Про Крокодилів

Крокодили летять над селом
Наче зграя прадавніх драконів.
Притулившись до шибки чолом,
Я дивлюся на них з підвіконня.

Клином тягнеться їх череда,
Зеленіє на сонці їх шкіра.
Над країною щастя й труда
Пролітають тварюки у вирій.

Я дивлюся на них і мені
Туга серце тривожно стискає.
Кожен рік от так от навесні
Над селом крокодили літають.

Як би крила я мав й довгий хвіст,
І пащеку покриту іклами,
Я би в небо злетівши завис
І поволі ширяв над ланами.

Я б дивився униз на людей,
Що блукають у смутку й тривозі
І не знають, що небо є десь,
І від цього літати не в змозі.