Про вилупків

Знову ніч, я сиджу біля вікна,
А чому я не сплю ніхто не зна’.
На столі склянка чаю та пиріг.
Хтось упав головою на поріг.

Це вони, я їх зустріну залюбки.
Це вилупки...

Кожен з них має пляшку і часник,
В кожного мозок був, але він зник.
У очах зорі сяють голубі,
А один навіть грає на трубі.

Навкруги заблищали посмішки,
Це вилупки...

Може завтра і у твій гостинний дім
Зазирне хтось із виглядом бридким,
А за ним, тебе звалюючи з ніг,
Заповзе натовп вилупків дурних.

Кожен з них скрутить дулю із руки,
Це вилупки...

Навкруги заблищали посмішки,
Кожен з них скрутить дулю із руки,
Це вони, я їх зустріну залюбки.
Це вилупки...