короткометражки днів...

кожен день дається не просто так. кожного ранку можна і не прокинутись. можна уявити себе роботом з чітким алгоритмом і слідувати йому день у день. робити потрібні-непотрібні речі, жити життям годинника, кожного вечора дивитися тупі фільми боячись кошмарів, думати про шанси які ще не втрачені, думати про завтра, не відрізняти четвер і суботу, всеодно одні й тіж таски, набриднути навіть собі, але пам"ятаючи про те що ти робот просто йти далі.

піес. ненавиджу такі етапи в своему житті. коли назріває щось глобальне, це глобальне росте як паросток але воно ще під землею, його не відчуваєш і не бачиш, постійно поливаєш його правильними діями і навіть твоя неемоціональність йому на користь...

це глобальне воно вже пробивається скрізь землю, воно вже навіть їснує у просторі мрій...але ти ще й досі робот.

дуже дивно так живо відчувати наслідки своїх дій. як казала одна розумна людина, ми теперішні це наслідок нас минулих, але ми майбутні це наслідок нас теперішніх... наслідок мене теперішньої буде армагедон...лол