хочу сюда!
 

Татьяна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-37 лет

tarnava12

предыдущая
следующая

Залізне дерево в Черкасах.

Є в нашому місті споруда, під назвою "Міст кохання"

Існує легенда, неначе - хтось, колись від великого кохання (чи з дурної голови) кинувся з цього мосту і його довго відшкрібали від асфальту. Та, як би там не було, міст - популярний серед міської молоді і рідко яка закохана пара, не засвідчила свою "большую и чистую любовь" - замком пристебнутим до поручнів.

Міська влада, стерпіти такого не змогла, але і зрізати все "в наглую" - не наважилась, тому спорудила поряд з мостом, металеву конструкцію, яку черкащани  називають: "Деревом життя", "Деревом долі, кохання", "Родовим древом" тощо, і рекомендувала закоханим і нареченим навішувати свої сувеніри саме на нього.

 

Що ж воно за дерево, як пов*язане з нашим життям і долею, чи розумно навішувати на нього замки, і взагалі, чи не є це "поклонінням кусту" і язичництвом? Адже нав*язування стрічок на дерево і загадування бажань - буддистська традиція. На Алтаї є місця, де дерева згинаються під вагою стрічок. На Русі стрічки використовували в обрядах на Трійцю - їх вішали на берези. Правда, після свят - знімали. Стрічки були символом не весілля, а дівочої солідарності. Дівчата-подруги кумилися під березами, обіцяли не сваритися через хлопців та грошей. Правда, все одно сварилися...

Символ дерева тісно пов*язаний з містикою і з давніх часів тісно переплітався віруваннями, релігіями та долею, як окремих людей, так і цілих народів, а замОк - символізує щось не розпочате, відокремлене, закрите, зачинине, замкнуте: (серце на замку, рот - на замок, замкнувся в собі, "закрийся - заткнись!" щось, не звідане - таїна за сімома замками... і т. д). Ключі, які до речі, молодь викидає подалі, бо - торохтіти, дзвеніти ключами - до сварки з коханим,  теж мають містичне значення; - "Ключі від серця", "Ключі від міста, "Ключове питання", "Золотий ключик" Буратіно - відкривав двері до іншого світу і т. д. За Біблією, саме з ключами зустрічає праведників апостол Петро біля воріт раю, вартує, відкриває для людини щось нове, незвідане, потайбічний світ вічного життя. Вважається, що традицію навішувати замки на мосту в знак кохання, започаткували італійці. А точніше, один італієць - письменник Франческо Мочча, автор роману "Три метри над небом". Його герої, закохані, дають обітницю кохання на мосту. Потім навішують замок і викидають ключ у води Тібру.

А дерево? Чому мої земляки мають пристібати замки до дерева?... і чи не змінить це сенс традиції? Навряд чи хтось, про це задумувався, бо глибинне, містичне і окультне значення дерева в міфології та релігії людства, на жаль, мало кому відоме. 

Саме, про містичне дерево та його значення в культурі людства і буде наш опус.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------                

Історія України від Tarnava12.

     СВІТОВЕ ДЕРЕВО,  ЯК ЦЕНТРАЛЬНИЙ СИМВОЛ   МІФОЛОГІЧНОЇ МОДЕЛІ СВІТУ.                                               «Боян бо вещий, аще кому хотяше песнь творити, растекашется мыслию по древу, серым волком по земли, шизымъ орлом под облакы». /Слово о полку Игореве, сына Святослава, внука Олега/. Міфи та релігії – ці два феномени історії – надзвичайно тісно переплетені між собою. І не тільки. Виявляється, і міфи, і релігійні вчення всіх часів і народів, не дивлячись на часові та просторові відмінності, які виключають безпосереднє запозичення, багато в чому співпадають, що стосується слів та дії. Різниця полягає головним чином у формі подачі матеріалу. Символ Світового Дерева, як основного елемента багатоповерхового всесвіту, свого часу існував в релігійних міфах багатьох народів і дійшов до наших днів в основному у вигляді переказів та казок /в єгипетській міфології дерево богині Нут (біб), в Європі - казка «Бобове дерево» і т.п. /. Культ дерева був одним з найдавніших складників месопотамської релігії. Ассірійці, які успадкували своє мистецтво від вавілонян мали об'єктом поклоніння стилізоване світове дерево. В ассірійському релігійному мистецтві довкола штучного дерева виконували обрядові дії. Голий стовбур прикрашали металевими обручами /хомутами/ і стрічками, між гілками вкладалася маска /символ/ божества, яке мешкало в дереві. Існує безліч обрядових зображень світового дерева, які датуються приблизно з 1350 р., до н.е. Ідея багатоповерхового всесвіту сягає своїм корінням у надра історії набагато глибше ніж «Ветхий завіт», «Тора», «Книга Битія» і т.д. Безліч світів населених різноманітними істотами, душами померлих, духами, демонами і т.д. мали якось сполучатися між собою. Так виникла конструктивна побудова багатоповерхового всесвіту, бо найзручніше було розташувати світи один над одним. Багатоповерховий всесвіт – складна космологічна споруда, утворена з самостійних світів, відокремлених один від одного тими чи іншими перепонами і перешкодами. В той же час світи ізольовані не повністю, вони сполучаються між собою. З землі можна потрапити на небо, або спуститися в підземний світ, який слов’яни називають – ПЕКЛО. Чому саме так? Тут слід зробити короткий відступ: - У всі часи, починаючи з кам’яного віку, людина потребувала посередника – того хто міг жити на кордоні світів і здійснювати зв'язок між світами. В європейській літературі такий посередник називався ТРІКСТЕРОМ або МЕДІАТОРОМ. На зорі нашої цивілізації цю функцію виконували ШАМАНИ. До їхньої ролі і діяльності ми ще повернемося. На розпитування цікавих соплемінників, про те – «Як воно, там?» шаман, зазвичай відповідав, що йому було жарко, спекотно і дуже пекло. Воно й не дивно, виходячи з того, яку кількість шкур, масок та інших атрибутів вдягав на себе трікстер під час ритуальних танців; пеклО – пЕкло, з того і пішло. Тепер повернемося до «Дерева». Об’єднуючим елементом всесвіту служила «Вісь світу», яка пронизувала світи і була їхньою серцевиною. Розташовувалась, як правило, в центрі всесвіту і була так би мовити, головним опорним стовпом, з’єднуючим всі космічні елементи. Уявлення про вісь світу зафіксовані у більшості народів світу. Цілком природно, що в різних міфологіях їй приписують різний вигляд. Але з усього розмаїття створеного людською фантазією можна виділити кілька найбільш популярних. Самий відомий серед них – образ «Світового Дерева». Ми не випадково взяли епіграфом рядки з «Слова …». Тут, начебто, все ясно, перед нами художній образ – віщий Боян думкою «растекается» по якомусь чарівному, казковому дереву. В тім то і річ, що ясність ця оманлива. Філологи і історики ось уже на протязі півтораста років не можуть прийти до одностайної думки відносно сенсу цих рядків. По одній з них, досить переконливою версією є помилка переписчика – замість слова «мисль» потрібно читати - «мись». «Мись» - на одному з діалектів означає – «білка», «горностай» і є спорідненим з словом «мишь», «миша». Якщо так, то легендарний співець мандрує по певному фантастичному дереву, послідовно обертаючись на трьох тварин – орла, білку і вовка. Оскільки автор «Слова» називає Бояна «Велесовим внуком», а культ Волоса – Велеса бере свій початок у східно слов’янських мисливських племенах епохи палеоліту – неважко з’ясувати, що світ , на той час , вже перестав бути одновимірним і роз слоївся на три яруси: 1) нижній – підземно – підводний, 2) середній – земний і 3) верхній – небесний, зоряний. Тож кожна тварина відповідає одній з зон світобудови: орел – небу, білка, горностай – середньому світу, вовк – підземному /в слов’янській міфології вовк – демонічна істота/ . Підземному світу, також відповідає – дракон або змій. До речі; в релігійній космології трипілля – не існувало ні підводного, ні підземного світів. На посуді для сіменного зерна трипільські художники малювали картину свого розуміння світу: знизу – земля (грунт, без підземного світу), вище – небо з сонцем показаним у русі (схід – захід) та смугами дощу, а на горловині – вода небесна, яка забезпечувала собою ті самі дощі. (С.В.Кузьмин. «Язычество». - Минск.2006.с 226). Така картина цілком відповідає тій, що відображена в Рігведі: 1.Земля, 2.Середнє небо з світилами, 3. Верхнє небо з запасами води. Образ тварини, яка пересувається вгору і вниз по чарівному дереву добре відомий у слов’янському фольклорі. Це казковий кіт – баюн, чия назва походить від слова «баяти» - «розповідати» /зверніть увагу на ім’я в нашому епіграфі – «Боян бо віщий»/. В міфах, цей кіт ходить по золотому стовбурі (деякі автори в своїх роботах використовують термін «стовп», але слово «стовбур» - «стовп забурений у землю», «стовп маючий коріння» - інформаційно буде точнішим), і «ідучи донизу – пісні співає», а «підіймаючись догори – оповідає казки». Казки кота – баюна наділені магічною силою. Ними він насмерть вражає своїх ворогів. (А.Н. Афанасьєв. «Древо жизни».- М. 1982. с. 156). В дещо зміненому вигляді цей персонаж фігурує і в знайомій з дитинства поемі О. С. Пушкіна «Руслан і Людмила»: У лукоморья дуб зелёный Златая цепь на дубе том; И днём и ночью кот учёный Всё ходит по цепи кругом. Коли автор згадує «цепь», то не слід розуміти це буквально, як це роблять художники – ілюстратори творів О. С. Пушкіна. Скоріше за все – мається на увазі певна послідовність, ланцюг подій, минулих і майбутніх. Великий поет талановито використав казку, котра в свою чергу зберегла для нас один з древніх релігійно – міфічних образів. За картиною світу древніх слов’ян, у самому центрі всесвіту (а інколи – навпаки, на його околиці – «у лукоморья») здіймається гігантське дерево, верхівка якого впирається в небеса, а коріння досягає пекла /дна/. Залишки цих уявлень збереглися в забобонах, переказах та легендах. Один з таких переказів розповідає, що по чарівному дереву можна пройти в інші світи всесвіту і по ньому начебто спускаються і підіймаються боги. У «Вечорах на хуторі близ Диканьки» М. В. Гоголя – читаємо: -«Есть где-то, в какой-то далёкой земле такое дерево, которое шумит вершиною в самом небе, и бог сходит по нём на землю ночью перед светлым праздником». В слов’янських казках часто зустрічається епізод, коли герой по дереву потрапляє в небесне царство. Але, ще частіше це стосується покійників. Цим, наприклад пояснюється фразеологізм «врізав дуба», який, на нашу думку, у слов’ян звучав як «взрів дуба» (рос:- «узрел дуба - спи спокійно»). Це означало, що людина /покійник/ побачила свій посмертний шлях, бо за древнім язичницьким віруванням – мертві підіймаються по міфічному дереву на небо до своїх предків. (Н. Н. Велецкая «Языческая символика архаичных ритуалов».- М.,1978. – с.153). За цими ж віруваннями, душа померлого обертається на якусь тварину. Звідси стає зрозуміло, чому Боян мандрує космічним деревом у вигляді різних звірів – здатність до перевтілення здавна визнавалась не лише за покійниками, а і за співцями – сказателями /на Україні – кобзарями – характерниками/, чиє віще мистецтво вважалося надзвичайним даром. Значну роль, в поєднанні з образом світового дерева, має число «Три». /Наприклад; три звіриних подоби Бояна, три сини, тридев’яте царство і т.д./. В одній з російських народних пісень (напевно існує і український варіант) говориться, що біля чарівної «соснушки» є три «угодьица»; в них живуть «яры пчёлы», «бел горностай» і «весел сокол». (Л.Н. Виноградова «Зимняя календарная поэзия западных и восточных славян» - М.1982.-с.103). Розмежування світового дерева на три частини відповідає троїчності міфологічного всесвіту. Священне дерево слов’янського язичництва – це не тільки зменшена копія світобудови, але і його стрижень, опора без якої світ обвалиться і зруйнується. Багатьом культурам притаманні міфи про Світове Дерево, Дерево життя, Дерево Пізнання /світу/ і т. п. Ми вже згадували про світове дерево ассірійців, але картина буде неповною без згадки про роль Світового Дерева в релігійних міфах інших народів. До слов’янського світового дерева найбільш близьким є космічний ясень Іггдрасіль з скандинавської міфології. Вважалося, що в його тіні пасе своїх чарівних коней верховне божество древніх скандинавів – Одін. Корінням і кроною Іггдрасіль обіймає весь світ, і на ньому тримаються небо, хмари і зірки. Він має три корені, один простягається на небо, другий – в середній світ, третій – в пекло; з під кожного кореня б’є чарівне джерело. Біля ясеня стоїть прекрасний храм, з якого виходять Норни – богині, що правлять долею. Там же збираються на свою раду боги, щоб вершити справи світу. В корінні дерева живе космічний змій Нідхйогг, на верхівці сидить мудрий орел, а по стовбуру вгору і вниз бігає віща білка. Неважко помітити аналогії з «Словом...» Де – хто з дослідників вбачає в тут пряме запозичення, деякі з ними сперечаються, бо мати власну міфологію для народу дуже престижно, це свідчить про глибоке історичне коріння, високу культуру і глибоку духовність нації. Як не прикро, а ми схиляємося до думки – перших, а чого слід було чекати, запрошуючи варягів правити Руссю? Космічний ясень – «меліа» - був відомий і древнім грекам, а в одній з поем Вергілія сказано, що його гілля розкинулось повітряним простором, а коріння проросло до похмурого Тартара. Ось де пряме запозичення нашої міфології; З поеми Вергілія ми бачимо, що Світове дерево греків знаходиться над Тартаром /не плутати з Аідом, Тартар – від іудейськ.- Таро – доля, у ньому – «Томятся души богов и Титанов»/. І Аід, і Тартар - греки розташовували на північному боці /берегах/ Понтійського /Чорного/ моря. На це вказує Гомер у своїй «Одисеї»: Судно дошло до предела глубокой реки Океана Там где находится город народа мужей киммерийцев… /Пер. П.А. Шуйского./ Гомер, вказує точно – Аід, а значить і Тартар – там де жили кіммерійці. А жили вони, як відомо, біля Керченської протоки, звідки їх пізніше потіснили скіфи – отже були нашими земляками, і це про наше дерево писав легендарний Вергілій. Великою популярністю Світове дерево користувалося в міфах древніх індійців. За їхніми уявленнями, в центрі всесвіту росте дерево «ашваттха» (за іншими переказами – священна смоківниця «піппал»). Воно служить опорою космосу і підтримує його у стані стійкої рівноваги. Його коріння опускається в первозданні води, з яких і був утворений світ. В той же час саме дерево є джерелом священної вологи – напою безсмертя, яким вгамовують спрагу великі боги. Крім земного дерева в індійській міфології є і небесне вселенське дерево, коріння якого на небесах, а верхівка звисає до землі. Про подібне перевернуте дерево сказано і в старовинному руському заговорі, де згадується чарівна береза, що росте «на море – окияне вверх корнями». Подібний образ можна зустріти і в міфах деяких сибірських народів. За уявленнями древніх єгиптян, вісь землі – це гігантське золоте дерево, верхівка якого досягає неба. На його верхніх гілках росте коштовне каміння і живе небесна богиня Нут. Дощ, що зрошує землю і проникає у вигляді ґрунтових вод в підземний світ виникає внаслідок того, що чарівний птах Фенікс б’є своїми крилами по гілкам цього священного дерева, і воно розбризкує живу вологу. Поклоніння Світовому дереву було пов’язане з культом Осіріса, бога родючості і вічного оновлення природи. Фінікійцям, які населяли узбережжя Палестини, - всесвіт уявлявся у вигляді гігантського шатра, яке підтримувало величезне дерево, що знаходилося в його центрі і підпирало небо. В існуванні космічного дерева були впевнені і древні китайці. У міфах, воно знаходилося далеко на сході в Долині Світла. Якраз там, з бурхливого моря здіймалась догори величезна шовковиця неохватної товщини. На її верхівці сидів чарівний півень, своїм криком сповіщаючий про початок дня, від чого вся навколишня нечисть тікала геть. На гілках шовковиці жили десять сонць у вигляді золотих трилапих воронів. Ще у китайців є міфи про велике священне дерево Сюн, про чарівне хлібне дерево, яке росте на горі Кунь – лунь; там б’ють чарівні джерела і живуть всі боги Піднебесної. Майя в Центральній Америці також розміщували в центрі світобудови фантастичне Перше дерево світу, з бочковидним стовбуром і колючками. Вважалося, що воно підтримує всесвіт. Крім нього, правда, були ще чотири дерева, розташовані по чотирьом сторонам світу і слугували додатковими опорами. Культ Великого Світового Дерева пронизував усі сфери релігійного життя майя, безліч його зображень зустрічається їхніх рукописах та рельєфах. Особливу роль Світове дерево грає в архаїчних шаманських релігіях. Якраз там його образ розроблений найдетальніше. В якутській міфології велика увага приділялась чарівному дереву Аал Луук Мас, яке росте посеред «Сібіір – землі». Легенди розказують, що воно виділяє поживну вологу «ілге», здатну додавати людям енергії і бадьорості. У якутів, дерево Аал Луук Мас і в наш час являє собою непохитну серцевину світобудови. (Нюргун Боотур Стремительный. «Якутский героический эпос олонхо».- Якутск, 1975.- с.49). Від якутського епосу не дуже відрізняються алтайські вірування у яких: -у місці злиття 70-ти річок здіймається сто стовбурова семи колінна тополя з золотим і срібним листям. Лише під одною гілкою цього фантастичного дерева може сховатися табун коней. На верхівці дерева сидять дві золоті зозулі, які віщують долю. Від їхнього співу по всій землі розпускаються чарівні квіти. На середніх гілках живуть два чорних беркути з діамантовими кігтями, а під деревом на залізні ланцюги припнуті два страшних пса. Поряд пасеться чарівний скакун, володіти яким може лише герой. (Маадай-Кара. «Алтайський героический эпос».-М., 1973.-с.252-254). Крім об’єднання світів, функція світового дерева полягала у втіленні ідеї родючості. В казках такі уявлення піддалися трансформації: з’явилась чарівна паличка, /в старовинних варіантах казок – гілка чарівного дерева/. Одним її дотиком можна творити різні дива – здобувати воду в пустелі, перетворювати камінь на золото, оживлювати мертвих. Своїми чарівними якостями Світове дерево зобов’язане тому, що, як правило, воно знаходиться у священному місці – центрі космосу, який в міфах про створення світу, грає надзвичайно важливу роль. Саме звідси створюється всесвіт, тут протікають головні події епохи початку світу. Тому Світове дерево одним з перших з’являється на острівці суші серед безкрайніх вод первозданного океану. За біблійною легендою, Адам і Єва жили в райському саду, посеред якого здіймалося заборонене дерево пізнання, є там і про змія. За одними міфами – під деревом народилося все людство /Адам, Єва/, за іншими – під світовим деревом, у центрі всесвіту народжуються боги, герої і великі царі. Нагадаємо; під деревом – коза Амалея вигодувала маленького Зевса. Під деревом народився бог Аполлон. Під деревом був знайдений новонароджений вавілонський цар Навуходоносор. Легендарний радник одного з великих царів древнього Китаю І Інь, за легендою, був знайдений у дуплі шовковиці. Чингізхана знайшли серед степу, де він смоктав листя одинокого чарівного дерева. Архангел Гаврііл приніс Марії звістку про непорочне зачаття, коло вона черпала воду з джерела під деревом і т. д.

В Українських казках під чарівним деревом відпочивали богатирі, на дереві ховався Івасик Телесик, з під дерева б’ють джерела з живою і мертвою водою. Зображення Світового дерева широко представлено в українських орнаментах на вишиванках, кераміці та предметах побуту. Якщо біля хати лелека звивав на дереві гніздо – воно ставало священним, зрубати таке дерево – великий гріх. Вважається, що лелека - відповідальний за народження дітей і взагалі за оновлення життя. Сім’ї, які хотіли народити дітей - ставили на подвір’ї стовп з колесом від воза на верхівці /символічне Світове дерево/, в надії на те, що прилетять лелеки і зів’ють гніздо. Невичерпна уява народу і в сучасному житті продовжує знайомити нас з космологічними древніми віруваннями. Люди продовжують вірити в космічні сили всесвіту, керуючись надбаннями духовної культури минулих епох.

Тож, чи варто на все це навісити замок, навіть з найкращих мотивів, чи не поспішати з новомодними традиціями - вирішувати Вам самим. Думайте.

Світове дерево (Ассирія).

Два варіанти зображення Світового Дерева (середньовічний Китай).

Світове дерево (Єгипет).  

0

Комментарии