Вже айстри пахнуть Снігом запізнілим Крізь вогке полум*я ночей, Шукають квіт Осінній У веселкової зими... Вщент цвіт весь догорає, А цукром налипа асфальт. У награні Зіниці святок Босоніж сонце зазирає. Давай, зіграємо в сніжки, Як то колись, Пускаючи їх в небо, І наші айстри білі Розцвітуть!!!     

Наливаймо, браття, кришталеві чаші, Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали Голівоньки наші! Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали Голівоньки наші!

Щоби Україна повік не плакала, Щоби наша слава, козацькая слава, Повік не пропала. Щоби наша слава, козацькая слава, Повік не пропала.

А козацька слава кровію полита, Січена шаблями, рубана мечами, Ще й сльозами вмита. Січена шаблями, рубана мечами, Ще й сльозами вмита.

Наливаймо, браття, поки ще є сили, Поки до схід сонця, поки до походу Сурми не сурмили. Поки до схід сонця, поки до походу Сурми не сурмили.

Небо і земля, Небо і земля,

Нині торжествують.

Ангели й люди, Ангели й люди

Весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився

Ангели співають, Царіє вітають,

Поклін віддають, Пастиріє грають,

Чудо, чудо повідають.

Во Вифлеємі, во Вифлеємі

Сталася новина!

Діва Марія, Діва Марія

Породила Сина!

Христос родився, Бог воплотився

Ангели співають, Царіє вітають,

Поклін віддають, Пастиріє грають,

Чудо, чудо повідають.

І ми во плоти, і ми во плоти

Богу поклін даймо:

„Слава во вишніх, слава во вишніх"

Йому заспіваймо!

Христос родився, Бог воплотився

Ангели співають, Царіє вітають,

Поклін віддають, Пастиріє грають,

Чудо, чудо повідають.

За Україну, з вогнем завзяття, Рушаймо, браття, всі вперед! За Україну, з вогнем завзяття, Рушаймо, браття, всі вперед! Слушний час кличе нас - Ну ж бо, враз Сповнять святий наказ!

Приспів:

За Україну, за її волю, За честь, за славу, за народ!

Ганебні пута ми вже порвали І зруйнували царський трон, Ганебні пута ми вже порвали І зруйнували царський трон, З-під ярем, із тюрем, Де був гніт, Ми йдем на вільний світ.

Приспів.

О, Україно! О, рідна ненько! Тобі вірненько присягнем. О, Україно! О, рідна ненько! Тобі вірненько присягнем. Серця кров і любов - Все тобі Віддати в боротьбі!

Приспів.

Вперед же, браття! Наш прапор має І сонце сяє нам в очах! Вперед же, браття! Наш прапор має І сонце сяє нам в очах! Дружний тиск, зброї блиск, В серці гнів І з ним свобідний спів!

Хтось та й вродиться з нас нещасливий,

Я не знаю, яким був мій рід.

Пресвята Богородице Діво,

Вирушаєм сьогодні в похід.

Затріпочуть хоруговки крилами,

Запорізький лунатиме марш.

Hе заручені ми із милими,

Цілий полк неодружений наш.

Помолюсь я і в путь, так, як годиться,

Треба йти до чужих вже сторон –

Борони ж Ти мене, Богородице,

Щоби я не потрапив в полон.

А якщо ненароком загину,

Поховають мене серед дня,

Понесуть на руках побратими,

Поведуть вороного коня.

Товариші ударять з мушкетів,

Загримить полковий тулумбас;

Дух мій, Діво, тоді вже одлетить

Аж на Січ, в Україну, до нас.

Хтось та й вродиться з нас нещасливий,

Я не знаю, яким був мій рід.

Пресвята Богородице Діво,

Вирушаєм сьогодні в похід.

Чорнії брови, карії очі, Темні, як нічка, ясні, як день! Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей? Ой очі, очі, очі дівочі, Де ж ви навчились зводить людей?

Вас і немає, а ви мов тута, Світите в душу, як дві зорі. Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі? Чи в вас улита якась отрута, Чи, може, справді ви знахарі?

Чорнії брови - стрічки шовкові, Все б тільки вами я любувавсь. Карії очі, очі дівочі, Все б тільки я дивився на вас! Карії очі, очі дівочі, Все б тільки я дивився на вас!

Чорнії брови, карії очі! Страшно дивиться весь час на вас: Не будеш спати ні вдень, ні вночі, Все будеш думать, очі, про вас. Не будеш спати ні вдень, ні вночі, Все будеш думать, очі, про вас.

Там, під Львівським замком Старий дуб стоїть, А під тим дубочком Партизан лежить.

Він лежить, не чує, Він неначе спить, Золоті кучері Вітер шелестить.

Над тим партизаном Матуся стоїть, Слезами ридає, З сином говорить.

Як ти був маленький, Батько воював, Він за Україну, Голову поклав.

Я вдовою стала! П'ятеро синів... Ти був наймолодший, Сину мій, Андрій.

Я тебе ховала, Я тя берегла, А тепер могила Тут буде твоя.

Повіяв вітер степовий,

Трава ся похилила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий,

Його б лишень кохати.

Він впав, як той сухий листок,

Повік буде лежати.

Він впав, як той сухий листок,

Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон

Та й жалібненько кряче:

"Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче!"

"Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче!"

Заплаче мати не одна,

Заплаче й чорнобрива.

Бо не одного козака,

Сира земля накрила.

Бо не одного козака,

Сира земля накрила.

Повіяв вітер степовий,

Трава ся похилила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

Впав в бою стрілець січовий,

Дівчина затужила.

Ой Марічко, чичері, чичері, чичері, Розчеши ми кучері, кучері, кучері. (Двічі)

Я би тобі чесала, чесала, чесала, Коби мамка не знала, не знала, не знала. (Двічі)

Мати буде дивити, дивити, дивити, Як ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити. (Двічі)

Ой Марічко, люблю тя, люблю тя, люблю тя, Заріж мені когутя, когутя, когутя. (Двічі)

На ти ружу червлену, червлену, червлену, Розмаринку зелену, зелену, зелену. (Двічі)