Солдат без души - киллер. Солдат с душой - воин!
- 24.02.14, 14:00
"Бути солдатом - це значить мати дух солдата.
Солдат без душі - кілер. Солдат з душею - воїн"
Солдат без душі - кілер. Солдат з душею - воїн"
Юрий Бутусов Пам*яті героїв Небесної сотні
Я слухав виступ сотника на Майдані, де вперше після трьох днів війни не рвалися гранати. Та раптом люди розступились, до сцени під*їхав автобус та швидка з трунами загиблих героїв. На автобусі не було позначок "Ритуальна служба", "Поховання". Там був незвичний надпис: "груз 200". Цим кодовим словом військові називають загиблих. Хтось написав спеціально, витратив час. Так, інші надписи на цьому автобусі були б недоречні, подумав я, слухаючи молитви священиків. Бо коли молоді, красиві, сильні, мужні чоловіки, які вчора були поруч, сьогодні лежать у труні, це ніяк не може бути "Ритуал". Це війна. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сирітою, що плаче за втраченими батьками... У них були такі мирні професії - як вони могли з такими "ботанічними" навичками опинитися на лінії вогню? Як мабуть посміхався снайпер з цих незграб - ше б пак, йти в атаку з дерев*яними щитами та палицями - це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Фахові вбивці Януковича розстріляли їх граючись - стріляли одному в ногу, та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого. Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! І тут коли майже вся площа, коли сотні галичан навколо мене почали читати "Отче наш" я, здається, збагнув. Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом, значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність. Навчитися воювати - нескладно. Проте бути солдатом - це значить мати дух солдата. Солдат без душі - кілер. Солдат з душею - воїн. В війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію. Ми маємо жити в системі координат, яка зрозуміла для нас. Серед символів, які мають значення та торкаються серця. Якщо це схвалить Майдан, я б віднині та назавжди рішенням Верховної Ради у найближчий сесійний день заснував справжнє українське національне державне свято - День захисника Вітчизни. 18 лютого - в день, коли влада розпочала війну. Бо нова незалежна нація народилася саме тоді, коли у неї з*явилися свої захисники, що за надвисоку ціну виграли битву на Майдані за нас, за нашу спільну державу, за майбутнє наших дітей. За кожну родину, що втратила близьких, де є поранені та скалічені. За кожну сироту, яка залишилася без батька... 18-го лютого...
СЛАВА УКРАЇНІ!!!!!
(Перевод на российский язык)
"Быть солдатом - это значит иметь дух солдата.
Солдат без души - киллер. Солдат с душой - воин!"
Солдат без души - киллер. Солдат с душой - воин!"
Я слушал выступление сотников на Майдане, и вдруг толпа расступилась, к сцене подъехал автобус и быстрая с гробами погибших героев. На автобусе не было отметок "Ритуальная служба", "Похороны". Там был необычный надпись: "груз 200". Этим кодовым словом военные называют погибших. Кто-то написал специально, потратил время. Да, другие надписи на этом автобусе были бы неуместны, подумал я, слушая молитвы священников. Потому когда молодые, красивые, сильные, мужественные мужчины, которые вчера были рядом, сегодня лежат в гробу. это никак не может быть "Ритуал". Это война. Когда со сцены сообщили, что у одного погибшего - четверо детей, у второго - единственная трехлетняя дочь осталась круглой сиротой, потому что мать умерла еще раньше, а третий - еще вообще не успел пожить, ему всего 19 лет ... пятидесятитысячных Майдан заплакал так по-детски пронзительно, как будто он тоже стал этой сирот. У них такие мирные профессии - как они могли с такими "ботаническими" навыками оказаться на линии огня? Как видимо улыбался снайпер из этих неуклюжего - еще бы, идти в атаку с щитами и палками - это так непрофессионально, разве сделает профессиональный солдат? Разве солдат будет двигаться по открытой улице Институтской? Профессиональные убийцы Януковича расстреляли их играючи - стреляли другу в ногу, и убивали тех, кто пытался вытащить раненого. Зачем они шли вперед? Им так много было чего терять! И здесь когда почти вся площадь, когда сотни галичан начали читать вокруг меня "Отче наш" я немного понял. Они пошли на смерть, потому что быть солдатом, это не значит уметь хорошо стрелять и разобраться в тактике. Быть солдатом, значит не отделять свое личное достоинство от достоинства за свое государство. Это значит уважать и любить не только то, что есть в тебе и на тебе, но и все то. что вокруг тебя. Твоя страна. Твоя колыбель. Твоя ответственность. Научиться воевать - нескладно. Однако быть солдатом - это значит иметь дух солдата. Солдат без души - киллер. Солдат с душой - воин. В войне за независимость Украины родилась новая независимая нация, должен творить свою независимую культуру и историю. Мы должны жить в системе координат, которая понятна для нас. Среди символов, которые имеют значение и касаются сердца. Если это одобрит Майдан, я бы отныне и навсегда решением Верховной Рады в ближайший сессионный день основал настоящее украинское национальный государственный праздник - День защитника Отечества. 18 февраля - ибо новая независимая нация родилась тогда. когда у нее появились свои защитники, что за сверхвысокую цену выиграли битву на Майдане за нас, за нашу общую государство, за будущее наших детей. 18 февраля ... Слава Украине!
Юрий Бутусов
Без комментариев...
14
Коментарі