Переживання, які в пориві єднання

Воз'єдналися собі і дають зізнання

Почуття померлі, чи живі?

Важливо! Всі неправі!

Бо кажуть для добра, чи для забави,

Брехня та не лікає для розправи.

Хто ж був правий, а хто неправий,

Хто був щасливий і нещасний.

Нове життя - це другий шанс, що дала доля,

Нове життя - його отримать в твоїй волі.

Болить не тіло не душа,

Болить лиш те, що не змінило

Твоє чи інше, блять, життя.

Совість - так це називають.

Адже без наслідків нема початку,

А без початку нема кінця...

Ми всі помрем і всі ми брешем,

І ми всі брешем, що помрем.

І кажем, що в кінці нема початку.

А де ж тоді наслідок кінця?

История в маршрутке. На передних сидениях едут две бабушки.
Маршрутка почти полная. На остановке заходит парень.
Передает водителю 10 рублей за проезд и получает сдачу - 1 рубль.
Рубль из рук выскальзывает и падает под сиденья бабушкам.
Парень наклоняется, пытается найти сдачу и, неожиданно, пукает. В маршрутке - тихий смех, хихиканье.
А одна из бабушек говорит другой: “И стоило из-за рубля так жопу рвать!” Маршрутка взрывается от хохота.
Парень становится пунцовым и просит остановить маршрутку. > Через минуту в маршрутку заходит солидная дама.
Маршрутка продолжает смеяться. Дама начинает себя нервно осматривать. Может, это над ней смеются?
Тут бабушки, покатываясь от смеха, начинают рассказывать даме историю с рублем.
Дама тоже начинает смеяться и тут у нее из носа вылетает сопля и попадает на бабушек…. Дама просит остановить маршрутку. Едем дальше…
покатываясь от смеха. Водитель тоже вместе со всеми хохочет, достает сигареты, закуривает, приоткрывает люк над головой.
Выпуская дым в люк, обращается к бабушкам: “Вам под люком (падлюкам) не дует?” Салон взрывается от нового приступа смеха.
Водитель, поняв, что он сказал, вываливается из кабины, пританцовывая и угорает Эта же маршрутка 20 минут спустя.
Маршрутка с конечной остановкой “поселок Сахарный”. Все сели, места заняты… Водила завел машину…
Тут дверь открывает бабка… И тут же спрашивает у водилы: “Милок, у тебя конец Сахарный?”.
По маршрутке прошло легкое хихиканье… Водила не долго думая ответил:”Не знаю, не пробовал!”.
По маршрутке пошел открытый ржач! Бабка осмотрев ястребиным взглядом салон поняла, что свободных мест нету…
И протягивая 10р. водиле сказала: “Возьми меня стоя!”. Водитель вываливается из кабины в сугроб и трясется в истерике

Until You're Mine 

Afraid of all the fears, I feel inside 
it's hard to go on and try 
to leave this all behind. 
Should I be afraid of 
when all the beauty seems so cruel? 
Always somehow I turn all my fears 
on you... 

Sometimes I run and hide my fears 
afraid and I hide until you're mine. 
You give me heart to carry on, 
it gives me hope, it makes me strong. 

Afraid of all your fears, I'm living 
through, deep inside my, my heart 
I'm weak as you, until you're mine 
these waking hours; killing me. 
Always somehow you finally turn your fears on me, on me.. it breaks me. 

Sometimes I run and hide my fears. 
Afraid and I hide until you're mine, 
you give me heart to carry on, 
you give me hope, it makes me strong. 


Пока ты моя 

Я боюсь всех своих внутренних страхов. 
Трудно продолжать 
И пытаться оставить всё это позади. 

Следует ли мне бояться, 
Когда вся красота кажется такой жестокой? 
Каким-то образом 
Я всегда обращаю свои страхи на тебя. 

Иногда я убегаю и прячу свои страхи, 
Я боюсь и прячу их, пока ты моя. 
Ты позволяешь мне вести своё сердце. 
Это даёт мне надежду и придаёт силы. 

Я боюсь всех твоих страхов, с которыми живу. 
В глубине моего сердца 
Я так же слаб, как и ты. 

Пока ты моя, 
Эти часы пробуждения убивают меня. 
Каким-то образом 
Ты всегда обращаешь свои страхи на меня. 
Это разрушает меня. 

Иногда я убегаю и прячу свои страхи, 
Я боюсь и прячу их, пока ты моя. 
Ты позволяешь мне вести своё сердце. 
Ты даёшь мне надежду, это придаёт мне силы. 

Иногда я убегаю и прячу свои страхи, бегу и прячу свои страхи... 
Я боюсь и прячу их, пока ты моя, пока ты моя... 
Ты позволяешь мне вести своё сердце, вести... 
Ты даёшь мне надежду, это придаёт мне силы. 

Пока ты моя... 
Я убегаю и прячу... 

Будь смелой, чтобы продолжать... 
Ты даёшь мне надежду, это придаёт мне силы.

Так цікаво дивитись на небо,

Так цікаво дивитись на неї,

Так цікаво взнавати щось нове,

Адже вона тобі до вподоби.

 

Я залишив себе одного

На самоті, на самоті...

Я залишив тебе одну,

Тобі сказав ні, тобі сказав я ні...

 

І почуття згадав я знов,

Ті відчуття, що були вчора,

Моє життя вернулось мов,

Повернулась остання розмова.

Та після неї не розліт-

Політ вернувся й повернулась

Мить солодка відчуття

Любовного серцебиття...

 

Я залишив себе одного

На самоті, на сомоті...

Я залишив тебе одну,

Тобі сказав ні, тобі сказав я ні...

Нема причини для життя,
Нема причини, щоб померти.
Мої душевні відчуття.
І лиш питання - "де ти?"
Залишив чи я тебе,
Чи ти залишила мене?
Заляшив я і пішов,
Чи ти лишила й зникла?
Тепер в пітьмі шукаю світла,
Або у світлі темноту.
Світла темрява навколо,
Моє життя іде по колу.
Нема причини для життя,
Нема причини, щоб померти.
Такі солодкі відчуття,
І лиш питання - "де ти?"
Ось я догрався до початку,
Кінця вчорашнього життя.
Зо що й отримав я відзнаку,
За тупість своєго битія.
Ось я догрався до кінця,
Початку завтрашнього дня.
Такі невчасні відчуття,
І лиш питання - "де ти?"

Love's the funeral of hearts
And an ode for cruelty
When angels cry blood
On flowers of evil in bloom

The funeral of hearts
And a plea for mercy
When love is a gun
Separating me from you

She was the sun
Shining upon
The tomb of your hopes and dreams so frail
He was the moon
Painting you
With its glow so vulnerable and pale

Love's the funeral of hearts
And an ode for cruelty
When angels cry blood
On flowers of evil in bloom

The funeral of hearts
And a plea for mercy
When love is a gun
Separating me from you

She was the wind, carrying in
All the troubles and fears here for years tried to forget
He was the fire, restless and wild
And you were like a moth to that flame

The heretic seal beyond divine
Pray to god who's deaf and blind
The last night's the soul's on fire
Three little words and a question why

Love's the funeral of hearts
And an ode for cruelty
When angels cry blood
On flowers of evil in bloom

The funeral of hearts
And a plea for mercy
When love is a gun
Separating me from you


Сердца хоронят в любви
И жестокости злая песнь
Когда ангелы плачут в крови
Зла цветы расцветают здесь

Сердца хоронят в любви
Когда жалость даёт повод грустить
Когда любовь говорит: Умри!
И старается нас разлучить

Она солнцем была для него
Освещала могилу его хрупких снов и надежд
Он был словно луна для неё
Он писал её боль в блеске мёртвых одежд

Припев:

Она веяла ветром повсюду
Приносила проблемы и страх
О забытых и прошлых делах
Он огнём освещал всё вокруг
Был тревожен и дик и далёк
А ты сгорела в нём как мотылёк
Мы за гранью пророчества
Молимся Богу - всецело Ему
Души ночи в огне одиночества
Мечтаний слова и вопрос: Почему

Настав той час, щоб йти вперед,
Назад дороги вже немає.
Знайди свій час - побачиш мед.
Солодкий біль він не останній.

І що ж ти побачиш,
Крім того, що було.
І що ж ти згадаєш
Про своє минуле...

Спогади про втрачене життя...
Про втрачену надію...
Про все, що знаю я,
Та і про те, що й досі мрію.

Життя - це цикл минулого буття,
Хоч повний зміст, та все вже було.
Своє місце не знаю я,
Та не забуду я своє минуле.

І що ж я побачу,
Крім того, що бачив,
І хто мені скаже,
Що я говорив...

Спогади про втрачене життя...
Про втрачену надію...
Про все, що знаю я,
Та і про те, що й досі мрію.

Чому ж я втратив все, що мав?
Бо я не мав уже нічого,
Омана ока і я забрав
Сабе у центр цієї розрухи...

Розбите серце і дотик тиші,
Туман в очах вже не залише.
Я все покинув, та не сховався,
У пошук сонця я подався...


Строго не судити, адже було написано під дією пива 1715 в поїзду Київ-Вроцлав, десь близько 3-х років назад.... впринципі пеша частина назви через пиво )))

Зупинись, я тебе благаю,
Оглянись по сторонам,
Подивись, вже нічого немає,
Тільки пітьма, лише темнота.

Навколо злість, та скрізь страждання,
Нема довіри і кохання,
Пішло добро все в небуття,
Прощаюсь я з своїм життям.

Зупини моє життя,
Зупини серцебиття,
Зупини, навіщо мені,
Забери життя собі.

Щастя скінчилось, прийшла біда,
Порятунку від неї нікому нема,
Немає більше світлих днів,
Ми залишились без життів.

Та моє серце трохи б'ється,
Та душа вже не сміється,
Не бачив я в житті добра,
І залишаюсь поміж зла.

Відродженому нема дива,
Бо ним керує темна сила.
Всі мої думки про кохання,
Приводять лише до страждання.

Зупини моє життя,
Зупини серцебиття,
Зупини, навіщо мені,
Забери життя собі.

Нема любові, і світла нема,
Не бачиш ти ці сили зла.
Є тільки Світ, що гниє,
І є надія, що не помне.

Бо моє серце трохи б'ється,
Та душа вже не сміється.
Не бачив я в житті добра,
І залишаюсь поміж зла...

Мовчазна згода з твоїх уст,
І прийшов наш час – час розставання.
А я пройшов сім тисяч верст,
І не забув наш час єднання

Забута любов розбитих двох сердець,
Ще тліє в кризі, що серцем звалася колись
І тепер блукає тіло моє, наче мрець
По світові, що мене котить вниз.

Повернути на секунду мить,
І убити час розплати-розтавання.
А я пройшов сім тисяч верст.
І я забув, що таке твоє кохання.