Блоги

Шановні мешканці ю.а. Ось і добіг кінця наш конкурс, який проводився на нашому
порталі. Пропонуємо Вашій увазі  вірші, які на думку журі конкурсу мають
взяти участь в голосуванні. Той вірш, який за результатом Вашого голосування
набере найбільшу кількість голосів і отримає наш головний приз 1000 грн. 

З метою дотримання рівноправ'я та недопущення тиску, роботи виставлені без імені автора.Це зрівнює можливості учасників.Тільки ваш голос,вміння бачити і відчувати те, про що нам пишуть автори віршів,порядність та чесність при голосуванні стануть тим інструментом,який дозволить визначити дійсно найкращий  вірш.
 Відкрите голосування в номінації "ПОЕЗІЯ"  відбудеться з 03.02 по 20.02.Оголошення переможців в номінаціях призначено на 21  лютого 2012 року - Міжнародний день рідної мови.

1. Усі ми України діти

Якби я вміла добре малювати,
Я б на широкім білім полотні
Намалювала б сонячні Карпати,
І клин лелечий в небі навесні…

Намалювала б я Дніпровські кручі,
Херсонський степ, замріяну Волинь,
Гаї зелені і сади квітучі,
І чорноморських хвиль глибоку синь…

Якби я вміла гарно заспівати,
Я б поєднала в пісні про життя
І колискову, що співала мати,
В годину пізню пестячи дитя…

І двох сердець закоханих єднання,
І мрій високих полум’яний зліт…
І ніжність лебединого кохання,
І почуттів барвистих дивосвіт…

Якби я вміла птахою літати,
Я віддала би шану землякам:
Вклонилась би трудівникам завзятим,
Їх золотим натрудженим рукам,

Й героям тим – козацької породи,
Що молодими в землю полягли,
Лишень за те, що прагнули свободи,
І з рабством примиритись не змогли…

Ці почуття – барвисті й розмаїті
Сплітаються, мов квіти у вінку:
Усі ми – України рідні діти,
І мову маєм – щедру і дзвінку!

Тож в щастя мить, і у сумну годину,
Я б побажала кожному із нас
Понад усе любити Україну,
І щоб вогонь той у душі не згас.

Щоб, згуртувавшись в боротьбі за волю,
Країну піднімаючи з руїн,
І прагнучи свою здобути долю
Ми і самі піднялися з колін…

Щоб переможним і щасливим кроком
Ми впевнено ввійшли у майбуття…
Вітаю українців – З НОВИМ РОКОМ!
І щиро зичу гідного життя!

3. Я собі і вам то зичу

Зичу я всім в Україні:
Щоб вернувсь слов’янський лік
Щоб він був в осінній днині
Та не звавсь не Год не Рік

Щоби Лєтом називалось
Ще як триста лєт назад
Щоб чужі сюди не пхались
Та свої їй дали лад

Щоб не звалось воно Роком
Не було життя щоб злим
Щоб вернули крок за кроком
Що було для нас своїм

Не Язик щоб тільки Мова
У нас спільною була
Щоб вернулось Руське Слово
Щоб Країна розцвіла

Щоби брат не йшов на брата
Не цькували щоб чужі
Щоб чужих могли здолати
Та не брались за ножі

Щоб такий як Сагайдачний
Сів на Кия Стольний трон
Щоб Народ був Князю вдячний
З чотирьох її сторон.

Щоби Совість всім чеснота
Щоб Народ з’єднавсь у Гурт
Щоб була для всіх робота
Щоб вернувсь назад манкурт.

Не цурались щоб чужого
Дбали завжди про своє
Були горді ви, від свого
І хвалились - То моє…

4Вітаємо!

Ну що ж. Привіт Рік Високосний!
Ти йдеш до нашого двора.
Народ наш щиро Тебе просить.
Пошли Україні добра!

Нам гори золота не треба,
Бо на нім кров людська лежить,
Лиш дай нам право жить під небом
І мирно діточок ростить.

Та забери від нас «сокиру»,
Що завжди розбратом була
І подаруй нам квітку Миру,
Щоб Україна розцвіла.

Зроби, щоб ми брат брату руки
Поклали в дружбі на плече.
Нехай сумний вогонь розлуки
Дитяче серце не пече.

Посій в ріллю Любові зерна,
Зроби щось добре для села,
Щоб тут, на мирних його тернах
Надія й Віра скрізь жила.

Зроби, щоб тільки сльози щастя,
Текли по личку Матерів,
А у очах дитячих чистих
Завжди вогонь добра горів.

А Ми вина бокал піднімемо
За тебе, Високосний Рік,
І в Світ з добром у серці підемо
У Новий, більш щасливий вік.

5Зимова ніч
(переклад вірша Б.Пастернака)

Мело- мело по всій землі
В усі – усюди
Свіча горіла на столі
Гадали люди

Як літом роєм мошкара
Летить на світло
Сніжинки гнало із двора
В холодні вікна

На склі ліпила заметіль
Кружки і стріли
Свіча горіла на столі
Свіча горіла

На стелю тіні та лучі
Навкруг лягали
На саме хрещення вночі
Дівки гадали

Схрестились руки уночі
Схрестились долі
Стікали воском із свічі
Краплини кволі

І черевичка два до ніг
Із стуком впали
На сукню крапельками сліз
Свічки стікали

Все загубилося в імлі
У сніжній білій
Свіча горіла на столі
Свіча горіла

На свічку протягом тягло
Спокуса жаром
І ангел вверх здійняв крило
Схрестивши в пару

Весь місяць в лютому мело
І раз по-разу
З свічі що плавилась як скло
Стікали стрази.

Свіча горіла на столі
Свіча горіла

6Різдво

  
Приходить Різдво Христове
І дзвони церковні, магічні
Віщують нам Боже Слово.
Беззаперечне, святе і одвічне.

Христос Народився! – Вітають.
Брат-брата і цілі родини
І так уже тисячі років
Всі чекають цієї хвилини.

Христос Народився! Сусіде.
Тобі я образи прощаю,
Кидаю навічно обіди
І щиро тебе я вітаю.

Малюк. Три вершки від дороги,
Мене на путі зустрічає:
Вуйку. Христос Народився!
І далі санчата штовхає.

Від того вітання я млію
І в душі щось палає гаряче.
Бринить, як натягнуті струни
І серце від радості плаче.

Я спішу, я біжу, задихаюсь,
Щоб успіти до тої хвилини,
Коли в Образи помолившись
До столу сідає родина.

І господар родинного дому
Вітає: Христос Народився!
Я щасливий. Що встиг, що добіг
І на свято Святе не спізнився.

Будуть люди завжди зустрічати,
Це свято родинно-глибоке
І в надії до Бога молитись,
Щоб побачитись Нового Року.

7.
Брат наш хворий, брат наш дуже хворий.

Брат наш хворий, брат наш дуже хворий.
Брат наш не одужає ніяк.
Люте горе, наше давнє горе:
Брат паскудник, кривдник, маніяк!
І давно немає нам спокою
Від його ненависті, образ.
Змалку брат не дружить з головою,
І готує ножика на нас.
"Нєту вас! Ви - видумка поляков,
Чьтоб убіть єдіний русскій мір!"-
Брат страждав з дитинства переляком,
На весь світ кидався, наче звір.
То гуляли наші за Окою,
Мали гріх, і народився він.
І тепер немає нам спокою
Ні вночі, ні вдень, ні через тин.

Кажуть, брат пьяниця і нероба,
Кажуть - здирник, підколодний гад.
Він не винний - то його хвороба.
А для нас він брат, нещасний брат!
Брат - не винний! Винні злії люди,
Що його нацьковують на нас:
"Всє хахли - мазєпи і іуди!
У Рассєі сваравалі газ!
Чьто ти врьошь? Какая голодуха?
Клєвєта на Русь і на мєня!"
То лихий заніс йому у вухо.
Хворий брат не тямить, де брехня.

Іноді стає він, наче дикий,
Та немає в тім його вини -
Марить брат, що грізний і великий,
Навіть коли всереться в штани.
Марить брат про гонор, месіанство
Вірить підлим, молиться брехні.
І сміється посполите панство
З хворої дурної маячні.

Іноді, під брязкіт балалайки,
Під тримтіння хворої руки,
Брат заводить надоїлі байки
Про союз братерський навіки:
"Вмєстє ми пайдьом супротів НАТО,
Скажєм: "Бля, Амєріка, заткнісь!"
Брате, брате, нерозумний брате!
Схаменися брате, схаменись!
Є земля неорана під боком,
Хатка є, і діточки свої.
Що ж ти лізеш завидющим оком
На чужі достатки й врожаї?
Маєш все, і навіть забагато.
Нащо мариш про чужі лани?
Брате, брате, нерозумний брате,
На своє подвір'я зазирни!
Зрозумій - ніхто тобі не ворог,
Тож не сип отруту на межі.
Не роби собі і людям горе
Для здоров'я власної ж душі.
І не треба цілий світ повчати,
Як в самого негаразди скрізь.
Брате, брате, нерозумний брате,
Схаменися брате, схаменись!

Не багато хочемо ми, брате:
Ні, не допомоги, ні вигод -
Перестань нарешті нам брехати
Й зневажати бідний наш народ.
Як не можеш з нами сумувати,
На місцях страшних для нас подій,
То зумій хоч, брате, промовчати,
Чи хоча б відверто не радій...

І хоч злий шепоче нам на вухо:
"Він не брат вам, а найгірший кат!"
Віримо - отямиться братуха,
Віримо, що схаменеться брат.

8.Молитва до св. Миколая

Подаруй, Миколаю, сина –
Світлим ранком чи в нічку синю,
В цвіті мрій, пелюстках калини...
Подаруй, Миколаю, сина –

Тихий шепіт і сміх дитинний,
Оченят голубі озерця...
Подаруй, Миколаю, сина -
Подаруй мені друге серце!..

9.З надією в серці

УКРАЇНО МОЯ! Моя Батьківщина!
Мій рідний край: ланів,полів,
Серед інших країн,ти у мене єдина,
Моя біль,моя радість,шалений порив...

Я милуюсь красою природи і мрію,
Захоплює велич пейзажів,святинь,
Та я маю велику,незламну надію,
Про красу та міцність усіх поколінь...

Викликає повагу людей твоїх доля,
Боротьба та страждання народу в віках,
Нехай же буде Божа воля,
Подолати той безмежний страх...

Явися зорею у темному світі,
Прокинься рідненька від довгого сну,
Заграй же козаче мені на трембіті,
Збуди в мому серці ВІЧНУ ВЕСНУ!!!!

Велике прохання до всіх, хто голосує за кращий вірш, будь-ласка обов'язково зайдіть та проголосуйте за роботи в інших номінаціях:

На прохання автора,  вірш№2 видалено з голосування.http://blog.i.ua/user/3954537/914907/