Про конопель-траву

Ой, по небу чорному
Хмара зла біжить,
Небо гірко плаче,
Дощиком мрячить.
Небо гірко плаче,
Землю полива’,
Щоб висока виросла
Конопель-трава.

Конопелька виросте –
Розкумарка буде.
Нехай начуваються
Тоді злії люде.
Нехай скаженіють
Прокляті собаки,
А мені то буде
Все давно до сраки.

Буду я ходити
Босий по садочку,
Буду я блювати
Собі на сорочку.
Буду я блювати
Ні про що не дбати.
Лийся, лийся дощику,
Єдиний мій брате…