Про Весілля

Жменями повітря кидав по землі,
Наварив п’янке смердюче зілля.
Сонце заблукало у вогкій імлі,
Я спізнився на твоє весілля.

Блискавкою в небі, вогником свічі
Малював тебе на чорній скелі.
Та ніхто не чує, скільки не кричи,
Бо лише каміння у пустелі.

Навмання вперед, навпростець крізь ліс,
Настромляючи себе на гілля.
Крізь мереживо, наче вуж, проліз.
Я спізнився на твоє весілля.

Плаче багатир, радісний жебрак,
Бо нарешті влучив пальцем в небо.
А вгорі над ними летить собі літак,
І йому нічого більш не треба.

Линуло повітря із долоні геть.
В грудях проростає зле свавілля.
Всі давно забули що любов, що смерть.
Я таки спізнився на весілля.