Профіль

Silver_Lady

Silver_Lady

Україна, Івано-Франківськ

Рейтинг в розділі:

Свіжі шпалери



Спілкуймося українською.

  • 29.06.10, 17:03


Сексуальный маньяк - пісюнковий злодій;  hug

Зеркало - пикогляд; burumburum

Киндер-сюрприз - яйко-сподівайко; popa

Соковыжималка - сіковичовичувалка; smile

Спілкуймося українською.

  • 29.06.10, 16:57


Зажигалка - спалахуйка;  yazyk

Бабочка - залупівка;hypnosis
 
Лифт - міжповерховий дротохід; bravo foo

Кощей бессмертный - чахлик невмирущий; wakeup

Жінки:

  • 21.06.10, 20:45
ЖІНКИ:



¦Жінки – як діти, ледве що – відразу в сльози і до мами.

¦Жінка – як інспектор ДАІ: фігні наговорить, гроші відбере, настрій зіпсує, а ти ще і винен.

¦Жінка – як посольство, може і не дозволити з друзями в Тайланд їхати)))
¦
Жінка в торгівельному центрі – як маршрутка, поки не крикнеш – не зупиниться.

¦Жінка – як театр, сьогодні комедія, завтра трагедія, а післязавтра гастролі в іншому місті.
¦
Жінка – як улюблений светр, ти його звичайно дуже любиш, але на фіга він тобі в Туреччині потрібний?

¦Жінка – як викладач на іспиті, начеб готувався все правильно розповів, а вона тебе хоп і на якійсь дрібниці піймала.

¦Жінка – як чай, хтось любить міцніший, хтось не дуже, а хтось з другом один пакетик на двох заварює.........

Чоловіки:

  • 21.06.10, 20:39

?як кава: найкращі—гарячі, міцні ,і не дають тобі заснути всю ніч.

 
?як торгові агенти: не можна вірити жодному їхньому слову!
?як комп'ютери: їх важко зрозуміти, і в них завжди проблема з пам'ятю.
?як гороскопи: завжди радять що тобі робити, але як правило помиляються.
?як місце для паркування: всі найкращі вже зайняті, а вільні- незручні, і надто

  малі.

?як ліки: мати з ними справу неприємно, але потрібні.
?як мікрохвильовки: розігріваються за 15 хв.
?як дельфіни: кажуть що вони розумні, але точно цього ще ніхто не доказав.
?як реклама: завжди варто сумніватися в тому що вони говорять.
?як міксери: він тобі потрібен, але ти точно не знаєш для чого!Але ми без них не

  можем жити..

Светлана Ковалева

Да — нет

Где я живу, цветут цветы, Где я готовлю, пахнет вкусно. Кому доверю все мечты, С кем разделю любви искусство? Лишь с тем одним, кто дорог мне, Лишь с тем, кто не продаст однажды, Кто не предаст назло толпе. Все остальное мне не важно. Все в жизни я делю на два: Да - нет, люблю иль ненавижу. В любовной нити два узла Я место третьему не вижу.

Светлана Ковалева

Одиночество

Не продать, не потерять одиночество, Как фамилию, как имя, как отчество. Родилась уж, видно, я под созвездием, Что готовило судьбу, как возмездие. И куда б я ни пошла, ни поехала - Одиночество со мной всюду следует, Словно камушек, в груди тихо тукает, И зовет меня оно, и аукает. Разбежаться бы да кинуться в реченьку, Только мысли-то мои эти грешные. Мы теперь навек вдвоем с одиночеством, Как с фамилией моей, да как с отчеством. Ты, кукушка, прокукуй свою песенку, Да ступеньки все сочти в моей лесенке - Сколько пройдено, да сколько осталося, Может быть, идти вдвоем нам до старости. Я сплету себе венков да с полдюжины, Сарафан себе пошью я из кружева, Чтоб коса от ветра вновь растрепалася, Одиночество со мной чтоб осталося.

Светлана Ковалева

Когда взорвется сердце от невзгод

И смысл приобретут воспоминанья,

Вдруг рухнет очумевший небосвод

Перед дорогой нашей к расставанью

И эхом нашим станет тишина,

Прощальный крик застынет спазмом в горле.

Скажу: "Мне, чтобы жить, любовь нужна,

А чтоб дышать - нужна, пожалуй, воля".

У каждого из нас есть свой причал,

К нему ведет одна дорога жизни.

Любовь - начало всех земных начал

И продолженье всякой доброй мысли.

Когда взорвется сердце от невзгод

И смысл приобретут воспоминанья,

Скажу ему: "Не наступил черед

Все мерить на прощенье и прощанья".

Светлана Ковалева

То зимы ждала,
То прихода мая.
Все спешила жить,
Мне все было мало.
Я любила свет,
Я любила звезды.
От любви горячей
Пряталась в морозы.
За разменный грош
Счастье покупала.
И святую ложь
Правдой называла.
Я спешила жить,
Я любить спешила.
Лучше слыть, чем быть -
Так давно решила.
Я свою черту
Провела однажды.
Ниже не смогу,
Выше мне не важно

Светлана Ковалева

 "Мне нагадали любовь"
 

Ветер за окнами вновь  Гонит листву тротуаром.  Мне нагадали любовь:  Кто нагадал, я не знаю.  Мне нагадали любовь: Кто нагадал, я не знаю.   Тихо мерцает луна,   Звезды слились в поцелуях.  Рвется в ночи тишина,  Пальцы сплетаются в струнах.  Рвется в ночи тишина,   Пальцы сплетаются в струнах.  Майся, боли, но живи,   Сердце разбитое, майся.  Плачут сегодня дожди,  Плачут они, но напрасно.  Плачут сегодня дожди,   Плачут они, но напрасно.  С дрожью тяжелая шаль   С плеч непослушно спадает.  Мне нагадали печаль: Кто? Один Бог только знает.  Мне нагадали печаль:   Кто? Один Бог только знает.

Василь Симоненко

  • 04.03.10, 13:01

СУПЕРНИКИ

1. Вітер пісню співав стоголосо,
Але раптом в екстазі німім
Зупинивсь біля тебе , і млосно Зазітхав у волоссі твоїм. І підслухали зорі і трави,
І підслухали ріки й мости, Як шептав тобі вітер ласкаво: «Я такої не бачив, як ТИ…. Хочеш – хмари для тебе розвію?
Хочеш землю в дощах утоплю? Тільки дай мені крихту надії, Тільки тихо шепни – люблю….»
І хоч ти не сказала нічого, Бо не слухала вітрових слів Він, забувши солодку знемогу, Розганяти хмарки полетів.
А, як глянуло сонце із неба Через сині зіниці ніш , Закохалося сонце у тебе, Засіяло іще ясніш. 2. Вітер в небі за хмарами гониться
І про тебе складає пісні. Почалася у сонця безсонниця – І подовшали раптом дні. І обоє тобі заходились Говорити у всякий час: « Ми по вуха в тебе влюбились Усміхнися ж хоч раз до нас….» 3. Тож, послухайте, сонце і вітре! Перестаньте скиглить на мить! Маю річ я до вас нехитру, Ви послухайте, помовчіть. Я б хотів, щоб мені ви сказали Без брехні, без ридань і виття: Скільки раз ви уже кохали За своє безконечне життя? У скількох у волоссі мліли, У скількох іще будете мліть? Ви всіх разом так не любили, Як одну її треба любить! Я для неї хмар не розвію І дощами землі не заллю. І хвалитись, як ви не вмію, Але я її дужче люблю. Те, що кидали ви , як намисто, Міліонам красунь до ніг, Я вдуші недоторкано чистим Для одної, для неї зберіг.