Про нашу любімаю Родіну

Кацапіє ти необ’ятна!
Умом тебе ніколи не пойнять,
Аршином хуй твій довгий не ізмірить,
В Расєю-мать возможно тілько вірить,
І ніжно ротом в сраку цілувать.

Кацапіє ти необ’ятна!
Полно в тобі лісів, морів і рік,
І шир твоя п’янить своїм простором,
І підараси проспівали хором,
Шо тут так вольно дише’ чоловік.

Кацапіє ти необ’ятна!
Златих церков сіяє старіна.
Обільна звірем, медом, шоколадом,
Ти вєліка, але ступить нема де,
Усюди кучі вогкого гівна.