Про сон

Холодом ночі землю накрило,
Впало у сніг її зморене тіло.
Голе гілля понад тілом схилилось,
На її грудях змія причаїлась.

Їй до світанку ніяк не дожити,
Собаки скавчать наче несамовиті,
Вітер гойдає засніжені гілки,
Тануть у темряві звуки сопілки…

Не знатимуть більше ці губи усмішки,
Холодом віє снігове ліжко.
Під колискову солодко спати,
І не прокинутись більше дівчаті.