СПIЛЬНА ПРАВДА №10

Александра Кужель о политике запугивания и репрессий , которые процветают в Украине с приходом власти бандитов

Пятьох людей на Майдані затримали через презервативи з Януковиче

П'ятьох активістів з "Чорного комітету" та КУПРу затримали на Майдані Незалежності за розповсюдження презервативів із зображенням Януковича.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомляє один із затриманих Сергій Мельниченко.

"Щойно, під час доброчинної роздачі "Партії Кондомів" на Майдані мене та ще чотирьох "волонтерів" затримала міліція. Зараз їду в автозаку. Куди саме ще не знаю", - заявив Мельниченко.

Фото "Чорного комітету"

Окрім того, у п’ятницю зранку працівники кримінального розшуку міліції розпочали обшук громадян на Майдані Незалежності.

За словами активістів, на 24 лютого вони запланували акцію з роздачі біло-блакитних презервативів, присвячену другій річниці президента Віктора Януковича.

Фото "Чорного комітету"

"За годину до початку акції з доброчинної роздачі біло-блакитних презервативів працівники кримінального розшуку розпочали безпрецедентну акцію-облаву на активістів КУПРу і Чорного Комітету", - повідомляє прес-служба КУПРу.

Так, за словами прес-служби, одну з активісток захопили просто в "Макдональдсі" четверо кремезних чоловіків у цивільному і, показавши посвідчення кримінального розшуку, відібрали пакет з 250 коробками презервативів.

Вони наголосили, що дівчину намагалися затримати, але відвідувачі закладу швидкого харчування здійняли ґвалт, тож правоохоронці відступилися.

"Міліція люто виловлює не тільки тих, хто видається операм потенційним учасником акції з роздачі біло-блакитних презервативів, а й громадян, яким вдалося стати володарем колекційного виробу. Перевіряють сумки, пакети, зупиняють автомобілі і обшукують багажники. Ярославу, яку не змогли затримати в Макдональдсі, підкараулили на виході і все ж схопили та відправили до райвідділу", - розповіли у КУПРі.

Затримані активісти за гратами

Станом на 12:42 затримані доставлені в Шевченківський райвідділ міліції на Прорізній, 12.

В міліції "Українській правді. Київ" підтвердили інформацію про затримання 4 осіб.

"На них складені адмінпротоколи за статею 185/1 (порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій). Їх акція не була санкціонована", - розповіли в міліції.

Про те, чи вилучали правоохоронці продукцію, яку роздавали активісти, у міліції відповісти не змогли.

Водночас голова КУПРу Мельниченко запевняє, що заявка на проведення акції була подана у четвер ввечері.

Два года условно....

К концу второго года президентства Виктора Януковича интриг уже не осталось. Мы знаем все об инструментариях и методах власти и не меньше о ресурсах и возможностях оппозиции. В тысячный раз давать оценку тем и другим бессмысленно и уже неэффективно. Еще меньше хочется тратить время на вычленение их разностей и одинаковостей. Теперь нас больше беспокоит ответ на вопрос "Что делать?".

27 февраля в 14:00 творческое объединение "Четвертая студия" проведет интернет-марафон, посвященный итогам второго года президентства Виктора Януковича.

Эфир будут транслировать: - «Украинская правда» (www.pravda.com.ua) - ИД «КоммерсантЪ-Украина» (www.kommersant.ua) - Корреспондент (www.korrespondent.net) - Зеркало недели (zn.ua) - Левый берег (www.lb.ua) - Телекритика (www.telekritika.ua) - Главком (http://glavcom.ua/) - Телепростір (http://teleprostir.com/)

Убий пидараса

Настала пора, коли кожен із нас
Постав перед вибором часу:
До влади прийшли бандюки й брехуни,
Наперсточники й свинопаси.
Здолали державу і склали до ніг,
П’ючи нашу кров як вампіри,
А їхній пахан, ледь прибитий яйцем,
Веде нас до прірви.
Бандитом він був і бандитом зоставсь
Тепер уже вищого класу.
Бо вже не шапки, а мільйони краде –
Убий підараса.
За те що Вкраїну продав ворогам
І заповіти Тараса,
Привів табачню і московських попів –
Убий підараса.
Табачніки правлять свій відьомський бал,
Зійшла, мов зоря, їхня раса.
Ми знову раби й малороси-хохли –
Убий підараса.
Тебе не забуде Вкраїна коли,
Шахтарю з Донбасу,
Ти візьмеш у руки сталеве кайло
І вб’єш підараса.
Нема в нас святішої більше мети
Чи іншого спасу!
У бога прощення піди попроси
І вбий підараса.
Коли на тарілочці нас подадуть
Кремлю, що вже плямкає ласо,
То буде запізно, повстань і убий!
Убий підараса!

Остерегайтесь владельцев крупных свиноферм.....

Свиньи и фермы Действительно, со свинофермами у нас – сплошные неприятности. В Донецке арестовали серьезного человека – целого начальника главного управления агропромышленного развития облгосадминистрации при получении взятки в 1,5 млн. гривен. Вот, правду говорят, провинциальный чиновник на хорошем месте за неделю зарабатывает больше, чем средний киевский предприниматель за всю жизнь. 
 
По неофициальной информации, за эти деньги он включил «зеленый свет» для строительства свинофермы в Артемовском районе. Ежу понятно, что ничем хорошим это закончиться не могло. Зачем Донбассу сразу два владельца крупных свиноферм? Вот и затарахтел котелками по этапу чиновник. Хотя, в этом деле куда больше политики, чем чистой уголовщины. 
 
В том, что чиновники ОГА берут большие взятки как-то глупо сомневаться. И не только в ОГА. В горсоветах картина та же, в налоговой, ГАИ и прокуратуре, да что там перечислять. Другое дело, что крупных как-то не принято ловить. Вон, мэр Макеевки живет в пошлой роскоши на зарплату госслужащего и что? Ни у кого вопросов пока не возникло. Значит, чем-то товарищ Пащенко здорово прогневил серьезных людей. И дело даже не в свинофермах и конкурентах, просто администрацию сегодня активно очищают от старых кадров, людей экс-губернатора Анатолия Близнюка. Шеф Пащенко – Ким Берестовой, с почетом ушел на пенсию. Кто-то тихо пишет заявления. А Пащенко заупрямился. А кто бы не заупрямился? Если столько заносят, люди за кресло зубами держатся. Вот и пришлось новой команде выцарапывать строптивого чиновника. Благо, подставлять этих ребят не нужно – достаточно честно поймать. 
 
Если судьба конкретного коррумпированного чиновника нам безразлична, то процессы во власти нужно отслеживать. Уже очевидно, что администрацию активно чистят и строят жесткую вертикаль из надежных людей. Зачем? Очень важный вопрос. И очень простой ответ. Инструмент всегда готовят перед работой – дрель смазывают, ружье чистят. К решению какой серьезной задачи готовят президентскую вертикаль в Донецкой области? И только ли в Донецкой? Может, к важным и прогрессивным реформам? Не верю. Просто потому, что есть уже определенный опыт общения с этим президентом и правительством. Владельцы крупных свиноферм нервно курят и внедряют новые технологии. 
 
Виктора Федоровича нашего дорогого и Николая Яновича косноязычного можно подозревать в самых серьезных грехах. Про половые пристрастия пусть каждый фантазирует лично – тут от вкусов и комплексов много зависит, а в общем признаем стандартные грехи – любовь к власти, к деньгам и роскоши. И отсутствие чувства меры. В стремлении к реальным реформам обвинять этих людей не стоит – тут они чисты. И административную вертикаль оттачивают вовсе не для важных реформ в жизни страны. Скорее всего, дело в выборах. Чтобы в 2012 году Партии регионов взять в Донбассе большинство, потребуется особая команда. Нужны самые преданные, самые беспринципные, самые беспредельные и отмороженные. Иначе – провал. 
 
Официальные рейтинги власти в Украине вообще и Донбассе в частности выглядят достаточно грустно. Неофициальные – еще грустнее. Президент уверен, лимит на революции исчерпан. Но он не уверен, уверен ли в этом народ. Да и без рейтингов новости выглядят достаточно убедительно: 
 
Билборды Януковича в Донбассе – уже мишень, как и везде в Украине
Появляются альтернативные билборды – народ благодарит президента за «покращення»
Народ бунтует – против экологического беспредела и продажи ГТС 
 
Листовки про Януковича – привычная деталь на улицах Донецка 
 
Это только за выходные. В общем, иллюзий по поводу отношения в Донбассе к «типа своим» нет ни у одного вменяемого человека. И рассчитывать на поддержку «регионалам» не стоит. Как говорил герой того же фильма, «Ловить здесь - нечего». А если партия власти окажется в парламенте в меньшинстве, это приговор. Провалят парламент, провалят и президентские. И придется отвечать. Значит, на выборах будет полная жесть. Власть к выборам готовится всерьез. Ждать милостей от народа им глупо – рассчитывать можно только на фальсификации. 
 
Главный вопрос дня сегодняшнего – кто сможет помешать играм власти в правильные выборы? Комитет избирателей Украины, неплохо показавший себя в 2004 году, фактически полностью дискредитирован. Поддержкой Кернеса в Харькове, переходом Попова на работу к Януковичу и молчанием на местных выборах в Донецке. Ребята обозначили свою цену, к ним нет вопросов. Как и доверия. Другие общественные организации? Но они, в большинстве, картонные герои, на зарплате у братвы. Оппозиция? Тут тоже нет особых причин для оптимизма. 
 
БЮТ в Донецкой области всегда выглядел достаточно жалко. А нынешний донецкий лидер из Днепропетровска Гарегин Арутюнов, говорят, вообще персонаж вымышленный. Потому что видели его дончане за последний год дважды – по телеку в Киеве и в Макеевке на похоронах Василия Джарты. Без комментариев. 
 
«Наша Украина» - отдельный анекдот. Все люди - братья, только одни Авели, а другие - Каины. Бессменным лидером НУНС в нашем регионе является Антон Клименко – брат начальника налоговой Александра. Именно от этой партии в свое время шел в облсовет Сергей Арбузов. НУНС в Донбассе выполнит привычную задачу – командирует своих людей на оппозиционные вакансии в избирательные комиссии, дабы легитимизировать фальсификации. Как обычно. Не все золото, что блестит, но то, что пахнет дерьмом - несомненное дерьмо. Идем дальше? 
 
ВО Свобода? Она представлена активными ребятами в Горловке. А в Донецке и еще где-либо ее фактически нет. Гражданская позиция? Там же, где Европейская партия и еще сотня хороших, но совершенно незаметных объединений. Собрание гарема, посвященное итогам года, признало работу своего султана неудовлетворительной. И что? А ничего. Признали и признали. Удар Виталия Кличка? О них многие слышали, я даже знаю одного активиста (хороший парень - Егор), но в реальности пока вообще никак себя не проявили. КУН и прочие маргиналы – получают паек там же, где и остальные продажные общественники. В разведку с таким вполне можно сходить, но вернуться - шансов маловато. 
 
Фронтовики Яценюка? Эти – да. Эти везде, в любом конфликте, по любому поводу. Все – супер. Акции протеста, прекрасные релизы по любому событию. Работают. Но на местных выборах себя практически не проявили в качестве контролеров. Смогут помешать комбинаторам от власти на парламентских? Большой вопрос. И надо ли им это? Тоже вопрос и тоже большой. Сильная Украина и Единый центр – промолчу. Тут или хорошо или никак. Амбросенок отсидел и больше лбом таранить стены не собирается, Дрегер продолжает сидеть. 
 
Меньше чем за год до выборов в Донецке и области сложилась парадоксальная ситуация. Крепостное право отменили – это факт. Но вот ощущение, что его отменили как-то не полностью, не покидает. Регион с высокой плотностью населения, который терпеть не может власть, с точки зрения украинских политиков оказался совершенно бесхозным. Голоса жителей Донбасса, по факту, никому не нужны. Административную вертикаль это устраивает – они нужную цифру спокойно нарисуют. Лишь бы не мешали. Надежно зафиксированный пациент в анестезии не нуждается. Да и баранов на шашлык не приглашают. Они в нем участвуют. Как мы в выборах, правда? 
 
Непонятно, почему оппозиция игнорирует этот великолепный шанс? Ведь по-настоящему слаб не тот, кого победили, а тот, кто сдался. Ребята, пора уже переходить от нецензурных слов к делу. Может, оппозиционеры остерегаются владельцев крупных свиноферм? Так это зря. Бояться сегодня нужно только темноты и стоматологов. Да и темноты только потому, что в ней могут спрятаться стоматологи… 

Стая барсуков убила знаменитого гомосека порноактера и карлика.

Бар сук Говорят «барсук» - это грубое название кафе для собак. Ерунда – это очень важная тенденция. Жрут эти зверьки порно-актеров и разных гомосеков. Украине эти звери сегодня очень нужны. 
 
Про убийство не шутка – реальная новость с сайта «Подробности». А говорят «волки – санитары леса». Ерунда – еноты рулят. Барсуки, то есть. Это санитары общества. В перспективе – государства. То, что покойный был гомиком – пикантная подробность, не более. У нас таких в парламенте - полно. Барсуки, если они настоящие боевые зверьки, сортировать порноактеров и депутатов не будут. Если уж поймают – съедят. Сожрут, схрумкают и схарчат. А коли поставят им условие, что пойманный обязательно должен быть «гомопорноактером» - не проблема. Все сделают в лучшем виде и на видео снимут. Смотрите потом на ютуб. И уже в качестве гомосека съедят. 
 
Я вот жду – в вечернем выпуске на Интере покажут сюжет по этой новости? С эпизодами из лучших фильмов покойного? Маловероятно. Но для Украины вопрос стоит остро – кто утверждает список животных для Межигорья? Кенгуру, земляные зайцы всякие – это хорошо. Вы про барсуков не забыли? Без них никак – побольше берите. Межигорье должно кишеть барсуками. Чтобы не протолкнуться. Чтобы под каждым пеньком притаился. Народ вас потом не забудет. 
 
На барсуков – вся надежда. Специально обученные боевые барсуки пойдут тайными тропами в Кремль и офис «Газпрома» - решать украинские вопросы. Но это позже – сперва нужно подчистить пейзаж внутри страны. Понятно, что рассчитывать на помощь барсуков – это от безысходности. Но ведь для безысходности причин выше головы. Мощный старик Николай Азаров бодался с Кремлем в газовом вопросе, да так никого и не забодал. Ибо слаб. Или симулировал борьбу, готовясь к капитуляции. Вот пусть лучше с барсуками симулирует – сперва оргазм, потом жаркое. В суд не пошел, никого не убедил. Позы его угрожающие даже маленького барсучка не пугают. Серьезно, от пушного зверька на переговорах с Кремлем было бы больше толку. И в украинских реформах – тоже. 
 
Оппозиция грозит Януковичу, но как-то вяло. Я бы сказал, никак. Мало того, что с законом о выборах облажались по полной программе (в самом деле – при чистой партийной системе покрывали регионо-коммунистов, как бык овцу), так и сегодня ничего конкретного не генерируют. Большая акция на День Соборности? Очередная тусовка стариков в комитете против диктатуры? Смешно даже барсучку. Народ массово забрасывает бигморды дорогого президента яйцами и краской. Без вяких вождей. Ибо накипело. 
 
Тут бы для достоверности ссылочку тиснуть, но на какую новость? Я в растерянности. Над поздравлениями дорогого президента в Донбассе издеваются по полной программе. Но в украинских масштабах – все гораздо мощнее. Ежедневно по всей стране народ находит время, силы краску и яйца (во всех смыслах), чтобы выразить свое отношение к происходящему. Ау – политики? Вы там уже проспали все, народ без знамен и имен на борьбу выходит. А у политиков – зимняя спячка. В медведей играете? Смотрите, не доиграйтесь до барсуков. Съедят. А перед этим превратят в карлика-порноактера. И не просто, а… ну в курсе 
 
Справедливости ради нужно заметить, что позитивные новости таки есть, и не только о барсуках.
С одной стороны – Кремль по рукам в Европе получает уже, как по нотам. Польша будет покупать газ в Германиидешевле, чем у России. Такими темпами, Газпрому нужно срочно достраивать газопровод "Южный поток", соединять его в Европе с "Северным потоком" и качать свой очень дорогой газ по кругу. Прибыли ноль, зато какие мощные и дорогие понты! Так или иначе – когда украинская власть (наверное, уже новая украинская власть) пошлет медведпутов подальше и устроит им судебный разрыв попы контрактов и прочие блицкриги с транзитом (и нечего иронизировать – было бы желание, все реально) можно будет рассчитывать на поддержку ЕС. 
 
С другой стороны – украинские вожди уже совсем берега потеряли. И это самого вялого избирателя вдохновит. Такое впечатление, что был у нас цирк на гастролях, а уставший слон сел на палатку с клоунами. И цирк уехал, а клоуны, понятное дело, вместе с палаткой остались. Здорово и очень поучительно. Даже наглядно. 
 
Звезда Ютуба Допа заявил, что день Соборности – вообще не праздник. Как сказал бы Гепа – «Миша, шо ты самый умный?!» Но Гепа сейчас мэр, ему не до этого. Так что Допа спокойно и без контроля отжигает по полной программе. Его донецкий коллега Андрей Шишацкий тоже скучать не дает – День Соборности чтит, ругает учителей за слабую детскую информированность о великом историческом событии и… тут же демонстрирует свою некомпетентность. Ну, человек в бизнесе, карьеру политика делает - откуда ему знать, в честь чего вообще праздник? Тем более - когда это было. Вот и тупит и веселит журналистов.  Это нормально. И даже хорошо. Поучительно и наглядно. Смотрите на них, люди. И марш на выборы. 
 
 
 
Резюмируя этот нехитрый набор новостей можно сказать, что народ к революции уже практически готов. И намного опередил потенциальных вождей в этой зрелости. А вожди, как ни крути, нужны – яркие, убедительные и вменяемые. Потому что один раз уже за Ющенко поднялись и проиграли. Теперь при виде этого персонажа радостно улыбаются только неадекваты и голодные барсуки. Нормальные люди плюются. Не все, конечно, плюются, некоторые блюют. 
 
А власть – она процесс только подталкивает. Ничего полезного не реализует – только с умным видом рассказывает о том, как падает инфляция с безработицей, растут депозиты и ВВП. В общем, ведут себя сегодняшние чиновники не как государственные деятели, а как актеры. В нашем случае – как порно-актеры. Про некоторых хочется сказать – как гомосексуальные порноактеры. В принципе, именно по последнему качеству их активно характеризует народ во Львове и Донецке, Крыму, Харькове и Киеве. Тут соборность полная – и совпадение мнений. Короче гомосексуальных порно-актеров у нас уже хватает. Срочно нужны барсуки...

Разыскиваитцца.......(очень скоро)

В минувшее воскресенье мое сердце радовалось необыкновенно! Не столько из-за того, что праздновался День Соборности и Свободы, сколько вследствие произошедшего в этот день объединения практически всех оппозиционных сил в борьбе против установившейся в Украине диктатуры.


Соглашение подписали все члены Комитета сопротивления диктатуре, а также лидер партии "УДАР" Виталий Кличко. Согласно этому документу, оппозиционные силы формируют единый список на мажоритарных округах по принципу "один округ – один кандидат от объединенной оппозиции". Они также "признают базовыми требованиями к кандидатам порядочность, принципиальность, профессионализм, общественный авторитет и безупречную репутацию".

"Полноценная реализация политических и социальных прав граждан Украины невозможна без устранения правящего режима Януковича. Выборы в Верховную Раду Украины в октябре 2012 года дают нам реальную возможность сделать это конституционным путем... После победы на выборах в 2012 году объединенная оппозиция образует парламентское большинство и начинает процесс формирования новой украинской власти" – говорится в Соглашении оппозиционных партий.

Хочу рассказать об еще некоторых заявлениях, озвученных в День Соборности и Свободы, а также накануне этого праздника, лидерами оппозиции.

"Мы привлечем к ответственности тех, кто сегодня издевается над украинцами. Одним из первых решений будет создание специального следственного комитета по поводу тех злоупотреблений и преступлений, которые совершила сегодняшняя власть", – пообещал, в частности, лидер партии "Фронт перемен" Арсений Яценюк.

"Партия регионов будет распущена. Ее высшее руководство пойдет под суд, начиная с Януковича, Азарова, Бойко, Лавриновича..." – объявил лидер партии "Гражданская позиция" Анатолий Гриценко. Причем, данное заявление он сделал в городе Донецке (18 января).

"К власти в стране пришла мафия. Но не просто мафия, не просто бандиты. Это мафия, которая ненавидит все украинское, боится и не понимает его. Это те бандиты, которые поставили себе цель ликвидировать независимое Украинское государство", – так написала в своем письме из тюрьмы Юлия Тимошенко. А зачитал его в воскресенье на митинге Объединенных оппозиционных сил первый заместитель председателя партии "Батькивщина" Александр Турчинов. Из этих слов Тимошенко понятно, что она считает нынешнее руководство страны бандитами, а бандиты должны, естественно, нести уголовную ответственность за свои преступления.

Таким образом, можно не сомневаться, что поскольку вся нынешняя оппозиция считает Януковича и его соратников преступниками, то после победы оппозиции эти преступники должны будут предстать перед судом. Не "киреевским" судом, а независимым судом! Причем, на эти судебные процессы наверняка будут приглашены представители правительств многих демократических государств.

Я, например, вижу, что это будет грандиозный судебный процесс, так как на скамье подсудимых окажутся сотни, если не тысячи преступников. Начиная с экс-президента... Это будет что-то наподобие Нюрнбергского трибунала.

Напомню, Нюрнбергский процес – международный судебный процес над бывшими руководителями гитлеровской Германии, проводившийся с ноября 1945 года по октябрь 1946 года. Тогда к смертной казни через повешение приговорили Германа Геринга, Иоахима фон Риббентропа, Вильгельма Кейтеля, Эрнста Кальтенбруннера, Альфреда Розенберга, Ганса Франка, Вильгельма Фрика, Юлиуса Штрайхера, Фрица Заукеля, Артура Зейсс-Инкварта, Мартина Бормана (заочно) и Альфреда Йодля. Еще часть немецких экс-руководителей были приговорены к пожизненному заключению или получили определенные тюремные сроки.

Интересно, что наши коммунисты во главе с Симоненко инициируют сейчас возвращение в украинское законодательство смертной казни. Я, правда, не уверена, нужно ли это делать. Но если смертная казнь таки будет временно восстановлена в связи с будущим трибуналом в Украине, то, как мне кажется, потребует смертной казни сторона обвинения для нескольких десятков бывших руководителей. А именно:

Янукович – президент-диктатор, тиран и мракобес. Именно он инициировал и организовал в 2010 году государственный переворот в Украине, узурпировав всю власть. Именно по его приказу проводились политические репрессии против Юлии Тимошенко, Юрия Луценко и других оппозиционеров. Также Янукович вместе со своими родственниками и друзьями нещадно грабил страну. А сам проживал в украденном у государства "Межигорье", ставшим символом коррупции в Украине.

Ющенко – еще один экс-президент. Он предал идеалы Майдана, еще в 2005 году спелся с олигархами и помог победить на выборах 2010 года Януковичу.

Затем список продолжают деятели рангом поменьше, которые были ближайшими пособниками диктатора Януковича.

Литвин – экс-спикер.

Симоненко – лидер фракции КПУ.

Ефремов, Чечетов, Богословская, Колесниченко, Кивалов, Лукьянов, Надоша, Олейник – наиболее ярые приспешники Януковича в составе парламентской фракции Партии регионов.

Левочкин и Герман – представители бывшей администрации президента.

Азаров, Клюев, Колесников, Тигипко, Табачник, Бойко, Лавринович – члены бывшего правительства.

Пшонка и Кузьмин – руководители Генпрокуратуры.

Хорошковский – бывший глава СБУ и Минфина.

Все члены Конституционного суда, освятившие государственный переворот.

Бывшие судьи Киреев, Вовк и еще тройка судей апелляционного суда, которые подтвердили приговор Киреева для Юлии Тимошенко.

Нечвоглод, Фролова и еше несколько работников Генпрокуратуры, непосредственно стряпавшие дела против Тимошенко и Лученко.

Фирташ – олигарх, совладелец "РосУкрЭнерго", спонсор Януковича.

Я никого не забыла из "первого списка"? Кстати, конструкция для исполнения приговора (если инициатива Симоненко будет поддержана новой властью) должна быть установлена на Майдане – на том месте, где недавно стояла "Йолка". И должна быть прямая телевизионная трансляция данного события.

А "второй список" – это те представители бывшей власти, для которых обвинение потребует тюремных сроков и конфискации имущества. В него войдут:

Все остальные парламентарии из фракции Партии регионов.

Вся фракция Блока Литвина.

Вся фракция коммунистов.

Те депутаты из фракций БЮТ и "НУ-НС", которые стали "тушками", независимо от того, остались ли они в этих фракциях, вошли в другие фракции, создали новые фракции или сделались внефракционными парламентариями.

Все прочие члены правительства Азарова.

Все прочие руководящие чиновники из администрации президента.

Многие представители администрации президента в регионах.

Чиновники пенитенциарной системы, Генпрокуратуры, МВД, Минздрава и других органов власти, которые принимали непосредственное участие в репрессиях против представителей оппозиции.

Кажется, всё!

Так давайте все, верующие и неверующие, помолимся в прямом или переносном смысле за то, чтобы "украинский Нюрнберг" состоялся как можно скорее! И приложим для этого свои усилия путем участия в протестных акциях оппозиции, голосования на предстоящих парламентских выборах, а также различными другими способами. Обмазывать краской биллборды Януковича я не призываю, но симпатизирую тем украинцам, которые такое будут делать



Читать полностью: http://h.ua/story/348792/#ixzz1kKH5WfIu
 

Сможет ли украинская оппозиция объедениться

Наступні вибори в Україні відбудуться 28 жовтня 2012 року. Залишилося 10 місяців. Політична агітація вже почалася. Політичні партії вийшли на стартову позицію, активно працюють вже і кандидати на мажоритарних округах: Олесь Довгий на своєму окрузі роздає гречку, інші розвісили свої бігборди, друкуються замовні агітаційні матеріали в пресі. Пробує піднімати голову і «прибита до землі», «розмазана», строката українська опозиція. Лідери якої, притримуючись давньої української традиції, своїми гетьманськими булавами готові заледве не трощити голови один одному — на словах всіляко запевняючи народ України в свої турботі за майбутнє цього народу. А люди все чекають українського Вашінгтона, надіються, що ось–ось прийде до влади добрий пан–цар–батюшка, і Україна, нарешті, припинить скочуватися на останні місця в світових рейтингах корупції, бідності, злиденності, цивілізаційного дикунства. 20 років своєї невеличкої незалежної історії люди надіються — але ситуація стає все більш безнадійною…

Хто винен?

Хто ж ті винуватці, що не дають Україні розпрямити крила і злетіти на верхні щаблі людського благополуччя, багатства, щасливої долі? В 1991 році Україна внаслідок економічно–політичного краху СРСР неждано–негадано отримала незалежність — але влада не змінилася. Навіть ті українські самостійники, які були обрані до українського  парламенту в 1990 році, не захотіли ініціювати нові вибори — а саме нові вибори на початку незалежності могли докорінно змінити ситуацію в незалежній країні. На жаль, навіть серед «самостійників–націоналістів» спрацювала звичайна людська прагматичність: нові вибори — то ризик не попасти знову в парламентське крісло. Тому й залишилась при владі та стара компартійна номенклатура, яка привела до краху СРСР, а в незалежній Україні ці ж люди, займаючи всі керівні посади на всіх щаблях влади,  почали працювати на руйнування вже нової держави. Але вони думали не про державу, а про свої теплі місця в цій державі, і про побудову свого особистого щасливого майбутнього.

На дверях кабінетів у владних установах швидко змінили таблички, замполіти у військах, ставши вихователями, поміняли в ленінських кімнатах портрети партійних вождів на портрети українських гетьманів, викладачі атеїзму стали викладачами релігієзнавства, комсомольські працівники за відсутності нової молодіжної ідеології стрімко перекваліфікувалися в бізнесменів по продажу народу ідеології американської еротики і навіть порно та насилля через мережу відеосалонів при райкомах та обкомах комсомолу. Саме з такої співпраці починали перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу Сергій Тігіпко, заввідділом агітації і пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу Олександр Турчинов (на сьогодні, окрім іншого — проповідник євангельсько–баптистської церкви), та комерційний директор створеного під егідою обкому ЛКСМУ молодіжного центру «Термінал» Юлія Тимошенко. З відеосалонів, до речі, свою комерційну діяльність починав і лідер «Союзу лівих сил», призначений в 2010 році по квоті КПУ на посаду  голови Державної комісії по регулюванню ринків фінакнсових послуг України Василь Волга (заарештований в липні 2011 року за підозрою в корупційних діяннях).

Тобто, на початку незалежності українські опозиціонери не захотіли зміни влади, а представники старої комуністичної влади, розваливши СРСР, почали привласнювати Україну.

А чи була опозиція?

В 2001 році Кость Бондаренко писав: «питання внутрішньої самоорганізації, рівно ж як і питання лідерських амбіцій, завжди були згубними для українських політиків у вирішальні часи нашої історії. Кожен може сам для себе ще раз перегорнути Аркаса чи Субтельного — і спробувати ще раз скрушно похитати головою над долями українських гетьманів, князів, отаманів... На жаль, історія нас нічому не вчить. Абсолютно нічому. І ми, роблячи правильний аналіз історичних фактів, абсолютно не вміємо його застосовувати до сьогодення та до нинішніх реалій».

Абсолютно погоджуючись з цими словами, можна додати, що української системної опозиції за всі 20 років історії незалежної України так і не було сформовано. Влада вміло користувалася людськими слабостями та амбіціями, розриваючи опозицію на шматки — як праву, так і ліву. На президентських виборах 1991 року опозиція не спромоглася виставити єдиного кандидата: Рух висунув голову Львівської обласної Ради Вячеслава Чорновола, однак його лідери І. Драч і М. Горинь агітували за голову УРП Левка Лук'яненка.

Партія демократичного відродження України, серед активістів якої були теперішні народні депутати Володимир Філенко (БЮТ), Тарас Стецьків (НУ-НС), Володимир Гриньов, філософ Мирослав Попович, фізик Ігор Юхновський та Олександр Базилюк (на сьогодні лідер Слов’янської партії, староста Конгресу російських організацій України) підтримували зразу двох своїх членів — Ігоря Юхновського та Володимира Гриньова. Довіреною особою Юхновського був тоді, до речі, і Леонід Кучма.

А люди, які хотіли бачити нову Україну, розривалися між Чорноволом, Лук’яненком, Юхновським, Гриньовим — і, врешті, проголосували за Кравчука.

Така ж само технологія відбору голосів опозиції спрацьовувала на владу і на всіх наступних виборах: проти явного лідера правих — Руху — активно працювали КУН, УНА–УНСО, УРП, ДемПУ. Ліві чубилися також — Симоненко, Мороз, Вітренко...

І тільки у 2004 році внаслідок внутрішніх протистоянь самої влади (київські–дніпропетровські–донецькі) президентом став представник опозиції Віктор Ющенко — хоча сам він опозиціонером фактично ніколи не був, і, ставши на чолі Української держави, нічого в ній, по великому рахунку, не змінив. Ті непрофесійні кадрові зміни, за які йому дорікали, насправді творилися руками його оточення — знову ж таки, практично всіх до одного колишніх компартійних та комсомольських кадрів. Чи треба їх перераховувати? Чи треба говорити, що Віктор Ющенко завдав українській опозиції такого удару, від якого вона й до цього часу не може оговтатися — і створенням квазідемократичної партії НСНУ, і своєю кадровою політикою, і відсутністю економічних та політичних реформ. 

Чи зможе українська опозиція перемогти?

Чи є сьогодні в Україні опозиція?

В червні 2011 року Олесь Доній сказав: «У нинішньому стані опозиція не переможе ніколи». Згоден з ним. І це при тому, що влада сьогодні, здавалося б, слабка як ніколи. Слабка, знову ж таки, кадрово, слабка малою кількістю дієвих кроків назустріч людям — чомусь краще у влади виходить іти проти людей.

В такій ситуації, здавалося б, у опозиції є всі шанси таку владу змінити — почавши з отримання більшості на парламентських виборах осінню цього року.

Дослідження, проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 9 по 16 грудня 2011 року, показує різке падіння рейтингу Партії регіонів — до 13,9% (з 39,1% в квітні 2010 року).

Рейтнг сателіту Партіі регіонів — КПУ — за період з квітня 2010 року виріс з 3,3% до 5,3%. Тобто, разом з КПУ Партія регіонів набирає всього 19,2%.

В той же час БЮТ має зараз 15,8, «Фронт змін» Яценюка — 9,6%, «УДАР» Кличка — 5,1%, «Свобода» — 3,6%. Всі інші партії — гарантовано непрохідні.

Здавалося б, опозиція має всі шанси перемогти партію влади на найближчих виборах. БЮТ, ФЗ, «УДАР» разом набирають вже 30,5% — проти 19,2 ПР та КПУ. Якби не одне маленьке «але», а саме: пихата гординя українських опозиційних гетьманів. Чому так категорично? А давайте подивимося на українську опозицію без рожевих окулярів.

Чи зможе українська опозиція перемогти?

Наприклад, дуже багато розмов сьогодні точиться про якісь спільні партійні та можоритарні списки. Насправді, це все — навішування лапші на вуха довірливих українських виборців. Бо  насправді ніяких спільних списків не буде. Це неможливо в принципі. Кожна партія буде намагатися отримати максимум можливого на кожному окрузі — і тому буде висувати своїх мажоритарщиків навіть в завідомо непрохідних округах для агітації за партію.  

Друге — ведуться якісь розмови про якісь «три колони» від «Свободи», БЮТ та ФЗ. При цьому ці опозиціонери «забувають» про того ж Кличка. Кличко, в свою чергу, заявляє про ведення переговорів з Гриценком. Щось там розказують (як завжди) про об’єднання «Наша Україна», НРУ, УНП та інші. Насправді, вже зараз можна передбачити, що українська опозиція «мужньо» піде на вибори як мінімум десятьма колонами, змагаючись перед прихильниками європейського вибору України у своїй любові до народу та патрітичності.

Насправді, патріотичність мала би проявитися реальним об’єднанням, причому бажано в одну партію. Той же досвід 2004 року показав, що саме і тільки гуртом можна побити батька, тобто перемогти. А коли буде йти декілька колон, то від опозиції зможуть пройти хіба що БЮТ та Яценюк. Наскільки ці партії є насправді опозиційними — то велике питання. Бо ж всі пам’ятають про пресловуту Конституцію ПРиБЮТ, яка реально готувалася, і таке об’єднання не відбулося тільки чудом.

Потрібно реально розуміти, що влада, насправді, не така слабка, як поки що здається. Треба віддати належне лідерам Партії регіонів, що вони не побоялися взятися за непопулярні кроки — і що вони прекрасно розуміють, на що йшли, і заради чого. При всій недолугості Податкового кодексу, там таки є деякі позитивні речі, включаючи те, що цей кодекс вже працює на збільшення бюджетних надходжень. Дуже добре пам’ятаю, як одна знайома співробітниця МВС напередодні виборів 1999 року заявила, що буде голосувати за Кучму тільки тому, що він додав їй до зарплати 10 гривень. І мабуть, всі пам’ятають те підвищення до пенсій в 2004 році, яке спричинило величезні проблеми для команди Ющенка. Чи буде влада робити такі кроки назустріч людям напередодні виборів 2012 року? А хтось сумнівається?

Чи хтось сумнівається в застосуванні адміністративних важелів під час виборчої кампанї і під час самих виборів?

А тепер скажіть — хто з опозиції в таких умовах попаде в Раду? Максимум партії Тимошенко та Яценюка, а всі, хто зараз балансує на межі 5%, не кажучи вже про 3% і менше — в Раду не попадуть. Але хто тому буде винен?

Однозначно можна сказати, що при об’єднанні в одну потужну політичну силу українська опозиція має всі шанси на перемогу, незважаючи на можливості так званого адмінресурсу. Але вони не об’єднаються — а значить, не переможуть.

Чому не об’єднаються? В силу багатьох причин — як пресловутої хохляцької метальності, так і пресловутої української продажності. Окрім того, протрібно розуміти, що саме ховається в Україні під назвою «політичні партії», що то насправді є структури одного лідера, одного вождя. Структури, які переважно побудовані не на ідеології (мається на увазі, перш за все, керівний склад всіх рівнів), а на особистій відданості, на фанатизмі, навіть лизоблюдстві тощо. А також на грошових вкладах — хто платить, той і замовляє музику, тобто відповідне до суми вкладу місце в списку.

Ні, звичайно, всі ми хотіли би надіятися на того Вашінгтона, про якого писав ще Тарас Шевченко. Хотіли би надіятися на швидкий поступ нашої держави до цивілізації. Хотіли би надіятися на чесну і порядну владу, на чесну і принципову опозицію. Але насправді, на жаль, все трошки не так. Скажете, огульно можна все що завгодно говорити? Добре, наступного разу поговоримо більш детально)

Анатолій Герасимчук, UАргумент



Читать полностью: http://h.ua/story/348233/#ixzz1k8N4sqsZ