Про Андрія Бабія

Місто засинає, гаснуть вогні,
В Небі загоряються зорі ясні,
Місяць випливає – Ночі вартовий,
Йде на полювання Андрійко Бабій.

Руки у кишенях, “Ватра” в зубах,
Вогники кохання в сірих очах,
І кого зустріне в цей час нічний
Зацілує всмерть Андрійко Бабій.

Цілу ніч гуляє поміж домів,
З острахом тікають зграї щурів.
Не в одну дівчину устромив вже свій
Закоханий погляд Андрійко Бабій.

Не ходіть дівчатка уночі гулять.
Краще Бабія вам ніде не зустрічать.
Хоч він і ласкавий, зовсім не злий,
Закохає всмерть Андрійко Бабій.