Про дулю

Я дивлюсь навкруги і нічого не бачу,
Я мабуть загубив серед зір свою вдачу.
Я мабуть заблукав між болем і гнівом,
І стирчу ніби стовп привидом сивим.

Дні та ночі повзуть, немов дві гадюки,
Хтось встромляє цвяшки в мої ноги і руки,
І зі стелі мені всміхається пика.
Я їй тицяю дулю...
То їй буде утіха.

Я чекаю на щось. На що і не знаю.
Так, мабуть я дурний, бо і досі чекаю.
Десь за лівим плечем очі п’яні і сині.
Я давно заховав свою долю у скрині.