконедоношені хлопчики-близнятка з вагою: 1770 гр і 1140 грам. Довгий час ми лежали в реанімації в тяжкому стані(майже 3 місяці). Дуже багато коштів пішло на інтенсивну терапію діток... На даний час хлопчикам по 5 рочкiв. Один (Даніельчик) - розвивається, слава Богу, добре, другий (Девід) - самостійно не ходить, лікарі поставили діагноз - ДЦП спастичний тетраперез із затримкою статекінетичного розвитку... 
Чоловік від діток відмовився, сказав, що дитина-інвалід йому не потрібна... 
Потрібно Девіда лікувати в м.Трускавець в клініці ім. Козявкіна. Чотири рази ми туди їздили: один раз з 12.09.2011 по 24.09.2011 р., другий раз - з 18.12.2011 по 30.12.2011 р., третій раз - з 23.04.12 по 04.05.2012 р., четвертий - 21.10.2012 по 03.11.2012 р. 
Пiсля лiкування в клiнiцi iм Козявкiна Девiд навчився сидiти по-турецьки, на колiнах, повзати, добре ходить, коли його тримають за двi ручки... Девiд говорить тiльки основнi слова (спастика язика), але так вiн активний, розумний, добрий хлопчик... Лікарі сказали, що хлопчик перспективний, тільки потрібно його лікувати в клініці через кожні 3-4 місяці... Курс лікування дуже дорогий - 20000 грн... На жаль, я таких коштів не маю... Допоможiть, будь ласка, зiбрати необхiдну суму для лiкування синочка!!!!!



Мама подає електронну адресу:  [email protected]

І рахунки
Картковий рахунок в ПриватБанку: 5211 5373 0404 6753 для Крошки Iнни Володимирiвни

Картковий рахунок в Аваль Банку:
Банк отримувача: Волинська ОД АТ"Райффайзен Банк Аваль"
Код Банку(МФО): 303569
Отримувач: Крошка Iнна Володимирiвна
Код (ЭДРПОУ) отримувача: 20128765
Розрахунковий рахунок: 26256468
Призначення платежу: Поповнення карткового рахунку № 0753173900 для Крошка Iнни Володимирiвни

Картковий рахунок в АвальБанку: 4188 3711 0508 4116 для Крошки Iнни Володимирiвни

Більше інформації, звіти про надходження коштів:

Тризуб Нептуна

Які чудові дипломні роботи роблять студенти університету ім. Карпенка-Карого!
Перша частина

Друга частина


І як страшенно боялася імперія відродження українського життя в Севастополі, що насилала туди зайд НКВДистських. Не поможе: українська земля невпинно породжує нових, чистих серцем українців.

У Skype легко зламати акаунти

Щоб отримати доступ до чужого Skype, достатньо знати зазначену при реєстрації адресу електронної пошти.

Це з'ясували російські користувачі й на підтвердження зламали Skype багатьох відомих блогерів, пише газета "Ведомости", передає "Інтерфакс".

Про злами своїх Skype повідомили медіадиректор SUP Media Антон Носик, фотоблогер Ілля Варламов і опозиційний політик Олексій Навальний, зазначає видання.

Носик у своєму щоденнику написав, що зламник подзвонив йому о 5 годині ранку й розповів про вразливість.

Варламов відновив контроль над своїм акаунтом - така можливості залишається, якщо зламник не відключив прив'язку Skype до поштової скриньки жертви.

А Навальний зовсім втратив Skype, про що повідомив у своєму Твіттері.

Також зламано акаунт провідного аналітика MRG Ельдара Муртазіна, про що він сам розповів газеті.

Тепер Муртазін намагається переконати Skype повернути йому акаунт. За його словами, він не може зайти у Skype через пароль, але доступ до акаунту він зміг отримати через прив'язаний до нього акаунт служби Live від Microsoft.

За словами представника сервісу Леонаса Сендраускаса, Skype розслідує скарги користувачів на крадіжку їхніх акаунтів. Функція скидання пароля Skype тимчасово відключена.

У середу користувач російськомовного сайту xeksec.com описав зразкову схему зламу й розповів, що за останній тиждень із її допомогою зламали акаунти 10 його друзів.

Для цього виявилося достатнім дізнатися адресу прив'язаної до Skype поштової скриньки користувача. А ось доступ до цієї скриньки не потрібен - єдиним способом захисту від зламу було вказати при реєстрації поштову адресу, не відому нікому.

Користувач повідомив, що поскаржився у Skype на уразливість пару місяців тому, але її досі не усунули.

Через декілька годин користувачі відновили доступ, опублікувавши на популярному сайті habrahabr.ru точний план зламу, який одразу хтось випробував на відомих блогерах рунету, зазначає видання.

Мусимо бути мужніми

Леся Оробець _ Середа, 14 листопада 2012, 18:08

Зважаючи на події, які трапилися вчора, а також трактування цих подій Державною податковою службою я хочу дати кілька коментарів з приводу справи, порушеної проти мого чоловіка Олександра Омельчука.

Дуже хочеться вірити нашим доблесним податківцям, які запевняють, що у їх діях не було жодної політичної мотивації, але тоді б хотілося почути пояснення кількох фактів.

По-перше, чому постанова про проведення обшуку в офісному приміщенні, датована 29 жовтня, на наступний робочий день після виборів до Верховної Ради України?

По-друге, чому сам обшук проводився аж на 15 день після підписання постанови і дивним чином співпав не лише з остаточним оголошенням результатів виборів, а й з моїм запланованим візитом до Одеси?

Про дзвінок з приватного номера (я не беру дзвінки з невідомих номерів, ще мій батько навчив цього не робити, особливо у статусі опозиційного політика, але кілька моїх знайомих користуються такою функцією, і я дивом підняла слухавку) і пропозицію "вирішити питання шляхом політичних переговорів" у податківців питатися немає змісту – вони напевно про це нічого не чули, бо "рішали" сидять у куди вищих кабінетах. При цьому, я впевнена, що цілями таких "рішал" є не тільки я, а й інші, як діючі, так і лише майбутні опозиційні народні депутати.

Не буду характеризувати дії "правоохоронців", бо їх брутальну поведінку не лише відносно співробітників "Фенікс-Капітал", а й щодо журналістів зафіксовано камерами. Хочу лише ще раз подякувати як журналістам, так і всім, хто висловив підтримку, а особливо Андрію Парубію, завдяки діям якого нам таки вдалося отримати копію постанови на 4(!) годину проведення "слідчих дій". Перед тим її не показали ні співробітникам, у яких виривали телефони і яких клали обличчям на підлогу, ні журналістам, ні міліціонерам, яких викликала охорона офісного центру і які не наважилися зайти в офіс, заблокований невідомими, хоч ті обіцяли "заходи сюда, я все тебе покажу".

Звісно, Андрій прекрасно розумів, які саме "слідчі дії" відбуваються стосовно мого чоловіка, бо й сам перебував під подібним тиском у травні 2010 року - саме тоді за фальшивими звинуваченнями було заарештовано сестру Андрія, на якого намагалися чинити тиск, зважаючи на його позицію щодо Харківських угод і його активну діяльність у залі Верховної Ради.

Тепер дещо про підстави відкриття кримінальної справи щодо мого чоловіка. Не вдаючись у специфічні економічні терміни, спробую пояснити, що йому інкримінують.

Він займається інвестиціями, а саме: отримує гроші від клієнтів і вкладає їх у цінні папери, прогнозуючи, що ці папери подорожчають і кінцевий власник - той, в чиїх інтересах він діяв, заробить на цьому гроші, а він отримує відсоток за вміння прогнозувати ринок.

Аналогічно кожен з нас може вкласти гроші у банк на депозит і спробувати заробити відсотки не лише на сумі вкладу, а й на тому, що валюта, у якій він зробив вклад, стане дорожчою.

А тепер уявіть, що ваш банк змушений сплатити податок на прибуток з вашого депозиту, тобто з грошей, які він залучив на зберігання. Так от, зараз податківці намагаються довести, що платити податки треба не з суми прибутку, а з тих грошей, які моєму чоловікові було надано клієнтами для розміщення. При цьому така вимога незаконна. Інакше у нас банки мали б сплачувати з кожного депозиту, залученого від населення, податок на прибуток. Уявляєте, який відсоток ви б отримували по такому депозиту? Ви б ще були винні банку та державі за те, що надали свої кошти на зберігання. Нонсенс? Як виявилося ні – гірка реальність.

Хотілося б ще розповісти вам багато чого цікавого про те, що відбувалося не лише вчора, а й у відносно недалекому минулому. Але зараз проти мого чоловіка і його співробітників провадяться слідчі дії.

На даний момент головним завданням для мене є те, щоб працівники "Фенікс-Капіталу" не постраждали лише через те, що працюють з чоловіком опозиціонерки. Бо за що переслідують Олександра, зрозуміти ще можна, але щоб прес влади, мета якого чітка і зрозуміла – 300 багнетів для Януковича у новому парламенті – роздушив їх, ні я, ні мої колеги допустити не можемо.

Тому найближчим часом не чекайте від мене нових коментарів, я їх обов’язково надам одразу ж, коли мені дозволять адвокати співробітників мого чоловіка.          

А тепер кілька порад для опозиційних депутатів, як діючих, так і майбутніх:

1. Не сподівайтеся, що з цією владою можна домовлятися. Для них ви - лише власник картки, яка, на їх думку, має голосувати за помахом руки Чечетова. Все решта вони у розрахунок не беруть. Тому при найменшому тиску повідомляйте вільну пресу - на щастя, ми ще можемо користуватися цим чи не єдиним залишком громадянських свобод у режимі Януковича. 

2. Всім родичам, рідним, знайомим мають бути відомі не лише ваші номери, а й номери інших ваших колег, які за вашої відсутності могли б допомогти. Як показує практика, на родичів тиснуть за фізичної відсутності народних обранців чи їх географічній віддаленості.

3. Завжди майте у телефоні кілька номерів опозиційних журналістів. Не бійтеся давати їм максимально правдиву інформацію, бо лише це відрізняє нас від представників влади.

4. Будьте мужніми. Бо люди, які обирали нас з вами, потребують нашого захисту більше, ніж ми самі. А механізмів у них суттєво менше, ніж у нас.

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/14/6977473/