З'явилася перша Туристична онлайн-карта Дрогобичa


Туристична онлайн-карта Дрогобича створена до Дня міста Дрогобича у 2016 році. Автор Олег Стецюк.  

Онлайн-карта містить майже 400 позначок з короткою інформацією, яка періодично додається, оновлюється та уточнюється. Карта поділена на розділи: "музеї Дрогобича", "туристичні (історичні) об'єкти", "пам'ятники міста, які існують", "пам'ятники, які не збереглись", "некрополі Дрогобича", "де поїсти", де переночувати", "таксі" та "громадські вбиральні".

Карта створена на базі Google Maps і її переглянути можна на спеціальному блозі - drotur. blogspot. com

Існує також англійська версія "Drohobych Tourist Attractions Map".

Новини Дрогобича на Drohobyczer Zeitung

Дізнавайся цікаве та корисне про Дрогобич на Drohobyczer Zeitung http://www.drohobyczer-zeitung.com/

- Новини Дрогобича 
- Афіша Дрогобича
- Довідник Дрогобича
- Готелі Дрогобича
- Усі кафе, ресторани, кнайпи, кав'ярні Дрогобича
- Усі бібліотеки Дрогобича
- Усі банки, банкомати, обмінники Дрогобича
- Усі сайти Дрогобича
- Відомі люди Дрогобича
- Книги про Дрогобич та Дрогобичан
- Бруно Шульц (Bruno Schulz)
- Іван Франко 
- Легенди Дрогобича

Drohobyczer Zeitung

«Drohobyczer zeitung» (Дрогобичер цайтунг) – сайт про Дрогобич та Дрогобичан від 1883 року. Кому цікавий ресурс з ретро-новинами, то Вам сюди.

До речі, - Метою проекту є збір матеріалів (фотографічних, довідкових, документальних, картографічних, а також туристичні описи та спогади) про Дрогобич та дрогобичан з архівів, старих друкованих видань, з мережі Інтернет від 1883 року, а також пошук яскравих вихідців з Дрогобича та, безпосереднє, новинне висвітлення.

http://www.drohobyczer-zeitung.com/

Шахти і трембіти з мольфарами на веселих дорогах

У соціальних мережах з’явилася жартівлива карта України із зображенням стереотипів, які  властиві жителям різних регіонів України. Попри свою цікавість і ми вирішили дізнатися чи наші мешканці Дрогобиччини мають свої стереотипи. Тому ми провели власне опитування з поміж 150 людей, на тоснові чого склали не менш цікаву і весела карту.

І звісно, мешканці Дрогобицького краю мають своєрідні стереотипи, які майже різняться із львівськими. На думку львів’ян в Одеській області живуть українофоби, а в Криму – «комуняки». Спільними виступає в України – це стереотипи про Крим (комуністи), Миколаїв і Херсон (баштанництво); Київ, Донецьк (вугілля), Волинь (для нас, як і для киян це – партизани та озера), Закарпаття (мадяри), Запоріжжя (козаки). Своєрідним для наших людей і потішним для читача є: Київ - великий шумний мегаполіс, де всі кудись спішать, навіть сам час кудись спішить; Західна Україна – гуцули, трембіти, мольфари, гори (напевно, це через співачку Руслану, яка постаралася «огуцулити» в культурному плані простір від Франківська аж до Львова), Одеса – більш українська територія, море, усмішки; Східна і Центральна Україна – російськомовні жителі; Галичина – «П’ємонт» України, «западенці». Галичина асоціюється також зі Львовом, а сам Львів зі старою, подекуди, готичною архітектурою, затишними кав’ярнями, європейське мiсто, вишивка, леви, дощі, Бандерштадт; Полтава – соняшники; місто Тернопіль із озером, яке є насправді окрасою його; Луганськ – регіонали. Також ми вирішили поцікавитися й місцевими стереотипами від наших мешканців: Трускавець - курорт, «Нафтуся», готелі, «баби» і гроші; Дрогобич – сіль, Франко, веселі дороги; село Ясениця-Сільна   там, де люди «мене» дивують.

     Найцікавішим став стереотип від східничан: Україна - "ненька корупції". І цікавим виявилася відповідь, де:

«Крым, Донецк, Луганск ассоциируется с принадлежностью к России. Это как-бы другая Украина (но если серьезно, то я так не считаю)». Хоча все і в жартівливих тонах, але за цим ховається дещиця правди. Слід також пам’ятати, що стереотипи треба долати. Та попри це все, саме певна специфіка кожного регіону його вирізняє, робить його цікавим і своєрідним в думках людей.

Джерело: Drohobyczer Zeitung

Героїня Світу - Ірина Сеник

23 жовтня громада м.Борислава вшанувала память своєї почесної мешканки – Ірини Сеник памятною таблицею, яку встановили на будинку на вул. Тернавка, 52, де на третьому поверсі і проживала „Героїня Світу”: почесна громадянинка міста Львова, де народилася і Борислава, якому подарувала решту своїх років; була багатолітнім членом ОУН, член Української Гельсінської групи (УГГ), поетеса,  майстриня-рукодільниця, яка з допомогою голки та нитки вишивала дитячі книжки-казки. Не зважаючи на осінній холод та вимкнуте світло у даному будинку, це не  завадило розпочати дійство близько 12 год. Удостоєними відкрити пам’ятну таблицю були: заступник голови Союзу українок України п.Ростислава Федак та наш дрогобицький професор ДДПУ (до речі почесний громадянин м.Дрогобича) Михайло Шалата, що знав поетесу та з нею товаришував.

  На урочистість біля її дому зібралося близько 115 осіб, серед них і рідні поетеси: племінник  Орест і його дружина Ірина Сеник, яку назвали Іриною молодшою; також прийшли: о.Ігор Ткачів (УПЦ КП), о.Петро Піддубний, Роман Соловчук, перший заступник міського голови Мар.Граб’юк, гімназисти Бориславської гімназії, братство ОУН-УПА м. Борислава, кандидат у депутати Ігор Кобилецький, гуртківці будинку дитячої та юнацької творчості: Волод. Дидак та Олекс. Сабат, Степан Калапунь і наймолодша учасниця, юна українка, володарка гран-прі конкурсу читців міжнародного дня молоді Лариса Бориславська, яка успадкувавши хист і акторський талант матері виступає з 3-х років, і у свої 5  прочитала вірша Ірини Сеник перед шанованою громадою бориславців.

  Дійство тривало з молебнями Св.отців місцевих церков та із виступами читців та з піснею під гітару на слова поетеси, вшанування тривало до 13.15 і незабаром продовжилися 0 15.00 у Центральній міській бібліотеці. 

Олег СТЕЦЮК

Борислав-Дрогобич 

Близька, але інша Європа: Словаччина та Польща (З ФОТОМАТЕРАЛАМ)

     Прийняті стереотипи, щодо Європи, щодо кращості та безпечності закордоння інколи дивують та вражають. Так, близьке зарубіжжя цікаве, інше. Але яке ж воно?

      Коли ви перетинаєте кордон україно-польський, скажімо в Шегинях, то декілька кілометрів у вас ще діятимуть українські мобільні оператори. В очі впадає висока якість доріг (якої хотілося б заздрісно й собі). Інколи важко сказати без пильності, де ти, що за ґміна (адміністративна одиниця, на кшталт районів в Україні) через невеличкі дорожні таблички салатового кольору. Не беручи до уваги доріг, то панорама та вид дуже схожий на український: ті ж великі чиїсь «замки». Але поляки люблять окрім будувати гарно, ще й прикрашати зі смаком ділянки (в цьому сенсі вони мастаки). І це робить практично кожен власник дому. Говорячи про ставлення, то до Нас воно різне. А якщо сказавши, що ти з Львовщизни (Львівщини), тебе сприймуть по-іншому, навіть краще.

      У спілкуванні з нашими сусідами ти чуєш хвалу наших українських товарів, на закупи яких їдуть до нас, а саме: горілка, сухарики, сигарети, пиво, халва й інші солодощі, які вони цінують та неодмінно купують оптом. Суперечливим у спілкуванні завше виступає вічний поділ «де чия земля». Із усього цього найсуперечливішим був «їхній коханий» Львів. Що навідріз для них залишається таким. Один навіть промовився оригінальною фразою: «Для поляка не бути у Львові, це те саме, що для мусульманина не побувати в Мецці». За невеликий відрізок часу від соцминулого до теперішнього європейськість заполонила усе, і поряд з охайними дорогами ти побачиш доріжки для велосипедів, що вважається альтернативним засобом пересування. Також не позичати нам і порядків, виконання законів (не лише де-юре, а й де-факто). Перехід через дорогу, сідання в певному місці, чи фотографування чогось має обмеження; відсутністю яких, поляків дивує у нас.  Відрізняється й студентське життя. Для прикладу кампус (студмістечко) університету Любліна  Марії Кюрі-Складовської. В кінці року, там близько травня, для студентів під вікнами гуртожитків (академіків) влада міста влаштовує музичний, безкоштовний місячний фестиваль (в т.ч. з різним рок-виконавцями). Говорячи про академіки, то вони мають кожен свої назви: «Ґеліос», «Ікар» тощо. А в помешканнях студентів є свої плюсі: кожен гуртожиток (найгірший) має двомісні кімнати обладнаний виходом для Інтернету та телефону, пластикові вікна, охайні коридори, холодильник, та ліфт який працює. І навіть у кімнатах присутній гендерний мікс. Такого явища як «нічних посиденьок» в поляків в масовому характері немає. Зате, розпочинається «робочий день» в студентів ще з 5-6 ранку, де вони вже щось роблять, кудись ідуть.

       Долаю ще один кордон, що важко назвати кордоном, потрапляєш до Словаччини, де відчутність «іншого» присутня. Дивують доглянуті, часто засіяні масово ріпаком поля, які під синім небом нагадували великий прапор України, неймовірна природа, неймовірні гори Татри, вершина яких губиться в хмарах; безліч старовинних готичних будівель, що не місто то музей.Будинки самі кольорові і маленькі, з вузенькими вікнами, на перший погляд в цьому вбачається якась ляльковість міст. Не зрозумілим і цікавим для багатьох буде наявність на будинках двох номерів: в чорній рамці та в червоній. Словаки пояснили цю дивину, яка є частиною традиційності, що була успадкована, як вони кажуть, ще з австрійських часів, де перший номер будинку, це порядковий номер його на вулиці, а другий, це порядковий номер в цілому місті. Міста словацькі дивують багатьма речами та посеред білого дня відсутністю мешканців по вулицях. А ті мешканці, яких побачите, будуть ромами, яких тут, якщо брати бачений Спішський край, буде більшість, але не в такому стереотипі, що в нас про «циганів». В крамницях словацьких (потравіна по-їхньому) популярністю користується словацьке пиво за смак та якість; дивним було й те, що пляшка від пива могла коштувати як і саме пиво. Дивлячись на ціни, то ця країна дорога, підвищенню цін посприяв перехід на євро. Відмінність від Польщі проявлялася у відсутності атмосфери новизни, тут просто існувала «дбайлива» не доглянутість, яка і в Україні, але за винятком того, що словаки намагаються підтримати в первинному стані усе, і щоб це «дихало» пройденими століттями.

      Європейськість в двох країнах вбачалася і в образі мислення про спільну Європу, про інформування, бажання туристу та гостям надати вичерпну інформацію про видатні місця. Тому для цього, практично кожне місто має інформаційне бюро/центр, в якому гостю підкажуть, порадять, і дадуть безліч, безкоштовних брошур, карт. При цьому на різних мовах, навіть на українській.

     Шана до минулого, до свого, теж вражала. В бачених містах безліч пам’ятників Івану Павлу ІІ, Навіть у Вавелі в місті Кракові,  де похований Лех Качинський, зустрінеш довгі черги до його могили.

     Також цікавим було попитати «Що ви знаєте про Україну?». І перші слова, що скажуть будуть такими: «Шевченко (футболіст), Кличко, Ющенко». Що стали обличчям нашої держави. А польським питанням до українці часто виступає «А до Євро 2012 ви готуєтесь? Ви побудували стадіони?». І далі довгі розмови про важливість цього чемпіонату, навіть більші переживання ніж в нас за долю спортивного майбутнього.

     І щоб вміти порівняти, треба побачити, відвідати, насправді казкові міста. В Польщі: Краків, що справді нагадує Львів, Сандомир – невеличке князівське місто з повсюдними багряними дахами та з ратушею, що нагадує оборонний замок;  Баранів Сандомирський із палацом, який звуть малим Вавелем; для відпочинку вдалі міста Мушина та Криниця, що нагадують нашу Східницю чи Трускавець, де вночі більше хрущів аніж інших комах. В Словаччині  міста: Спішська Собота, де є надзвичайний костел св.Юрая з дзвіницею в стилі ренесансу, ця будівля дивує недоторканим і збереженим внутрішнім інтер’єром,  і не дивно що цей костел відвідала й сама королева Єлизавета ІІ. А окрім міст безліч замків, і вражаючі є в Словаччині: Оравський замок (ХІІІ ст..), що для кіномана здасться замком Дракули;  та замок в Старій Любовні. Але за масштабами грандіозним є замок – Спішський град (ХІІ ст), одна з найбільших фортець в Центральної Європі та візитівка Східної Словаччини. Та відвідини цих пам’яток не дешеві, коштують до 10 євро.      Отже, мандрівки відкривають нові горизонти, допомагають побачити нас на карті Європи, відкрити себе для світу,та нас для нього.

КРАКІВ, вид на головну церкву країни Маріацький костел Брама до середмістя Кракова Вежа на Площі Ринок у Кракові, внизу діє театр.
Вавель (Краків) Королівська усипальниця Вавель, тут покоїться і президент Качинський
Вавельський дворик у "венеційському стилі" Головні ворота міста Сондомир (Польща) Монастир ордину Камедулів, один з рідкісних церковних орденів, м.Ритвяни (Польща) м. Баранув Сандомирський (Польща), цей палац називають Малим Вавелем Сходи у внутрішньому дворику, склепіння палацу покрите розписами усіх польських гербів, в т.ч і шляхти української м,Тарнів (Польща) герб із землі та квітів м. Мушина, що подібне на Східницю чи Трускавець на Україні Словаччина м.Ружомберок (Сх. Словаччина) Оравський палац (Словаччина) коло р.Орава Палай має легенду, за якою ним бродить біла леді, щоб її заспокоїти, то через отвір у дверях туристи кидають монети, які на щастя мають вцілити в тарель. Масонський палац Кшиштопур (Польща) . Кшиштщпур із тильної сторони. Вважалося за переказами тут був найбільший акваріум у Європі та підземні ходи, один з яких тягнеться на 36 км. При використанні матеріалів обовязкове посилання. Дякую! Олег СТЕЦЮК

 

Дурак, як філософська категорія (філософський роздум)

  • 11.04.10, 00:04

                                                                                                          Автор: Олег Стецюк

          Дурак в позначенні психології і в розумінні людей, тлумачиться, як категорія людини в глупстві, недоумкуватий, неврозумілий, нерозсудливий. І дурень завше виступав шутом, клоуном, від якого наберешся, якщо поведешся. Але яке відношення його до філософії?  Філософія як любов до мудрості не терпить протилежного – любові до дурості. Існування анти філософії припустиме, як і світоглядна позиція щодо цього. Якщо існують мудреці та філософія, то має існувати і антипод цьому – анти філософія із своїми «філософами», що світ бачать до розуміння через любов до дурості, а від так вони протиставляється філософам-мудрецям.   

Існування цього збалансовує світ, робить неможливим домінування. Отже, яка ж філософія дурака, яка його позиція? Філософія його спирається на глупстві, нерозумінні. Інколи навіть добре дещо не розуміти, жити в «нєвєданії»,прокидатися з легким ставленням до проблем, до світу; не обдумавши, не зрозумівши трагедії існування дурень живе в цьому незнанні, і навіть він є набагато щасливішим за мудреців, які в думках захмарних упустили мить життя, а не живши так і не пізнали його, вони намагалися його по екзистенції розкласти, проникнути за факти та в їх сутті. На противагу дурень-філософ насолоджується життям заряджає людей скинути проблеми і на мить зробити по-дурному, всупереч розумному, він намагається жити на землі, а філософ, десь там. Якщо мудрий має мудрість, то дурак – дурість, якщо мудрість є володіння знаннями, то дурість є володіння також знаннями, своїм розумінням, досвідом із прерогативою вживати ці якості і діяти нерозсудливо, можливо мати знання, але бажати їх використати неграмотно – кумедно, без глибокого розуму, а із поверхневим ставленням до речей,  вчинки дурака здатні виходити із його досвіду та вмінь, бажань чи то прикидуватися дураком, чи бути ним. У філософії існує поняття «розум», що не є синонімом поняттю мудрість, бо розумна людина не є обов’язково мудрою, але мудрий за собою веде поняття розумного. Таке і в даному випадку поняття «дурак» не є синонімом поняттю дурень, бо дурак не є обов’язково дурнем, але дурень має під собою розуміння дурака. Тобто не кожен може бути і дураком, але дурнем часто трапляється бути кожному. Дурак є опонентом до позиції розуму, а мудрість до дурості. Також має місце і влада, можливо мінімалізована, але яка? Філософ має здатність відкривати собі світ по-іншому, дивитися по-іншому, сприймати інакше.  Він має здатність підноситись у своїй мудрості, що є вироблена досвідом, розумом, а також впливати на світоглядне бачення інших, давати їм те бачення, називати його, як і буття десятьма словами. Але дурак у своїй дурості породжує дурисвітну позицію з ніг на голову, тішитися у своєму обмеженні, розумовому просторі, відкидати обширність думки, доцільність, серйозність, бачення очевидного, а не бачення очевидного дурак, який за сукупністю рецидивів своїх вчинків стає хронічним дурнем.  Важливі мудрість і знання (розум), обмеживши їх недоумкуватістю, недовченістю, власними усталеним прагненням призводить до атрофії до повернення маленького світу з незрозумілими правилами, знаннями; до влади над людьми над їхньою цікавістю, які живляться перфоменсами від дурості, від необдуманих, дурних вчинків.

   Отже, що ж таке бути дураком? Це значить бути обмеженим у певному сприйнятті. Це буде неначе корабель без координат та карти, тобто збитий з курсу. Але чи задумувалися ми чому вигідно бути дураком та дурнем? Люди живуть за правилами світу, за нормами, канонами, які осуджують. Дурак (дурень) живе за своїм власним статутом, і його за це осуджують, але це свого роду, є виявом індивідуальності. Якщо дурня не сприймають з дураком всерйоз, то його почасти люблять за це, за несамовиті дії, за дурні вчинки, за необдумані рішення. І повірте, таких дурнів назбирати можна кошик історичних персон, які завдяки філософії  дурості себе проявили.

     Можливо і кожен з нас дурак, але язик повернеться з висоти сказати, що дурак той, хто переді мною, хто нижче мене, і коли він буде наді мною і вище мене, то тоді я буду дурак, буду дурнем і вкажу на себе пальцем. 

/при використанні матералу посилання обов'язкове/