В сутінках думок у хворій голові
Можливо знайти, можливо відчути
Той шлях, яким йшли,
Той шлях яким люди…

Вбивали собі подібних,
Вбивали навіть рідних,
Шукали щастя у грошах,
Шукали щастя в біді.

Не ведись на кляті звуки,
Скупості твоєї душі,
Не ведись на наглі думки,
У своїй дурній голові.

Ти маєш власний розум,
І слухайся його,
Ти маєш власні думи,
Не зраджуй усього…

Заради чого варто жити,
Це і є той сенс, заради кого,
Готовий ти померти,
Й дати в світ нове життя.

Убивають собі подібних,
Убивають навіть рідних,
Шукають щастя в грошах,
Шукають щастя в біді.

Вони – не ми,
Вони – не ти,
Але стаємо їм подібні,
Коли вбиваєм ми вагітне…

Серце мріями свого,
Майбутнього й того,
Що ми ще не мали.
…………….нічого не мали.

Заради чого варто жити,
Це і є той сенс, заради кого,
Готовий ти померти,
Й дати в світ нове життя.

Убивають собі подібних,
Убивають навіть рідних,
Шукають щастя в грошах,
Шукають щастя в біді.


то є третій текст, який я викладаю, преших два в біжучій стрічці не було, тому маючи надію, що цей таки буде прочитаним хочу запитати, як ви гадаєте мені вартує продовжувати писати і викладати на блогаг свої речі, чи треба закінчувати з цим?

Таке зруйноване життя,
Такі змарновані надії,
Що мене тягне в небуття,
Але ще й робить мене сильним.

Все, що не вбило –
Усе ще не погубило,
І дає нам сили жити далі,
Дає нам час на наші справи,
Все, що не вбило –
Усе, що погубило
Вже не погубить другий раз,
І ти це спинеш, ти спинеш час.

Така тяжка та депресня,
То ти крім себе не бачиш ні …
Така тяжка та доля твоя,
Бо інших долей ти не чуєш…
Твоє змарноване життя,
Що доброго зробило людям,
Така тяжка та депресня,
Ти наплював на їхні долі…

Все, що не вбило –
Усе ще не погубило,
І дає нам сили жити далі,
Дає нам час на наші справи,
Все, що не вбило –
Усе, що погубило
Вже не погубить другий раз,
І ти це спинеш, ти спинеш час.

Задумайся про світ,
В якому ти живеш,
Задумайся про Бога,
В якого ти не віриш.
Згадай своє життя,
Згадай усе погане,
Що ти зробив тим дорогим,
Тепер нещасним людям…

Все, що не вбило –
Усе ще не погубило,
І дає нам сили жити далі,
Дає нам час на наші справи,
Все, що не вбило –
Усе, що погубило
Вже не погубить другий раз,
І ти це спинеш, ти спинеш час.

На тобі є троє окулярів,
Рожевий – люди, що оточують тебе,
Червоний – люди, що не мучили тебе,
І чорні – твій світ із середини, він такий…
Зміни те кляте скло,
І опинися у реалі,
Знайди ті сили у собі,
У своєму чорному астралі.

Таке зруйноване життя,
Такі змарновані надії,
Що мене тягне в небуття,
Але ще й робить мене сильним.



Оцінюйте з максимальною жосткістю, мені цікава думка кожного, адже ми всі прагнем до вдосконалення ...